Рішення № 91653723, 28.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2020 року Справа № 160/8099/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просив:

- визнати бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправною, яка полягає у відмові в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України у Дніпропетровській області призначити пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 ОСОБА_1 з 22.05.2019 виходячи з вислуги років - 25 років 7 місяців 22 дні.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вважає, що, на думку позивача, положеннями Постанови Кабінету Міністрів України № 393, обов`язковість застосування якої передбачено ст. 17-1 Закону України №2262, встановлено зарахування до вислуги років для призначення пенсій одного місяця служби за 40 днів, протягом якого особа проходила службу в органах кримінально виконавчої служби. Натомість відповідач неправомірно визначає підстави у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років.

Ухвалою суду від 21.07.2020 позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 28.07.2020 відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та зобов`язано відповідача, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.44).

19.08.2020р. на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив відмовити позивачеві у задоволенні позову посилаючись на те, що у позивача не виникає право на пенсію у зв`язку з тим, що його звільнено у період з 01.10.2018 по 30.09.2019, а на день звільнення він не має визначеного пунктом а статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» стажу роботи 24 календарних років і більше. Натомість законодавство не передбачає права призначити пенсію на підставі вислуги років у пільговому обчисленні.

Позивач з урахуванням строку, встановленого ухвалою суду від 28.07.2020, надав письмову відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач у відповіді на відзив не спростовує доводів позовної заяви, в той час як позивач посилається на спеціальне законодавство та судову практику.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

З матеріалів справи слідує, що наказом Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» № 96/ОС-19 від 21.05.2019 р. «Про звільнення ОСОБА_1 », позивача звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України (за власним бажанням) з посади заступника начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи - начальника відділу соціально-виховної та психологічної роботи 21.05.2019 на підставі п.7 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Вислуга років на 21.05.2019 в календарному обчисленні становить 18 років 09 місяців 06 днів, у пільговому обчисленні 25 років,07 місяців, 22 дні.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 по справі № 160/11272/19 зобов`язано Південно Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних показань та пробації Міністерства юстиції підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області документи для призначення пенсії за вислугу років на підставі п. а статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»

З матеріалів справи слідує, що на виконання даного рішення Південно Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних показань та пробації Міністерства юстиції на адресу відповідача направлено подання за № 9468 від 11.03.2020 та матеріали про призначення пенсії позивачу, але листом від 03.04.2020 за № 0400-0302-8/14714 відповідач відмовив в призначенні позивачу пенсії за вислугу років в зв`язку з відсутністю у позивача права на призначення пенсії за вислугу років через відсутність вислуги 24 календарних років.

Вирішуючи позовні вимог, суд зазначає, що Статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що «Пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:

по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;

з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;

з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону».

Таким чином, судом встановлено, що зміст наведених норм визначає загальні умови призначення пенсії на пільгових умовах, тобто наявність певної вислуги календарних років, що обраховується з урахуванням спеціального законодавства та можливого врахування додаткових окремих періодів, відповідно правил, визначених ст. 17 даного Закону.

Крім того, статтею 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що «Порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України».

Так, відповідно «Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 встановлено, що « 3. До вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: …г) один місяць служби за сорок днів:…час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби;…».

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, що передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації права на призначення різних видів пенсій і основним актом, на підставі чого здійснюється таке регулювання є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і повинно пов`язуватися не з категорією працівників, а зі спеціальним статусом, якого особа набула після проходження військової служби у визначений період часу, і така можливість передбачена постановою КМУ № 393.

Таким чином, судом встановлено, що окрім актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті акти, що передбачають пільгове обчислення періоду проходження військової служби для зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення різних видів пенсій.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 р. по справі № 750/9775/16-а.

Разом з тим, наказом Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» № 96/ОС-19 від 21.05.2019 р. «Про звільнення ОСОБА_1 » підтверджується, що вислуга років позивача станом на 21.05.2019 у пільговому обчисленні 25 років, 07 місяців, 22 дні., а позивач просить врахувати службу в органах кримінально виконавчої служби, в той час як служба в цих органах відповідно до Закону №2262-ХІІ підлягає зарахуванню для призначення пенсії за умов, про які заявляє позивач.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, про визнання протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягає у відмові в призначенні позивачу пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку про зобов`язання відповідача призначити пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 ОСОБА_1 з 22.05.2019 виходячи з вислуги років - 25 років 7 місяців 22 дні

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, та присуджує їх сплату на користь позивача, оскільки позивачем понесені судові витрати в розмірі 840,80 грн., відповідно до квитанції № 0.0.1780563209.1 від 24.07.2020, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягає у відмові в призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України у Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 з 22.05.2019 виходячи з вислуги років - 25 років 7 місяців 22 дні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) понесені позивачем судові витрати в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок, відповідно до квитанції № 0.0.1780563209.1 від 24.07.2020, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко