Рішення № 91666646, 17.09.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/11703/20

Провадження № 2/643/3753/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2020 м. Харків.

Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Задорожної А. М.

за участю секретаря судових засідань Тугайбей В. В.,

розглянувши в порядку письмового позовного провадження за наявними матеріалами в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив суд стягнути з останнього заборгованість за договором про надання банківських послуг.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.05.2018 відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 12.05.2018 (далі - Анкета-заява). Відповідно до положень Анкети-заяви остання разом з умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» (далі - Умови), тарифами за карткою (далі - Тарифи), таблицею обчислення вартості кредиту (далі - Таблиця) та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови. На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 04.03.2020 становить 27051,11 грн та складається з: 3341,92 грн - заборгованість за тілом кредиту, 23709,19 грн - заборгованість за пенею та комісією. На підставі викладеного позивач просив позов задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, разом з позовною заявою подав клопотання, у якому просив суд розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення повідомлявся вчасно і належним чином, про причини неявки суд не повідомив та не скористався правом на подачу відзиву на позовну заяву.

Суд, розглянувши позовну заяву, повно та всебічно дослідивши надані докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі - Закон про електронні документи) електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством . Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону про електронні документи для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Пунктом 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Відповідно до змісту ст. 7 Закону про електронні документи оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі ст. 14 Закону про електронні документи електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Позивач на обґрунтування своїх доводів надав суду завірену копію Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 12.05.2018 (а.с. 6), укладений в письмовій формі та завірений витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи (а.с. 7-21), укладених в електронній формі та підписаних сторонами за допомогою електронного цифрового підпису.

Суд установив, що відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 27051,11 грн, яка складається з: 3341,92 грн - заборгованість за тілом кредиту, 23709,19 грн - заборгованість за пенею та комісією, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 5).

Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості за кредитом, суд вважає вимоги позивача про стягнення суми заборгованості за тілом кредиту обґрунтованими.

В той же час, відповідач нарахував відповідно до умов Договору неустойку за несвоєчасне виконання зобов`язання в розмірі, що в декілька разів перевищує розмір заборгованості. З цього приводу суд зазначає таке.

Пунктами 3, 5, 6 частини 1 статті 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема: свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні № 7-рп/2013 від 11.07.2013 вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний Суд України вважає, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Цей висновок узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН „Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 9 квітня 1985 року № 39/248, в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених „Керівних принципах для захисту інтересів споживачів" визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема частини третьої статті 551 Кодексу, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 04 лютого 2020 року по справі № 918/116/1 9 зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду і за відсутності у законі переліку обставин які мають істотне значення суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» (далі - Закон) споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно зі ст. 2 Закону метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.

Статтею 21 Закону передбачено, що споживач, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

На підставі викладеного, враховуючи винятковість справи, пов`язаної з наданням споживчого кредиту фізичній особі, законодавчо встановлену соціальну значущість споживчого кредитування та захист споживачів такого кредиту, добросовісну поведінку відповідача, який сплачував заборгованість за кредитом та відсотками, про що свідчить розрахунок заборгованості (а.с. 5), невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення, те, що позивачем не надано доказів понесення збитків у зв`язку з простроченням відповідача повернути кредитні кошти, враховуючи встановлене Законом обмеження сукупного розміру неустойки, нарахованої за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки до половини розміру заборгованості за тілом кредиту, а саме - до 1670,96 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Суд розподіляє судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 76-81, 100, 141, 263-265, 268, 279, 280-282, 284, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 3, 207, 526, 527, 530, 549, 551, 626, 628, 638, 1046, 1048-1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», ст. ст. 5, 6, 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. ст. 2, 21 Закону України «Про споживче кредитування», -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг "Monobank" від 12.05.2018, яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом - 3341 (три тисячі триста сорок одна) грн 92 коп., заборгованості за пенею і комісією - 1670 (одна тисяча шістсот сімдесят) грн 96 коп., а в загальному розмірі - 5012,88 (п`ять тисяч дванадцять) грн 88 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 389 (триста вісімдесят дев`ять) грн 52 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Московський районний суд м. Харкова.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», Код ЄДРПОУ: 21133352, місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А. М. Задорожна