Постанова № 9167909, 01.02.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 лютого 2010 р.                                                                                 № 2-а- 43526/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Піскун В.О.

за участю секретаря судового засідання Мараєвій О.В.,

за участю представників:

позивача –Васильєвої Н.С.

відповідачів –Науменка А.М., Борзило В.В., Лимар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного

адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан Груп»

до Харківської митниці Державної митної служби

та Головного управління Державного казначейства України у Харківській області в особі Управління Державного казначейства

про визнання нечинним рішення та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Титан Груп», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці, в якому просив визнати нечинним рішення Харківської митниці про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/002091/1 від 31.07.2009 р. та зобов’язати Харківську митницю застосувати митну вартість товарів, заявлену ТОВ «Титан Груп»при оформленні вантажної митної декларації № 800000004/9/427934 від 31.07.2009 р.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд визнати нечинним рішення Харківської митниці про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/002091/1 від 31.07.2009 р. та повернути з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 16730,08 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, що надійшов на адресу ТОВ «Титан Груп»від ООО «Арат»(Набережні Човни, Республіка Татарстан, Росія), згідно контракту №Э05-2009 від 10.02.09 р., рахунок фактура №0000294 від 23.07.09 р., а саме: товар вузли кузова для легкового автомобіля ВАЗ, штамповані зі сталі, не для промислового складання –захисти піддонів штамповані з чорного металу виробництва ТОВ «Арат», захист піддона картера ВАЗ 2101(2101-2815047) –3300 шт., захист піддона картера ВАЗ 2108(2108-2815063) –400 штук, у обсязі 8490,00 кг, позивачем було застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору. Позивач вважає, що він, відповідно до положень Митного кодексу України, Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою КМУ №1766 від 20.12.2006 р., подав до Харківської митниці усі необхідні документи, що у сукупності свідчать про правильність вибору методу визначення митної вартості товару відповідно до ст. 267 Митного кодексу України. Отже позивачем, відповідно до поданої ВМД, була задекларована митна вартість товарів у розмірі 88038,64 грн. Однак, митним органом було винесено рішення, яким було визначено іншу митну вартість товару, а саме –в розмірі 173423,56 грн., у зв’язку з чим в оформленні ВМД №800000004/9/427934 від 31.07.2009 р. було відмовлено, та товар було оформлено за ВМД №800000004/9/428176 від 05.08.09р. Позивач вважає, що відповідачем була визначена митна вартість за допомогою неналежного методу, а тому рішення №800000017/2009/002091/1 від 31.07.2009 р. є незаконним, а отже нечинним.

Представник позивача в судове засідання з’явилась та позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представники 1-го відповідача у судове засідання з’явились та проти задоволення позову заперечували у повному обсязі. На підтвердження своєї позиції зазначили, що при здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товару, заявленого ТОВ «Титан Груп»по ВМД №800000004/9/427934 з рівнем митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, інформація про які міститься в Центральній базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ, в підрозділі митного оформлення Харківської митниці виникли сумніви щодо достовірності заявленої декларантом митної вартості товару. Так, заявлена позивачем митна вартість товарів по ВМД становила 1,35 дол.США/кг, а по фактам митного оформлення іншими митницями України рівень митної вартості на аналогічні товари становив 2,6 дол.США/кг. Для підтвердження митної вартості митницею було запропоновано надати додаткові документи, передбачені п.11 Постановою КМУ №1766 від 20.12.2006 р. оскільки документів, які б могли спростувати сумніви митного органу декларантом надано не було, митним органом було здійснено митну оцінку товарів за шостим (резервним методом).

Представник 2-го відповідача в судове засідання не з’явився та направив на адресу суду відзив на позов, в якому повідомляв реквізити рахунків Державного бюджету, з яких в поточному році передбачається повернення коштів у разі задоволення позовних вимог та надав клопотання в якому просив суд розглядати справу за його відсутністю. Відповідно до п.2 ст.128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю 2-го відповідача на підставі наявних матеріалів у справі.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.07.2009 р. позивач надав до Харківської митниці вантажно-митну декларацію(далі ВМД) №800000004/9/427934, відповідно до якої митна вартість задекларованих товарів (вузли кузова для легкового автомобіля ВАЗ, штамповані зі сталі, не для промислового складання –захисти піддонів штамповані з чорного металу виробництва ТОВ «Арат», захист піддона ВАЗ 2101 (2101-2815047) –3300 штук, захист піддона ВАЗ 2108 (2108-2815063) –400 штук) становила –88038,64 грн. При визначенні митної вартості позивачем було застосовано метод визначення митної вартості товару за ціною договору.

А саме, митна вартість була визначена виходячи з наступних показників:

Вартість товару, фактично сплачена ТОВ «Титан Груп»- 347600,00 рос. рублів перерахована за офіційним курсом гривні НБУ до рос. рубля на дату оформлення ВМД, що складає 84261,72 гривні.

Транспортні витрати на доставку товару, сплачені ТОВ «Титан Груп»на користь ФО-П Мележик І.І. за договором транспортного експедирування № 06/02/09 від 06.02.2009 року у розмірі 3776,92 грн.

Усього задекларована митна вартість –88038,64 грн.

Для документального підтвердження заявлених відомостей про митну вартість позивачем було подано: зовнішньоекономічний контракт від 10.02.09р. № ЭП-05-2009, специфікацію № 2 від 15.07.09 р., рахунок-фактура від 23.07.09 р. №00000294, декларацію країни відправлення, прайс-пропозицію виробника, калькуляцію собівартості, договір транспортного експедирування 06/02/09 від 06.02.09р., договір на експедиційні послуги по міжнародним перевезенням вантажів №21/07 від 21.07.09р., заявку на перевезення вантажу № 13 від 06.07.09 р., рахунок про оплату транспортних витрат №44 від 29.07.09р., довідку про транспортні витрати, сертифікат про походження товару форми СТ-1, рішення органу із сертифікації.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.09р. відповідачем-1 було винесено рішення про визначення митної вартості №800000017/2009/002091/1 (арк.7) відповідно до ст. 273 Митного Кодексу України, тобто із застосуванням шостого (резервного методу) визначення митної вартості. Зазначеним рішенням митну вартість визначену позивачем за першим методом (за ціною контракту) було збільшено з 88038,64 грн. до 173423,56 грн.

Також судом встановлено, що 04.08.09р., після визначення відповідачем-1 митної вартості за резервним методом, позивачу була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 800000004/2009/000623, де зазначено про необхідність внесення виправлень у гр.12,45 ВМД, не дотримання вимог ст. 264 МКУ, ПКМУ 1766 від 20.12.2006р., ст.90 МКУ.

У відповіді від 13.08.09р. за №15/02-6371 на лист позивача від 05.08.2009р. №06/08, відповідачем-1 надано роз’яснення стосовно визначення Харківською митницею митної вартості товару, заявленого ТОВ «Титан Груп» (позивачем) до митного оформлення по вантажній митній декларації від 31.07.09 р. № 800000004/9/427934, відповідно до якої відповідач-1 зазначив, що в зв’язку з відхиленням задекларованого рівня митної вартості оцінюваного товару від мінімального рівня митної вартості на аналогічні товари, що оформлювались іншими митницями по системі, відділом контролю митної вартості Харківської митниці було прийнято рішення про необхідність коригування митної вартості оцінюваного товару за резервним методом.

В зв’язку з тим, що позивачу необхідно було терміново отримати можливість вільного розпорядження товаром, він був змушений здійснити митне оформлення на вкрай незручних для нього умовах, внаслідок чого товар був оформлений 05.08.09р. за митною вартістю, визначеною відповідачем-1 в рішенні №800000017/2009/002091/1 від 31.07.09р. в розмірі 173423,56 грн.

Суд аналізуючи вище наведене вважає, що висновки відповідача-1 є необґрунтованими та не відповідають нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ст. 260 Митного кодексу України обов’язок визначення митної вартості товарів, які переміщаються через митний кордон України покладається на декларанта. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються Митним кодексом України.

Згідно ст. 266 МКУ, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1)          за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2)          за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3)          за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4)          на основі віднімання вартості;

5)          на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6)          резервного.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Позивачем було визначено митну вартість товарів із застосуванням першого методу, тобто за ціною договорів щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до ст. 267 МКУ, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов’язаних з продавцем осіб.

Відповідно до ст. 262 МК України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються КМУ, а порядок заповнення декларацій митної вартості –спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Постановою Кабінету міністрів України від 20.12.06 № 1766 затверджено «Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщаються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»(надалі –Порядок). Перелік документів, які необхідно подати декларанту для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість зазначено у п.7,8 Порядку.

Відповідно до п.10 Порядку відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватись на об’єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України. Декларант має право на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.

Відповідно до п.11 Порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов’язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «Для відміток митного органу».

Пункт 13 Порядку передбачено обов’язок декларанта подати додаткові документи, визначені у п.11 Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Відповідно до п. 14 зазначеного Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 265 МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або в точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов’язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Як вбачається з матеріалів справи, та не оспорюється відповідачем-1, документи передбачені п.7,8 вищезазначеного Порядку були надані позивачем у повному обсязі. З огляду на вказане, суд погоджується із твердженням позивача, про те, що відповідно до ч. 1 ст. 264 МК України заявлена позивачем митна вартість базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавались обчисленню. При цьому суд окремо звертає увагу на те, що позивачем по укладеному з ТОВ «Арат»контракту № ЭП-05-2009 від 10.02.09 вже здійснювалось митне оформлення товару - захисти піддону штамповані зі сталі, не для промислового складання, що підтверджується наданими до суду ВМД № 800000004/9/417260 від 10.03.2009 року (арк.справи 78)При цьому цінові показники такого товару були незмінними та позивачем для визначення митної вартості такого товару використовувався основний метод - за ціною договору.

Що стосується подання останнім додаткових документів, передбачених п.11 Порядку, суд зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу витребування таких документів, більш того, відповідачем-1 не зазначено, які саме додаткові документи необхідно було надати позивачу. Більш того, та обставина, що рішення про визначення митної вартості за резервним методом було прийнято відповідачем-1 в той же день коли позивачем було подано ВМД № 800000004/9/427934 тобто 31.07.09р., свідчить про те, що в порушення п.10 Порядку позивача взагалі було позбавлено права на доведення у передбачений законодавством строк (протягом 10 календарних днів) митному органові правильності визначення ним митної вартості.

Також суд зазначає, що відповідачем не надано доказів виконання положення закріпленого у ч.3 ст.266 Митного кодексу України, а саме доказів проведення процедури консультацій з декларантом (позивачем) з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу.

Суд критично відноситься до наданого відповідачем-1 як доказу обґрунтованого сумніву щодо достовірності заявленої декларантом митної вартості –витягу з Центральної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ (арк.65), та визначення митної вартості відповідно до даних зазначених у цієї базі та зазначає, що єдине спільне зазначеного товару з товаром, який декларувався позивачем це країна походження та назва товару –автозапчастини для автомобіля.

Суд також зазначає, що у відповідності до ст.273 Митного Кодексу, резервний метод оцінки товарів, що імпортується, застосовується у випадках, коли митна вартість не може бути визначена за допомогою інших методів митної оцінки товарів. Визначення митної вартості із застосуванням резервного методу полягає у гнучкому застосуванні інших методів визначення митної вартості товарів, передбачених Митним Кодексом України.

При застосуванні резервного методу, незважаючи на певну гнучкість, обов’язковою вимогою до всіх базових даних, які беруться за основу для розрахунків, є їх прив’язка до конкретного товару. Така умова встановлена ст.273 Митного Кодексу України і передбачає, що для визначення митної вартості товарів не може використовуватися довільно встановлена чи достовірно не підтверджена ціна товарів.

Тобто, ціна що використовується як основа для обчислення митної вартості товарів має базуватись на реальній, обґрунтованій ціновій інформації на конкретний товар, опис якого містить дані(комерційна назва товару, опис, відомості про виробника, матеріал, технічні характеристики, тощо), що дозволяє його однозначно ідентифікувати.

У відповідності до п.7 ст.273 Митного Кодексу України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті зокрема на підставі довільної чи фіктивної вартості або системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей.

При визначенні митної вартості товару відповідачем-1 не було враховано різниця в виробниках, кількість товару, характеристика товару, що безумовно є фактором, який впливає на ціну товару.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов’язок щодо декларування правомірності прийнятого рішення покладається на суб’єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У свою чергу Харківська митниця не спростувала, чому саме заявлена позивачем митна вартість товару з урахуванням всіх доданих документів є неправомірною. Більш того, відповідач-1, як суб’єкт владних повноважень, не довів, що до застосування резервного методу нею послідовно застосовувались інші методи визначення митної вартості товарів та не довела, чому їх не можливо було застосувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.. 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення про визначення митної вартості №800000017/2009/002091/1 від 31.07.2009 р. було прийняте відповідачем неправомірно, в супереч вимогам чинного законодавства України, а отже, як незаконне рішення є нечинним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.6 ст.264 Митного Кодексу України зазначено, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів(обов’язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів(обов’язкових платежів)повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно п. 2.1. «Порядку перерахування до Державного бюджету України митних платежів», затвердженого спільним Наказом Державного казначейства України та Державної митної служби України № 149/416 від 31.07.2002 року, митні платежі та інші податки і збори, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, зараховується на рахунки, відкриті в управліннях Державного казначейства у розрізі кодів класифікації доходів бюджету».

Так, відповідно до п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»: «Для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менше митної вартості, зазначеній у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування…».

Відповідно до п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»ввезення товарів в митному режимі імпорту, як об’єкт оподаткування, оподатковується за ставкою 20%.

Виходячи з визначення Харківською митницею розміру митної вартості товару 173423,56 грн. до сплати було визначено та сплачено позивачем розмір ПДВ 34684,71 грн. (графа 47 ВМД), що на 16730,08 грн. перевищує розмір ПДВ, що було визначено ТОВ «Титан Груп», виходячи з заявленої декларантом митної вартості за ціною договору (розмір визначеного ТОВ «Титан Груп»ПДВ до сплати –17954,63 грн.). У зв’язку з тим, що суд дійшов висновку про незаконність винесеного відповідачем-1 рішення про визначення митної вартості №800000017/2009/002091/1 від 31.07.2009 р., таким чином, сума у розмірі 16730,08 гривень є сумою надмірно сплачених ТОВ «Титан Груп»платежів до бюджету з податку на додану вартість, що підлягають поверненню з Державного бюджету України.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст.ст. 4, 7, 86, 94, п.1 ст.158, 159, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан Груп» до Харківської митниці та Головного управління державного казначейства у Харківській області про визнання нечинним рішення та повернення надмірно сплаченого ПДВ – задовольнити в повому обсязі.

Скасувати Рішення Харківської митниці про визначення митної вартості товарів № 800000017/2009/002091/1 від 31.07.2009 р.

Повернути з Державного бюджету України з р/р 31113031705002, код бюджетної класифікації -14010300 «податок на додану вартість із ввезених на терріторію України товарів»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан Груп»код ЄДРПОУ 33725098, р/р 26002200000252 в ВАТ «ВІЕЙБІ БАНК»у м.Києві, МФО 380537, надмірно сплачений податок на додану вартість в розмірі 16 730,08 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан Груп» судові витрати в розмірі 3 грн.40 коп

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо ії не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                 Піскун В.О.