Ухвала суду № 91673080, 21.09.2020, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

21.09.2020 ЄУН № 317/2518/19

1-кп/337/89/2020

УХВАЛА

Іменем України

21 вересня 2020 року колегія суддів Хортицького районного суду м. Запоріжжя у складі:

головуючого:судді - Салтан Л.Г.

членів колегії : суддів - Котляра А.М., Кучерука І.Г

за участю секретаря - Шаповалової А.В.

прокурора –Беценка Д.В.

обвинуваченого – ОСОБА_1

захисника – Тивоненка Д.Р.

потерпілого – ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.1 ч.2 ст.115, ч.2 ст. 309, ч. 2 ст. 310 КК України

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває зазначене кримінальне провадження.

Під час судового провадження обвинуваченому ОСОБА_1 ухвалою суду від 7 серпня 2019 року був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який в подальшому продовжувався ухвалами суду від 2 жовтня 2019 року, 27 листопада 2019 року, 20 січня 2020 року, 17 лютого 2020 року.

Ухвалою суду від 16 квітня 2020 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 був змінений на цілодобовий домашній арешт, який було продовжено ухвалою суду від 5 червня 2020 року.

Ухвалою суду від 27 липня 2020 року запобіжний захід у вигляді домашнього арешту продовжений на строк до 24 вересня 2020 року (включно) , з покладенням на обвинуваченого обов`язків: прибувати до суду за першою вимогою; не залишати без дозволу суду місце постійного проживання: АДРЕСА_1 з 20-00 год ночі до 08-00 год наступного ранку; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими в даному кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну ( при наявності) ; носити засіб електронного контролю.

21 серпня 2020 року до канцелярії суду надійшло клопотання прокурора Беценка Д.В. про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на існування ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у вигляді переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Потерпілий ОСОБА_2 просить продовжити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник Тивоненко Д.Р вважає, що підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні, наявність ризиків, на які посилається прокурор не є доведеними, є надуманими та жодним доказом не підтверджуються, просить продовжити строк дії домашнього арешту з покладенням на ОСОБА_1 певних обов`язків, які в цілому забезпечують належну процесуальну поведінку обвинуваченого, що підтверджено довідкою Запорізького РВП.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку захисника.

Потерпілий ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, в матеріалах провадження наявна заява щодо розгляду справи у його відсутність.

Захисник Бєлка А.В. у судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Тивоненко Д.Р. вважали за можливе проводити судове засідання у його відсутність.

Вислухавши думку учасників провадження щодо заявлених клопотань, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 313 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганням спробам, у тому числі, переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків або потерпілих.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою – наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Як вбачається з зазначеного клопотання позиція прокурора зводиться до того, що передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу під час досудового слідства ОСОБА_1 не змінилися та продовжують існувати на сьогодні, натомість тому суд в свій ухвалі від 7 серпня 2019 року констатував наявність лише двох ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливості переховуватися від суду та незаконного впливу на свідків, а тому, враховуючи відсутність доказів з боку сторони обвинувачення, суд вважає, що посилання прокурора на існування ризиків у вигляді знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для обставин кримінального правопорушення, та вчинити інше кримінальне правопорушення, є безпідставними.

Крім того, наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України у вигляді можливості переховуватися від суду, прокурор обґрунтовує тяжкістю можливого покарання, однак, тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тримання під вартою.

Ризик впливу на свідків прокурором обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_1 , будучи обізнаним із їх показаннями під час відкриття доказів на досудовому слідстві, зможе впливати на них. Однак, суд враховує, що на даному етапі вже допитаний потерпілий ОСОБА_2 та значна частина свідків з боку обвинувачення, а тому ризик щодо можливого впливу на недопитаних свідків може бути усунений шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, з покладанням відповідної заборони спілкуватися обвинуваченому ОСОБА_1 із зазначеними особами, а покладення на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язків носити електронний засіб контролю та заборони залишати житло у нічний час також істотно зменшить вказаний ризик.

Відповідно до ч.1,2 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до довідки від 15.09.2020 року, виданої начальником Запорізького РВП вбачається, що за період застосування домашнього арешту, будь-яких порушень обов`язків, покладених на ОСОБА_1 виявлено не було, та 23.06.2020 року до останнього було застосовано електронний засіб контролю.

Вирішуючи питання щодо застосування (продовження) дії запобіжного заходу, суд виходить із того, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінуються обвинуваченому, позбавляє обвинуваченого можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, перешкоджанню кримінальному провадженню, колегія суддів вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які слугували підставою при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, та які не зменшились на даний час, наявність існування інших ризиків, стороною обвинувачення не доведена, суд приходить до висновку, що підстави для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відсутні, інші заходи, крім домашнього арешту , в достатній мірі не забезпечать виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому приходить до висновку про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту .

Зваживши всі обставини у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що запобігти встановленим ризикам та забезпечити подальшу належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 можливо без тримання під вартою шляхом застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладенням на останнього певних обов`язків.

Керуючись ст.ст. 331, 369-372, 392 КПК України, колегія суддів , -

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - залишити без задоволення

Продовжити застосування до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 20 листопада 2020 року ( включно), а саме: прибувати до суду за першою вимогою; не залишати без дозволу суду місце постійного проживання: АДРЕСА_1 з 20-00 год ночі до 08-00 год наступного ранку; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими в даному кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну ( при наявності) ; носити засіб електронного контролю.

Здійснення контролю за виконанням домашнього арешту, покласти на уповноважених осіб Запорізького РВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_1 .

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво за зазначеним кримінальним провадженням

Головуючий суддя: Л.Г. Салтан

Члени колегії :

Суддя: А.М. Котляр

Суддя: І.Г. Кучерук