Постанова № 9168094, 09.02.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 лютого 2010 р.                                                                                 № 2-а- 42896/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зінченко А. В.,

при секретарі –Король Д.О.

за участю сторін:

представника позивача –Очеретька Р.М.

представника відповідача –Малахової Ю.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-Транс»до державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Д-Транс», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в якому після уточнення позовних вимог, просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000451505/0 від 12.10.2009р. на суму 68989,70 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Д-Транс»посилається на те, що 30.09.2009р. працівниками державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова було проведено невиїзну документальну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість за липень 2009р. ТОВ «Д-Транс».

За результатами перевірки було складено акт перевірки від 30.09.2009р. №6525/15-509/33410353, яким було встановлено, що до складу податкового кредиту ТОВ «Д-Транс»були включені податкові накладні з періодом виписки іншим, ніж звітний. На цій підставі відповідачем було зроблено висновок про неправомірне завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість на суму 53069,0 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 15920,70 грн., що знайшло своє відображення у податковому повідомленні-рішенні №0000451505/0 від 12.10.2008 р.

Позивач вважає висновки акту безпідставними та необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення незаконним, та таким, яке повинно бути скасоване.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі, поклавшись на обставини викладені в позовній .

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до декларації по податку на додану вартість за липень 2009 року (вх.№ 9000804215 від 17.08.2009 року) платник податків ТОВ «Д-Транс»включило до податкового кредиту суму ПДВ –112009,00 грн.

Платником податків ТОВ «Д-Транс»до ДПІ не надано документального підтвердження стосовно несвоєчасності отримання податкових накладних та не надано пояснень щодо причин не включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за лютий, травень, червень 2009 року. Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону № 168 передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Чином, враховуючи вимоги п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168, податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді на який припадає дата виникнення податкових зобов’язань продавця, Таким чином, податкове зобов’язання (п.1.6 ст.1 Закону), податковий кредит (п.1.7 ст.1 Закону), суми податку, що підлягають сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню (п.7.7 ст.7 Закону), є категоріями, які визначаються виключно за звітний податковий період, без перенесення результатів на наступні такі періоди. Крім того, Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Д-Транс»є платником податку на додану вартість та знаходиться на податковому обліку у ДПІ у Київському районі м. Харкова.

З 25.09.2009 року по 30.09.2009р. працівниками державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова було проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Д-Транс»за липень 2009 року.

За результатами перевірки було складено акт перевірки від 30.09.2009р. №6525/15-509/33410353, яким було встановлено порушення ТОВ «Д-Транс»п.п.7.2.6 п.п.7.2 ст.7 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР внаслідок чого завищено суми податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за липень 2009р. на суму 53069,0 грн. та занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду по рядку 20, а відповідно і суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду по рядку 27 декларації з податку на додану вартість за липень 2009р. на суму 53069,0 грн.

На думку відповідача, ТОВ «Д-Транс»не отримавши своєчасно від постачальників зазначені в акті податкові накладні не звернулось до них із вимогою про їх надання та не скористалось своїм правом про надання до податкової декларації з ПДВ за лютий, травень, червень 2009р. заяви зі скаргою на постачальника. Тобто, ТОВ «Д-Транс»у податковій декларації з ПДВ за липень 2009р. задекларувало податковий кредит минулих періодів по зазначеним в акті податковим накладним.

Вказані порушення знайшли своє відображення у податковому повідомленні-рішенні №0000451505/0 від 12.10.2008р.

Суд зазначає, що в силу п.1.5 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов’язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

Згідно з п.1.6 ст.1 вказаного Закону податкове зобов’язання – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Відповідно з п.1.7 ст.1 зазначеного Закону податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)-в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що позивач своїми листами від 11.09.2009 р. № 54 та від 22.09.2009р.№58 надав до ДПІ Київського району м. Харкова відповіді на запити, пояснення та документальне підтвердження причин не включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за лютий, травень, червень 2009р.

Матеріалами справи підтверджується, що в акті перевірки зазначено, що перевіряючими використовувались вищевказані листи ТОВ «Д–Транс», в яких викладались причини не включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а також пояснення з документальним підтвердженням.

Як вбачається з доданих до справи документів, однією із головних причин є специфіка господарської діяльності підприємства-надання транспортно-експедиційних послуг як на території України, так і за її межами, а також місцезнаходження постачальників товарів, паливо-мастильних матеріалів, послуг та робіт в різних регіонах України.

Згідно п.п. 7.4.5 Закону України №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Слід зазначити, що на момент настання першої події, і це підтверджується матеріалами справи, у позивача були в наявності вище перелічені податкові накладні, однак останні були передані постачальниками за допомогою факсимільного зв’язку, тобто факсові копії. Не маючи у себе в наявності податкової накладної постачальника, підприємство не має права включати її в податковий кредит, що є порушенням вищезазначеної норми Закону.

Фактично податкові накладні були отримані ТОВ «Д-Транс»у липні 2009р., що підтверджується відповідними записами у реєстрі отриманих податкових накладних, журналі реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ «Д-Транс», а також актами звіряння виписаних та отриманих податкових накладних.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до положень п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних підприємством без наявності податкових накладних було б безпідставним та таким, що порушують вимоги п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ».

Згідно з абз.1 та абз.2 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари ( послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Оскільки податкові накладні за попередні податкові періоди, підписані контрагентами позивача, були отримані ТОВ «Д-Транс»в наступних податкових періодах, позивач зазначив такі дані у складі податкової декларації наступного за отриманням податкових накладних періоду.

Саме тому, дані податкових декларацій не були позивачем включені та не могли бути включені позивачем до декларацій в минулих періодах. Однак вони були включені до декларацій наступних періодів по факту надходження податкових декларацій, тобто у декларації за період лютий, травень,червень 2009р.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Суд зазначає, що при здійснені перевірки та формуванні висновків акту перевірки, відповідач не застосував жодної норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181 від 21.12.2000р.

Відповідно до п.5.1 ст.5 вказаного Закону податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники визначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Оскільки податкові накладні за попередні податкові періоди, підписані контрагентами позивача, були отримані ТОВ «Д-Транс»в наступних податкових періодах, позивач зазначив такі дані у складі податкової декларації за період фактичного отримання податкових накладних.

Саме тому, дані податкових декларацій не були позивачем включені та не могли бути включені позивачем до декларацій в минулих періодах. Однак вони були включені до декларації наступного періоду по факту надходження податкових накладних, тобто у декларації за період за липень 2009р.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 69-72, 86, 94, 137, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-Транс»до державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - задовольнити в повному обсязі.

          Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ У Київському районі м. Харкова № 0000451505/0 від 12.10.2009р., яким визначено ТОВ «Д-Транс»суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 68989,70 грн., у тому числі –53069,00 грн. за основним платежем та 15920,70 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Д-Транс»понесені ним судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена 12 лютого 2010 року.

Суддя                                                                       А.В. Зінченко