Рішення № 91638915, 17.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2020 року м. Київ №640/25329/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Державної податкової служби у Київській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньвстановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 жовтня 2019 року №151513-5605-1031, №151514-5605/1031, №151515/5605-1031, що прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, з огляду на те, що при розрахунку суми земельного податку контролюючим органом неправомірно взято нормативно грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення (рілля), оскільки належні ОСОБА_1 земельні ділянки відносяться до земель житлового фонду та мають цільове призначення будівництво та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача у своєму відзиві просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржувані рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені нормами чинного законодавства.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є власником трьох земельних ділянок площею 46,649 га, 9,971 га, 34,77 га, які розташовані у Макарівському районі Київської області, відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку серії №ЯА №414222, №ЯА №414223, №ЯА №414224 від 13 квітня 2007 року.

Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- №151513-5605-1031, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за податковий період - 2018 рік, у розмірі 45538,26 грн.;

- №151514-5605-1031, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за податковий період - 2018 рік, у розмірі 61096,20 грн.;

- №151515-5605-1031, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за податковий період - 2018 рік, у розмірі 13059,01 грн.

Незгода позивача із оскаржуваними рішеннями обумовила його звернення до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Положеннями статті 206 Земельного кодексу України (далі також - ЗК України) визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Положеннями статей 269 та 270 ПК України визначено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Судом встановлено, що право власності на три земельні ділянки, які розташовані у Макарівському районі Київської області позивач набув на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 25 грудня 2007 року.

За правилами статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Між тим порядок обчислення плати за землю визначено статтею 286 ПК України.

Так відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

З урахуванням вказаних вище правових норм відповідачем було здійснено нарахування позивачу земельного податку відповідно до податкових повідомлень-рішень від 10 жовтня 2019 року.

Таким чином, прийняття відповідачем 10 жовтня 2019 року спірних рішень, тобто після 1 липня поточного року, свідчить про порушення суб`єктом владних повноважень положень статті 286 ПК України.

Більш того, надаючи оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Як зазначив відповідач у своєму відзиві, відповідно до рішення Червонослобідської сільської ради V скликання від 30 січня 2015 року про встановлення плати за землю відповідно 2018 рік за- земельні ділянки, розташовані за межами населений пунктів, НГО яких не проведено, в розмірі -5 відсотків одного гектара угідь.

Відповідно до пункту 277.1 статті 277 ПК України із змінами та доповненнями ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативно-грошову оцінку яких не проведено встановлюється в розмірі не більше 5 відсотків від нормативно-грошової оцінки одиниці площі ріллі по області ( одного гектара угідь), а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативно- грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Нормативно грошова оцінка ріллі по області становить 26194,09 грн./га.

Таким чином, ставка податку за 1 га земель сільськогосподарського призначення у 2018 року становить 1309, 55 грн./га (26194,09 грн./га х 5%).

Сума податкових зобов`язань за платежем: земельний податок з фізичних осіб за 2018 рік відносно земельних ділянок, площею 34,77га, 46,469 га та 9,971 га, належних ОСОБА_1 розрахована шляхом множення тарифу на розміри земельних ділянок.

Суд зазначає, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (пункт 271.1 статті 271 ПК України).

Згідно з частиною першою статті 193 Земельного кодексу України Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до положень статті 194 ЗК України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру регламентований статтею 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр», згідно якої відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:

витягів з Державного земельного кадастру;

довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території);

викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану);

копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру..

Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.

Доступ до Державного земельного кадастру в режимі читання надається органам державної влади, органам місцевого самоврядування, органам і підрозділам Служби безпеки України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність та боротьбу з тероризмом, банкам та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку може бути виданий будь-яким Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування.

Згідно з підпунктом 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Обов`язок з нарахування сум земельного податку фізичним особам покладено саме на органи державної фіскальної служби, яким для визначення розміру вказаного податку необхідно встановити базу оподаткування, наявність грошової оцінки землі, інші відомості для визначення суми податкового зобов`язання.

Разом з тим, суб`єктом владних повноважень жодних належних і допустимих доказів на підтвердження існування у Державному земельному кадастрі відомостей щодо належних позивачу земельних ділянок та нормативно-грошової оцінки останніх не надано.

Вид цільового призначення таких земельних ділянок - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Між тим нормативно грошова оцінка, за якою відповідачем було проведено розрахунок у розмірі 26194,09 грн./га стосується сільськогосподарських угідь в Україні (рілля) станом на 01 січня 2018 року.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що ненадання відповідачем доказів на підтвердження правильності розрахунку суми податкових зобов`язань, визначених у спірних рішеннях є підставою для визнання їх протиправними та скасуванню.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 826/14191/16 (К/9901/4709/17).

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищевикладене, оскаржуване в межах розгляду даної справи рішення не може вважатись таким, що прийняте з урахуванням критеріїв, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з положеннями статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваного рішення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 жовтня 2019 року №151513-5605-1031, №151514-5605/1031, №151515/5605-1031, прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вулиця Народного Ополчення, 5А, код ЄДРПОУ 431) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1196,90 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко