Рішення № 91638914, 17.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2020 року м. Київ №640/24948/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Державної податкової служби у Київській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішеннявстановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області №87615-13 від 30 червня 2017 року, яким позивачу на підставі статті 267 Податкового кодексу України визначено податкове зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб, у сумі 18750,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на те, що автомобіль марки Renault модель Trafic, 2013 року випуску, станом на час прийняття оскаржуваного рішення не є об`єктом оподаткування, більше того в переліку, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, взагалі відсутній автомобіль, що належить позивачу на праві власності.

Крім того, як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, ОСОБА_1 став власником автомобіля марки Renault модель Trafic, 2013 року випуску 08 листопада 2017 року, в той же час, як податкове повідомлення-рішення №87615-13 прийнято 30 червня 2017 року, тобто до набуття позивачем права власності на такий автомобіль.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 січня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що у приватній власності ОСОБА_1 станом на 30 червня 2017 року перебував транспортний засіб марки Land Rover моделі Range Rover Sport, 2012 року випуску, у зв`язку з чим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Крім того зауважив, що зазначення невірної марки та моделі авто у податковому повідомленні-рішенні не звільняє позивача від сплати відповідного збору, оскільки згідно даних податкового органу позивач був власником автомобіля, який є об`єктом оподаткування, а таке зазначення є лише технічною помилкою.

Позивач надав відповідь на відзив, в якому заперечив проти доводів представника відповідача. При цьому звернув увагу суду на тому, що відзив, який отримав позивач не підписаний, а також не завірені копії.

Також позивач зауважував, що якщо припустити, що податкове повідомлення-рішення №87615-13 від 30 червня 2017 року прийнято на транспортний засіб Land Rover моделі Range Rover Sport, 2012 року випуску, об`єм двигуна 3,0 літра (бензин) - то такий автомобіль також не може бути об`єктом оподаткування, оскільки в переліку, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, транспортний засіб Land Rover моделі Range Rover Sport, 2012 року випуску, об`єм двигуна 3,0 літра (бензин) підлягає оподаткуванню виключно в перші три роки, а не п`ять, як вважає податковий орган.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 08 листопада 2017 року став власником транспортного засобу марки Renault модель Trafic, 2013 року випуску, об`єм двигуна 2,0 літри (дизель), державний номер НОМЕР_1 .

В той же час Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області 30 червня 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №87615-13, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем - транспортний податок з фізичних осіб.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення №87615-13 від 30 червня 2017 року протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» 01 січня 2015 року набрав чинності, яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України введено новий транспортний податок.

Приписами статті 267 Податкового кодексу України визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального.

Згідно з абзацом 3 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.

Підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Як передбачено підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Законом України від 21 грудня 2016 року №1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2017 року встановлено у розмірі 3200,00 грн.

Таким чином, об`єктом оподаткування у 2017 році є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 1320000,00 грн.

Зі змісту підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України вбачається, що повноваження та обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком.

Пунктом 2 Методики встановлено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403, де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація.

Станом на 01 січня 2017 до переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, який розміщений на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та в якому міститься автомобіль марки Land Rover, модель: Range Rover, до п`яти років, об`єм двигуна 5,0 куб.см., тип пального - бензин; Range Rover, до п`яти років, об`єм двигуна 4,4 куб.см., тип пального - дизель; Range Rover Sport, до п`яти років, об`єм двигуна 5,0 куб.см., тип пального - бензин, Range Rover, до п`яти років, об`єм двигуна 3,0 куб.см., тип пального - дизель, Range Rover, до п`яти років, об`єм двигуна 3,0 куб.см., тип пального - бензин, Range Rover Sport, до п`яти років, об`єм двигуна 4,4 куб.см., тип пального - дизель, Range Rover Sport, до чотирьох років, об`єм двигуна 4,0 куб.см., тип пального - дизель, Range Rover Sport, до трьох років, об`єм двигуна 3,0 куб.см., тип пального - бензин.

Позивачем в обґрунтування власної позиції зазначено, що автомобіль марки Land Rover модель Range Rover Sport об`єм двигуна 3,0 куб.см., тип пального - бензин, перебував у власності позивача - проте на момент отримання податкового повідомлення-рішення №87615-13 від 30 червня 2017 року вже проданий.

В свою чергу відповідач не надав достатніх доказів в спростування даного факту, а саме щодо об`єму двигуна 3,0 куб.см., в той же час, згідно з скрін-шоту, долученого до відзиву вбачається, що ОСОБА_1 був власником автомобіля марки Land Rover модель Range Rover Sport, 2012 року випуску.

Таким чином, технічні характеристики автомобіля, зазначеного у вищевказаному переліку не співпадають з технічними характеристиками автомобіля позивача, позаяк ОСОБА_1 , який був власником автомобіля марки Land Rover модель Range Rover Sport, 2012 року випуску, з об`ємом двигуна 3 см3 , вид палива - бензин, а отже вказаний автомобіль, хоч і входить до переліку автомобілів з року випуску яких минуло не більше 3 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2017 року, проте трирічний термін на протязі якого власник такого автомобіля мав сплачувати транспортний податок вже минув.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення- рішення від 30 червня 2017 року №87615-13 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Тому інші доводи учасників справи жодним чином не спростовують висновків суду, зроблених у даному рішенні.

З урахуванням всього вище викладеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області №87615-13 від 30 червня 2017 року, яким позивачу на підставі статті 267 Податкового кодексу України визначено податкове зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у сумі 18750,00 грн.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вулиця Народного Ополчення, 5А, код ЄДРПОУ 43141377) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 768,40 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко