Постанова № 9164697, 17.03.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.03.10Справа №2а-14194/09/7/0170 Окружний адміністративний суд Автономної республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В. , при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Авіакомпанії "Турецькі авіалінії Інк." в інтересах особи Представництва "Турецікі авіалінії Інк." в АР Крим

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про скасування рішення

за участю:

від позивача – представники за довіреністю Пущенська О.А., Красуцький С.В.

від відповідача – представники за довіреністю Алієв Р.Р., Рибалко Л.В., Козіненко Т.І., Вербич І.О., Макієнко Н.Ю.

Обставини справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі та просить скасувати рішення відповідача про застосування штрафних санкцій №0012712303 від 18.06.09р. на суму 24781210,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, за наслідками проведеної перевірки дійшов до необґрунтованих висновків щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у зв’язку з незастосуванням Представництвом «Турецькі авіалінії Інк.» в АР Крим реєстратора розрахункових операцій при здійсненні операцій з продажу електронних авіаквитків, що, як наслідок, призвело до прийняття протиправного рішення про застосування штрафних санкцій.

Позивачем надані додаткові письмові пояснення (а.с.123-125).

Представники позивача в судовому засіданні наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позову відмовити, вважаючи, що рішення було прийнято ним на підставі встановленого порушення з боку позивача вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог діючого законодавства України з додержанням встановленого законом порядку, тому підстав для задоволення позовних вимог немає. В обґрунтування правової позиції відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.56-57, 201-203).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 01 червня по 05 червня 2009 року на підставі виданих ДПІ у м. Сімферополі направлень № 1247/23-3 від 01.06.2009 року та № 1248/23-3 від 01.06.2009 року, працівниками ДПІ у м. Сімферополі була проведена планова виїзна документальна перевірка Представництва авіакомпанії «Турецькі авіалінії інк.» (далі по тексту - Представництво) з питання дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій за період з 01.01.2009 року по 02.06.2009 року, за результатами якої був складений акт від 01.06.2009 року № 001410/0802/01/09/23/24697075 (а.с.16-17).

На підставі складеного акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0012712303 від 18.06.2009 року в сумі 24 781 210,00 грн. (а.с.18).

В рішенні відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0012712303 від 18.06.2009 року вказано, що на підставі акту перевірки від 01.06.2009р. №001410/0802/01/09/23/24697075 встановлено порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.

Згідно акту перевірки від 01.06.2009 року № 001410/0802/01/09/23/24697075 перевіркою було встановлено, що за період з 01.01.2009 року по 02.06.2009 року Представництвом «Турецькі авіалінії інк.» було реалізовано за готівкові грошові кошти електронних пасажирських квитків та багажних квитанцій на загальну суму 4956242,00 грн. Грошові кошти оприбутковувались до каси підприємства щоденно в кінці робочого дня одним прибутковим касовим ордером. При проведенні розрахункових операцій при продажу електронних авіаквитків Представництвом «Турецькі авіалінії інк.» видача пасажирам відповідних розрахункових документів (касовий чек, розрахункова квитанція, проїзні та провізні документи з застосуванням бланків суворої звітності (відповідно до п. 4 ст. 9 ЗУ № 265/95-ВР), прибуткові касові ордери (відповідно до п. 1 ст. 9), які підтверджують факт оплати наданої послуги, не здійснювалась (не роздруковувались та не виписувались).

На підставі вищезазначеного в Акті вказано про порушення позивачем пунктів 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР у зв’язку з незастосуванням ним реєстратора розрахункових операцій при здійсненні операцій з продажу електронних авіаквитків.

На підставі п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР до позивача застосовані штрафні санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.          

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Представництво компанії «Турецькі авіалінії Інк.» на території України в Автономній Республіці Крим являється структурним підрозділом компанії «Турецьких авіаліній Інк.» та діє від імені компанії. Згідно Положення про Представництво (а.с.21-24), затвердженого президентом «Турецьких авіаліній Інк.» 05.10.1998 року та зареєстрованого відповідно до вимог українського законодавства предметом діяльності Представництва являється представницька діяльність для забезпечення інтересів компанії на кримському ринку у відповідності з уставними направленнями діяльності компанії, включаючи забезпечення міжнародних пасажирських та вантажних перевезень, які здійснюються компанією в Криму, діяльність з продажу квитків на рейси компанії.

Представництво компанії «Турецькі авіалінії Інк.», відповідно до п. 2 вказаного положення не є юридичною особою.

Отже, метою діяльності Представництва є, крім іншого, здійснення продажу квитків на рейси «Турецьких авіаліній Інк.», при цьому, як свідчать матеріали справи, Представництво безпосередньо отримувало від цих продаж кошти.

Виходячи із змісту Положення про Представництво, діяльність Представництва не направлена на отримання прибутку безпосередньо для Представництва, з чого суд робить висновок, що продаж квитків направлений на реалізацію комерційної мети «Турецьких авіаліній Інк.», у тому числі отримання доходу іноземною компанією «Турецькі авіалінії Інк.».

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників встановлено Законом України «Про систему оподаткування».

Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про систему оподаткування» принципами системи оподаткування, крім інших, є обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства, а також рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи.

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. № 265/95 визначені правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Статтею 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР визначено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами – суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Виходячи з положень податкового законодавства України вбачається, що Держава, реалізуючи політику у сфері оподаткування, встановлює певні механізми направлені на здійснення контролю за дотриманням суб’єктами господарювання податкового законодавства, у тому числі, стосовно недопущення вчинення з боку таких суб’єктів дій направлених на ухилення від сплати податків та дій направлених на надання суб’єктами господарської діяльності недостовірних даних щодо об’єкту оподаткування, якими, відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про систему оподаткування» є, у тому числі доходи (прибуток), вартість продукції (робіт, послуг), інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

Виходячи з положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» вбачається, що цей Закон є невід’ємною частиною встановленого Державою механізму контролю за діяльністю суб’єктів господарювання в частині отримання коштів при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, направленого на недопущення ухилення суб’єктів господарювання від сплати податків зборів та обов’язкових платежів та запобігання Державі шкоди від заниження суб’єктом господарювання об’єкту оподаткування з якого повинні сплачуватися податки.

Підпунктом 2.6 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Нацбанку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15.12.2004 р. № 637, зареєстрованого в Мін'юсті України 13.01.2005 р. за № 40/10320, передбачено, що уся готівка, яка надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач, основною діяльністю якого є продаж авіаквитків на рейси компанії, тобто за власнонадані послуги по міжнародному перевезенню пасажирів, оформлював розрахунки у касі за ці операції прибутковими касовими ордерами, відображав операції в касовій книзі, вносив отримані готівкові грошові кошти на поточний рахунок в установі банку видатковим касовим ордером і згідно квитанцій про внесення готівки. Зарахування отриманих від продажу авіаквитків готівкових грошових коштів на рахунок в банку підтверджується наданими позивачем виписками банку за відповідні дні, сума отриманих коштів від реалізації авіаквитків задекларована Представництвом в декларації з податку на прибуток (а.с.70-99, 111-117, 126-200).

Крім того, відповідач в Акті перевірки від 01.06.2009 року № 001410/0802/01/09/23/24697075 та у судовому засіданні також підтвердив факт оприбуткування позивачем отриманих готівкових грошових коштів від реалізації електронних пасажирських квитків та багажних квитанцій за період з 01.01.2009 року по 02.06.2009 року в сумі 4956242,00 грн. до каси підприємства щоденно наприкінці робочого дня одним прибутковим касовим ордером.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що отримана позивачем виручка від продажу авіаквитків в повному обсязі надходила на рахунки позивача та відображалася в податковій зв’язності, що свідчить про відсутність фактів приховування доходів (прибутку) від оподаткування та обліку, контроль за яким здійснюється державою в особі уповноважених органів.

Однак суд зазначає що, в момент продажу електронних авіаквитків пасажирам позивачем прибуткові касові ордери по кожній операції не оформлювались, квитанції до прибуткових касових ордерів пасажирам-покупцям не видавались, що і стало фактичною підставою для застосування до позивача фінансових санкцій згідно оскаржуваного рішення.

Суд, виходячи із змісту ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Методичних рекомендацій по оформленню електронних авіаквитків, затверджених наказом Державної авіаадміністрації України № 37 від 20.01.2009 року «Про впровадження електронних авіаквитків», Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку» від 19.04.1993 року № 283, приходить до висновку, що видача позивачем в момент продажу електронних авіаквитків пасажирам роздрукованих електронних авіаквитків не може вважатися наданням позивачем розрахункових документів, оскільки роздруковані авіаквитки не складалися на бланках суворого обліку, отже не можуть бути віднесені до розрахункових або платіжних документів.

Таким чином, з боку Представництва дійсно було допущено порушення п. 1,2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Але при цьому, суд, виходячи з викладеного вище, зазначає.

Як було встановлено судом на підставі дослідження матеріалів справи та пояснень наданих сторонами у ході розгляду справи, з боку Представництва було вчинено дії направлені на оформлення розрахунків у касі за ці операції прибутковими касовими ордерами, відображення операцій в касовій книзі, внесення отриманих готівкових коштів на поточний рахунок в установі банку видатковим касовим ордером, декларування Представництвом в декларації з податку на прибуток сум отриманих коштів від реалізації авіаквитків.

Вказане свідчить про те, що з боку представництва не вчинено дій направлених на заниження отриманого прибутку (доходу), що в свою чергу, свідчить про відсутність завдання Державі шкоді у вигляді заниження об’єкту оподаткування.

Таким чином, в розумінні терміну оприбуткування, яке викладено у п.1.2. Положення про ведення касових операцій, позивачем були оприбутковані готівкові кошти, що надійшли до каси за період, який перевірявся.

Отже, з урахуванням мети, на яку виданий Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та враховуючи зміст зазначених вище норм, суд приходить до висновку, що відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій має бути застосована у разі вчинення Представництвом дій з неоприбуткування готівки у касі, тобто за не проведення готівкових коштів через касу, що може потягнути за собою, у тому числі, невиконання зобов’язань перед бюджетами і державними цільовими фондами.

Згідно до положень п.8 ч.1 ст.2 КАС України, суд у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єкті владних повноважень перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав свобод та інтересів особи і цілями на досягнення яких спрямоване це рішення.

Вказаний критерій випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийняті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності зокрема передбачає, що: здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь – яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти; якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей; несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії; для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш «шкідливі» засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Суд, вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення, виходячи з встановлених у ході розгляду справи фактичних даних, враховуючи положення п.8 ч. 3 ст.2 КАС України, приймаючи до уваги мету, на яку виданий Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» приходить до висновку, що рішення прийнято відповідачем непропорційно, оскільки з встановлених судом обставин фактичного проведення позивачем готівкових коштів через касу вбачається здійснення їх оприбуткування, а ненадання розрахункового документу не може бути підставою для висновків про неоприбуткування готівки, що потягне заниження прибутку (доходу) та, як наслідок ухилення від сплати податків.

Отже діями позивача не завдано шкоди Державі внаслідок невидачі пасажирам розрахункових документів, в зв’язку з чим рішення відповідача прийняте без дотримання розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване це рішення та інтересами позивача.

Таким чином рішення відповідача є таким, що прийнято без дотримання принципу пропорційності, що є підставою для його скасування.

Крім того суд зазначає, що рішення відповідача застосовано до Представництва, яке не є юридичною особою, що свідчить про прийняття такого рішення відповідачем з порушенням норм діючого законодавства з наступних підстав.

Керуючись положеннями Угоди між Урядом України і Урядом Турецької республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно від 27.11.1996 р. позивач сплачує податок на прибуток не в Україні, а в Туреччині.

Як вказувалося, грошові кошти, які отримуються Представництвом не є власністю і виручкою, а направляються по належності - компанії "Турецькі авіалінії Інк.", яка є власником цих грошових коштів та являється платником податку на прибуток в Туреччині.

Недотримання Представництвом положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ніяким чином не впливає на економіку України та на обсяги отримання податків по причині сплати податку в Туреччині.

Як вбачається з положень ст. 1 Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій повинні застосовуватися фізичними особами – суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами).

Відповідно до положень ст. 17 вказаного Закону, фінансові санкції за порушення вимог цього Закону застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги).

          Правові основи господарської діяльності (господарювання) встановлені Господарським кодексом України.

Відповідно до положень ч. 1,2 ст. 55 ГК України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Суд, керуючись ст. 238 ГК України, приходить до висновку, що рішення відповідача є адміністративно - господарською санкцією, яка, відповідно до положень вказаних норм, може бути застосована тільки до суб’єктів господарювання (юридичних осіб), тоді як Представництво не є юридичною особою, а отже до нього не можуть бути застосовані такі санкції.

ДПА України у листі від 30.05.2007 р. № 10785/7/15-0417 «Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм Закону «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» вказало, що у разі встановлення при проведенні перевірки філії (господарського об'єкта), яка не є юридичною особою, порушення вимог Закону 98/96-ВР рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій приймається до суб'єкта господарювання - юридичної особи органом державної податкової служби за місцем видачі патенту з обов'язковим узгодженням акта перевірки з посадовими особами філії (господарського об'єкта) та письмовим повідомленням про це суб'єкта господарювання, до складу якого входить така філія (господарський об'єкт).

Порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» по суті не відрізняється від застосування фінансових санкцій за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не містить приписів щодо застосування штрафних санкцій до нерезидента або до представництва іноземної юридичної особи.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідач приймаючи рішення про застосування штрафних санкцій відносно Представництва, яке не є юридичною особою, діяв з порушенням порядку встановленого нормами діючого законодавства щодо накладення адміністративно – господарських санкцій, що свідчить про неправомірність прийнятого рішення.

Виходячи з викладеного, судом не приймаються до уваги доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Таким чином, позовні вимоги Авіакомпанія «Турецькі авіалінії інк.» в особі Представництва «Турецькі авіалінії інк.» в Автономній Республіці Крим підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови. Постанова у повному обсязі складена 22.03.2010р.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про застосування штрафних санкцій №0012712303 від 18.06.09р. на суму 24781210,00грн.

3. Стягнути на користь Авіакомпанії «Турецькі авіалінії Інк.» в особі Представництва «Турецькі авіалінії Інк.» в АР Крим судовий збір у розмірі 3,40грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя                                         Маргарітов М.В.