Ухвала суду № 91664062, 18.09.2020, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 392/625/20

провадження № 1-кп/405/124/20

УХВАЛА

18.09.2020 м. Кропивницький

Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого – судді Майданнікова О.І.,

при секретарі Селянкіній А.В.,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.02.2020 за № 12020120190000106 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Нововознесенськ Маловисківського району Кіровоградської області, громадянки України, яка офіційно не заміжня, має повну загальну середню освіту, офіційно не працевлаштованої, яка не має на утриманні малолітніх та/чи неповнолітніх дітей, раніше не судима,-

у вчиненні злочину, передбаченого п.4 ч. 2 ст. 115 КК України,

за участі:

прокурора Вдовіченка М.М.,

захисника Беспалової Н.О.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

встановив:

прокурором до суду подано клопотання щодо продовження у відношенні обвинуваченої ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів. Прокурор у клопотанні посилається на те, що на даний час ризики, враховані судом при обранні щодо підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачені п. 1-5 ст. 177 КПК України, до цього часу не зменшилися та не перестали існувати, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, так у разі визнання винуватою судом обвинуваченій ОСОБА_1 може загрожувати покарання у вигляді позбавлення волі строком від десяти до п`ятнадцяти років, або довічне позбавлення волі, тож з метою уникнення відповідальності остання, маючи для цього всі можливості, може виїхати за межі Кіровоградської області;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення , з урахуванням того, що кримінальне провадження судом не розглянуте, свідки не допитані;

- незаконно впливати на свідків з метою уникнення покарання, що їй загрожує в разі визнання її винуватою, а також з урахуванням бажання уникнути відповідальності, усвідомлюючи тяжкість покарання та вагомості доказів обґрунтованості підозри, незаконно впливати на свідків, як тих, що вже допитані у проваджені і дають свідчення, з метою зміни та дачі показів останніми на її користь. Реальність настання вказаного ризику беззаперечно підтверджується, тим що підозрювана особисто знайома зі свідками, які надали показання, що доводять причетність останньої до вчинення злочину, так як разом проживають на невіддаленій відстані один від одного та являються мешканцями с. Нововознесенка Маловисківського району Кіровоградської області, у зв`язку з чим, для досягнення мети уникнення кримінальної відповідальності може використовувати будь-які засоби впливу, в тому числі і пов`язані з насильством, що також підтверджено й самими обставинами вчинення злочину, які їй інкриміновано, зокрема тим, що ОСОБА_1 , обвинувачується у вчиненні злочину проти життя та здоров`я особи;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто вводити суд в оману, в тому числі, укривати дійсні обставини скоєння особливо тяжкого злочину та обставини необхідні для встановлення істини у провадженні, ухилятись від викликів суду;

- вчиняти нові кримінальні правопорушення, так як ОСОБА_1 , вчинила злочин пов`язаний із застосування насильства над людиною, що свідчить про жорстокість та зухвалість особи обвинуваченої, а також те, що вказаний злочин відноситься до категорії особливо тяжких, за які в тому числі передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, може свідчити про можливість та реальність настання вказаного ризику, у випадку застосування до ОСОБА_1 , запобіжного заходу не пов`язаного із триманням під вартою.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та вказав на неможливість застосування до обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, та просив не визначати їй розмір застави.

Захисник обвинуваченої заперечила відносно задоволення клопотання щодо продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказуючи на те, що прокурором не надано доказів наявності зазначених ним у клопотання ризиків. Зазначила, що обвинувачена раніше не притягалась до кримінальної чи адміністративної відповідальності, має постійне місце проживання, будинок, де вона проживала, лише частково було пошкоджено вогнем та силами родичів обвинуваченої його було відновлено. На думку захисту тяжкість злочину, та тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій в разі визнання її винуватості, не є достатніми підставами для того, щоб продовжувати тримання під вартою обвинуваченій. Захисник вважає, що наведені нею обставини свідчать про достатність підстав для застосування до обвинуваченої менш суворого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту.

Обвинувачена підтримала позицію її захисника.

Вивчивши подане прокурором клопотання, дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків.

Так, ухвалою слідчого судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 11.02.2020 до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід – тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22.07.2020 до 19.09.2020 включно.

Під час розгляду клопотання, суд встановив про продовження існування таких ризиків:

- п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість обвинуваченої ухилятися від кримінальної відповідальності, оскільки через тяжкість кримінального правопорушення по якому пред`явлено обвинувачення, та можливе покарання у разі доведення її провини та відсутність стійких виробничих зав`язків, остання може вчинити спробу направлену на ухилення від кримінальної відповідальності та суду. Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

При цьому суд враховує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 , у разі визнання її винною, з огляду на особу обвинуваченої, визначає вірогідність переховування від суду, на тому рівні, щоб запобігти встановленому ризику можливо лише при застосуванні запобіжного заходу – тримання під вартою.

- п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість обвинуваченої впливати на свідків, які в судовому засіданні ще не допитувалися. Вирішуючи питання про продовження існування вказаного ризику суд дійшов до переконання, що обвинувачена з метою ухилення від кримінальної відповідальності може впливати на свідків з метою зміни останніми своїх показів.

Відповідно, суд вважає, що позиція сторони захисту про відсутність ризиків передбачених пунктами 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України є необґрунтованою.

Інші ризики матеріалами клопотання на переконання суду не доведені.

Вирішуючи питання про можливість застосування до обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу у відповідності до позиції обвинуваченої та її захисника судом враховується, що: раніше встановлені ризики продовжують існувати, доказів наявності житла, в якому обвинувачена може на законних підставах перебувати стороною захисту не надано. Відносно посилань захисника на те, що будинок, в якому раніше проживала обвинувачена, та який було пошкоджено вогнем, вже відновлено зусиллями рідних обвинуваченої не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. Також суд звертає увагу на відсутність у обвинуваченої до затримання постійного доходу в тому числі і місця роботи, та як наслідок можливість на існування.

Зазначені обставини не вказують на достатність підстав для застосування до обвинуваченої менш суворого запобіжного заходу, зокрема, і домашнього арешту.

Враховуючи наведене і зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд дійшов висновку про необхідність продовжити застосування до обвинуваченої виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Оскільки кримінальне правопорушення, яке ставиться в провину ОСОБА_1 призвело до загибелі людини, тому суд не вбачає підстав для визначення їй альтернативного запобіжного заходу у виді застави.

Отже, за вказаних обставин суд вбачає достатні підстави для задоволення клопотання прокурора.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177,178, 183, 331, 369, 395 КПК України,

постановив:

задовольнити клопотання прокурора щодо продовження раніше застосованого до обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Запобіжний захід щодо обвинуваченої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів, тобто з 18.09.2020 до 16.11.2020 включно.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Кіровоградського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а особою яка перебуває під вартою – з моменту вручення їй копії ухвали суду.

Суддя Олексій Іванович Майданніков