Рішення № 91654533, 21.09.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2020 року м. Ужгород№ 260/2732/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

позивача: представник - Ракушинець А.А.,

відповідача: представник - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Юхименко Ольги Леонідівни про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Юхименко Ольги Леонідівни, в якому просить зобов`язати відповідача, визнавши бездіяльність протиправною, повернути виконавчий документ без виконання: виконавчий напис №2700 від 31.07.2019 р., вчинений приватним нотаріусом Колейчик Володимиром Вікторовичем на користь ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" про стягнення з ОСОБА_1 боргу.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Юхименко О.Л. перебуває виконавчий напис нотаріуса про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» боргу. При цьому місце проживання та роботи позивача знаходиться в місті Ужгороді. 02 липня 2020 року позивач направив відповідачу заяву з клопотанням повернути виконавчий документ без виконання, оскільки на юрисдикцію відповідача не поширюється можливість здійснювати виконавчі дії на території Закарпатської області. Незважаючи на це відповідач у встановлений законом строк не здійснив заходи, зазначені в поданому клопотанні, чим порушив його права та інтереси.

14 вересня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач проти задоволення позову заперечив. Зокрема, зазначив, що виконавче провадження було відкрито за місцем знаходженням майна боржника - рахунку, відкритого в ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Фінанс", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37/41. Вказана обставина спростовує доводи позивача щодо відкриття виконавчого провадження з порушенням правил підвідомчості.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 31 липня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. вчинено виконавчий напис, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті фінанси» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Сіті фінанси») заборгованість за кредитним договором №00601161 від 14.08.2013 р. у розмірі 14678,99 грн., укладеним з Акціонерним товариством «Брокбізнесбанк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТОВ «Фінансова компанія «Сіті фінанси» (арк. спр. 43 - 44).

Згідно ст. 90 Закону України «Про нотаріат» стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

05 серпня 2019 року ТОВ «Фінансова компанія «Сіті фінанси» направило приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. (далі - приватний виконавець Юхименко О.Л.) заяву про примусове виконання рішення, в якій просило прийняти на примусове виконання виконавчий напис №2700 від 31.07.2019 р., виданий приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., про стягнення заборгованості з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті фінанси» у розмірі 15178,99 грн. Окрім того, просило у випадку встановлення доходів боржника звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на його майно та без перевірки його майнового стану за місцем проживання боржника (арк. спр. 34 - 35).

До вказаної заяви ТОВ «Фінансова компанія «Сіті фінанси» долучило платіжне доручення про сплату авансового внеску, оригінал виконавчого напису №2700 від 31.07.2019, копію довіреності представника стягувача та довідку про відкриття рахунку.

16 серпня 2019 року приватним виконавцем Юхименко О.Л. за результатами розгляду заяви ТОВ «Фінансова компанія «Сіті фінанси» про примусове виконання виконавчого напису №2700 від 31.07.2019 р. відкрито виконавче провадження ВП №59833608 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті фінанси» заборгованості в розмірі 15178,99 грн. (арк. спр. 47 - 48).

Одночасно приватним виконавцем Юхименко О.Л. 16 серпня 2019 року винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 1517,90 грн. (арк. спр. 50 - 51).

Вказані постанови відповідачем направлено на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) (арк. спр. 46, 49).

04 вересня 2019 року приватним виконавцем Юхименко О.Л. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою постановлено звернути стягнення на доходи ОСОБА_1 , що отримує дохід від Головного управління Національної поліції в Рівненській області, та здійснювати відрахування у розмірі 20% (арк. спр. 53 - 54).

03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 скерував на адресу приватного виконавця Юхименко О.Л. заяву, в якій просив надіслати на його адресу копію виконавчого напису №2700 від 31.07.2019 з доданими стягувачем документами, у відповідь на яку супровідним листом №73392 від 29.10.2019 р. було скеровано запитувані документи (арк. спр. 55 - 56).

Вищезазначені рішення та дії приватного виконавця Юхименко О.Л. щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №2700 від 31.07.2019 р. ОСОБА_1 не оскаржував та такі не є предметом розгляду даної адміністративної справи.

07 серпня 2020 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку на адресу приватного виконавця Юхименко О.Л. заяву від 01 липня 2020 року, в якій просив повернути виконавчий документ - виконавчий напис №2700 від 31.07.2019 р. без виконання. Подану заяву обґрунтовував тим, що місцем його проживання є м. Ужгород, місцем роботи - Головне управління Національної поліції в Закарпатській області. При цьому зазначив, що у нього нема майна в м. Києві. Разом з тим, наголосив на тому, що приватний виконавець Юхименко О.Л. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі м. Києва.

Вказана заява була отримана відповідачем 07 серпня 2020 року, що підтверджується відтиском печатки з вхідним реєстраційним номером, долученим приватним виконавцем до матеріалів справи.

Не отримавши від приватного виконавця відповідь на надіслану заяву з належним, на його думку, реагуванням, вважаючи, що така бездіяльність порушує його права, ОСОБА_1 12 серпня 2020 року звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті позовних вимог, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-VIII (далі - Закон №1404).

Нормами ч. 1 ст. 5 Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VIII від 02.06.2016 р. (далі - Закон №1403).

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців згідно з положеннями ч. 1 ст. 3 Закону №1403 є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №1404, примусовому виконанню підлягають, в тому числі, рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі написи нотаріуса.

Спір в даній адміністративній справі виник з приводу протиправної, на думку позивача, бездіяльності приватного виконавця щодо неповернення за його заявою виконавчий документ без виконання. При цьому в обґрунтування наявності підстав для повернення виконавчого документа без виконання позивач посилається на норми п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону №1404 та вважає, що виконавчий документ пред`явлено не за підвідомчістю.

Так, вказаною правовою нормою дійсно передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю (п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону №1404).

Однак вказана правова норма стосується дій приватного виконавця на стадії відкриття виконавчого провадження.

Судом встановлено, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №2700 від 31.07.2019 р. відкрито 16 серпня 2019 року.

Дізнавшись в 2019 році про вчинення приватним виконавцем Юхименко О.Л. дій щодо примусового виконання виконавчого напису №2700 від 31.07.2019 р. ОСОБА_1 такі дії чи рішення у встановленому порядку не оскаржив, жодних аргументів щодо прийняття виконавчого документа до виконання з порушенням правил підвідомчості боржник приватному виконавцю до серпня 2020 року не заявляв.

Станом на день звернення ОСОБА_1 до приватного виконавця Юхименко О.Л. із заявою про повернення виконавчого документа без виконання відповідачем вже вчинялись дії щодо примусового виконання такого. Виконавчий документ перебував на примусовому виконанні майже рік, а тому суд вважає, що розглядаючи подану ОСОБА_1 заяву приватний виконавцем не міг керуватися нормами ч. 4 ст. 4 Закону №1404.

Нормами ст. 37 Закону №1404 врегульовано питання повернення виконавчого документа стягувачу під час виконавчого провадження. Так, вказаною нормою встановлено виключні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу. Зокрема, такими є :

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Вказані норми носять імперативний характер та не передбачають можливості приватним виконавцем прийняти рішення про повернення виконавчого документа стягувачу за відсутності встановлених підстав.

Разом з тим, у спірних правовідносинах судом не встановлено наявність будь-яких із вищезазначених умов, існування яких зумовлює обов`язок у приватного виконавця повернути виконавчий документ без виконання. Отже, на даній стадії виконавчого провадження у приватного виконавця Юхименко О.Л. не було правових підстав для повернення виконавчого документа без виконання.

З огляду на вищенаведене суд не вбачає в діях відповідача протиправної бездіяльності.

Разом з тим, суд звертає увагу ОСОБА_1 на те, що оскаржуючи протиправність бездіяльності приватного виконавця Юхименко О.Л. щодо неповернення виконавчого документа без виконання з підстав порушення правил підвідомчості, позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки в даному випадку доцільним було б оскаржувати саме рішення або дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження.

Однак такі дії та рішення відповідача позивачем не оскаржувалися, прийняті в межах даного виконавчого провадження постанови є чинними.

Суд зазначає, що змагальність сторін як одна із засад адміністративного судочинства передбачає здійснення розгляду та вирішення справ в адміністративних судах з дотримання принципу свободи в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому такий принцип передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до принципу диспозитивності у адміністративному судочинстві, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 9 КАС України).

Суд зауважує, що положення ч. 2 ст. 9 КАС України щодо можливості суду виходити за межі позовних вимог в даному випадку не підлягають застосуванню з огляду на обмежені процесуальність строки звернення до суду з вказаними позовними вимогами.

У зв`язку з вищенаведеним, враховуючи предмет даного адміністративного позову та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Юхименко Ольги Леонідівни (місцезнаходження: вул. Поправки Юрія, буд. 6, офіс 19, м. Київ 94, 02094) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

СуддяР.О. Ващилін