Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Львів
19.04.2010 р. № 2а-3314/10/1370
17 год. 25 хв.
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого –судді Коморного О.І.,
при секретарі - Романчук Л.В.,
з участю представників:
від позивача Боднар В.І.
від відповідача Валовін Ю.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом
ДПІ у м.Трускавець
до ТзОВ "ДЛРКК "Ріксос-Прикарпаття"
пропро продовження терміну застосування адміністративного арешту активів ,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Державна податкова інспекція у м. Трускавці Львівської області звернувся до суду з адміністративним позовом про продовження умовного адміністративного арешту активів, застосованого до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс «Ріксос-Прикарпаття»
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що підставою для застосування адміністративного арешту стали матеріали про недопущення до проведення позапланової виїзної документальної перевірки, а зокрема те, що 12.04.2010р. року працівники Державної податкової інспекції у м. Трускавці Львівської області, які прибули за адресою: м. Трускавець, вул. Городище, 8 для проведення вищезазначеної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття»з питань взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «ТЦ «Абажур»за період з 05.11.08 року по 01.01.10 р., склали акт про відмову від допуску до перевірки від 12.04.2010 року за №3/23-0/34358195. Позивач також вказує на те, що платник податків відмовився від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, а звільнення активів з-під адміністративного арешту призведе до їх зникнення або знищення.
Представник позивача у судовому засіданні надав аналогічні викладеним у позовній заяві пояснення, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач у запереченні від 19.04.2010 року вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки у позивача були відсутні правові підстави для застосування адміністративного арешту активів та зазначає, що застосування арешту активів може призвести до настання ризику зупинення господарської діяльності підприємства, а відповідно і завдання значних збитків, які в подальшому, через неправомірне застосування арешту, будуть стягнуті.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив та зазначив, що підстав для продовження терміну застосування адміністративного арешту немає, просить відмовити в задоволенні позову.
Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та об’єктивно дослідив надані докази у їх сукупності та встановив наступне.
Рішенням про застосування адміністративного арешту активів платника податків, прийнятим начальником ДПІ у м. Трускавці Львівської області 15 квітня 2010 року о 15 год. 10 хв., до відповідача застосовано умовний адміністративний арешт активів що перебувають (розміщені, зберігаються) у м. Трукавець вул.. Городище, буд.8.
Відповідно до вказаного Рішення, підставою його винесення є відмова платника податків від допуску до проведення перевірки, яка підтверджується складеним актом «Про відмову від допуску до перевірки ТзОВ «ДЛРКК «Ріксос-Прикарпаття»від 12 ківтня 2010 року №3/23-0/34358195.
Факт відмови від допуску до проведення перевірки відповідач не заперечує.
У відповідності до вимог п. п. 9.1.1 п.9.1 ст.9 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.2000р., у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі –Закон №2181), адміністративний арешт активів платника податків (далі - арешт активів) є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.
Арешт у відповідності до п. п. 9.3.3 п.9.3 ст.9 Закону №2181, може бути накладено на активи строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступником). Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, за винятком випадків, коли власника заарештованих активів не встановлено (не виявлено), - у цьому випадку такі активи перебувають під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законодавством для визнання їх безхазяйними, або у разі коли такі активи є такими, що швидко псуються, - протягом граничного строку, визначеного законодавством, після якого вони підлягають продажу за процедурою, встановленою статтею 10 цього Закону.
Згідно підпункту «г»підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону № 2181, арешт активів може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов’язані з отриманням інших об’єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп’ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.
Відповідно до абзацу 2 підпункту 9.3.3 пункту 9.3 статті 9 Закону № 2181 керівник відповідного податкового органу (його заступник) має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, а суд повинен прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного звернення. Строки, визначені цим підпунктом, не включають години, що припадають на вихідні та святкові дні.
Тобто, дана норма закону передбачає обов’язкову умову продовження строку адміністративного арешту - загроза знищення або зникнення активів платника податків.
Відповідно до ч.1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно із ч.1 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
При цьому відповідно до ч.4 цієї статті, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Обов'язок доказування, встановлений у ст. 71 КАС України, полягає у тому, що відповідно до ч.1 цієї статті кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
У супереч наведеному, позивачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження факту існування загрози знищення або зникнення активів платника податків, які у подальшому унеможливлять забезпечення можливості погашення його податкового боргу, крім того, представник позивача і представник відповідача у судовому засіданні підтвердили відсутність у відповідача податкового боргу як на момент прийняття рішення про застосування арешту активів так і на час розгляду справи судом, а відповідно до ч.3 ст.72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Враховуючи викладені обставини суд вважає, що позивачем не доведено обставин за наявності яких судом може бути продовжено термін адміністративного арешту активів платника податків, а тому в задоволенні позову належить відмовити повністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Щодо судових витрат, то такі з сторін не стягуються.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня постановлення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 21.04.10 року о 17:00 год.
Суддя Коморний О.І.
Судове рішення № 9166350, Львівський окружний адміністративний суд було прийнято 19.04.2010. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а-3314/10/1370. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: