Рішення № 91629054, 11.09.2020, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1795/19

Провадження № 2/539/91/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2020 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

в складі: головуючого судді Іващенка Ю.А.,

при секретарі Мирна Т.Ф.,

з участю : представника позивача Червоточенко О.І.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лубни Полтавської області цивільну справу за позовом Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення збитків,

В С Т А Н О В И В :

Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення не отриманої вигоди, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 придбав у власність нежитлову будівлю загальною площею 360 кв.м в АДРЕСА_1 . Вказана будівля розміщена на земельній ділянці комунальної власності площею 0,0534 га, кадастровий номер 5310700000:06:069:0012 за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування. У попереднього землекористувача - Територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області, земельна ділянка перебувала на праві постійного користування. Відповідач не має підстав користуватися спірною земельною ділянкою на праві постійного користування і він зобов`язаний оформити своє право користування земельною ділянкою на умовах оренди, про що його було повідомлено листом від 02.08.2017 року. Своїми відповідями від 08.08.2017 року та від 17.08.2017 року відповідач фактично проігнорував їх прохання оформити право користування земельною ділянкою. 17.08.2017 року відповідач подав заяву, якою просив надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,10 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Йому було роз`яснено, що придбана ним за вказаною адресою будівля знаходиться на вже сформованій земельній ділянці площею 554 кв.м, яка має інше цільове призначення. Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Не зважаючи на це 25.09.2017 року відповідач подав заяву, в якій прохав надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, а саме з існуючого - для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, на нове - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На що йому були надані відповідні роз`яснення, які ним були проігноровані. В черговий раз йому було запропоновано оформити право користування земельною ділянкою у відповідності до чинного земельного законодавства України. 31.05.2018 року відповідач подав клопотання про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. У відповідь на це йому в черговий раз були надані роз`яснення та запропоновано оформити право користування землею, які він залишив без уваги. 26.03.2019 року відповідач подав чергове клопотання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . На це клопотання йому було надано відповідь, в якій черговий раз надані роз`яснення земельного законодавства України. Відповідач продовжує ухилятися від оформлення права користування землею та користується земельною ділянко комунальної власності безпідставно, не вносить плату за її користування до міського бюджету. 29.03.2019 року на його адресу Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради направило претензію з вимогою погасити заборгованість з плати за землю, що виникла у відповідача перед міським бюджетом за період з 18.07.2017 року по 01.04.2019 року в розмірі 12 870,8 грн., йому було запропоновано погасити заборгованість в добровільному порядку. Відповіддю від 08.04.2019 року відповідач підтвердив факт користування землею комунальної власності, фактично чужої для нього, без належного оформлення та відмовився від добровільного погашення виниклої заборгованості, що дало привід для звернення до суду з даним позовом. У період з 18.07.2017 по 01.04.2019 року, відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, плату за користування землею не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об`єкту нерухомого майна, що перебуває у його власності. Лубенською міською радою визначено розмір безпідставно збережених коштів відповідачем та розраховано, як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, та яку міська рада могла отримати в разі укладення між нею та відповідачем договору оренди земельної ділянки площею 534 кв. м, кадастровий номер 5310700000:06:069:0012, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Виходячи із нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації за відповідний рік, дана сума склала 12 870,8 грн. Таким чином, відповідачем невнесено плату за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди, внаслідок чого міська рада була позбавлена можливості отримати дохід в очікуваному розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим їй завдано збитки у виді неодержаної орендної плати за землю.

На підставі викладеного з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог від 27.07.2020 року позивач прохав суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь Лубенської міської ради збитки за період з 18.07.2017 року по 11.09.2020 року за користування безпідставно набутим майном, а саме земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 , площею 534 кв.м., кадастровий номер 5310700000:02:069:0074, в розмірі 23800,19 грн.

В судовому засіданні представник позивача Червоточенко О.І. позовні вимоги підтримала та обґрунтовувала їх обставинами, викладеними у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, мотивуючи тим, що на підставі ч. 2 ст. 120 ЗК України він набув право на земельну ділянку на тих же самих умовах, що і попередній власник нерухомого майна, яке на ній розміщене. Це право переходить до нього незалежно від волі власника земельної ділянки. Він звертався до міськради щодо зміни цільового призначення та передачі у власність земельної ділянки, однак його заяви розглянуті не були. Вимоги здійснити оплату на умовах оренди є безпідставними. Як би були дані, що попередній власник нерухомого майна ДСА платив, то і він був би готовий сплачувати кошти за користування земельною ділянкою на тих же самих умовах. Ч. 2 ст. 120 ЗК України є гарантією для набувача права власності на нерухоме майно, яке розміщене на земельній ділянці. При цьому, він має право на приватизацію земельної ділянки, а ч.5 ст. 120 ЗК України стосується лише тих випадків, коли особи не можуть мати у власності земельних ділянок, що на нього не поширюється.

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , площею 360 кв.м. відповідно до договору купівлі-продажу від 18.07.2017 року (а. с. 12-14).

Вказана вище нежитлова будівля розміщена на земельній ділянці комунальної власності площею 0,0534 га, кадастровий номер 5310700000:06:069:0012, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Відповідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №7053001 від 29.07.2013 року попереднім користувачем вищевказаної земельної ділянки було територіальне управління Державної судової адміністрації в Полтавській області на підставі рішення Лубенської міської ради Полтавської області від 14.06.2013 року.

Згідно листа виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області №1-8/578 від 02.08.2017 року виконавчий комітет Лубенської міськради звертався до ОСОБА_1 з проханням оформити право користування земельною ділянкою площею 0,0534 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , у відповідності до вимог законодавства.

17.08.2017 року відповідач ОСОБА_1 подав заяву з проханням передати йому у власність земельну ділянку не більше 0,10 га. для обслуговування будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , та надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,10 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачу листом від 11.09.2017 було роз`яснено, що придбана ним за вказаною адресою будівля знаходиться на вже сформованій земельній ділянці площею 554 кв.м, за цільовим призначенням- для будівництва та обслуговування будівель органів влади та місцевого самоврядування. Для зміни цільового призначення землі ОСОБА_1 необхідно отримати від міської ради дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.

Згідно заяви від 25.09.2017 року відповідач ОСОБА_1 прохав надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення вищевказаної земельної ділянки, а саме з існуючого - для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, на нове - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

31.05.2018 року та 26.03.2019 року ОСОБА_1 подавав клопотання про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Ч. 1 ст. 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідач не заперечував свого обов`язку користувача земельної ділянки на тих же умовах, що і попередній власник нерухомості, яка на ній розміщена.

Позивач не надав до суду жодного доказу, на яких саме підставах та умовах спірною земельною ділянкою користувався попередній власник нерухомого майна, яке знаходиться на даній земельній ділянці.

Відповідач зазначив, що має намір скористатися своїм правом на приватизацію земельної ділянки, зазначаючи, що щодо цього у нього немає ніяких перешкод.

Суд зазначає, що питання щодо зміни цільового призначення земельної ділянки перебуває у віддані органу місцевого самоврядування.

Відповідач ОСОБА_1 неодноразово звертався до органу місцевого самоврядування як із заявами про зміну цільового призначення земельної ділянки, так і щодо виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, так і щодо передачі йому у власність даної земельної ділянки.

Позивачем не вчинялися дії щодо юридичного оформлення земельних правовідносин згідно із вимогами законодавства щодо наслідків переходу права власності на реалізовану будівлю та приведення даних щодо земельної ділянки у відповідність з наявними документально підтвердженими відомостями про те, які землі, що обліковувались за ТУДСА України в Полтавській області, не використовуються в силу правочину щодо придбання відповідачем у власність нерухомості за адресою АДРЕСА_1 , який відбувся.

За обставин не вчинення вищезазначених дій, суд вважає, що законодавство не містить вказівки на можливість змусити сторони, в тому числі відповідача, до дій з такого оформлення поза їх волевиявленням щодо умов та порядку реалізації набувачем майна права землекористування за наслідками укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна та способу оформлення цього права.

Відповідач неодноразово звертався до міськради з питання зміни цільового призначення земельної ділянки, оскільки ним придбано нерухоме майно будівлі органу державної влади, яке звичайно не могло ним використовуватись відповідно до наявного цільового призначення земельної ділянки.

Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур і порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

Тому перехід права на земельну ділянку, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, до приватного власника придбаного об`єкта нерухомості, розташованого на ній, об`єктивно зумовлює зміну її цільового призначення, адже змінюється суб`єкт її використання, земельна ділянка в такому випадку використовується для експлуатації придбаного приватною особою у власність об`єкта нерухомості, розташованого на цій земельній ділянці, а не є наданою для розміщення і діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування.

Таким чином, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній, що відповідає правовій позиції відповідача та відображено у численних заявах ОСОБА_1 до Лубенської міської ради.

Набуття юридичними особами приватного права чи фізичними особами у визначеному законодавством порядку права приватної власності на будівлі, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України саме в силу правочину з придбання майна та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Цим зумовлюється право власника такого об`єкта нерухомості вимагати оформлення у встановленому порядку свого права користування відповідною земельною ділянкою незалежно від отримання відмови уповноваженої особи від вказаних земель.

Оскільки ані територіальне управління Державної судової адміністрації в Полтавській області до Лубенської міської ради, ані позивач до територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області з вимогою про припинення права постійного користування земельною ділянкою не зверталися, суд вважає, що право користування спірною земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що було у територіального управління Державної судової адміністрації в Полтавській області, яке ОСОБА_1 має в силу частини другої ст. 120 ЗК України, не створює для відповідача обов`язку укласти з позивачем договір оренди землі, оскільки позивачем не надано суду доказів того, що між попереднім власником нерухомості ТУДСА в Полтавській області та міською радою було укладено відповідний договір оренди земельної ділянки.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 285/4707/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 щодо виключної правової проблеми.

З огляду на викладене позов Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області (місце знаходження м. Лубни, вул. Я. Мудрого, 33, Полтавської області, код ЄДРПОУ 37504366) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) про стягнення збитків - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного рішення 18.09.2020 року.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду Ю.А. Іващенко