Постанова № 9167778, 29.01.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 січня 2010 р.                                                                                           № 2а- 41767/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Тацій Л.В. , суддів - Волкової Л.М., Сліденка А.В.,

при секретарі судового засідання Букар Х.М.

за участю

представника позивача –Костікова В. О., діє на підставі довіреності від 04. 08. 2009 року;

представника відповідача 1 –не прибув

представника третьої особи –не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Старк»

доМіністерства охорони навколишнього природного середовища України, третя особа: Державна геологічна служба України

проскасування пункту наказу,-

в с т а н о в и в:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Старк»(далі –ТОВ ВКФ «Старк») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинним пункт 25 Наказу №266 Міністерства екології та природних ресурсів від 15.07.2002 р. щодо анулювання ліцензії ТОВ ВКФ «Старк».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2007 року, позовні вимоги ТОВ ВКФ «Старк»були задоволені в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 вересня 2009 року постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2007 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2007 р. скасовані, а справа направлена на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Під час нового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, та просив скасувати пункт 25 Додатку до наказу Міністерства екології та природних ресурсів від 15 листопада 2002 р. за № 266, згідно пункту 25 «Порядку надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами», затвердженого Кабінетом Міністрів України від 31.08.95 № 709.

За ініціативою суду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено Державну геологічну службу України. Державна геологічна служба України в судове засідання свого представника не направила, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи без участі свого представника (а.с. 10, т. 2).

Відповідач, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду надіслав письмові заперечення, відповідно до яких просив розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відповідність наказу вимогам діючого законодавства (а.с. 164, т. 1).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ ВКФ «Старк»пройшло процедуру державної реєстрації, внаслідок чого набуло статусу юридичної особи, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців та копією свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) (а.с. 22, т. 2).

Згідно з ч.1 ст.13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни. Судом встановлено, що позивач наведеному переліку визначенню відповідає.

В судовому засіданні встановлено, що 30.03.2000р. Державний комітет України по геології і використанню надр видав позивачу - ТОВ ВКФ «Старк»Спеціальний дозвіл (Ліцензія) №2219 на користування надрами (видобування) корисних копалин (пісок) у Вишнівському родовищі за адресою: Харківська обл., Шевченківський район, 0,5 км на південь від залізничної станції Старовірівка строком на 16 років (а.с. 8, т. 1).

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 266 від 15.07.2002р. означений спеціальний дозвіл (ліцензію) було анульовано.

Як встановлено судом, фактичною підставою для прийняття спірного рішення у формі наказу слугував висновок відповідача про те, що ТОВ ВКФ «Старк»змінив організаційно-правову форму.

Перевіряючи наведений висновок відповідача та винесений на підставі даного висновку спірний правовий акт індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          З положень наведеної норми процесуального закону вбачається, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб’єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб’єкта владних повноважень, а правовим –мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

Пунктом 1 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»встановлено, що відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягає господарська діяльність по пошуку (розвідці) корисних копалин.

Згідно з п. 1 «Порядку надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1995 р. № 709 цей Порядок регулює надання користувачам надр спеціальних дозволів (ліцензій) на користування ділянками надр у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони і поширюється на всі види користування надрами, що підлягають ліцензуванню.

З системного аналізу вказаних норм, колегія суддів приходить до висновку, що до правовідносин, які виникли з приводу анулювання спеціального дозволу (ліцензії) на видобування корисних копалин, не може бути застосовано норми Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», який передбачає порядок ліцензування діяльності щодо пошуку (розвідки) корисних копалин, які за своєю суттю не є діяльністю по видобуванню. Стаття 16 Кодексу України про надра в абзаці 6 відсилає до порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, таким чином, при вирішенні даного спору слід застосовувати норми «Порядку надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1995 р. № 709, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

В абз. 6 ст. 16 Кодексу України про надра визначено, що Спеціальні дозволи (ліцензії) на користування надрами надаються Державним комітетом України по геології використанню надр за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, як правило, на конкурсних засадах в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд відзначає, що правовідносини з приводу припинення права користування надрами упорядковані ст.26 Кодексу України про надра, згідно з ч.1 якої право користування надрами припиняється у разі:

1) якщо відпала потреба у користуванні надрами;

2) закінчення встановленого строку користування надрами;

3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування;

4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення;

5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр;

6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами;

7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

          Окрім того, суд зважає також і на положення п.25 Порядку надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами (затверджений постановою КМУ від 31.08.1995р. №709; далі за текстом - Порядок), яким на момент виникнення спірних правовідносин також були визначені підстави для анулювання дозволу на користування надрами.

          При цьому, суд відзначає, що приписи п.25 Порядку також не містять такої підстави для прийняття рішення про анулювання дозволу на користування надрами як зміна організаційно-правової форми.

          Отже, судом встановлено, що в якості фактичної підстави для винесення спірного наказу відповідач обрав підставу, який не передбачений законодавством як привід для анулювання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами.

Оцінюючи зібрані по справі докази за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що правомірність та обґрунтованість видачі спеціального дозволу (ліцензії) №2219 від 30.03.2000р. сторонами не заперечується, а законність обраної відповідачем підстави для винесення спірного наказу спростована наявними у справі доказами та приписами належних норм матеріального права.

При вирішенні спору суд окремо наголошує на наявності в матеріалах справи листа Державної геологічної служби від 28.07.2007р. за № 30/06-743, яким служба повідомила позивача про те, що при формуванні переліку спеціальних дозволів, які підлягають анулюванню згідно зі спірним наказом, до п.25 переліку помилково включено спеціальний дозвіл, виданий ТОВ ВКФ «Старк».

Таким чином, вказаним листом Державна геологічна служба, як уповноважений суб’єкт права, фактично визнала помилковість (тобто відсутність правових та фактичних) підстав ініціювання процедури анулювання спеціального дозволу, проте як випливає з матеріалів справи ніяких подальших дій для відновлення порушеного права позивача не вчинила.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти справи відповідач, який є суб’єктом владних повноважень, не надав суду доказів здійснення позивачем зміни організаційно-правової форми господарювання, а також доказів того, що така зміна є визначеною законодавством підставою для прийняття рішення про анулювання спеціального дозволу (ліцензії).

Таким чином, законність підстави, якою керувався відповідач під час винесення спірного наказу не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні у зв’язку з чим спірний наказ підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 16 Кодексу України про надра, ст. 6 Закону України «Про державну геологічну службу», п.п. 5, 25 «Порядку надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1995 р. № 709 ст.ст. 11, 12, 71, 72, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Старк”до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, третя особа: Державна геологічна служба України, про скасування пункту наказу - задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати пункт 25 Додатку до наказу Міністерства екології та природних ресурсів від 15 листопада 2002 р. за № 266, згідно пункту 25 “Порядку надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами”, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 31.08.95 № 709.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Старк” (місцезнаходження: вул. Кар’єрна, 1-Б, с. Старовірівка, Шевченківський район, Харківська обл., 63631, код: 30926071) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 (три грн. 40 коп.) грн.

4. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 03 лютого 2010 року.

Головуючий Суддя                                                                                 Тацій Л.В.

Суддя                                                                                                     Волкова Л.М.

Суддя                                                                                                              Сліденко А. В.