Ухвала суду № 91634297, 18.09.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7696/20

УХВАЛА

18 вересня 2020 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області (ЄДРПОУ 04379746, місцезнаходження: 67571, Одеська обл., Лиманський район, с. Фонтанка, вул. Степна 4) про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

12.08.2020 р. до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення.

17.08.2020 р. ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

18.08.2020 р. позивач усунув недоліки, які стали підставою залишення позову без руху.

25.08.2020 р ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

31.08.2020 р. за вх.№34157/20 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить:

- визнати неповноважною 60 сесію Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області VII скликання від 07 серпня 2020 року;

- скасувати рішення прийняті на 60 сесії Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області VII скликання від 07 серпня 2020 року;

- визнати неповноважною 61 сесію Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області VII скликання від 18 серпня 2020 року;

- скасувати рішення прийняті на 61 сесії Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області VII скликання від 18 серпня 2020 року;

Ухвалою суду від 01.09.2020 р. заяву про збільшення позовних вимог залишено без руху.

17.09.2020 р. позивач усунув недоліки, які стали підставою залишення позову без руху.

Ухвалою суду від 18.09.2020 р. прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог.

Разом з заявою про збільшення позовних вимог позивачем подано заяву про забезпечення позову за вх.№37289/20, у якій позивач просить зупинити дію всіх рішень прийнятих на (під час) 61 сесії Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області VII скликання від 18 серпня 2020 р. до набрання рішення у даній справі законної сили. В обґрунтування заяви зазначено, що відповідачем допущено порушення процедури прийняття рішень. На думку позивача, проведена сесія є незаконною, тому позивач вважає, що необхідно вжити заходи забезпечення позову, шляхом зупинення дії рішень прийнятих на вказаній сесії, оскільки 18.08.2020 року відповідач з порушенням абз.10, глави 2.1 Регламенту, не повідомивши всіх депутатів ради про засідання 61 сесії Фонтанської сільської ради VII скликання, провів вказану сесію та повторно розглянув та прийняв рішення щодо питань, винесених на розгляд 60 сесії Фоннанської сільської ради Лиманського району Одеської області. Враховуючи наведене, позивач вказує, що всі рішення 61 сесії Фонтанської сільської ради VII скликання підлягають зупиненню судом до розгляду справи по суті та набрання рішення законної сили на тих саме підставах, на підставі яких були зупинені рішення 60 сесію Фонтанської сільської ради VII скликання.

Частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” від 06.03.2008 № 2.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Окрім зазначеного вище, суд звертає увагу на роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 “Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 “Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ”, при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, обов`язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Як підставу для забезпечення позову заявник вказує, що відповідачем, всупереч ухвали суду про зупинення дії рішень прийнятих на 60 сесії Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської область VII скликання від 07 серпня 2020 р. на наступній 61 сесії розглянуто ті ж самі питання з числа яких на попередній сесії прийнято рішення. При цьому, позивач вказує, що при скликанні нової сесії відповідачем допущено порушення регламенту сільської ради.

При вирішенні заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень прийнятих під час 61 сесії Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області, суд враховує, що позивач вважає, що в разі невжиття заходів забезпечення позову буде порушено законні права інших осіб.

Виходячи зі змісту заяви про забезпечення позову та наведених позивачeм тверджень в їх обґрунтування, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд погоджується, що наведені обставини, дають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного рішення, може в майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вони звернулись до суду. Виконання рішення суду в такому разі може не призвести до фактичного захисту прав та інтересів, за яким звернулись позивачі у справі.

Заходи забезпечення адміністративного позову у такий спосіб, який просить позивач, відповідає предмету адміністративного позову та, водночас, застосовуючи заходи забезпечення позову судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин як підстав для задоволення позову. У даному випадку судом встановлюється саме існування спору та обрано захід для забезпечення позову, який відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та відповідають інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.

У справі «Мікалефф проти Мальти» ЄСПЛ визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа «Меркіка та інші проти Мальти».

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Крім того, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності дотримання принципу верховенства права при формуванні національного законодавства та прийнятті нормативних актів. Зокрема, вказувалось, що для забезпечення його відповідності вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, воно має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані цією Конвенцією, а у питаннях що стосуються основоположних прав, надання дискреції органам виконавчої влади через необмежені повноваження було б несумісним з принципом верховенства права, саме тому межі втручання (дискреції) органу виконавчої влади не можуть бути абсолютними і повинні бути обмежені гарантіями невтручання в права особи та з цією метою врегулювано порядок реалізації такої компетенції (Рішення ЄСПЛ у справах «Котій проти України» та «Зосимов проти України»).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що вказані рішення, що були повторно прийняті всупереч ухвали прийнятої судом 19 серпня 2020 року підлягають зупиненню до розгляду справи по суті та набрання рішенняи законної сили саме на тих підставах, на яких було зупинено рішення 60 сесії Фонтанської сільської ради VII скликання.

За таких обставин, суд вважає, що заяву позивача про забезпечення позову необхідно задовольнити.

На підставі наведеного та керуючись статтями 151, 153, 154 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - задовольнити.

Зупинити дію рішень прийнятих під час 61 сесії Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської область VII скликання від 18.08.2020 до набрання рішення у даній справі законної сили.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтями 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Суддя Л.М. Токмілова