Рішення № 91645151, 11.09.2020, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/1944/18

Провадження № 2/459/63/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2020 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Новосада М.Д.

з участю секретаря судового засідання Піскляк Ю.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представник третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Червонограді цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Червоноградської міської ради Львівської області про визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 з участю третьої особи: Орган опіки та піклування Червоноградської міської ради Львівської області про визначення місце проживання дітей, -

В С Т А Н О В И В :

21.06.2018 позивачка звернулась до суду з даним позовом, у якому просить визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із нею. В обґрунтування позовних вимог послалась на те, що 20.10.2007 було зареєстровано шлюб з відповідачем. Від шлюбу у них народилось троє синів. Рішенням суду від 18.06.2018 шлюб між ними було розірвано. На підставі судового наказу від 18.05.2018 з відповідача в її користь стягуються аліменти на дітей у розмірі Ѕ частини його доходу. Відповідач під час шлюб та після його розірвання агресивно поводив себе по відношенню до неї, зловживав спиртними напоями. Останній застосовував відносно неї фізичне насильство, у зв`язку із чим було відкрито кримінальне провадження 22.04.2018. Також 12.01.2016 відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за насильство в сім`ї. На даний час відповідач проживає окремо з іншою жінкою. Діти проживають з нею. Між ними виник спір щодо визначення місця проживання дітей. Сини не бажають проживати із батьком. Тому просить позов задовольнити та визначити місце проживання неповнолітніх дітей із нею.

Справа перебувала у провадженні судді ОСОБА_8

26.06.2018 у справі було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

09.08.2018 відповідач подав зустрічний позов до ОСОБА_1 з участю третьої особи: Орган опіки та піклування Червоноградської міської ради Львівської області про визначення місце проживання дітей. В обґрунтування позовних вимог вказав, що 11.01.2018 ним була придбана квартира по АДРЕСА_1 , де він робив ремонт і тому вони з відповідачкою вимушено проживали окремо. Причиною розірвання шлюбу була аморальна поведінка дружини. Вона разом із дітьми проживала у подруги. З квітня до червня 2018 року діти проживали із ним у квартирі по АДРЕСА_2 . Після того він потрапив на стаціонарне лікування і відповідачка забрала дітей. ОСОБА_9 і ОСОБА_10 відвезла до своєї матері в с.Липники Жовківського району, а Володимира в с.Сілець Сокальського району до його матері. Вважає, що ОСОБА_1 неналежно відноситься до своїх батьківських обов`язків, аморально поводиться, зловживає спиртним, не може матеріально забезпечити дітей, не має власного житла, винаймає однокімнатну квартиру у подруги, яка не придатна для проживання з трьома дітьми. Сини більш прихильні до нього та бажають проживати із ним. Він має житло та стабільний дохід і може належним чином піклуватись про дітей. Тому вважає, що проживання дітей із ним буде відповідати їхнім кращим інтересам (а.с.51-53 т.1).

Ухвалою від 14.09.2018 судом прийнято зустрічний позов відповідача та об`єднано його в одне провадження із первісним.

20.09.2018 позивачка подала суду відзив на зустрічний позов, в якому вказала, що відповідач проживає в орендованій квартирі із співмешканкою, з якою діти не бажають разом проживати. Крім того зазначила, що відповідач штучно створює перешкоди у проживанні дітей за місцем їх реєстрації, не надає доступ до квартири. Останній неодноразово бив її у присутності дітей. Аліменти на дітей не сплачує (а.с.92 т.1).

02.10.2018 відповідач подав відповідь на відзив за зустрічним позовом, в якій вказав, що позивачка чинить на дітей психологічний тиск, налаштовує їх проти нього. На даний час він орендує двокімнатну квартиру, де є окрема кімната та всі належні умови для проживання дітей. Крім того зазначив, що аліменти стягуються з його пенсії та коштів на відшкодування шкоди, спричиненої на виробництві. Виконання рішення про стягнення аліментів займається виконавча служба, він не ухиляється від сплати аліментів. Вказав, що відповідачка за рахунок дітей намагається збільшити свою частку у спільній квартирі. Вважає доводи позивачки безпідставними (а.с.100-101 т.1).

13.11.2018 справа була передана судді Новосаду М.Д. шляхом повторного авторозпоідлу у зв`язку із закінченням повноважень судді Рудакова Д.І..

14.03.2019 у підготовчому судовому засіданні оголошувалась перерва для долучення документів.

25.03.2019 відповідач подав відзив на первинний позов, в якому позовні вимоги позивачки не визнав. Вказав, що рішення виконкому про доцільність проживання дітей із матір`ю ухвалене на підставі висновку комісії з питань захисту прав дитини, яка є лише консультативно дорадчим органом і не можу замінювати орган опіки та піклування.

02.05.2019 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду.

13.09.2019 позивачка в судовому засіданні первинний позов підтримала, зустрічний позов заперечила, підтримала свій відзив на зустрічний позов відповідача. Вказала, що проживають окремо із відповідачем з 2017 року через іншу жінку, шлюб розірвали у 2018 році. З того часу діти проживають із нею. Двоє синів ходять у школу, один ще відвідує садочок. Відповідач дітьми не цікавився, не приходив до них в садочок та в школу. Найменшого сина він не бачив рік, рідко телефонує. Вона не чинила йому перешкод у спілкуванні з дітьми. Однак останній одного разу потрапив в лікарню у нетверезому стані в той час, коли діти були із ним. Вона отримує від відповідача аліменти у розмірі 3200 грн. на трьох дітей.

Представник позивачки підтримав первинний позов з підстав, вказаних у ньому, просив його задовольнити. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Відповідач в судовому засіданні первинний позов не визнав, зустрічні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Вказав, що він проживає окремо, після розірвання шлюбу почав проживати зі співмешканкою. Діти з ним жили протягом 3 місяців в орендованій квартирі по АДРЕСА_3 . Одного разу знайомі його дружини побили його на очах у дітей і він потрапив у лікарню з травмами. Тоді позивачка забрала дітей і більше не давала їм бачитись. Позивачка налаштовує дітей проти нього, коли він дзвонить діти не хочуть розмовляти. Позивачка змінила замок до дверей спільної квартири, і він не має доступу до житла. Також додав, що на даний час є заборгованість по аліментах, так як йому не виплачують пенсію та регрес через те, що він не пройшов медичної комісії. Вказав, що він має бажання брати участь у вихованні дітей, бажає з ними проживати та забезпечувати їм усі належні умови для проживання та розвитку.

Представник відповідача просив задоволити вимоги за зустрічним позовом та залишити дітей проживати разом із батьком, в первинному позові відмовити.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Тадра О.М. в судовому засіданні підтримала рішення виконавчого комітету про доцільність проживання дітей із матір`ю. Вважає, що такий відповідає інтересам дітей. Вказала, що дане рішення комісією приймалось колегіально, був наданий обґрунтований висновок, який був затверджений виконавчим комітетом.

30.01.2020 та 22.05.2020 оголошувалась перерва за клопотаннями відповідача та його представника, та витребувано документи від виконавчого комітету Червоноградської міської ради.

11.09.2020 в судовому засіданні представник третьої особи - органу опіки та піклування Тадра О.М. вказала, що комісія у справах дітей під час засідання вислухала думку дітей у присутності психолога, під час чого було встановлено, що діти хочуть проживати з мамою. Підтримала надане суду рішення виконавчого комітету. Просила його врахувати при винесенні рішення.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що відповідач є її сином, а позивачка колишньою невісткою. Після їхнього розлучення вона із сином не спілкувалась 2 роки. З невісткою спілкувались нормально до грудня 2019 року. Вона сама привозила їй дітей, залишала їх на канікули. Потім заборонила їм приїжджати до неї , відвозила до своєї матері. Вказала, що діти залякані, не відповідають на телефонні дзвінки, налаштовані проти батька і його родини. Позивачка 9 років у шлюбі не працювала. На даний час отримує аліменти. Син проживає зі свою співмешканкою та її дітьми. Він не міг навідувати дітей та спілкуватись із ними, коли вони були у матері позивачки.

Неповнолітній син сторін ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що бажає проживати разом із матір`ю, з батьком спілкуватись не хоче.

Вислухавши думку учасників, оцінивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 20.10.2007, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.4).

З копії свідоцтв про народження вбачається, що у сторін під час перебування у шлюбі народилось троє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.5,6,7 т.1).

Як вбачається з копії довідки про склад сім`ї №7788 від 04.05.2018 сторони разом із дітьми зареєстровані у квартирі по АДРЕСА_1 (а.с.9 т.1).

Згідно із копією судового наказу Червоноградського міського суду Львівської області від 18.05.2018 з відповідача в користь позивачки стягуються аліменти на дітей у розмірі Ѕ частини його доходу, починаючи з 04.05.2018.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 18.06.2018 шлюб між сторонами було розірвано.

З копії витягу з історії хвороби №4750 встановлено, що позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні Червоноградської центральної міської лікарні з 22.04.2018 по 30.04.2018 з закритою черепно-мозковою травмою, струсом головного мозку, забоями голови та шийного відділу хребта (а.с.10 т.1).

11.06.2018 уповноваженою комісією Червоноградського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області було проведення соціальне інспектування місця проживання позивачки із дітьми по АДРЕСА_4 на підставі заяви позивачки, яка вказала, що її чоловік забрав ОСОБА_3 забрав трьох малолітніх дітей і не дає їй можливості бачитись з ними. На момент обстеження матір знаходилась разом із дітьми в орендованій квартирі, оскільки батько перебував у лікарні. Умови проживання задовільні, санітарно-гігієнічні норми проживання не порушені. Діти на момент обстеження забезпечені усім необхідним. Наведене підтверджується актом №66 від 11.06.2018 та повідомленням №203/02 від 18.06.2018 (а.с.12-13, 14 т.1).

Згідно із повідомленнями Червоноградської центральної міської лікарні від 15.05.2018 позивачка на диспансерному обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не знаходиться (а.с.15,16 т.1).

Як вбачається із копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачка є власником квартири по АДРЕСА_1 , яка була придбана 11.01.2018 під час перебування у шлюбі з відповідачем (а.с.17 т.1).

Відповідно до довідки №26 від 20.06.2018 позивачка працювала в ПАТ «Львівська вугільна компанія» з 30.05.2018 учнем машиніста установок збагачення та брикетування (а.с.18 т.1).

З копії постанови Червоноградського міського суду Львівської області від 12.01.2016 встановлено, що відповідач притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані сп`яніння за ч.1 ст.130 КУпАП до 3400 грн. штрафу (а.с.38 т.1).

Згідно із копією ухвали слідчого судді Червоноградського міського суду Львівської області від 09.07.2018 в Червоноградському ВП ГУНП у Львівській області перебувало кримінальне провадження №12018140150000694 від 22.04.2018 відносно ОСОБА_3 по факту заподіяння ОСОБА_1 легкого тілесного ушкодження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. Дане кримінальне провадження було закрите постановою слідчого від 28.05.2018. Та в подальшому така постанова була скасована слідчим суддею (а.с.47-48 т.1).

Позивачка 28.08.2018 зверталась із заявою на ім`я начальника Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області з приводу вимагання з боку відповідача ключів від квартири по АДРЕСА_1 , власником якої вона являється і в якій зареєстрована разом із дітьми. Крім того вказала про погрози відповідача побити вікна. Також зазначила, що останній побив вікна у вказаній квартирі 26.08.2018 та чинить їй перешкоди у користуванні нею (а.с.86 т.1).

18.09.2018 позивачка зверталась зі скаргою до слідчого судді на бездіяльність Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області щодо невнесення відомостей за її заявою про вчинення відповідачем злочину до ЄРДР.

На підставі ухвали слідчого судді Червоноградського міського суду Львівської області від 20.09.2018 судом за вище вказаною заявою позивачки було внесено відомості у ЄРДР (а.с.113 т.1).

Щодо доводів відповідача за зустрічним позовом судом встановлено наступне.

З висновку про стан здоров`я №885 від 23.08.2018 встановлено, що відповідач не перебуває на обліку у лікарів дерматолога, фтизіатра, терапевта та нарколога, ВІЛ-інфікованості не має, є інвалідом ІІ групи професійного захворювання, також не перебуває на обліку у психоневрологічному відділенні, що також підтверджується довідками від 09.08.2018 (а.с.68, 71,72 т.1).

З повідомлення Червоноградської центральної міської лікарні від 23.08.2018 №3343 слідує, що відповідач пройшов медичну комісію та отримав медичний висновок (а.с.69 т.1).

Відповідач отримує пенсію у розмірі 2096,06 грн. (станом на липень 2018 року) та страхові виплати (станом на липень 2018 року – 4228,62 грн.), що підтверджується довідками Червоноградського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ у Львівській області та Червоноградського відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Львівській області від 09.08.2018 (а.с.74,75 т.1).

Крім того відповідач зареєстрований як фізична особа–підприємець та отримав ліцензію на надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом, що підтверджується копіями виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та ліцензії, свідоцтва платника єдиного податку та податкової декларації (а.с.76,77, 78,79 т.1).

З копії характеристики відповідача за місцем проживання наданої КП «Червонограджитлокомунсервіс» від 27.08.2018 встановлено, що останній зареєстрований по АДРЕСА_1 , а проживає по АДРЕСА_2 . За час проживання заяв та скарг від сусідів на нього не поступало (а.с.82 т.1).

З акту обстеження умов проживання від 30.08.2018 за місцем проживання відповідача по АДРЕСА_2 встановлено, що у квартирі створені задовільні умови для перебування, проживання, виховання та розвитку дітей (а.с.102 т.1).

З витягу з історії хвороби ОСОБА_3 №6657 встановлено, що останній перебував на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні Червоноградської центральної міської лікарні з 07.06.2018 по 12.06.2018 з закритою черепно-мозковою травмою, струсом головного мозку, гематомами скроневих ділянок, множинними саднами тіла, забійна рана лівої гомілки, алкогольне сп`яніння (а.с.107 т.1).

Згідно із витягу з рішення виконавчого комітету Червоноградської міської ради №178 від 27.09.2018 «Про затвердження висновків комісії з питань захисту прав дитини» проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з мамою ОСОБА_1 є доцільним (а.с.97 т.1).

В силу вимог ст. 140 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обовязки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За змістом статей 160-161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків , а місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК ( 2947-14 ), якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім цього, принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією Генеральної асамблеї ООН 20.11.1959 року, передбачено, що дитина для повного та гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і в будь-якому випадку в атмосфері кохання та морального і матеріального забезпечення; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена з матір`ю.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із положеннями ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно із ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідачем не подано належних та допустимих доказів неналежного виконання позивачкою своїх батьківських прав, неналежного утримання дітей, тощо, а також що проживання дітей із батьком є доцільним та відповідатиме їх кращим інтересам.

Крім того, позивачкою надано докази наявності кримінальних проваджень за її заявами від 21.04.2018 та 28.05.2018 по факту вчинення відповідачем відносно неї злочинів (а.с.47050 т.1).

Судом встановлено, що діти проживають з матір`ю, яка забезпечує їх матеріально, створює належні умови для їх проживання, розвитку та виховання, відповідач належним чином не спілкується з дітьми, не сплачує аліменти, наявна заборгованість, позивачка не чинить перешкоди відповідачу у спілкуванні та виконанні дітей, суд не встановив обставин, що перешкоджають цьому. Крім того, судом встановлено, що відповідач підозрюється у вчиненні злочинів відносно позивачки. Доказів протилежного відповідачем не надано.

На підставі наведеного вище, беручи до уваги обставини, що мають істотне значення, якими в даному випадку суд вважає інтереси та потреби неповнолітніх дітей, зумовлені їх розвитком та станом здоров`я, думку старшого сина сторін, суд приходить до висновку, що місце проживання неповнолітніх дітей слід визначити із матір`ю – позивачкою по справі, що буде відповідати їх інтересам.

Тому, суд вважає, що первинний позов слід задовольнити, а у вимогах за зустрічним позовом слід відмовити.

Керуючись вимогами ст.141 ЦПК України з відповідача в користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 704,80 грн., так як позивачка була звільнена судом від сплати судового збору при подачі первинного позову.

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 200, 206, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 )), з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Червоноградської міської ради Львівської області (04055920, пр.Шевченка,19, м.Червоноград, Львівська область) про визначення місця проживання дітей - задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – з матір`ю ОСОБА_1 .

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 з участю третьої особи: Орган опіки та піклування Червоноградської міської ради Львівської області про визначення місце проживання дітей - відмовити.

Судовий збір за подання позову по цій справі у розмірі 704,80 грн. стягнути з відповідача ОСОБА_3 в користь держави.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 18.09.2020.

Суддя: М. Д. Новосад