Рішення № 91655256, 18.09.2020, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа №165/1713/20

Номер провадження 2-а/156/17/20

рядок статзвіту 129

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

18 вересня 2020 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Федечко М.О.

за участю: секретаря судового засідання - Салатюк Г.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Лісовської Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в смт. Іваничі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Нововолинської міської ради про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 ) звернулася в суд із позовом до виконавчого комітету Нововолинської міської ради про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Свій позов обґрунтовує тим, що 20 травня 2020 року посадовою особою виконавчого комітету Нововолинської міської ради відносно неї складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення п. 7.1.26 місцевих «Правил благоустрою території м. Нововолинська та смт. Благодатне», які затверджені рішенням Нововолинської міської ради № 28/9 від 21 грудня 2018 року. 25 червня 2020 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Нововолинської міської ради винесено постанову № 36 про притягнення її до адмінвідповідальності за ст. 152 КУпАП. Суть правопорушення зводиться до того, що вона начебто самовільно, без відповідного дозволу, змонтувала вольєр для собаки на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 біля своєї квартири АДРЕСА_2 . На адміністративній комісії вона намагалася довести, що немає державою врегульованого права з приводу місця розташування вольєра для собаки, як і про те, що для цього необхідно брати офіційний дозвіл у державному органі на його встановлення згідно будівельних правил, а тому в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАп. Незважаючи на її пояснення щодо відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення її притягнуто до адміністративної відповідальності за 152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в сумі 340 грн. Рішення органу місцевого самоврядування про затвердження правил не доводилося до населення за встановленим порядком, передбаченим ЗУ «Про місцеве самоврядування», крім цього у протоколі не зазначено, який правовий акт вимагає погодження встановлення вольєру для собаки біля будинку чи прибудинковій території, де проживає квартиронаймач.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала і з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задоволити та додатково пояснила, що вольєр є тимчасовою спорудою, а не господарською будівлею, оскільки він стоїть не на фундаменті, а на землі. Просить суд скасувати оскаржувану постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності, оскільки правил благоустрою території, а саме, п. 7.1.26 не порушувала, а тому не вбачає в своїх діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, в задоволенні позову просить відмовити повністю.

У своїх запереченнях зіслалася на те, що протокол щодо позивачки складався посадовою особою виконавчого комітету Нововолинської міської ради, що уповноважений складати такі протоколи, рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 24.12.2019 року за №388. Під час винесення оскаржуваної постанови дотримано процедури, позивачка була присутня при її винесенні. Відповідно до протоколу №13 про адміністративне правопорушення від 20.05.2020 року позивачка на прибудинковій території у АДРЕСА_3 самовільно, без відповідних дозвільних документів, встановила вольєр для собак, що є порушенням Додатку 1 «Правил благоустрою території м.Нововолинськ та смт.Благодатне», а саме п.7.1.26. Ці правила затверджені рішенням Нововолинської міської ради №28/9 від 21.12.2018 року, опубліковані у пресі та розміщені на офіційному сайті Нововолинської міської ради. Вважає, що позивачкою недотримано будівельних норм, оскільки вольєр для собаки розміщений ближче ніж за 15м. до будинку та є господарською будівлею.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Тобто закон розглядає протиправну дію (бездіяльність), вчинену певною особою, як адміністративний проступок лише в тому випадку, якщо має місце вина цієї особи, якщо вчинене було здійснено навмисно або з необережності.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).

Судом встановлено, що 20 травня 2020 року уповноваженою посадовою особою виконавчого комітету Нововолинської міської ради Орєховим І.В. відносно позивача ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 13 де зазначено, що ОСОБА_1 вчинила адмінправопорушення відповідальність за яке передбачена ст.152 КУпАП, а саме, на прибудинковій території будинку, самовільно, без відповідних дозвільних документів встановила вольєр для собаки, чим порушила Додаток 1 «Правил благоустрою території м. Нововолинська та смт. Благодатне» що затверджені рішенням Нововолинської міської ради № 28/9 від 21 грудня 2018 року п. 7.1.26 (а.с.5). Позивач була присутня під час складання протоколу та надала свої пояснення, що із вказаним правопорушенням не згідна.

На підставі вказаного протоколу відносно позивача, 25 червня 2020 року винесено постанову № 36 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. (а.с. 4).

Згідно ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення, зокрема заст. 152 КУпАП, мають право складати посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ч. 1ст. 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема заст. 152 КУпАП, якою передбачено відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.

Частиною першою статті 152 КУпАП передбачено, що порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів -тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - субєктів підприємницької діяльності - від пятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, частиною другою статті 5 КУпАП визначено, що сільські, селищні, міські ради встановлюють відповідно до законодавства правила, за порушення яких адміністративну відповідальність передбачено статтями 152, 159 і 182 цього Кодексу.

На виконання вищенаведеної норми закону, Нововолинською міською радою рішенням від 21.12.2018 року №28/9 затверджені «Правила благоустрою території м.Нововолинська та смт.Благодатне», які є підзаконним нормативним актом та публічно розміщені на офіційному веб-сайті Нововолинської міської ради за посиланням https: https://nov-rada.gov.ua/document/28-sesiia-somoho-sklykannia/. Крім цього у газеті «Наше місто» №45 від 01.11.2018 року та №49 від 29.11.2018 року поміщувалися оголошення про проведення громадських слухань щодо затвердження Правил благоустрою м.Нововолинськ та смт.Благодатне.

Враховуючи наведене вище суд не приймає до уваги пояснення позивача про те, що вище вказане рішення органом місцевого самоврядування не приймалося та не доводилося до населення.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 20 травня 2020 року позивач ОСОБА_1 вчинила адмінправопорушення відповідальність за яке передбачена ст.152 КУпАП, - на прибудинковій території будинку, самовільно, без відповідних дозвільних документів встановила вольєр для собаки, чим порушила Додаток 1 «Правил благоустрою території м. Нововолинська та смт. Благодатне» відповідно рішення Нововолинської міської ради № 28/9 від 21 грудня 2018 року, а саме п. 7.1.26.

Відповідно до п.7.1 Правил благоустрою території м. Нововолинська та смт. Благодатне підприємствам, організаціям, установам незалежно від форм власності, фізичним особам, приватним підприємцям та громадянам на об`єктах благоустрою забороняється самовільно, без відповідного дозволу, встановлювати на території міста об`єкти зовнішньої реклами, стенди, плакати, транспаранти, зонти, торгові лотки, павільйони, кіоски, літні майданчики, атракціони, огорожі та інше. Як ствердив в судовому засіданні представник відповідача встановлений позивачкою вольєр для собаки є господарською будівлею, встановлений без дозволу та на відстані менше ніж 15м. до будинку, що є порушенням ДБН.

Згідно з положеннями Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

Нововолинською міською радою рішенням від 21 грудня 2018 року № 28/9 затверджені «Правила благоустрою території м. Нововолинська та смт. Благодатне», які є підзаконним нормативним актом.

Частиною третьою статті 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що правила не можуть передбачати обов`язок фізичних і юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи.

Частиною третьою статті 7 КАС України визначено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Закон України «Про благоустрій населених пунктів» є вищим за юридичною силою ніж Правила, застосуванню підлягають саме вимоги закону. Враховуючи, що законом передбачена імперативна заборона на встановлення органом місцевого самоврядування обов`язку фізичних і юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, суд зазначає, що положення п.7.1.26 Правил не підлягають до застосування.

За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В судовому засіданні позивач покликалася на те, що розташований на прибудинковій території вольєр є тимчасовою спорудою, розміщений на землі, без фундаменту. Складаючи 20.05.2020 року протокол про притягнення до адміністративної відповідальності посадовою особою виконавчого комітету не було встановлено та у протоколі не відображено, чи є встановлений вольєр тимчасовою спорудою, чи розміщений він на фундаменті та чи є господарською будівлею, як стверджує представник відповідача, жодні докази на підтвердження віднесення влаштованого вольєра до господарської будівлі у матеріалах справи відсутні. Крім цього, в судовому засіданні представник відповідача не навела нормативний акт, який передбачає отримання дозволу на встановлення вольєру, а посилання на ДБН та розміщення такого на відстані менше 15м. до будинку суд до уваги не приймає, оскільки згідно протоколу про адміністративне правопорушення позивачку притягнуто до відповідальності саме за розміщення такого вольєру без відповідного дозволу.

Зважаючи на вищевикладене, оскільки оскаржуваною постановою позивач притягнутий саме за самовільне, без відповідних дозвільних документів встановлення вольєру, хоча чинним законодавством не передбачено отримання будь-яких дозвільних документів на встановлення такої конструкції, жодними доказами не спростовано твердження позивачки про те, що це є тимчасова споруда, а не господарська будівля, суд прийшов до висновку, що в її діях відсутні порушення правил благоустрою, а отже відсутній склад адміністративного правопорушення, яке передбачено ст. 152 КУпАП.

Частиною третьою статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд відмовляє в задоволені позовних вимог в частині визнання оскаржуваної постанови незаконною, оскільки повноваження суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності визначено ч. 3 ст. 286 КАС України, відповідно до якої такі повноваження в суду відсутні. Виходити за межі позовних вимог в цій частині суд не вбачає необхідності, оскільки прийшов до переконання, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

За таких обставин, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст.152 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 6, 8-10, 73, 77, 79, 94, 228, 241-246, 250, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Скасувати постанову № 36 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Нововолинської міської ради від 25 червня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 152 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.. 152 КУпАП - закрити.

Стягнути з виконавчого комітету Нововолинської міської ради в користь ОСОБА_1 420 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Іваничівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя М.О. Федечко