Рішення № 91683870, 10.09.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 вересня 2020 р. Справа № 120/1797/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,

за участі секретаря судового засідання Карпінської Тетяни Василівни,

представника позивача Іщенка Дениса Юрійовича,

представника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області Вербицької Тетяни Андріївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернувся його представник Іщенко Денис Юрійович до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2016 року у загальному розмірі 101455,92 гривень, а також зобов`язання відповідача виплатити його довірителю вказану заборгованість.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 до липня 2019 року проживав у місті Донецьку та перебував на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька.

З 14 серпня 2019 року позивача взято на облік в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області як внутрішньо переміщену особу та поновлено виплату пенсійного забезпечення.

Листом Крижопільського відділу обслуговування громадян Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 01 квітня 2020 року підтверджується те, що позивачеві у період з липня 2014 року по липень 2016 року пенсія не виплачувалась з невідомих причин. При цьому, розмір нарахованої, але не виплаченої за вказаний період пенсії складає 101455,92 гривень.

10 квітня 2020 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із вимогою, у якій наполягав на виплаті ОСОБА_1 нарахованої пенсії за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2016 року у загальному розмірі 101455,92 гривень.

Проте, листом від 21 квітня 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило заявника про відсутність підстав для виплати пенсії за вказаний період, оскільки відсутня вина органу пенсійного фонду щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за вказаний період.

Представник позивача вважає бездіяльність органу пенсійного фонду щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат протиправною, адже відповідно до приписів частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Відтак, на думку представника позивача, слід зобов`язати відповідача виплатити позивачеві нараховані, але не виплачені суми пенсії в загальному розмірі 101455,92 гривень.

Ухвалою від 04 травня 2020 року вказану позовну заяву залишено без руху у зв`язку із тим, що до позовної заяви долучено документ, який підтверджує сплату судового збору в меншому розмірі, ніж передбачено Законом України "Про судовий збір", а тому запропоновано позивачеві усунути такий недолік шляхом подання доказу здійснення доплати судового збору в належному розмірі.

На виконання вимог ухвали від 04 травня 2020 року представником позивача 05 травня 2020 року подано до суду заяву, до якої долучено квитанцію №15685 від 05 травня 2020 року, якою підтверджується доплата судового збору в належному розмірі.

Ухвалою від 08 травня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, задоволено клопотання представника позивача щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

25 травня 2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Зокрема, відзив аргументований тим, що позивач 02 серпня 2019 року звернувся до Головного управління із заявою для запиту його пенсійної справи за місцем проживання (м. Донецьк-44, Пролетарський район) у зв`язку з переїздом на нове місце проживання. 24 вересня 2019 року до Головного управління надійшла пенсійна справа ОСОБА_1 та з 01 жовтня 2019 року поновлено виплату пенсії.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку. Відтак, у зв`язку із взяттям позивача на облік в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області як внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії.

Водночас, на думку представника відповідача, вини Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у невиплаті позивачеві пенсії за період з липня 2014 року по липень 2016 року немає, що свідчить про недопущення ним бездіяльності.

Ухвалою суду від 02 червня 2020 року вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи на 23 червня 2020 року.

05 червня 2020 року представником позивача подано клопотання про участь у судовому засіданні 23 червня 2020 року в режимі відеоконференції, за результатом розгляду якого ухвалою суду від 05 червня 2020 року подане клопотання задоволено та допущено участь представника позивача в судовому засіданні, призначеному на 23 червня 2020 року, в режимі відеоконференції. Цією ж ухвалою проведення відеоконференції вирішено забезпечити у приміщенні Окружного адміністративного суду м. Києва.

15 червня 2020 року представником позивача подано до суду клопотання, у якому повідомив, що за наявною у нього інформацією забезпечення проведення відеоконференції у приміщенні Окружного адміністративного суду м. Києва є неможливим, а тому у разі необхідності заслухати пояснення представника позивача просив відкласти розгляд справи на іншу дату. У разі відкладення розгляду справи просив допустити його участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції.

23 червня 2020 року представником відповідача подано заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із його участю у іншому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 23 червня 2020 року клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату та про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; розгляд справи відкладено на 13 серпня 2020 року. Цією ж ухвалою допущено участь представника позивача в судовому засіданні, призначеному на 13 серпня 2020 о 15:30 годині, в режимі відеоконференції та вирішено забезпечити проведення відеоконференції у приміщенні Солом`янського районного суду м. Києва. Крім того, у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату відмовлено.

У ході судового засідання, що відбулося 13 серпня 2020 року, представником позивача заявлено усне клопотання про залучення до участі у справі як співвідповідача Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, за результатами розгляду якого суд ухвалою від 13 серпня 2020 року подане клопотання задовольнив та залучив до участі у справі співвідповідача в особі Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

14 серпня 2020 року до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній навів додаткові аргументи щодо необхідності зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити позивачеві нараховані за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2016 року суми пенсії.

07 вересня 2020 року представником Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому, щодо органу, який зобов`язаний сплатити позивачеві заборгованість із виплати пенсії за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2016 року, представник відповідача зазначив, що відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" та Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509, виплата пенсії внутрішньо переміщеним особам здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України, на обліку у яких перебуває така особа. Відтак, на думку представника цього відповідача, порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплатити заборгованість із виплати пенсії за вказаний період.

У судовому засіданні, яке відбулося 10 вересня 2020 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві та в письмових поясненнях.

Натомість, представник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області заперечувала щодо задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Представник Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області у судове засідання не з`явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення повістки про виклик.

З урахуванням пункту 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішив розгляд справи здійснювати у відсутності представника Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області .

Заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 до липня 2019 року перебував на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька та отримував пенсію, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В подальшому, з 14 серпня 2019 року позивача взято на облік в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області як внутрішньо переміщену особу та поновлено виплату пенсійного забезпечення.

10 квітня 2020 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із вимогою про виплату ОСОБА_1 нарахованої пенсії за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2016 року в сумі 101455,92 гривень.

Листом вих. №0200-0407-8/16929 від 21 квітня 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило заявника про відсутність підстав для виплати пенсії за вказаний період з посиланням на те, що відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" громадянин пенсійного віку, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. При цьому зазначено, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" призначення та продовження виплати, у тому числі пенсій, за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку. Оскільки позивача на облік в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області взято з 14 серпня 2019 року, тому підстав для виплати Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахованої позивачеві пенсії за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2016 року немає, оскільки відсутня вина цього пенсійного органу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом

Особливості призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам визначені Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року №1706-VII (надалі - №1706-VII).

Статтею 2 Закону №1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

При цьому, в силу вимог статті 7 Закону №1706-VII передбачено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Водночас, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV).

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Приписами частини 2 статті 46 Закону №1058-IV встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відтак, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право внутрішнього переміщеної особи на отримання пенсії (у тому числі і за минулий час) як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом такої особи. При цьому, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються особам за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Зі встановлених в ході судового розгляду обставин слідує, що за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2016 року ОСОБА_1 не виплачено пенсію у загальному розмірі 101455,92 гривень, що підтверджується листом Крижопільського відділу обслуговування громадян Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 01 квітня 2020 року та не заперечується відповідачами.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509.

При цьому, згідно з пунктом 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2015 року №365, соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Тобто, нормативними актами передбачено, що виплата пенсії внутрішньо переміщеним особам здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на обліку, у якому перебуває така особа.

Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 07 листопада 2019 року у справі №804/4498/18.

Відтак, позивач має право на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2016 року у загальному розмірі 101455,92 гривень, яку йому слід виплатити Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд керується принципом ефективності захисту такого права, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом.

З метою захисту порушених прав та інтересів ОСОБА_1 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області слід зобов`язати сплатити на користь позивача заборгованість із виплати пенсії за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2016 року у загальному розмірі 101455,92 гривень.

При цьому, позовна вимога щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління щодо невиплати позивачеві таких сум задоволенню не підлягає, оскільки такої органом пенсійного фонду не допущено, адже позивача взято на облік у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області як внутрішньо переміщену особу у серпні 2019 року.

Окрім наведеного, частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Суханов та Ільченко проти України" зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Крім того, у рішенні по справі "Пічкур проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про порушення статті 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності відмови у наданні відповідного дозволу, та докази, надані позивачкою, суд доходить висновку, що позовну заяву належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід врахувати те, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 1014,80 гривень, що підтверджується квитанціями від 22 квітня 2020 року №86974 та від 05 травня 2020 року №15685. Водночас, позивачеві слід було сплатити судовий збір в розмірі 1014,55 гривень. Тобто, судовий збір сплачено в більшому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, з огляду на те, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 1014,55 гривень, а тому на його користь слід стягнути 507,28 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд зважає на те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 1014,55 гривень як за звернення до суду з позовом з однією майновою вимогою. А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 134, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплатити ОСОБА_1 заборгованість із виплати пенсії за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2016 року у загальному розмірі 101455 гривень 92 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 507 (п`ятсот сім) гривень 28 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)

Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85000, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Незалежності, 28А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37755477)

Повний текст рішення складено 15.09.2020

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович