Рішення № 91634516, 18.09.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2020 р. Справа №480/3812/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3051 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації та середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини 3051 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3051 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;

- стягнути з Військової частини 3051 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 11690,13 грн.;

- стягнути з Військової частини 3051 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) за період з 24.04.2020 по день ухвалення судового рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати компенсації за неотримане речове майно у розмірі 11690,13 грн. На думку позивача, бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації вартості за неотримане майно є протиправною, оскільки право позивача на неї передбачено чинним законодавством.

Крім того, позивач вважає, що оскільки грошову компенсацію за неотримане речове майно йому не виплачено в день його виключення із списків особового складу, то він має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні на підставі ст. 117 КЗпП України. Просив позов задовольнити.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.

Відповідач з позовними вимогами погодився частково, у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач проходив військову службу у військовій частині 3051 Національної гвардії України. Відповідно до наказу командира військової частини 3051 від 23.04.2020 року №104 дск (по стройовій частині) ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, 23.04.2020. Перед звільненням позивача було розраховано про вартість належних предметів форменого обмундирування (довідка розрахунок №26 від 23.04.2020), та доведено суму заборгованості до позивача, що підтверджує підпис позивача про ознайомлення. Зазначає, що підтвердженням ознайомлення позивача з сумою заборгованості за неотримане під час проходження служби речового майна є також рапорт про виплату йому грошової компенсації, замість належних предметів форменого обмундирування. Рапортом від 22.04.2020 позивачем було надано згоду на проведення грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно після надходження фінансування. Після звільнення позивача з військової служби вказана заборгованість з речового забезпечення була відображена в звіті начальника речової служби та надіслана до вищестоящого командування (Східного територіального управління) для виплати позивачу грошової компенсації за неотримане під час проходження служби речове майно.

Враховуючи викладене, відповідач у відзиві погоджується з сумою грошової компенсації за неотримане під час проходження служби речове майно, однак не погоджується з визнанням бездіяльності протиправною, оскільки військовою частиною 3051 було дотримано всіх процедур під час звільнення позивача з військової служби з нарахування грошової компенсації за неотримане під час проходження служби речове майно.

Що стосується стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, відповідач зазначив, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. Відтак, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні, а тому просить відмовити у їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Військовій частині 3051 Національної гвардії України.

Наказом командира Військової частини 3051 Національної гвардії України від 23.04.2020 № 104 дск позивача виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів грошового забезпечення з 23.04.2020 (а.с. 5).

22.04.2020 позивач звернувся із рапортом на ім`я командира Військової частини № 3051 Національної гвардії України щодо проведення розрахунку та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.

23.04.2020 начальником речової служби Військової частини 3051 було складено довідку №26 про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 , відповідно до якої вартість неотриманого позивачем під час проходження військової служби речового майна складає 11690,13 грн. (а.с.6).

Оскільки відповідачем не було здійснено виплату грошової компенсації за речове майно, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-XII), відповідно до статті 1 якого соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з частиною 1 статті 9-1 Закону № 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (надалі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 вказаного Порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 червня 2017 року за № 797/30665 (далі - Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до затвердженого Урядом Порядку № 178.

Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.

З вищенаведених законодавчих приписів випливає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2018 у справі №803/756/17 (адміністративне провадження № К/9901/38716/18).

Як встановлено судом, станом на день виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини сума заборгованості за неотримане речове майно склала 11690,13 грн.

Дана обставина фактично не заперечується відповідачем.

Отже, суму грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в розмірі 11690,13 грн. станом на момент розгляду справи відповідачем не відшкодовано, доказів на спростування вказаного відповідачем не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача грошової компенсації за неотримане під час проходження служби речове майно у вказаному розмірі.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, суд зазначає, що вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки позивач своїм рапортом від 22.04.2020 (а.с. 24) надав згоду на проведення грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно після надходження фінансування, відтак, суд вважає, що бездіяльність відповідача відсутня.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Військової частини 3051 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки з розрахунком при звільненні, суд виходить з наступного.

Статтею 116 КзпП України передбачено, зокрема, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 КЗпП України роз`яснив, що для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

У цьому рішенні Конституційний Суд України також зазначив, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

З матеріалів справи судом встановлено, що з позивачем не проведений остаточний розрахунок.

Тобто, відсутня одна з обов`язкових підстав для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Отже, наведені позовні вимоги є передчасними, а тому у суду відсутні підстави для стягнення з Військової частини 3051 Національної гвардії України середнього заробітку за час затримки з розрахунком при звільненні.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір" і такий ним не сплачувався, про понесення будь-яких інших судових витрат позивач не заявляв.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини 3051 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації та середнього заробітку – задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини 3051 Національної гвардії України (вул. Плодова, 2, м. Суми, 40002, код ЄДРПОУ 08803773) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно у сумі 11690,13 грн.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Глазько