Рішення № 91671459, 21.09.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/3163/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Наумик О. О., за участі секретаря судового засідання Вареніченко В. А., розглянувши справу адміністративного судочинства №233/3163/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, поліцейського сержанта поліції УПП в Донецькій області Департаменту патрульної служби Молокоєдова Андрія Романовича «про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення»,

У С Т А Н О В И В:

13.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою адміністративної юрисдикції, в якій просить:

скасувати постанову, винесену 25.06.2020 поліцейським сержантом поліції УПП в Донецькій області Молокоєдовим Андрієм Романовичем, серії ЕАМ №2738335, про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн за ч.1 ст.122 КУпАП;

закрити відносно нього провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю у його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, пославшись на таке:

Щодо обставин справи:

25.06.2020 він, виконуючи свої службові обов`язки, рухався на зазначеному у постанові автомобілі по пр. Миру в м. Маріуполі, ніяких правил дорожнього руху не порушував. Однак був зупинений співробітником поліції який повідомив йому, що він нібито перевищив швидкість, у зв`язку із чим на нього буде складена відповідна постанова. Із висунутими проти нього звинуваченнями він був не згідний, також був категорично проти складання постанови за порушення ПДР. Крім того, він просив надати йому для ознайомлення будь-які докази, які б свідчили про факт порушення ним ПДР, однак ніяких доказів йому надано не було. У зв`язку із зухвалою поведінкою працівника поліції він був вимушений вимагати від нього дотримання його права на професійну правничу допомогу та залучення до участі в його захисті відповідного захисника, крім того він просив викликати відповідний підрозділ Військової Служби Правопорядку, якому надано право розглядати подібні ситуації, а також нагадав вимоги ст.15 КУпАП. Однак, не був почутий. Через деякий час, йому було повідомлено що відповідна постанова буде надіслана поштою за місцем його служби.

Щодо місця розгляду справи:

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст.245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, а також вирішення її у відповідності з законом, уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою : користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Відповідно до висновків, викладених у рішенні Конституційного суду України від 26.05.2015 р. у справі №5-рп/2015 складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

Згідно з вказаним рішенням словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і - за місцем його вчинення», які містяться у ст.ст.258, 276 КУпАП, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Положення ч.1 ст.276 КУпАП, яке передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане у ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. Положеннями ч.3 ст.258 КУпАП передбачено, що працівник патрульної поліції може винести постанову на місці вчинення правопорушення, тобто на місці зупинки транспортного засобу, проте, постанова не може бути винесена без розгляду адміністративної справи.

Таким чином, постанова щодо притягнення особи до відповідальності виноситься за результатами розгляду справи. Стаття 258 КУпАП вказує на те, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватися вимог ст.283 КУпАП, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.

Фактично, розгляд справи на дорозі, на місці зупинки транспортного засобу, унеможливив виконання вимог ст.245 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування усіх обставин відповідної справи.

Відповідач всупереч вимогам ст.ст.278,279 КУпАП виніс оскаржувану постанову, але будь-якої підготовки до розгляду справи не було, як і не було оголошення посадової особи, яка розглядає справу, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішені клопотання, не були дослідженні докази, не були заслухані особи, які беруть участь у розгляді справи.

Крім того, у порушення ст.ст.283,284,251 КУпАП оскаржувана постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема, показання свідків, показання відповідних технічних приладів та засобів, посилання на офіційні документи, тощо, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення ним (позивачем) адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Вказані в оскаржуваній постанові правила дорожнього руху він не порушував.

Крім того, ще до складання вищевказаної постанови, співробітнику поліції (Відповідачу) ним було надане службове посвідчення (додаток №4) та відповідне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (додаток №5), а також нагадані вимоги ч.3 ст.15 КУпАП, згідно з якою «При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності». Однак, поліцейський на це ніяк не відреагував.

На прохання надати докази порушення Відповідач повідомив позивачу, все є на відео, але з відеозаписом йому ознайомитися не дав.

Щодо права водія скористатися правовою допомогою (право на захист), висловленого Верховним Судом України:

Поліцейський Молокоєдов А. Р. розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу без надання йому (позивачу) права скористатися правовою допомогою адвоката, що є підставою для скасування постанови незалежно від вини водія.

Судовою ухвалою від 26 серпня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті (а.с.25-26).

У судове засідання позивач не з`явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність з посиланням на підтримання позову у повному обсязі (а.с.88).

Відповідач - Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання явку представника не забезпечив, позов не визнав за підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (а.с.40-54), в якому зауважив на такому:

Вважає позовні вимоги позивача незаконними, безпідставними та необґрунтованими, оскільки останній не надав суду необхідних належних та допустимих доказів, якими мотивує обставини, викладені в позовній заяві, крім того не надав доказів порушення процедури розгляду справи.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

1. Щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення.

Під час несення служби в Центральному районі м. Маріуполя по проспекту Миру біля буд. 110-А, 25.06.2020 екіпажем "Чайка" за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCamLTI 20/20 (серійний номер ТС000788) було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме, водій транспортного засобу Renault Duster з номерним знаком НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 74 (сімдесят чотири) км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 24 (двадцять чотири) км/год, чим порушив п.12.4 ПДР України, після чого на підставі ст.35 ЗУ "Про Національну поліцію" транспортний засіб було зупинено поліцейськими.

Відповідно до пункту 12.4 Правил дорожнього руху України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Інспектор підійшов до водія автомобіля, представився належним чином, довів водію суть скоєного ним адміністративного правопорушення, запропонував йому пред`явити документи, передбачені вимогами п.2.1. Правил дорожнього руху України, а саме: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на підставі п.2 ч.1 ст.32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4.а ПДР України.

На вимогу поліцейського, щодо пред`явлення зазначених документів водія, яким виявився ОСОБА_1 , було виконано в повному обсязі але не одразу.

Врахувавши ст.ст.222,278 КУпАП, з`ясувавши всі обставини, які підлягають з`ясуванню під час розгляду адміністративної справи (ст. 280 КУпАП), оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП), додержуючись вимог ст.258 КУпАП, наказу 1395 від 07.11.2015 «Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853, встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, роз`яснивши права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності: ст.ст. 268, 287-289, 307-308 КУпАП, Молокоєдов А. Р. виніс відносно ОСОБА_1 постанову за ч.1 ст.122 КУпАП.

За результатами розгляду адміністративної справи, керуючись положеннями статей 33, 284, КУпАП, до позивача було застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 255 грн, шляхом винесення Постанови. Розглядаючи дану справу, співробітник патрульної поліції Донецької області діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

Тож вважає наведені позивачем порушення з боку працівників поліції є недоведеними та спростованими.

2. Щодо правомірності притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності

За принципом роботи лазерний вимірювач швидкості TruCamLTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Відповідно до Інструкції виробника Laser Technologe Inc, США , використання лазерного вимірювача швидкості TruCamLTI 20/20 передбачає можливість використання даного приладу в автоматичному режимі, вказаний режим дозволяє автоматично фіксувати номерний знак та швидкість руху транспортного засобу, цей вимірювач може використовуватись як в мобільному, так і в статичному положенні. Тобто поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Під час фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад автоматично здійснює фотографування транспортного засобу порушника.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2%. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.

З відстані у 50 - 450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону.

Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості.

При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.

Виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази поліції в суді в разі оскарження факту порушення.

Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.

Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але й в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.

Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.

Тому, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред`явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі.

Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення експертиз не є обов`язковим.

Щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу та надання можливості скористатися правами, визначеними ст.268 КУпАП.

Таке твердження наведено на підставі Рішення Конституційного суду від 26.05.2015 № 5- рп/2015 у справі за поданням Уповноваженого Верховної Ради щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст.276 КУпАП. З таким висновком погодитись не можна, у зв`язку з нижченаведеним.

По-перше, Рішення Конституційного суду від 26.05.2015 № 5-рп/2015 було прийнято до змін, внесених 14.07.2015 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», які були направлені на істотну зміну та спрощення порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху саме для поліцейських. Внесені зміни стосувалися, зокрема ст.ст.33,222,258,276 КУпАП.

Підняте Конституційним судом питання у рішенні від 26.05.2015 стосовно винесення постанов за порушення у сфері безпеки дорожнього руху «за місцем вчинення» чи «на місці вчинення» було доповнено та деталізовано у КУпАП шляхом внесення змін в липні 2015 року. Так ст.258 було доповнено другою частиною такого змісту: Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. За змістом ст.222 КУпАП розгляд справ за ч.ч.1,2,3,5 ст.122 КУпАП віднесено до компетенції органів Національної поліції. Частина 4 ст.258 вказує, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 Кодексу. Згідно з ч.5 ст.258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

П.2.3 Рішення Конституційного суду від 26.05.2015 визначає, що перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Враховуючи зміни, які були внесені до ч.2 ст.258 КУпАП, то такий перелік, викладений в ч.1 ст.258 КУпАП, доповнено правопорушеннями, розгляд яких віднесено до компетенції національної поліції, наведений в ч.1 ст.222 КУпАП. Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.

Аналізуючи вищенаведене, розгляд справи про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху та притягнення особи до відповідальності має відбуватися у скороченому провадженні. Скорочене провадження у справі про зазначене адміністративне правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення - без складання відповідного протоколу.

Отже, враховуючи, що до повноважень інспектора патрульної поліції належить розгляд справ про адміністративні правопорушення на місці зупинки транспортного засобу і накладання адміністративних стягнень, які передбачені частинами 1,2,3,5 ст.122 КУпАП відсутні підстави для визнання таких дій протиправними та скасування постанови.

Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до Інструкції.

Посилання позивача на те, що постанову було винесено на місці вчинення правопорушення, і що це суперечить ст.283 КУпАП, не має під собою правового підґрунтя, оскільки вищенаведена стаття вказує на вимоги щодо самої постанови (а саме змісту), але ніяк не на місце її складання.

Так само зі змісту адміністративного позову позивач не спростував той факт, що його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, йому інспектором були роз`яснені. Доводи позивача щодо позбавлення його можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП, безпідставні. Вказані обставини підтверджуються відеозаписом, зробленим нагрудним реєстратором патрульного: файл 20200625173730000442, на якому у 16 год. 06 хв. 56 сек. позивача було ознайомлено з доказами правопорушення; файл 20200625173736000443, файл 20200625173744000444, на якому позивачу було роз`яснено його права.

Згідно зі ст.258 КУпАП Позивача було ознайомлено зі змістом Постанови, запропоновано поставити підпис в графі про отримання копії документу, на що правопорушник відмовився, що підтверджується наявним відеозаписом, зробленим нагрудним реєстратором патрульного: файл 20200625173820000445.

Стосовно посилань позивача щодо ст.15 КУпАП, позивач жодним чином не підтвердив та не надав правову позицію, на підставі чого він як співробітник ГУ СБУ України в Донецькій та Луганській областях прирівнює себе до водіїв транспортних засобів Збройних Сил України.

Щодо відповідності постанови вимогам ст.283 КУпАП.

На підставі ст.283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення: прийняте по справі рішення.

По справі про адміністративне правопорушення виноситься одна з таких постанов:

1)про накладення адміністративного стягнення;

2)про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 КУпАП;

3)про закриття справи (пункт 3 Розділу IV Інструкції).

Постанова про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу XIII цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Згідно зі ст.285 КУпАП у випадках, передбачених статтею 258 КУпАП, копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

Крім того, постанова містить відомості, що швидкість вимірювалася приладом TruCamLTI 20/20 №ТС000788.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 14 лютого 2018 року по справі № 536/583/17 зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції 1395, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Тому, колегія суддів касаційного суду приходить до висновку, що такі відомості зазначаються у постанові, що виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.

У випадках, в яких допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в Кодексі України про адміністративні правопорушення.

Як вбачається з постанови, вона відповідає вищезазначеним приписам: в ній зазначено посадову особу, яка винесла постанову, дату розгляду справи; місце скоєння правопорушення, відомості про особу, що скоїла правопорушення, опис обставин, установлених при розгляді справи, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, прийняте по справі рішення.

Позивач в адміністративному позові не надав доказів того, що він не порушував правил дорожнього руху.

Враховуючи, що фактично позивачем були вчинені адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.122 КУпАП, що підтверджується доданими до справи доказами, вважає, що не має підстав для задоволення позову, оскільки постанова, серії ЕАМ № 2738335 від 25.06.2020 у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованою та законною.

Просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач - Департамент патрульної поліції, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку представника не забезпечив, позов не визнав за підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (а.с.56-70), в якому виклав підстави невизнання позову, аналогічні наведеним Управлінням патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідач - поліцейський сержант поліції УПП в Донецькій області Департаменту патрульної служби Молокоєдов Андрій Романович, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, позов не визнав за підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (а.с.71-84), в якому виклав підстави невизнання позову, аналогічні наведеним Управлінням патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, просив у задоволенні позову відмовити.

З`ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає такого висновку.

Згідно з оскаржуваною постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ № 2738335 від 25.06.2020, винесеною поліцейським сержантом поліції УПП в Донецькій області Департаменту патрульної служби Молокоєдовим Андрієм Романовичем, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 255 грн за таких обставин:

25.06.2020 о 15:58:16 у м. Маріуполі по пр. Миру,11, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом - автомобілем Renault Duster, номерний знак НОМЕР_1 , порушив обмеження швидкості руху в населеному пункті на 24 км/г: рухався зі швидкістю 74 км/г, чим порушив п.12.4 ПДР України. Швидкість вимірювалася приладом TruCamLTI 20/20 (серійний номер ТС000788) (а.с.8).

Вирішуючи питання наявності складу адміністративного правопорушення в діях позивача, а також даючи оцінку правомірності прийнятого відповідачем за оскаржуваною постановою рішення, суд виходив з такого:

Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з п.8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч.1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Судом установлено, що справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, була розглянута без складення протоколу про адміністративне правопорушення, що відповідає чинній на час складення постанови редакції ст.258 КУпАП, а також змісту Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція).

Так, частиною 2 статті 258 КУпАП встановлено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

За частиною 4 статті 258 КУпАП у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до приписів ч.ч.1,2 ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху, зокрема за порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Таке право підтверджено численними рішеннями Верховного Суду, зокрема, постановою від 04 квітня 2018 року в справі № 523/6540/16 (номер в Єдиному реєстрі судових рішень - 73249859).

Отже, винесення відповідачем постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП не суперечить вимогам діючого законодавства.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У відповідності до п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП - перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису .

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Частиною 1 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, надані відповідачем фото- і відеозапис з приладу TruCам LTI 20/20 можуть слугувати доказом в справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм даного Кодексу.

Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.ст.75,76 КАС України достовірними та достатніми є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За таких обставин, відповідачі у справі зобов`язані довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.

Таким чином, суд приймає до уваги фото та запис відеофіксації вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, та вважає їх належними та допустимими з огляду на вимоги Кодексу адміністративного судочинства України.

На фото (а.с.48, 64, 79) та відеозаписі з TruСam LTI 20/20 (який вказано у спірній постанові) (а.с.54, 70, 84) зафіксовано, що керований позивачем автомобіль рухався зі швидкістю 74 км/г в населеному пункті.

При цьому позивач не заперечував, що він рухався у населеному пункті - місті Маріуполь, та вказував лише на непорушення ним швидкісного режиму.

Суд зазначає, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UA-МІ/1-2903-2012, а законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Більше того, така процедура як сертифікація взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України. Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 5 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік.

Проведення перевірки передбачено Порядком проведення перевірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08.02.2016 року № 193.

Міжповірочний інтервал для вимірювача швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruСam становить 1 рік згідно із Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №437 від 05.04.2012.

Відповідачем суду надано копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/16642, виданого Державним підприємством «Укрметртестстандарт» від 30 вересня 2019 року та чинного до 31 вересня 2020 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 № ТС000788, є придатним до застосування (а.с.50, 66, 81).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про достовірність результатів засобу вимірюваної техніки TruCam LTI 20/20 № ТС 000788, яким було зафіксовано факт перевищення швидкості руху позивачем.

За таких обставин, враховуючи наявні у справі докази у тому числі докази правомірності використання засобу лазерної вимірювальної техніки, суд вважає, що факт порушення позивачем ПДР України є доведеним.

У позовній заяві позивач також посилався на порушення відповідачем порядку розгляду справи, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу унеможливив виконання вимог ст.245 КУпАП, та позбавив можливості реалізації прав, встановлених ст.268 КУпАП, зокрема, він не зміг скористатися послугами адвоката.

Суд вважає ці доводи безпідставними.

Так, відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.

Поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (п. 5 розділу ІІІ Інструкції).

Суд зазначає, що позивач своїм правом щодо залучення адвоката не скористався, оскільки забезпечення адвокатом покладається на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, а не на працівника поліції.

У цьому випадку у відповідача були відсутні підстави для відкладення розгляду справи, оскільки позивач не заявляв жодних клопотань, що підтверджується наданим відповідачем відеозаписом розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Крім того, Європейський суд з прав людини в пункті 32, справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов`язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.

Санкція ч.1 ст.122 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, а подальший захист прав і свобод особи забезпечено в суді при оскарженні рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання (ст.279 КУпАП).

З відеофайлів, на яких зафіксовано процес розгляду справи відповідачем, вбачається, що вимоги ст.279 КУпАП ним дотримані.

Відповідно до ст.283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

З постанови про накладення адміністративного стягнення вбачається, що в ній вказані: найменування органу (посадова особа), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; суть адміністративного правопорушення, опис обставин: дату, місце і час вчинення адміністративного правопорушення, встановлених при розгляді справи, зокрема, порушення п.12.4 ПДР; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото та відеозапис, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення (ч.1 ст.122 КУпАП); прийняте по справі рішення - застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу, а також відривну квитанцію про сплату штрафу (а.с.8).

Отже, оскаржувана постанова відповідає вимогам ст.283 КУпАП.

Одночасно суд не бере до уваги доводи позивача щодо неознайомлення його із доказами правопорушення, оскільки, по-перше, обставина не ознайомлення із доказами не спростовує факту правопорушення, і, по-друге, з наданого відповідачами відеозапису розгляду справи зафіксований момент ознайомлення інспектором поліції позивача із записом з приладу TruCam LTІ 20/20, яким вимірювалася швидкість керованого ним автомобіля.

Щодо доводів позивача про неправомірність накладення на нього адміністративного стягнення з огляду на приписи ч.3 ст.15 КУпАП.

Так, згідно зі статтею 15 КУпАП «Військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи рядового і начальницького складів Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту і Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху … ці особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи і адміністративний арешт.

Інші, крім зазначених у частині першій цієї статті, особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну, у випадках, прямо передбачених ними, несуть за вчинення адміністративних правопорушень дисциплінарну відповідальність, а в інших випадках - адміністративну відповідальність на загальних підставах.

При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності».

Глава 13-Б КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за військові адміністративні правопорушення.

Позивача ж притягнуто до адміністративної відповідальності за статтями Глави 10 КУпАП «Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв`язку», а не за вчинення військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу.

Тож позивач, як водій транспортних засобів Збройних Сил України (службове посвідчення - на а.с.11) за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП несе адміністративну відповідальність на загальних підставах.

З огляду на наведене, клопотання позивача на місці події правопорушення щодо виклику відповідного підрозділу Військової Служби Правопорядку відповідачем було відхилене правомірно.

За наведених обставин, з огляду на ту обставину, що позивачем не спростована подія скоєння ним адміністративного правопорушення і що відповідачам доведена правомірність прийнятого ним рішення у вигляді оскаржуваної постанови, суд дістає висновку про необґрунтованість позову.

Частиною 3 статті 286 КУпАП передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Тож оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, а позовна заява - без задоволення.

Керуючись ст.ст.271,286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ №2738335 від 2506.2020, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 255,00 грн, залишити без змін.

Позов

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до

Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Макара Мазая, 16),

Департаменту патрульної поліції (03048, м.Київ, вул. Федора Ернста,3, ЄДРПОУ 40108646)

сержанта поліції УПП в Донецькій області Департаменту патрульної служби Молокоєдова Андрія Романовича (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Макара Мазая, 16),

«про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення» - залишити без задоволення.

На рішення суду до Першого апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: