Рішення № 91655259, 21.09.2020, Іваничівський районний суд Волинської області

справа № 156/530/20

Провадження № 2/156/319/20

рядок статзвіту 9

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2020 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Федечко М. О.,

за участю: секретаря судового засідання Салатюк Г.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 156/530/20 за позовом ОСОБА_1 до Луковичівської сільської ради Іваничівського району Волинської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Луковичівської сільської ради про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування.

В своїй позовній заяві посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . 03 лютого 2009 року ОСОБА_2 склав заповіт за яким, житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться в с. Орищі Іваничівського району та все належне йому майно заповів їй. Після смерті батька відкрилась спадщина до складу якої увійшло нерухоме майно, а саме, земельні ділянки (пай) в розмірі 0,25 га. та 0,35 га. для ведення особистого підсобного господарства. Спадщину після його смерті прийняла позивач шляхом спільного проживання разом із спадкодавцем за однією адресою в АДРЕСА_1 .

Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначене майно державною нотаріальною конторою їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Просить визнати за нею право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі 0,25 га та 0,35 га. що розташовані в с. Орищі Іваничівського району адміністративно-територіальні межі Луковичівської сільської ради Іваничівського району Волинської області, які вона успадкувала за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 .

В підготовче судове засідання позивач не з`явилася, однак від неї надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задоволити з підстав, викладених в позовній заяві.

Від представника відповідача Луковичівської сільської ради також надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає повністю та не заперечує щодо задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 223 Цивільно-процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Випадки відкладення розгляду справи відсутні.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи та проведенням розгляду справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов є підставним та таким, що підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

У разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 206 ЦПК України). Визнання представником відповідача пред`явленого позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, а тому суд приймає визнання позову у даній справі.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем (ч. 4 ст. 200 ЦПК України).

Відповідно до ст. 346 ЦК України смерть власника є однією з підстав припинення права власності.

Згідно ч. 1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача, ОСОБА_2 , помер. При житті, 03 лютого 2009 року ОСОБА_2 склав заповіт за яким, житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться в с. Орищі Іваничівського району та все належне йому майно заповів позивачу. Вказаний заповіт був посвідчений секретарем виконкому Луковичівської сільської ради та зареєстрований в реєсті за № 5. Спадщину після його смерті прийняла позивач, вступивши у володіння спадковим майном. Відповідно до витягу з рішення Луковичівської сільської ради від 11 березня 1997 року № 13/3 ОСОБА_2 передано у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства у розмірі 0,60 га. та земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями в розмірі 0,25 га. що розташовані в с. Орищі Іваничівського району Волинської області. (а.с.11).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялись внаслідок його смерті.

З матеріалів справи вбачається, що державним нотаріусом Іваничівської державної нотаріальної контори Кононенко Л.С. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні длянки для ведення особистого підсобного господарства після смерті ОСОБА_2 у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно. Матеріалами справи встановлено, що позивач набула право власності на земельні ділянки шляхом спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 . Інші спадкоємці відмовилися від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 про що подали до Іваничівської державної нотаріальної контори заяви.

Визнання позову представником відповідача будь-чиїх прав та інтересів не порушує.

За таких обставин вимоги позивача є обґрунтованими та підставними.

Судові витрати по справі суд покладає на позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, ч. 3 ст. 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 392, 1225, 1233, ЦК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), мешканки АДРЕСА_1 до Луковичівської сільської ради Іваничівського району Волинської області (код ЄДРПОУ 04335269), місцезнаходження вул. Селянська, 12 с. Луковичі Іваничівського району Волинської області про визнання права власності власності на земельні ділянки в порядку спадкування задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , мешканкою АДРЕСА_1 право власності на земельну ділянку в розмірі 0,25 га надану для ведення особистого селянського господарства та 0,35 га надану для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с. Орищі Іваничівського району Волинської області, адміністративно-територіальні межі Луковичівської сільської ради Іваничівського району Волинської області, які вона успадкувала за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно підп. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М. О. Федечко