Рішення № 91634158, 17.09.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5171/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Головне управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства “Укрсиббанк” (вул. Андріївська, 2/12, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 09807750) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства “Укрсиббанк” за результатом якого просить суд:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті ГУ ДПС в Одеській області за №0000701305 від 20.09.2019 р., №0000711305 від 20.09.2019 р. та №0000721305 від 20.09.2019 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31 жовтня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту №11068241000.

У 2019 році позивачу стало відомо, що на підставі п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 78.1.2. п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України, відповідно до наказу від 24.07.2019 р. №5924 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, виданого Головним управлінням ДФС в Одеській області, головним державним ревізор-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ФС в Одеській області Макоїд Ольгою Віталіївною, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасної сплати до бюджету податків, зборів і платежів платником податків фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р., за результатами проведення якої складено Акт №1740/15-32-13-05/ НОМЕР_2 від 29.08.2019 р.

На підставі висновків Акту перевірки ГУ ДПС в Одеській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 20.09.2019 р.:

№0000701305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 171 014,74 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 42 753,69 грн.;

№0000711305, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170,00 грн.

№0000721305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 14 251,23 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 562,81 грн.

Позивач вважає, що прийняті податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що порушують його законні права та інтереси, у зв`язку з чим підлягають скасуванню з урахуванням того, що він взагалі не отримав та не отримував будь-яких матеріальних та нематеріальних цінностей, коштів та інших активів, та за рахунок яких у нього збільшився б майновий стан, виник би приріст його активів у тій чи іншій формі.

Також позивач, в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до Закону України №321 -VIII від 09.04.2015р. "Про внесення змін до ПК України щодо кредитних зобов`язань", який набрав чинності 07.05.2015 р., внесено зміни до Податкового Кодексу в частині звільнення від оподаткування операції з прощення кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, а саме: доповнено п.8 наступним змістом: "не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 р., а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, непогашених до 1.01.2014 р. Дія аб.1 п.8 поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01.01.2015 р.

Ухвалою судді від 03.07.2020 року прийнято справу до провадження та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

16.07.2020 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (доповнення підстав позов). Позивачем було зазначено, що відповідачем під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, був порушений порядок її проведення, так у постанові від 15.05.2018 р. у справі № 809/1578/17 Верховний Суд виклав правову позицію, задовольнивши позовні вимоги фізичної особи—позичальника. В іншій постанові (від 19.02.2019 р.) у справі № 820/6323/17 ВС виклав позицію щодо наслідків порушень з боку податкового органу при проведенні невиїзної перевірки. Як вказує суд, ст. 79 ПКУ передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу, виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому особисто чи його уповноваженому представнику копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки й письмового повідомлення про дату початку і місце проведення такої перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова, проте брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, а відтак із наказом про перевірку та письмовим повідомленням продату початку й місце проведення такої перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення. Невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Позивач не отримував від відповідача наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення про дату початку та місце її проведення до моменту проведення такої перевірки, тому відповідно до правової позиції Верховного Суду та вимог ПК України, податкові повідомлення від 20.09.2019р. підлягають скасуванню.

17.07.2020 року від представника третьої особи надійшли письмові пояснення відповідно до яких зазначено, що листом від 17.05.2017 р. вих. № 24-4-07/166, який був вручений позичальнику ОСОБА_1 особисто, що підтверджується його підписом на екземплярі Банку, АТ «УКРСИББАНК» виконав свій обов`язок та повідомив позичальника про те, що станом на 17.05.2017 р. за ним обліковується заборгованість у загальній сумі 56 925,39 дол. США, що складає 1 504 731,66 грн. по курсу НБУ станом на 17.05.2017 р., витрати на відшкодування понесених АТ «УКРСИББАНК» коштів на примусове стягнення заборгованості - у сумі 3 654,00 грн.

При цьому, АТ «УКРСИББАНК» у вказаному листі як кредитор, з метою виконання вимог п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, повідомив позичальника як платника податку на доходи фізичних осіб про прийняття рішення про анулювання кредитної заборгованості за Кредитним договором № 11068241000 від 31.10.2006 р., а саме - суми основного боргу (кредиту) 35 972,74 дол. США, що складає 950 881, 86 грн. по курсу НБУ станом на 17.05.2017 р. Також кредитором прийнято рішення про прощення суми процентів - 230,65 дол. США (в еквіваленті по курсу НБУ станом на 17.05.2017 р. - 6 096, 86 грн.).

Позичальника також було повідомлено про те, що відповідно до вимог п.п. 164.2.17 п. 164 ст.164 Податкового кодексу України анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є його доходом, отриманим як додаткове благо, і йому необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір відповідно до п.16-1 підрозділу ХХ Податкового кодексу України. Таким чином, АТ «УКРСИББАНК», як кредитор, належним чином виконав свої зобов`язання щодо сповіщення позичальника, як це передбачено чинним законодавством.

21.07.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з запереченнями проти заявленого позову. Перевіркою встановлено, що платник податків - фізична особа ОСОБА_1 у 2 кв. 2017 року отримав доходи у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором. Відповідно до наявної податкової інформації платник податків - фізична особа ОСОБА_1 у 2017 році отримав дохід, згідно ст.164 п.164.1 Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, який підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи. В порушення п.179.7 ст.179 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 84 083, 61 грн. до бюджету не сплачено, податкова декларація про майновий стан та доходи за 2017 рік по строку до 01.05.2018 року до контролюючого органу не надав (ла) та відповідно не нарахував (ла) та не сплатив (ла) з прощеного (анульованого) боргу 950 081, 86 грн., податок на доходи з фізичних осіб у сумі 171014,74 грн. і військовий збір у сумі 14251,23 грн. Перевіркою дотримання встановленого порядку подання до органів ДФС податкових декларацій (у випадках коли згідно з нормами Кодексу таке подання є обов`язковим) встановлено, що платником податків ОСОБА_1 період, що перевіряється податкові декларації до Північного управління у м. Одесі ГУ ДФС це подавалися. Перевіркою повноти сплати (перерахування) сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які підлягають сплаті платником податків самостійно, встановлено заниження (не сплата) податку на доходи фізичних осібну сумі 171 014,74 грн. і військового збору у сумі 14251,23 грн.

28.07.2020 року надійшла відповідь на відзив в якій позивач зазначає, що ним не було отримано від відповідача копії наказу про проведення документальної невиїзної перевірки від 24.07.2019 р.№5924, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 26.07.2019 р. №1443/13-05, що відповідно до правової позиції викладеної у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, від 19.02.2019 р. у справі №820/6323/17, відсутність у податковому органів доказів направлення наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення про дату і початку та місце її проведення до моменту проведення такої перевірки (позивач наголошує, саме до, а не в момент перевірки чи після), або доказів отримання таких документів, є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 29.07.2020 року було замінено неналежного відповідача Головне управління ДФС в Одеській області на належного відповідача Головного управління ДПС в Одеській області.

05.08.2020 року від відповідача надійшли заперечення, згідно яких відповідач зазначив, що позивачу було направлено повідомлення і наказ про перевірку рекомендованим листом на адресу позивача. Однак, позивач не з`явився до поштового відділення і не забрав відправлені документи. З цих підстав лист повернувся до ГУ ДФС в Одеській області з позначкою «Повернувся з причин закінчення строку зберігання». Відповідач зазначає, що у позивача був місяць аби з`явитися і забрати лист з наказом і повідомленням про проведення перевірки, в свою чергу ОСОБА_1 не скористався такою можливістю. Згідно п. 42.2 ст. 42 документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

З огляду на вказані норми чинного законодавства, наказ №5924 від 24.07.2019р. та повідомлення 1443/13-05 від 26.07.2019р. були належним чином вручені ОСОБА_1 , оскільки це підтверджує додані до заперечення докази направлення їх рекомендованим листом на адресу позивача.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі ші.20.1.4 п.20.1. ст.20, пп.78.1.2 п.78.1.ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями, відповідно до наказу від 24.07.2019 №5924 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, виданого Головним управлінням ДФС в Одеській області, головним державним ревізор-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управлінні податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області Макоїд Ольгою Віталіївною, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів платником податків фізичною особою ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п НОМЕР_2 , за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 рік.

За результатом перевірки складено акт №1740/15-32-13-05/ НОМЕР_2 від 29.08.2019 року.

Податковим органом встановлено наступні порушення:

п. п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, п. п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 179.1 ст. 179, п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, в наслідок чого встановлено неподання декларації про майнових стан та доходи за 2017 р. по строку 01.05.2018 р.;

п. п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, п. п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 171.2 (б) ст. 171, п. 179.1 ст. 179, п. 179.7 ст. 179 ПК України, в наслідок чого встановлено несплату до бюджету податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами самостійно за результатами річного декларування по строку 01.08.2018 р. у сумі 171 014,74 грн.;

п. п. 162.1 ст. 162, п. п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 171.2 (б) ст. 171, п. 179.7 ст. 179, п. 16 (1) підрозділу 10 розділу XX ПК України, в наслідок чого встановлено несплату до бюджету самостійно податкового зобов`язання з військового збору по строку 01.08.2018 р. у сумі 14 251,23 грн.

На підставі висновків Акту перевірки ГУ ДПС в Одеській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 20.09.2019 р.:

№0000701305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 171 014,74 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 42 753,69 грн.;

№0000711305, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170,00 грн.;

№0000721305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 14 251,23 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 562,81 грн.

Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до визначення підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу.

Відповідно до пункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Пунктом 167.1 статті 167 ПК України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Відповідно до пункту 8 підрозділ 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Отже, з метою оподаткування доходів, отриманих платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, слід розглядати окремо.

Враховуючи викладене, у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм підпункту «д» пункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та оподатковується податком на доходи фізичних осіб.

31 жовтня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11068241000 (надалі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, Банк зобов`язується надати Позичальнику, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 62 900,00 (шістдесят дві тисячі дев`ятсот) доларів США та сплатити проценти, комісії, в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 317 645,00 (триста сімнадцять тисяч шістсот сорок п`ять) гривень 00 копійок за курсом Національного Банку України на день укладення цього Договору.

П. п. 1.3.1. Кредитного договору передбачена процентна ставка, так за користування кредитних коштів протягом 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 10,3% річних.

Відповідно до п. 1.4. Кредитного договору, кредит надається Позичальнику для його особистих потреб (безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), а саме на придбання нерухомості.

Зобов`язання по Кредитному договору, як і було передбачено умовами п.2.1 Кредитного договору, забезпечені іпотекою нерухомого майна, а саме двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 , Іпотечного договору, посвідченого Кобзарем О. Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 31.10.2006 р., за реєстровим №1594.

Листом від 17.05.2017 р. вих. № 24-4-07/166 АТ «УКРСИББАНК» повідомив позичальника про те, що станом на 17.05.2017 р. за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у загальній сумі 56 925,39 дол. США, що складає 1 504 731,66 грн. по курсу НБУ станом на 17.05.2017 р., витрати на відшкодування понесених АТ «УКРСИББАНК» коштів на примусове стягнення заборгованості - у сумі 3 654,00 грн.

АТ «УКРСИББАНК» у вказаному листі як кредитор, з метою виконання вимог п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, повідомив позичальника як платника податку на доходи фізичних осіб про прийняття рішення про анулювання кредитної заборгованості за Кредитним договором № 11068241000 від 31.10.2006 р., а саме - суми основного боргу (кредиту) 35 972,74 дол. США, що складає 950 881, 86 грн. по курсу НБУ станом на 17.05.2017 р.

Також кредитором прийнято рішення про прощення суми процентів - 230,65 дол. США (в еквіваленті по курсу НБУ станом на 17.05.2017 р. - 6 096, 86 грн.).

Позичальника також було повідомлено про те, що відповідно до вимог п.п. 164.2.17 п. 164 ст.164 Податкового кодексу України анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є його доходом, отриманим як додаткове благо, і йому необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір відповідно до п.16-1 підрозділу ХХ Податкового кодексу України.

Зважаючи, що кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), в даному випадку не мала місце зміна валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти у гривню, отже при прийнятті податкового повідомлення-рішення, податковий орган діяв відповідно до згадуваних норм Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 червня 2018 року №К/9901/49585/18.

Окрім того, Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Таким чином, за встановлених вище обставин отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага дає підстави дійти висновку, що податковим органом правомірно визначено позивачу грошове зобов`язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).

За таких обставин, суд погоджується з позицією відповідача стосовного порушення позивачем вимог ПК України в частині неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік, недекларування доходу, отриманого як додаткове благо, що призвело до несплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Щодо посилання позивача, відносно порушення відповідачем під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки порядку її проведення, суд зазначає наступне.

Процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом не можуть сприйматися як безумовне свідчення протиправності податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами документальної невиїзної перевірки. Вчинені контролюючим органом процедурні порушення під час призначення та проведення зазначеної перевірки підлягають оцінці і з огляду на те, наскільки вони вплинули на можливість платника податків захистити свої права.

Незалежно від того, чи проведена невиїзна документальна перевірка та чи прийнято як її наслідок податкове повідомлення-рішення, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо призначення та/або проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого податкового повідомлення-рішення. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу.

Вчинені контролюючим органом процедурні порушення під час призначення та проведення зазначеної перевірки підлягають оцінці і з огляду на те, наскільки вони вплинули на можливість платника податків захистити свої права, зокрема, щодо надання відомостей контролюючому органу задля правильного установлення обставин та обґрунтованості висновків, та чи призвели установлені процедурні порушення до необґрунтованості чи помилковості висновків контролюючого органу.

Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 (провадження № К/9901/25669/19).

З огляду на матеріали справи, судом встановлено, що позивачем було вчинено порушення вимог ПК України в частині неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік, не сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Під час розгляду справи позивач, як добросовісний платник податків, не обґрунтував суду щодо відсутності зазначених порушень.

Також суд зазначає, що порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, не зумовлює протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки позивачем не було доведено відсутності обов`язку сплати податку на доходи фізичних осіб, відображення його у річній декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплати військового збору.

Крім того, відповідно до матеріалів справи, позивач був ознайомлений з актом перевірки, ППР, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, та мав можливість подати свої заперечення та/або додаткові документи в адміністративному порядку до органу ДФС, який проводив перевірку платника податків.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України” (пункт 23) і “Серявін та інші проти України” (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів позивача, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Головне управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства “Укрсиббанк” (вул. Андріївська, 2/12, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 09807750) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук

.