Рішення № 91681167, 21.09.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/4737/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2020 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі ВП «Червоноградське спецуправління з гасіння териконів і рекультивації земель» Державного підприємства «Львіввугілля» про визнання протиправними та скасування постанов Головного управління Держпраці у Львівській області.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства "Львіввугілля" в особі відокремленого підрозділу "Червоноградське спецуправління з гасіння териконів і рекультивації земель", в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 0293/1609/ПД/АВ-ЛВ5012/Ш609/ФС від 27 березня 2020 року в розмірі 14169 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 0293/1609/ПД/АВ-ЛВ5012/П1609/ФС від 27 березня 2020 року в розмірі 14169 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при винесені оскаржуваних постанов Держпрацею не взято до уваги, що Державне підприємство «Львіввугілля» утворене з метою добування та збагачення кам`яного вугілля, реалізації вугільної продукції. Вказує, що в країні склалась важка ситуація по реалізації вугілля та основний споживач товарної продукції «Центренерго» не має коштів розрахуватися за вже отримане вугілля. Зазначає, що 12 грудня 2019 року на залізниці була введена в дію конвенція (заборона) на перевезення вагонів в напрямку Трипілля, в зв`язку з накопиченням не вивантажених вагонів на Трипільській ТЕЦ. Також, відбулися зміни в ціноутворенні на вугільну продукцію на енергоринку. Вказує, що на неодноразові звернення до Президента України, Верховної ради, Уряду, видано Указ Президента № 874/2019 про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 грудня 2019 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення енергетичної безпеки», надано гарантії, що до нового 2020 року держава знайде можливість виплатити заборговану заробітну плату гірникам. Наказом Міністерства Енергетики та захисту довкілля України № 411 від 13.11.2019 затверджено паспорт бюджетної програми на 2019 рік, «Реструктуризація вугільної галузі» на погашення заробітної плати працівникам. Таким чином вказує, що виплата заробітної плати працівникам підприємства не є обов`язком Державного підприємства «Львіввугілля», а держави в цілому. Зазначає, що Державне підприємство «Львіввугілля» сумлінно виконує покладену на нього функцію - добувати вугілля, забезпечити вугільною продукцією країну в повному обсязі. Відповідальність за несвоєчасну виплату зарплати, інших установлених законодавством виплат працівникам державного підприємства «Львіввугілля» здійснюється в межах наданих державою на ці цілі коштів.

Разом з тим заначає, що правопорушення, передбачені у частині другій статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у частині шостій статті 188-6 КУпАП, належить за своєю природою до такого виду юридичної відповідальності як адміністративна відповідальність. Вказує, що постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 24.01.2020, протокол про адміністративне правопорушення № ЛВ5012/1609/АВ/П/ПТ від 26.12.2019, яким ОСОБА_1 , начальника відокремленого підрозділу «Червоноградське спецуправління з гасіння териконів і рекультивації земель» державного підприємства «Львіввугілля» притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог законодавства про працю відповідальність за що передбачена ч.1 ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасовано а справу закрито за відсутності складу адміністративного порушення. Також, постановою по справі про адміністативне правопорушення №ЛВ0293/1609/АВЛТ/ПТ/ПС від 13.02.2020, начальнику підприємства за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено штраф в суму 850 грн, однак рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 22.04.2020 року, вищевказану постанову скасовано. Таким чиом вважає, що накладення на державне підприємство «Львіввугілля» штрафу за те саме правопорушення що й на начальника відокремленого підрозділу «Червоноградське спецуправління з гасіння териконів і рекультивації земель» державного підприємства «Львіввугілля» є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням статті 61 Конституції України, де чітко сказано, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Крім того вказує, що згідно статті 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, виклик направлено ОСОБА_1 . Однак, постанови про накладення штрафу від 27.03.2020 скеровані на юридичну особу Державне підприємство «Львіввугілля» за адресою Львівська обл. м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26, керівником якого є т.в.о. генерального директора ОСОБА_2 .

Просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою суду від 23 червня 2020 року відмовлено у відстроченні сплати судового збору та позовну заяву залишено без руху, для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 16 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі відповідно до статті 262 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 14 серпня 2020 відмовлено в розгляді справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач, Головне управління Держпраці у Львівській області, проти позову заперечив, подав відзив на позовну заяву в якому зокрема зазначено, що під час проведення позапланового заходу контролю за додержанням законодавства про працю Підрозділом, виявлено порушення строків виплати заробітної плати, що призвело до формування заборгованості з листопада 2019 року в сумі 1212,8 тис. грн перед 127 працівниками, в тому числі перед 3 звільненими працівниками. Також, відповідно до розпорядження про надання відпустки №223 від 09.12.2019 ОСОБА_3 надано відпустку з 23.12.2019. Проте, станом на 03.02.2020 заробітну плату працівнику за весь час щорічної відпустки не виплачено. Також вказує, що порушено вимоги ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", згідно якої при виплаті заборгованої заробітної плати працівникам Підприємства нараховується належна їм компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги. Однак, виплата вказаної компенсації в тому самому місяці, коли виплачується заборгована заробітна плата, не проводиться. Зокрема, при виплаті заборгованої заробітної плати за жовтень 2019 року, яка виплачувалась у грудні 2019 року, нараховано компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, відповідно до приросту індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги, згідно з наказом №402 від 28.12.2019. Однак, виплату нарахованої компенсації станом на 03.02.2020 позивачем не проведено. Також зазначає, що позивачем невиконано пункту 5 припису №ЛВ5012/1609/АВ/П від 17.12.2019, що полягає у порушенні вимог ч. 5 ст. 97 КЗпП України, ч. 3 ст. 15 Закону України "Про оплату праці" - адміністрацією Підприємства кошти на оплату праці спрямовуються не у першочерговому порядку. Згідно з наданою адміністрацією Підприємства довідкою про використання коштів, за період з 01.12.2019 по 24.01.2020 надійшли кошти в загальній сумі 2055700 грн. Дані кошти частково спрямовані на виплату заробітної плати працівникам в сумі 1114700 грн. При цьому, кошти також скеровано на інші видатки, зокрема: сплату податків та інших обов`язкових платежів - 234200 грн; використано на оплату енергоносіїв 168100 грн, використано на придбання сировини та матеріалів для основного виробництва (робіт, послуг) - 538700 грн, невиконання пункту 6 припису №ЛВ5012/1609/АВ/П від 17.12.2019, що полягає у порушенні вимог частини першої статті 116 КЗпП України - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, не провадиться в день звільнення, а саме: ОСОБА_4 звільнений з роботи 24.01.2020 (згідно наказу від 24.01.2020 №7-к/тр). Проте, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства в день звільнення не проведена. Станом на 03.02.2020 вказані кошти ОСОБА_4 не виплачено. Також позивач не виконав пункт 7 припису №ЛВ5012/1609/АВ/П від 17.12.2019, де порушено вимоги ч. 1 ст. 117 КЗпП України, а саме не забезпечено нарахування та виплату середнього заробітку працівникам за весь час затримки виплати коштів належних працівнику при звільненні. Зокрема, станом на 03.02.2020 не виплачено середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку ОСОБА_5 , який звільнений з роботи 18.10.2019 (згідно наказу від 18.10.2019 року №67-к). Проте, всі належні при звільненні кошти виплачені не в день звільнення, а 14.11.2019 (відповідно до платіжного доручення від 13.11.2019 №70).

Також вважає безпідставним твердження позивача про те, що по іншим відокремленим підрозділам ДП "Львіввугілля" винесено по дві постанови за порушення абз.4 ч.2 ст. 265 КЗпП України, абз. 9 ч. 2 ст. 265 КЗпП України та накладено ті ж самі суми штрафів по ідентичних перевірках, які проводились в один і той же період, що вважається позивачем повторним притягненням до відповідальності за результатами повторного проведенням позапланових заходів державного нагляду (контролю), адже винесені приписи щодо контролю виконання яких проводилась перевірки в 2020 році винесені з різних підстав, а суть складених актів інспекційних відвідувань за результатами повторних перевірок в різних обставинах порушення законодавства про працю.

Представник позивача подав суду відповідь на відзив в якому зокрема зазначив, що виплата заробітної плати працівникам підприємства не є обов`язком Державного підприємства «Львіввугілля», а держави в цілому.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці (з 17.08.2020 по 20.09.2020), розгляд справи у порядку письмового провадження здійснюється у перший робочий день, а саме - 21.09.2020.

Суд всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

Посадовими особами ГУ Держпраці у Львівській області проведено інспекційне відвідування ВП «Червоноградське спецуправління з гасіння териконів і рекультивації земель» ДП «Львіввугілля» за адресою: Львівська область, місто Червоноград, вул. Промислова, 11, код ЄДРПОУ 26307865, щодо усунення порушень згідно винесеного відповідачем припису від 17.12.2019 №ЛВ5012/1609/АВ/П.

За результатами інспекційного відвідування 04.02.2020 складено акт №ЛВ0293/1609/ПД/АВ-ЛВ5012/П1609 (а.с.21-35).

Згідно з актом інспекційного відвідування відповідачем виявлено порушення ВП «Червоноградське спецуправління з гасіння териконів і рекультивації земель» ДП «Львіввугілля» вимог: ч.1, 2 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці»; ч.4 ст.115 КЗпП України, ст.21 Закону України «Про відпустки»; ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»; ч.5 ст.97 КЗпП України, ч.3 ст.15 Закону України «Про оплату праці»; ч.1 ст.116 КЗпП України; ч.1 ст.117 КЗпП України. Примірник акта вручено начальнику ВП «Червоноградське спецуправління з гасіння териконів і рекультивації земель» ДП «Львіввугілля» Купровському І.П. 12.02.2020.

27.03.2020 ГУ Держпраці у Львівській області прийнято постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 0293/1609/ПД/ АВ-ЛВ5012/П1609/ФС в розмірі 14169 грн, та постанову № ЛВ 0293/1609/ПД/АВ-ЛВ5012/П1609/ФС в розмірі 14169 грн (а.с.19,20).

Крім цього, відносно начальника ВП «Червоноградське спецуправління з гасіння териконів і рекультивації земель» ДП «Львіввугілля» ОСОБА_1 26.12.2019 складено протокол про адміністративне правопорушення №ЛВ5012/1609/АВ/П/ПТ (а.с.42-44) та прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення від 13.02.2020 №ЛВ0293/1609/АВ/П/ПТ/ПС, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 850,00 грн (а.с.45-47).

Вказана постанова та протокол оскарженні в судовому порядку до Червоноградського міського суду Львівської області. Постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 24.01.2020 справу №459/31/20 закрито за відсутності складу адміністративного порушення.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 22.04.2020 у справі 459/789/20, постанову від 13.02.2020 №ЛВ0293/1609/АВ/П/ПТ/ПС скасовано.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не оспорюється факт виявлених посадовими особами відповідача порушень ВП «Червоноградське спецуправління з гасіння териконів і рекультивації земель» ДП «Львіввугілля» вимог законодавства про працю при виплаті працівникам заробітної плати, а тому оцінка таких судом не здійснюється.

Позиція позивача зводиться лише до того, що відповідач здійснив перевірку та правопорушення, передбачені у частині другій статті 265 КЗпП України так, як і правопорушення, передбачене у частині шостій статті 188-6 КУпАП, належить за своєю природою до такого виду юридичної відповідальності як адміністративна відповідальність. Накладення на державне підприємство «Львіввугілля» штрафу за те саме правопорушення що й на начальника відокремленого підрозділу «Червоноградське спецуправління з гасіння териконів і рекультивації земель» державного підприємства «Львіввугілля» вважає притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням статті 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Вказане зумовило позивача звернутись до суду з судовим захистом.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Статтею 259 Кодексу законів про працю України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 Кодексу законів про працю України державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі Положення № 96), визначено, що центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, є Державна служба України з питань праці (Держпраці).

Згідно з п. 7 Положення № 96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100, територіальним органом Держпраці на території Львівської області є Головне управління Держпраці у Львівській області.

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держпраці у Львівській області затвердженого наказом Держпраці від 22.06.2017 року № 75 (далі - Положення № 75) Управління є територіальним органом Держпраці, що їй підпорядковується.

Згідно п.п. 1 п. 3 Положення № 75 завданням Управління є, зокрема, реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до п.п. 5 п. 4 Положення № 75 Управління на виконання покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю. У відповідності до п.п. 49 цього ж пункту, Управління накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

До завдань Держпраці належить, зокрема, державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю, а також зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування (п.4 Положення № 96).

Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Статтею 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V визначено, що підставами для здійснення позапланових заходів є:

- подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Не виправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

- перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу;

- неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

- доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю на час проведення перевірки визначав Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі Порядок №295).

Пунктом 2 Порядку № 295 визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

- Держпраці та її територіальних органів;

- виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Відповідно до п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією, зокрема, ДФС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;

- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника.

Відповідно до п. 9 Порядку № 295 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно приписів ст. 10 Закону України Про основні засади державного нагляду контролю) у сфері господарської діяльності суб`єкт господарювання має, зокрема, право перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу та, відповідно, не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.

Згідно з п.19 та п.20 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Згідно з п.27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Відповідно до абз.4 ч.2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Згідно з абз.9 ч.2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим - восьмим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення.

Порядок прийняття постанов про накладення штрафних санкцій, передбачених ст. 265 КЗпП України, регламентований Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Так, пунктом 1 Порядку №509 передбачено, що ним визначено механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».

Відповідно до п. 2 Порядку №509 штрафи накладаються, зокрема, на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису.

Пунктом 3 Порядку №509 передбачено, що справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно з п. 5 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до п. 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

Отже, підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки суб`єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, зафіксовані в акті перевірки. Відповідальність за порушення законодавства про працю несуть юридичні особи, які використовують найману працю.

Судом встановлено, що оскаржувані постанови прийняті на підставі акта №ЛВ0293/1609/ПД/АВ-ЛВ5012/П1609 від 04.02.2020 за результатами інспекційного відвідування ВП «Червоноградське спецуправління з гасіння териконів і рекультивації земель» ДП «Львіввугілля» (код ЄДРПОУ 26307865), яким зафіксовано факт невиконання вимог припису №ЛВ5012/1609/АВ/П від 17.12.2019 про усунення виявлених порушень законодавства про працю.

Постанова №ЛВ0293/1609/ПД/АВ-ЛВ5012/П1609/ФС від 27.03.2020 прийнята відповідачем на підставі абз.9 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, яким передбачено відповідальність у вигляді штрафу у разі вчинення порушення, передбаченого абзацом дев`ятим цієї частини, повторно протягом року з дня виявлення порушення - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення, а постанова №ЛВ0293/1609/ПД/АВ-ЛВ5012/П1609/ФС від 27.03.2020 - на підставі абз.4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

В обґрунтування позовних вимог про визнання протиправним та скасування вказаних постанов позивач вказує на порушення відповідачем вимог статті 61 Конституції України, а саме у зв`язку з тим, що правопорушення, передбачені у частині другій статті 265 КЗпП України так, як і правопорушення, передбачене у частині шостій статті 188-6 КУпАП, належить за своєю природою до такого виду юридичної відповідальності як адміністративна відповідальність.

Щодо таких доводів позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду та одне й те саме правопорушення.

З аналізу вказаної статті слідує, що така застосовується за наявністю певних умов, а такими умовами є вчинення одного й того самого правопорушення одним суб`єктом.

Судом встановлено, що ВП «Червоноградське спецуправління з гасіння териконів і рекультивації земель» ДП «Львіввугілля» (код ЄДРПОУ 26307865) зареєстроване як відокремлений підрозділ, відповідно до п.3.2 розділу 3 Положення про відокремлений підрозділ «Червоноградське спецуправління з гасіння териконів і рекультивації земель» Державного підприємства «Львіввугілля» вказаний підрозділ не є юридичною особою, представляє інтереси і реалізує свої цілі і задачі в межах цього положення і статуту ДП «Львіввугілля» (а.с.10)

Згідно з п.п.6.6.1 п.6.6 розділу 6 Положення, відокремлений підрозділ здійснює оплату праці працівників згідно з Положенням про оплату праці підрозділу, розробленого відповідно до Положення з організації оплати праці на підприємствах вугільної промисловості, чинного законодавства України та погодженого з профспілками (а.с.14).

За результатами заходу державного контролю у ВП «Червоноградське спецуправління з гасіння териконів і рекультивації земель» ДП «Львіввугілля» складено акт проведеного інспекційного відвідування від 04.02.2020 №ЛВ0293/1609/ПД/АВ-ЛВ5012/П1609, яким зафіксовано невиконання вимог припису №ЛВ5012/1609/АВ/П від 17.12.7019.

Суд відхиляє доводи позивача про неправомірність застосування штрафу спірними постановами з посиланням на постанову та рішення Червоноградського міського суду Львівської області.

Постановою суду від 24.01.2020 у справі №459/31/20 про вчинення виконуючим обов`язки начальника ВП «Червоноградське спецуправління з гасіння териконів і рекультивації земель» ДП «Львіввугілля» ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 41.ч.1 КУпАП, провадження у справі закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення (а.с.36-37).

Рішенням суду від 22.04.2020 у справі №459/789/20 скасовано постанову серії №ЛВ0293/1609/АВ/П/ПТ/ПС від 13.02.2020 про накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді 850,00 грн штрафу за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст 188-6 Кодексу України (а.с.38-41)

У вказаних рішеннях суду встановлено, що розпорядником коштів, щодо сплати заробітної плати є ДП «Львіввугілля», а відтак підприємство зобов`язане забезпечувати своєчасну та в повному обсязі виплату заробітної плати своїм працівникам.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Разом із тим, розглядувана норма встановлює межі обов`язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу. Така обов`язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову, та не стосується відповідальності інших осіб, у тому числі відповідальності юридичної особи. Спірним в межах справи, що розглядається, є правомірність застосування штрафу за порушення трудового законодавства до позивача як юридичної особи, яка використовує найману працю, та не стосується відповідальності певних осіб за такі порушення.

У розумінні частини третьої статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями.

Таким чином, не притягнення керівника структурного підрозділу до адміністративної відповідальності жодним чином не впливає на фінансові санкції, накладені на позивача як на юридичну особу та не може бути підставою для їх скасування.

Позивач також вважає, що відповідач безпідставно прийняв оскаржувані постанови, оскільки заборгованість по заробітній платі була зумовлена відсутністю грошових коштів у ВП «Червоноградське спецуправління з гасіння териконів і рекультивації земель» ДП «Львіввугілля».

Такі доводи суд відхиляє, оскільки у відповідності до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 Рішення).

Тому, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, відсутність чи недостатність грошових коштів на виплату працівникам заробітної плати не є підставою для звільнення позивача від відповідальності за порушення законодавства про працю.

Одночасно суд звертає увагу, що позивач не заперечує факту порушення ним ч.1, 2 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці»; ч.4 ст.115 КЗпП України, ст.21 Закону України «Про відпустки»; ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»; ч.5 ст.97 КЗпП України, ч.3 ст.15 Закону України «Про оплату праці»; ч.1 ст.116 КЗпП України; ч.1 ст.117 КЗпП України, позивач лише вважає, що такі порушення відбулися у зв`язку з відсутністю грошових коштів, що є підставою для звільнення позивача від відповідальності за порушення законодавства про працю.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем обґрунтовано належними та допустимими доказами правомірність проведення інспекційного відвідування, наявність підстав для прийняття оскаржуваних постанов про накладення штрафу та розмір застосованих до відповідача фінансових санкцій.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів суду правомірність своїх дій та рішень, в той час як доводи позивача суд вважає необґрунтованими, а тому постанови про накладення штрафу від 27 березня 2020 року № ЛВ 0293/1609/ПД/АВ-ЛВ5012/П1609/ФС та № ЛВ 0293/1609/ПД/АВ-ЛВ5012/П1609/ФС, які винесені Головним управлінням Держпраці у Львівській області відповідають нормам чинного законодавства, відтак відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування.

З огляду на викладене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ДП «Львіввугілля», а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250 підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

1. У задоволенні позову Державного підприємства «Львіввугілля» в особі ВП «Червоноградське спецуправління з гасіння териконів і рекультивації земель» Державного підприємства «Львіввугілля» про визнання протиправними та скасування постанов Головного управління Держпраці у Львівській області - відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 21.09.2020.

Суддя Коморний О.І.