Рішення № 91657715, 14.09.2020, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/1154/20

провадження № 2/0274/1050/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14.09.2020 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: судді Вдовиченко Т.М., з участю секретаря судового засідання Рудич М.О., розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бердичева Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

В с т а н о в и в :

В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним вище позовом, відповідно до якого просив поділити між ним та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , визнавши за ним право власності на Ѕ її частину та припинити право власності ОСОБА_2 на виділену йому частку квартири.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що за час перебування у шлюбі з відповідачкою, вони спільно, за кредитні кошти, придбали квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку, за його згодою, оформили на відповідачку.

З 2010 року стосунки між ними погіршились, тому рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 17.01.2012 року шлюб було розірвано.

Станом на 13.09.2011 року кредитні кошти він повернув. Де на даний час проживає відповідачка йому не відомо. Добровільно розділити майно не вдається.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Позивач надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка, у встановлений судом строк, відзиву на позовну заяву не надала, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялася через оголошення, яке розміщено на офіційному веб - сайті Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області (а.с.54). Причини неявки суду не повідомила.

Суд, за письмовою згодою позивача, ухвалює заочне рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить вимогам ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 15.10.2003 року перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 17.01.2012 року (а.с.9-10)

Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7, 8)

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, сформованого 13.05.2005 р., вбачається, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.62)

Із кредитного договору №ZRSWGK00000006 від 13.05.2005р. вбачається отримання ОСОБА_1 в КБ «Приватбанк» цільового кредиту в розмірі 83 984,40 грн. на купівлю трикімнатної квартири - в сумі 70 000,00 грн., який було закрито 13.09.2011р. (а.с.11-12, 13)

07.05.2015 року КП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт на ім`я ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 . (а.с.14-16)

З довідки ОСББ «Сузір`я-3-5» за №1 від 13.01.2020 року вбачається, що ОСОБА_5 - колишня дружина ОСОБА_1 , їх сини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 зареєстровані в АДРЕСА_2 , проте фактично не проживають за вказаною адресою з часу створення ОСББ «Сузір`я-3-5», а саме з 01.08.2016 р. (а.с.17)

За положеннями статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною першою статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частиною першою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України, встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Доказів, що квартира АДРЕСА_1 придбана за особисті кошти однієї із сторін, а тому не відноситься до спільного майна подружжя, суду не надано.

Таким чином, квартира АДРЕСА_1 набута сторонами за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, яка підлягає поділу між ними в рівних частках.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.12-13, 76-81, 141, 206, 258-259, 263-265, 268, 273,280-282,354 ЦПК УКраїни, суд-

В и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП не встановлено, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) про поділ спільного майна подружжя, задовольнити.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно п.п.15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги можуть також подаватися учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Т.М. Вдовиченко