Рішення № 91652942, 17.09.2020, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

17 вересня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/1002/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом: Заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури (вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000) в інтересах держави

в особі: Державної служби України з безпеки на транспорті

пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Варчака Володимира Івановича

АДРЕСА_1

про стягнення 117242,02грн

Представники учасників справи:

Бабич Є.А. - прокурор,

від позивача: не прибув,

від відповідача: не прибув.

У судовому засіданні 17.09.2020 була оголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Заступником керівника Чернігівської місцевої прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Фізичної особи-підприємця Варчака Володимира Івановича про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 117242,02грн по акту № 0020855 від 12.08.2018.

Поданий позов обґрунтований порушенням вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме здійсненням автотранспортного перевезення (надання послуг) із перевезення вантажу із перевищенням загальної маси та осьових навантажень. Окрім того, заявлений прокурором в інтересах держави позов обґрунтований ст. ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру" та категоричною позицією позивача щодо відсутності повноважень на звернення до суду в якості позивача.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2019 прийнято позовну заяву та відкрито провадження по справі № 927/1002/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 08.01.2020 на 09:30 год.

Ухвалою суду від 08.01.2020 провадження у справі № 927/1002/19 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №912/2385/18.

29.07.2020 від Чернігівської місцевої прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 927/1002/19, у зв`язку з тим, що на офіційній вебсторінці Єдиного державного реєстру судових рішень розміщено постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2020, на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Чернігівської області від 14.08.2020 №02-01/44/20, справу № 927/1002/19 передано на розгляд судді Моцьора В.В.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.08.2020 справу №927/1002/19 прийнято до провадження суддею Моцьором В.В., поновлено провадження у справі, судове засідання призначено на 17.09.2020.

У судове засідання 17.09.2020 прибув прокурор. Представники позивача, відповідача у судове засідання не прибули, заяв та клопотань до суду від сторін не надходило.

Прокурор підтримав позовні вимоги.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального кодексу строк не скористався, що неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд відповідно до вимог ч. 9 ст. 165, ч.2 ст.178 та ч. 1 ст. 202 ГПК України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до графіку від 02.08.2018 проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області в період з 06.08.2018 по 12.08.2018, затвердженого заступником начальника - начальником відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті, встановлені місця перевірки (а.с.39).

У період з 06.08.2018 по 31.08.2018, на підставі направлення Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області від 06.08.2018 № 018644, проводилися рейдові перевірки транспортних засобів автомобільних перевізників на ділянці а/д М-01 "Київ-Чернігів-Нові Яриловичі" (124 км) (а.с.38).

12.08.2018 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області на автодорозі М-01 "Київ-Чернігів-Нові Яриловичі", 124 км, здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки RENAULT модель MAGNUM AE 430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки FRUEHAUF, модель TF 34C1, реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій і власник транспортного засобу - Варчак Володимир Іванович .

За результатами проведення габаритно-вагового контролю вказаного автомобіля посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0020855 від 12.08.2018, яким зафіксоване перевищенням осьових навантажень, зокрема, фактична повна маса транспортного засобу становить 48,600 т при допустимій - 40 т; нормативно допустиме осьове навантаження становить 11; 11; 7,33; 7,33; 7,33 т, а фактичне - 6,750; 12,80; 9,950; 9,700; 9,400 т. Акт підписаний уповноваженою особою Управління Укртрансбезпеки та Варчак В.І. (а.с.33).

Зазначене порушення також зафіксовано у відповідному акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 077048 від 12.08.2018, в якому, зокрема, зазначено, що при наданні послуг з перевезення вантажу (жито) згідно ТТН від 11.08.2018 №248155, допущене перевищене вагових параметрів. При цьому, перевезення здійснювалося без оформлення дозволу, що дає право на рух автомобільними дорогами України. Акт підписаний уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки та Варчак В.І. (а.с.30).

Відповідно до довідки № 0020855/0015367 від 12.08.2018 про результати здійснення габаритно-вагового контролю осьове навантаження транспортного засобу марки RENAULT модель MAGNUM AE 430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки FRUEHAUF, модель TF 34C1, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 1) 6,750; 2) 12,800; 3) 9,950; 4) 9,700; 5) 9,400; повна маса транспортного засобу - 48,600 т (а.с.34).

Габаритно-ваговий контроль здійснений з використанням приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-AS2-PWIA, відповідність якого підтверджена сертифікатом перевірки типу серії СТ №000438, виданим 27.11.2017, дійсним до 27.11.2027 (а.с.41).

За результатами перевірки проведено розрахунок № 0020855 від 12.08.2018 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту про перевищення транспортним засобом встановлених обмежень загальної маси та (або) осьових навантажень та нараховано плату за проїзд в сумі 3730,23 євро, що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку, еквівалентно 117242,02грн (а.с.35). Розрахунок виконано відповідно до затвердженої формули з урахуванням норм пункту 31-1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування".

Зі змісту товарно-транспортної накладної серії 10ААА №248155 від 11.08.2018 вбачається, що транспортний засіб марки RENAULT модель MAGNUM AE 430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки FRUEHAUF, модель TF 34C1, реєстраційний номер НОМЕР_2 використовувався для надання послуг з транспортування вантажу (жито); замовник та вантажовідправник: ТОВ "Зернотранс" (Чернігівська область, с. Городище); вантажоодержувач: Одеська область, с. Нерубальське (без наведення відомостей щодо назви), в графі автомобільний перевізник зазначено - ФОП Варчак В.І., водій - Варчак В.І. (а.с.43).

Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_3 та НОМЕР_4 Варчак Володимир Іванович є власником транспортного засобу марки RENAULT модель MAGNUM AE 430, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепу марки FRUEHAUF, модель TF 34C1, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.44-45).

Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області листами від 25.01.2018 №101/41-19, від 10.10.2018 №2182/40-18 повідомило відповідача, що відповідно до акту №0020855 від 12.08.2018, під час здійснення рейдової перевірки, а саме габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки RENAULT MAGNUM AE 430, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить Варчаку В.І. , виявлено порушення порядку проїзду великовагових/великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, у зв`язку з чим відповідачу нараховано плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового/великогабаритного транспортного засобу в розмірі 3730,23 євро. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області просило відповідача здійснити оплату до 04.02.2018 та до 31.10.2018 відповідно та повідомити його про здійснення плати (а.с.36,37).

Дані листи, направлені на адресу відповідача рекомендованим листом 28.01.2018 та 11.10.2018 відповідно.

Відповідач оплату не здійснив, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача з урахуванням встановлених судом обставин, суд виходить з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частини перша та четверта статті 48 Закону № 2344-III передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України № 2862-IV "Про автомобільні дороги" (далі - Закон № 2862-IV) визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух" (далі - Закону № 3353-XII) передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 затверджений "Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" (далі - Порядок № 879).

Цей Порядок № 879 визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Пунктом 3 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів (п. 2 Порядку № 879).

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.

Відповідно до положень п. 18, 20 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Згідно з п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18 січня 2001 року, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - Правила дорожнього руху).

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Пунктом 22.1 Правил дорожнього руху визначено, що маса вантажу, який перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Відповідно до п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30 березня 1994 року, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

В силу положень пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Пунктом 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", який справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Пунктами 30, 31-1 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки (п.31-1 Порядку № 879).

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568), перевізником є фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Як свідчать матеріали справи, перевезення вантажу здійснювалося транспортним засобом марки RENAULT модель MAGNUM AE 430, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепу марки FRUEHAUF, модель TF 34C1, реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є Варчак Володимир Іванович на підставі свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_3 та НОМЕР_4 .

Відповідно до п. 23 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Відповідачем не надано суду жодного доказу, що здійснювалися заходи з приведення габаритно-вагових параметрів такого транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами, а відтак відповідачем не доведено факту приведення у відповідність вагових параметрів.

Посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області складені всі передбачені Порядком № 879 документи, зокрема: акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0020855 від 12.08.2018; довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0020855/0015367 від 12.08.2018, акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 077048 від 12.08.2018 та розрахунок №0020855 від 12.08.2018 плати за проїзд великовагових та(або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту про перевищення транспортним засобом встановлених обмежень загальної маси та(або) осьових навантажень, у зв`язку з виявленням під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу відповідачем.

Судом встановлено, що розмір плати за проїзд визначено позивачем у відповідності до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 .

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оскільки судом встановлено порушення відповідачем вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме надання послуг із перевезення вантажу із перевищенням осьових навантажень, доведено належними, допустимими та вірогідними доказами здійснення перевезення без оформлення дозволу, що дає право на рух автомобільними дорогами України, суд доходить висновку про правомірне нарахування відповідачу плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в сумі 117242,00грн.

Отже, суд дійшов висновку, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складанні відповідної довідки, акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових та габаритних параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області діяли на підставі та у спосіб, встановлені чинним законодавством, а також з дотриманням його вимог, у зв`язку з чим заявлені до відповідача позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо представництва прокурора у даній справі суд зазначає наступне.

Прокурор, обґрунтовуючи наявність підстав для його звернення з даним позовом в інтересах позивача вказує, що така необхідність зумовлена невжиттям Державною службою України з безпеки на транспорті жодних заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до Державного бюджету України, які полягають у стягненні плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, що свідчить про неналежне здійснення таким органом владних повноважень. При цьому, Держслужба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури, і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті. Посилається на п.п. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, вказує, що Укртрансбезпека здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільним дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Зважаючи на те, що несплата відповідачем заявленої до стягнення суми призведе до їх ненадходження у спеціальний фонд Державного бюджету України, це, відповідно порушить інтереси держави насамперед в бюджетній сфері та сфері забезпечення розвитку дорожнього господарства країни. Несплата заявлених платежів ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування, що суттєво порушує економічні інтереси держави та покладає на прокурора обов`язок пред`явити позов в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до фізичної особи-підприємця Варчак В.І.

У матеріалах справи наявні листи Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області від 12.11.2018 №2495/41-18, від 02.04.2019 №2332/05/15-19, від 11.11.2019 №7456/05/15-19 до Прокуратури Чернігівської області, Чернігівської місцевої прокуратури про розгляд можливості щодо представництва держави в особі Укртрансбезпеки в суді з питання стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з фізичної особи-підприємця Варчака В.І. В обґрунтування представництва зазначено, що чинним законодавством Державна служба України з безпеки на транспорті не наділена правом звернення до суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативно-вагових параметрів.

Відповідно до ч.ч.3, 5 ст.53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно з п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін.

Прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).

Положення п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначено виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру", відповідно до ч.3 ст.23 якого прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Таким чином, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

У кожній окремій справі, суд зобов`язаний з`ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" для представництва інтересів держави у суді прокурором і чи є таким випадком ситуація у справі.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

З урахуванням вказаного вище, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (зі змінами і доповненнями) (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з підпунктом 3 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до підпунктів 2, 15, 27 п. 5 Положення Укртрансбезпека здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням ліцензійних умов під час провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним, залізничним транспортом; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (абз. 1 п. 8 Положення).

Таким чином, Укртрансбезпека як урядовий орган державного управління по контролю на автомобільному транспорті, реалізуючи повноваження щодо габаритно-вагового контролю та нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є суб`єктом владних повноважень, оскільки здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України №592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, у тому числі, Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області.

Відповідно до п. 3.37 Положення про Управління Укртрансбезпеки у Чернігівській області, вказане управління відповідно до покладених на нього завдань у межах повноважень здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

При цьому, згідно з п. 1.1 вказаного Положення Укртрансбезпека у Чернігівській області не є самостійною юридичною особою, а є самостійним структурним підрозділом Укртрансбезпеки.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що за вищенаведених обставин позивачем не було вжито жодних заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до Державного бюджету України.

Так, на підтвердження бездіяльності позивача прокурором було надано лист Укртрансбезпеки від 12.11.2018 №2495/41-18, в якому позивач пояснює, що Укртрансбезпека не має повноважень на звернення до суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів.

Частиною другою ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу на те, що повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.

При цьому за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 917/210/19.

Крім того, спірні правовідносини фактично пов`язані зі сферою наповнення державного бюджету, до якого мають своєчасно та в повному обсязі надходити кошти, що безпосередньо стосується прав та економічних інтересів держави в цілому. Несвоєчасна сплата або несплата коштів призводить до зменшення фінансових надходжень до Державного бюджету України, що веде до заподіяння шкоди інтересам держави.

Така правова позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, від 12.11.2019 у справі № 904/31/19.

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на правову допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно ("Корольов проти Російської Федерації" у справі № 5447/03 від 01.04.2010, "Менчинська проти Російської Федерації" у справі 42454/02 від 15.01.2009).

Європейська комісія за демократію через право або ж Венеціанська комісія на 63-му пленарному засіданні 10-11.06.2005 дійшла висновку, що держави уповноважені наділяти прокурорів правом захисту державного інтересу (принцип захисту державного інтересу); прокурори можуть бути наділені правом порушення процедур, або вступу в існуючі процедури, або застосування різних способів правового захисту для забезпечення законності (принцип законності).

Таким чином, надавши оцінку наявним у справі доказам та перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів в порушенні інтересів держави, необхідність їх захисту та обґрунтування підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, суд дійшов до висновку про наявність у даному випадку у прокуратури законних підстав для представництва інтересів держави, визначених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь прокуратури судовий збір у сумі 1921,00грн.

Керуючись ст. 12, 42, 73-80, 86, 123, 129, 165, 232, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Варчака Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) на користь Державного бюджету України (отримувач УК у м. Чернігові/м.Чернігів/22160100, код отримувача 38054397, рахунок № UAA838999980313151216000025002) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 117242,02грн.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Варчака Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, отримувач - Чернігівська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ 02910114; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача - UA248201720343140001000006008) 1921,00грн судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено та підписано 21.09.2020.

Суддя В.В. Моцьор