Рішення № 91634019, 09.09.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/2855/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Шийович Р.Я.,

позивач ОСОБА_1 ,

від позивача Навроцький А.І.,

від відповідача Стецьків Н.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач, ФОП ОСОБА_1 ) з позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (далі – відповідач ГУ ДПС у Львівській області), в якій, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0010721307 від 26.07.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 37842,7 грн. (основний платіж 30274,16 грн., штрафні санкції 7568,54 грн.);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0010731307 від 26.07.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір 3153,6 грн. (основний платіж 2522,88 грн., штрафні санкції 630,72 грн.);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0010741307 від 26.07.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів 42420,00 грн. (основний платіж 33936,00 грн. штрафні санкції 8484,00 грн.);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПН» №0010751307 від 26.07.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем застосовано штраф за платежем податок на додану вартість 16818,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0010771307 від 26.07.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем адміністративні штрафи 510,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0010711307 від 26.07.2019, відповідно до якого до Позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 8089,2 грн. у зв`язку із донарахуванням за наслідками перевірки та 37001,67 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу №»Ф»-0010701307 від 26.07.2019, згідно з якою необхідно сплатити недоїмку у розмірі 37001,67 грн. за платежем «Єдиний соціальний внесок».

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення винесено на підставі зафіксованих у акті перевірки від 05.07.2019 №988/13.7/ НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2018».

Позивач вважає, що ним як платником податків належно виконано вимоги, встановлені податковим та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на відповідача, а перевіряючими за результатами проведеної перевірки зроблено висновки про наявність у діях позивача порушень податкового законодавства без урахування фактичних обставин справи, що спричинило невірне застосування відповідачем норм ПК України до спірних правовідносин, та обґрунтовує зазначені тези тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операцій не мали, що зумовлює хибність висновків контролюючого органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства та неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, в тому не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Оскільки такі податкові повідомлення-рішення порушують права позивача, він звернувся до суду за їх захистом.

Ухвалою суду від 16.04.2020 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

20.05.2020 за вх. №25138 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву /Т.4, а.с.187-190/. Щодо ненадання до перевірки всіх первинних документів вказав, що під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 надано вимогу «Про представлення документів» від 21.06.2019 №31246/10/13.7-15 про надання в повному обсязі документів щодо визначення калькуляції готової продукції (виготовлених виробів), креслення, візуальний макет та інші документи, в яких визначено розміри та фактична кількість використаних матеріалів. Однак позивачем усіх витребовуваних документів не надано. Покликання позивача щодо того, що калькуляція не є первинним документом та не підтверджує походження придбаних позивачем товарів та їх фактичну оплату вважає безпідставними, оскільки такі спростовуються роз`ясненнями ДПС України, викладеними у листі від 29.03.2013 №1870/А/22-2314.

Щодо документального підтвердження витрат, відповідач вказав, що під час перевірки встановлено порушення п. 172.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, що мало наслідком завищення витрат безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу та документально підтверджених. Відповідно чистий оподатковуваний дохід, визначений в ході перевірки за знижено за 2016 рік на суму 73064,30 грн., за 2017 рік на суму 53372,46 грн., за 2018 рік на суму 41753,00 грн., чим порушено вимоги п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України. Своєю чергою у результаті порушення підпункту16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 177.2, п. 177.10, ст. 177 Податкового кодексу України перевіркою встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 30274,16 грн.

Податкове повідомлення-рішення №0010711307 від 26.07.2019 про застосування штрафних санкцій про донарахування відповідним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та податкове повідомлення-рішення №0010731307 від 26.07.2019 є похідним від порушення, встановленого перевіркою щодо достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладення податком на доходи. Оскільки перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатках до податкових декларацій про майновий стан і доходи, встановлено його заниження за 2016 – 2018 роки, тому встановлено заниження і податкового зобов`язання з військового збору.

Також позивач придбавав товарно-матеріальні цінності у ТОВ «Сучасний дизайн», ПП «Будучність», ПП «ДАСк-Центр», однак такі на залишку у підприємства не обліковуються, відповідно такі використано в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Позивачем допущено заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 33936,00 грн.

Також перевіркою встановлено порушення п. 198.5 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в частині відсутності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на занижені податкові зобов`язання на загальну суму 33636,00 грн.

Згідно з деталізованою інформацією співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту з іншими суб`єктами господарської діяльності за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 обліковується заниження податкового зобов`язання за листопад 2017 року на суму 2067,00 грн. у зв`язку з невідображенням контрагентом ТОВ «МС Імперіал Буд» у податковій звітності зареєстрованих розрахунків коригувань до податкової накладної №13 від 30.11.2017.

Крім викладеного відповідач критично оцінив вимогу скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2019 за №0010781307 щодо неподання повідомлення за формою №20-ОПП за 2016-2018 роки, оскільки жодних покликань щодо його протиправності позивачем не надано.

Відповідач вважає, що оскаржувані у цій справі рішення контролюючого органу є правомірними, винесеними у порядку і спосіб, передбачені чинним законодавством, а тому слід залишити в силі.

Ухвалою суду від 29.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав вступне слово позивача та його представника, представника відповідача, з`ясував підстави позову та відзиву, фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, що долучені до матеріалів справи, та, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 є суб`єктом підприємницької діяльності та згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований як ФОП 15.10.2001, НОМЕР_2 , основний вид діяльності за КВЕД:и 31.01 Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі /Т.1, а.с.28-30/.

Позивач перебуває на загальній системі оподаткування та є платником податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, податку з доходів найманих працівників, податку на додану вартість, єдиного внеску, військового збору /Т.1, а.с.39/

Головним управлінням ДФС у Львівській області у період з 14.06.2019 по 04.07.2019 проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2018, про зо складено акт №988/13.7/ НОМЕР_1 від 05.07.2019 /Т.1, а.с.32-74/.

Вказаним актом зафіксовано порушення позивачем за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 порушення вимог:

- п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 177.2, п. 177.4, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України в частині неналежного ведення обліку доходів та витрат за 2016-2018 роки, включення до декларації про майновий стан і доходи з 2016-2018 роки перекручених даних, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб суб`єктів підприємницької діяльності на загальну суму 30274,16 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 13151,58 грн., за 2017 рік на суму 9607,04 грн., за 2018 рік на суму 7515,54 грн.;

- п. 1 ч. 4 ст. 1, абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 37001,67 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 16074,15 грн., за 2017 рік на суму 11741,94 грн., за 2018 рік на суму 9185,58 грн. грн.;

- п.п. 1.2, 1.3, 1.6 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ, п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п.п. 164.1.3, п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військовий збір на загальну суму 2522,88 грн., в т.ч. за 2016 рік на суму 1096,00 грн., за 2017 рік на суму 800,58 грн., за 2018 рік на суму 626,30 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 189.1 ст. 189, підп. «б» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 33936,00 грн., в т.ч. за січень 2016 на суму 39,00 грн., за лютий 2016 року на суму 1734,00 грн., за березень 2016 року на суму 2042,00 грн., за квітень 2016 року на суму 281,00 грн., за червень 2016 року на суму 214,00 грн., за жовтень 2016 року на суму 1075,00 грн., за листопад 2016 року на суму 7648,00 грн., за грудень 2016 року на суму 1580,00 грн., за січень 217 року на суму 377,00 грн., за березень 2017 року на суму 1737,00 грн., за квітень 2017 року на суму 1778,00 грн., за травень 2017 року на суму 177,00 грн., за червень 2017 року на суму 810,00 грн., за серпень 2017 року на суму 2452,00 грн., за вересень 2017 на суму 131,00 грн., за жовтень 2017 року на суму 583,00 грн., за листопад 2017 року на суму 1570,00 грн., за грудень 2017 року на суму 1408,00 грн., за січень 2018 року на суму 50,00 грн., за травень 2018 року на суму 706,00 грн., за червень 2018 року на суму 1592,00 грн., за липень 2018 року на суму 598,00 грн., за серпень 2018 року на суму 847,00 грн., за жовтень 2018 року на суму 455,00 грн., за грудень 2018 року на суму 4102,00 грн.;

- п. 198.5 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстр податкових накладних протягом граничного строку на суму 33636,00 грн., в тому числі за січень 2016 року на суму 39.00 грн., за лютий 201 року на суму 1734,00 грн., за березень 2016 року на суму 2042,00 грн., за квітень 2016 року на суму 281,00 грн., за червень 2016 року на суму 214,00 грн., за жовтень 2016 року на суму 1075,00 грн., за листопад 2016 року на суму 7648,00 грн., за грудень 2016 року на суму 1580,00 грн., за січень 2017 року на суму 77,00 грн., за лютий 2017 року на суму 1301,00 грн., за березень 2017 року на суму 1075,00 грн., за квітень 2017 року на суму 11139,00 грн., за травень 2017 року на суму 117,00 грн., за червень 2017 року на суму 810,00 грн., за серпень 2017 року на суму 2452,00 грн., за вересень 2017 року на суму 131,00 грн., за жовтень 2017 року на суму 583,00 грн., за листопад 2017 року на суму 1570,00 грн., за грудень 2017 року на суму 1408,00 грн., за січень 2018 року на суму 50,00 грн., за травень 2018 на суму 706,00 грн., за червень 2018 року на суму 1592,00 грн., за липень 2018 року на суму 598,00 грн., за серпень 2018 року на суму 847,00 грн., за жовтень 2018 року на суму 455,00 грн., за грудень 2018 року на суму 4102,00 грн.;

- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України в частині неподання повідомлення за формою №20-ОПП за 2016-2018 роки;

- п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України в частині ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом винесено:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0010721307 від 26.07.2019 за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 37842,70 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 7568,54 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0010731307 від 26.07.2019, за платежем: військовий збір, на суму 3153,60 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 630,72 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0010741307 від 26.07.2019, за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на суму 42420,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 8484,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «ПН» №0010751307 від 26.07.2019, за платежем: податок на додану вартість та застосовано штраф на суму 16818,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0010771307 від 26.07.2019, за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції, на суму 510,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення «ПС» №0010781307 від 26.07.2019, за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції (надходження коштів, контроль за справлянням яких закріплений за ГУ ДФС) на суму 170,00 грн. (не оскаржується);

- рішення №0010711307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.07.2019 на суму 8089,20 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0010701307 від 26.07.2019 на суму 37001,67 грн. /Т.1, а.с.79-86/

Не погоджуючись із оскаржуваними рішеннями контролюючого органу (крім податкового повідомлення рішення №0010781307 від 26.07.2019 на суму 170,00 грн., яке позивач не оскаржує), вважаючи такі протиправними та такими, що слід скасувати, звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України, в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначає ст. 177 ПК України.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

За правилами підпунктів 177.4.1 - 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до підпункту 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця:

- витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

- витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

- документально не підтверджені витрати.

Згідно з підп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

При цьому п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже до витрат включаються в тому числі і вартість придбаних послуг, пов`язаних зі здійсненням особою господарської діяльності, а також суми зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця.

Витрати, що пов`язані з проведенням господарської діяльності фізичної особи-підприємця, мають бути підтверджені належно оформленими первинними документами.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №804/200/16.

При цьому, відповідно до підп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 проведено аналіз відповідних законодавчих норм та наголошено на тому, що для підтвердження податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у вказаному листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть вказувати на відсутність відповідної господарської операції, а саме рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Зокрема визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що чистий оподатковуваний дохід, який є об`єктом оподаткування для фізичних осіб - підприємців від провадження господарської діяльності, визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин тощо. При цьому, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів, які повинні містити обов`язкові реквізити.

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 ПК України, фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат. Форма та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат затверджені наказом Міндоходів від 16.09.2013 №481.

Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат не передбачено ведення залишку товарних запасів фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування.

Поняття «запаси» визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку «Запаси», яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 (зі змінами).

Перевіркою встановлено, що в декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік підприємцем задекларовано витрати в сумі 3578080,87 грн., в тому числі вартість придбаних ТМЦ в сумі 3230080,96 грн., витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату в сумі 139411,17 грн., інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг в сумі 208588,74 грн.

Відповідно до наданих до перевірки документів встановлено, що до складу витрат за 2016 рік включено вартість придбаних матеріалів, а саме ДСП, ДВП,ХДФ, МДФ, крайка, фанера тощо на суму 3230080,6 грн. Однак в ході перевірки не надано документи, що підтверджують використання матеріалів, а саме ДВП на суму 38647,13 грн., ХДФ на суму 34417,17 грн. для виготовлення (продажу) продукції та які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

У Декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік підприємцем задекларовано витрати в сумі 22499990,80 грн., в т.ч. вартість придбаних ТМЦ в сумі 1760341,45 грн., витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату в сумі 232080,87 грн., інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг в сумі 218064,12, амортизаційні відрахування в сумі 39504,36 грн.

Відповідно до наданих до перевірки документів встановлено, що до складу витрат за 2017 рік включено вартість придбаних матеріалів, а саме ДСП, ДВП, ХДФ, МДФ, крайка, фанера тощо на суму 1760341,45 грн. Однак в ході перевірки не надано документи, що підтверджують використання матеріалів, а саме ДВП на суму 9904,92 грн., ХДФ на суму 39036,68 грн., фанери на суму 4430,86 грн. для виготовлення (продажу) продукції та які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

В Декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік підприємцем задекларовано витрати в сумі 2358210,52 грн., в тому числі вартість придбаних ТМЦ в сумі 2016532,43 грн., витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату в сумі 226275,99 грн., інші витрати включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг в сумі 274484,94 грн., амортизаційні відрахування 20917,16 грн.

Відповідно до поданих до перевірки документів встановлено, що до складу витрат за 2018 рік включено вартість придбаних матеріалів, а саме ДСП ДВП, ХДФ, МДФ, крайка, фанера тощо на суму 2016532,43 грн.

Проте в ході перевірки не надано документів, що підтверджують використання матеріалів, а саме ДВП на суму 25675,00 грн., МДФ на суму 16078,00 грн. для виготовлення (продажу) продукції та які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта.

У зв`язку з ненаданням таких документів, відповідач в ході перевірки зафіксував порушення п. 172., п. 177.4 ст. 177 ПК України, що спричинило завищення витрат безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу за 2016 рік на суму 73-64,30 грн., за 2017 рік на суму 53372,46 грн., за 2018 рік на суму 41753,00 грн. у зв`язку з віднесенням до складу витрат вартість придбаних матеріалів (ДВП, ХДФ, МДФ, фанери) використання яких документально не підтверджено у виготовленні (продажу) продукції та віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Оскільки проведеною перевіркою встановлено завищення суми витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, відповідно чистий оподатковуваний доходів, визначений в ході перевірки занижено за 2016 рік на суму 73064,30 грн., за 2017 рік на суму 53372,46 грн., за 2018 рік на суму 13151,58 грн.

Вказане у наслідку зумовило заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб суб`єктів підприємницької діяльності на суму 30274,16 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 13151,58 грн., за 2017 рік на суму 9607,04 грн., за 2018 рік на суму 7515,54 грн.

Судом встановлено, що позивачем до перевірки надано відповідачу до перевірки банківські виписки, зразки карток розкрою, розхідні накладні, видаткові накладні, договори, акти тощо.

Банківські виписки, зразки карток розкрою, розхідні накладні, видаткові накладні долучено і до матеріалів справи /Т.1 а.с.155-232, Т.2, Т.3, Т.4 а.с.1-165/.

Головним управлінням ДФС у Львівській області скеровано позивачу лист «Про представлення документів» від 21.06.2019 №31246/10/113.7-15, у якому просив представити в повному обсязі документи за період з 01.01.2015 по 31.12.2018 щодо визначення калькуляції готової продукції (виготовлених виробів), креслення візуальний макет та інші документи, в яких визначено розміри та фактична кількість використаних матеріалів у термін до 26.06.2020.

Позивачем такі документи не надано.

Представник відповідача пояснив, що особливе значення щодо документів, які витребовувалися позивачем не надано у тому числі документів, в яких визначено фактичну кількість та розміри використаних матеріалів (ДВП, ХДФ, МДФ, фанери) на виготовлення готової продукції меблів.

Стосовно доводів контролюючого органу про ненадання у ході перевірки калькуляції витрат на надання послуг перевезення вантажним автотранспортом, суд зазначає таке.

Виходячи з загального економічного визначення під калькуляцією розуміють обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат. Калькуляція це розрахунково-вартісна методика бухгалтерського обліку, за змогою якого обраховується собівартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, придбаних матеріальних цінностей. Конкретний перелік і склад статей калькулювання собівартості перевезень визначається підприємством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995 «господарські операції» це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи, що калькуляція містить відомості лише про перелік і склад статей витрат на виробництво одиниці певного виду робіт, і не містить жодних відомостей про здійснені господарські операції підприємцем в межах провадження діяльності по перевезенню вантажів, її не можна вважати первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Тому калькуляція не є обов`язковим документом бухгалтерського обліку і не може свідчити про недотримання та/або порушення підприємцем вимог податкового законодавства при формуванні витрат за 2016-2018 роки.

Отже, такі документи як калькуляції, лімітно-забірні картки, технологічні картки, картки розкрою тощо не є первинними бухгалтерськими документами відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у зв`язку з чим, віднесення цих документів податковим органом до первинних бухгалтерських документів є безпідставним.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.06.2019 у справі № 804/5840/16 (адміністративне провадження №К/9901/35378/18).

Перелік витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування визначений п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України і не залежить від наявності калькуляції чи її відсутності.

Крім того, як раніше встановлено судом, всі первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліках, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів позивачем були надані.

Також суд звертає увагу на той факт, що в акті перевірки відсутні вказівки на те, що позивачем невірно визначено собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг в результаті чого порушено вимоги вищевказаний статей Податкового кодексу.

Окрім того згідно з чинним законодавством у суб`єкта господарювання відсутній обов`язок здійснювати будь-які додаткові розрахунки чи калькулювання для обчислення рентабельності виробництва чи визначення його економічної ефективності. Податкові органи здійснюють контроль саме за додержанням податкового законодавства та належним виконанням суб`єктом господарювання своїх податкових зобов`язань, а не за рентабельністю виробництва чи економічною ефективністю діяльності такого суб`єкта.

Враховуючи викладене, калькуляція собівартості продукції за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного бухгалтерського документа, оскільки нею не фіксуються будь-які господарські операції, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції.

Так само Міністерство фінансів України у листі від 15.02.2013 № 31-08410-07/23-357/246 вказує, що калькуляція собівартості продукції за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа. Нею не фіксуються будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції. Первинними документами, що підтверджують собівартість товару або послуги, є документи, які підтверджують витрати щодо кожної статті калькуляції.

Суд зважає на покликання контролюючого органу на лист ДПС України від 29.03.2013, однак таке за своїм змістом не є нормативно-правовим актом та не може мати визначального значення при наданні оцінки відповідним правовідносинам.

Більше того відповідач не аргументував іншим чином заниження витрат позивачем. Окрім як ненаданням відповідної калькуляції для підтвердження їх понесення.

З огляду на викладене відповідні доводи відповідача є безпідставними та не підтверджуються долученими до матеріалів справи письмовими доказами.

Отже за відсутності факту завищення витрат, оскільки такий відповідачем не доведено перед судом, відсутні підстави стверджувати про заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у 2016-2018 роках, а такому податкове повідомлення-рішення №0010721307 від 26.07.2019 на суму 37842,70 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд зважаючи на викладене констатує, що нараховані підприємцем суми податку з доходів фізичних осіб, є вірними та відповідають дійсним обставинам та підтверджені необхідними документами.

У контексті зазначеного податкове повідомлення-рішення №0010771307 від 26.07.2019 щодо застосування до позивача адміністративних штрафів та інших санкцій на суму 510,00 грн. за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених ПК України є безпідставним та протиправним та слід скасувати.

Також окрім викладеного, такі висновки контролюючого органу зумовили також і висновки про невірне нарахування позивачем військового збору.

Таким чином, суд констатує відсутність факту заниження податкового зобов`язання з військового збору на загальну суму 2522,88 грн.

Отже податкове повідомлення-рішення №0010731307 від 26.07.2019 на суму 3153,60 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Через висновки про невірне формування позивачем чистого прибутку відповідач дійшов хибних висновків про заниження суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надалі і хибно застосував до позивача штрафні санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску відповідно до рішення №0010711307 від 26.07.2019 на суму 8089,20 грн. та виставив вимогу про сплату боргу №Ф-0010701307 від 26.07.2019 на суму 37001,67 грн.

З огляду на викладене, вказані рішення №00107113607 від 26.07.2019 та вимога №Ф-0010701307 від 26.07.2019 є також протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0010741307 від 26.07.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 33936,00 грн. та застосування штрафних санкції в розмірі 8484,00 грн., а також податкового повідомлення-рішення №0010751307 від 26.07.20219, яким до позивача застосовано штраф у сумі 16818,00 грн. через відсутність реєстрації податкових накладних на суму ПДВ 33636,00 грн. суд зазначає таке.

Актом перевірки зафіксовано, що відповідно до наданих до перевірки документів встановлено, що до складу податкового кредиту за 2016 рік включено вартість придбаних матеріалів, а саме ДВП на суму 38647,00 грн., ПДВ 7729,00 грн., ХДФ на суму 34417,00 грн., ПДВ 6884,00 грн., однак в ході перевірки не надано документи , які підтверджують їх використання у виготовленні виробів та згідно з даних обліку станом на 31.12.2016 – відсутні.

Відповідно до наданих до перевірки документів встановлено, що до складу податкового кредиту за 2017 рік включено вартість придбаних матеріалів, а саме ДВП на суму 9905,00 грн., ПДВ 1980,00 грн., ХДФ на суму 39036,00 грн., ПДВ – 3216,00 грн., фанери на суму 4431,00 грн., ПДВ – 886,00 грн., проте в ході перевірки не надано документів, які підтверджують їх використання у виготовленні виробів та згідно даних обліку станом на 31.12.2017 залишки відсутні.

Відповідно до наданих до перевірки документів встановлено, що до складу податкового кредиту за 2018 рік включено вартість придбаних матеріалів, а саме ДВП на суму 26848,00 грн., ПДВ – 5369,00 грн., МДФ на суму 16078,00 грн., ПДВ – 3216,00 грн., однак в ході перевірки не надано документів, які підтверджують їх використання у виготовленні виробів та згідно даних обліку станом на 31.12.2018 на залишку числиться ДВП 34,2 кв.м на суму 1173,00 грн.

Згідно з наданими до перевірки документами, внаслідок аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних, відповідно до деталізованої інформації співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту з іншими суб`єктами господарської діяльності та за результатами перевірки встановлено заниження податкового зобов`язання:

- на суму ПДВ 300,00 грн. за січень 2017 року, через невідображення у декларації з податку на додану вартість та не включення до складу податкового зобов`язання з ПДВ суми 300,00 грн. по ТОВ «Тріумф імперія груп» відповідно до податкової накладної 312 від 26.01.2017;

- на суму ПДВ 33636,00 грн. за період з січня 2016 по грудень 2018 через придбання товарно-матеріальних цінностей (ДВП, ХДФ, МДФ, фанери) у ТОВ «Сучасний дизайн», ПП «Будучність», ПП «ДАСк - центр», які використовувались платником податків в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків, відсутні у складі залишків ТМЦ та включені до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду відповідно до податкових накладних, наведених у додатку №1 до акта перевірки.

Оскільки у позивача ТМЦ, придбані у вказаних контрагентів на залишку відсутні, отже такий товар використано не у господарській діяльності позивача.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі імпорт).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Необхідно також звернути увагу на норму, що встановлена до п. 198.6 ст. 198 ПК України, відповідно до якої, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже підприємець у встановленому законом порядку при придбанні транспортних засобів з метою їх використання у власній господарській діяльності у повній відповідності до вказаних норм податкового законодавства отримав право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Всі суми податкового кредиту підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

Водночас норми податкового законодавства України не обмежують право платника податку на податковий кредит залежно від суб`єктного складу сторін у правовідносинах за договорами на придбання товарів (робіт, послуг) та визначають однакові права та обов`язки як для юридичних, так і для фізичних осіб, платників податку (в тому числі і фізичних осіб-підприємців).

Отже, позивач у встановленому законом порядку при придбанні ТМЦ – ДВП, ХДФ, МДФ, фанери, з метою їх використання у власній господарській діяльності – виробництво меблів, отримав право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, які в свою чергу підтверджені належним чином оформленими накладними.

Суд зауважує, що в акті перевірки фахівцями ГУ ДФС у Львівській області не встановлені порушення вищевказаних норм ПК України щодо складання податкових накладних та формування на їх підставі податкового кредиту.

Своєю чергою уповноваженими особами контролюючого органу проігноровано ті факти, що придбані ТМЦ використані позивачем виключно з метою подальшого використання у господарській діяльності підприємця, а саме: виробництва меблів. В акті перевірки зафіксовано та жодним чином не спростовано даний факт.

Більше того проаналізувавши висновки акта перевірки, пояснення представника відповідача суд пересвідчився, що фактично такі висновки ґрунтуються лише на хибних розрахунках контролюючого органу стосовно витрат на ТМЦ – ДВП, ХДФ, МДФ, фанери на виготовлення готової продукції (меблів) через відсутність калькуляції виробництва продукції позивачем та на припущеннях щодо відсутності їх залишків.

Враховуючи те, що судом встановлено протиправність зменшення позивачу витрат, суд дійшов висновку про протиправність визначення позивачу і податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафних санкції в розмірі у зв`язку із тим, що спірні товари/послуги використані в операціях, що є господарською діяльністю позивача, що все ж не спростовано відповідачем. Тому податкове повідомлення-рішення №0010741307 від 26.07.2019, є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0010751307 від 26.07.2019, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 16818,00 грн. в порядку ст.120-1 ПК України, то судом встановлено, що штрафні санкції застосовано за не виконання позивачем вимог п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України; п.201.1, п.201.2, п.201.7, п.201.10 ПК України щодо реєстрації податкової накладної, яка виникла на підставі п. «б» п.198.5 ст.198 ПК України.

Висновки Акту перевірки в цій частині також ґрунтуються та є похідними від встановлених податковим органом порушень порядку формування позивачем витрат за результатами придбання паливно-мастильних матеріалів та експлуатації орендованих транспортних засобів.

За відсутності порушення формування податкового зобов`язання з податку на додану вартість у відповідача відсутні підстави для застосування до нього штрафних санкцій через відсутність підстав для складення та реєстрації податкових накладних на відповідну суму податку на додану вартість (у даному випадку 33636,00 грн.).

Отже вказане податкове повідомлення-рішення також підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, здійснивши системний аналіз положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати у виді судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі – 1460,05 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області форми «Р» №0010721307 від 26.07.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 37842,70 грн. (основний платіж 30274,16 грн., штрафні санкції 7568,54 грн.).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області форми «Р» №0010731307 від 26.07.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: військовий збір на суму 3153,60 грн. (основний платіж 2522,88 грн., штрафні санкції 630,72 грн.).

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області форми «Р» №0010741307 від 26.07.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 42420,00 грн. (основний платіж 33936,00 грн. штрафні санкції 8484,00 грн.).

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області форми «ПН» №0010751307 від 26.07.2019, відповідно до якого накладено штраф в сумі 16818,00 грн. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області форми «ПС» №0010771307 від 26.07.2019 на суму 510,00 грн. за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції.

7. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Львівській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0010711307 від 26.07.2019, відповідно до якого застосовано штрафні санкції в розмірі 8089,20 грн. у зв`язку із донарахуванням за наслідками перевірки 37001,67 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

8. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Львівській області про сплату боргу №«Ф»-0010701307 від 26.07.2019, згідно з якою необхідно сплатити недоїмку у розмірі 37001,67 грн. за платежем «Єдиний соціальний внесок».

9. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ 43143039) судові витрати у виді судового збору в сумі 1460 (одна тисяча чотириста шістдесят) грн. 05 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.09.2020.

Суддя Кравців О.Р.