Вирок № 91627192, 15.09.2020, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

15.09.2020

359/10010/19

1кп/359/222/2020

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

у складі головуючого судді Ткаченка Д.В.,

за участю: секретаря судового засідання Петрової Я.А., прокурора Кузьменка В.П., законного представника потерпілих ОСОБА_1 , обвинуваченого ОСОБА_2 , захисника Бойчука В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Савенці Рокитнянського району Київської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

16.07.2019, близько 15 години 40 хвилин у світлий період доби водій ОСОБА_2 , перебуваючи під впливом наркотичної речовини, керуючи технічно-справним автомобілем «VOLKSWAGEN PASSAT» р.н. НОМЕР_1 (республіка Литва) рухався по 11 км. автодороги Бориспіль - Дніпро на території Бориспільського району Київської області у напрямку м. Дніпро та проявив злочинну самовпевненість, порушуючи п. 2.3 б), 2.9 а), 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі ПДР), не був уважним, не врахував дорожню обстановку та не обрав безпечну швидкість, внаслідок чого під час руху не впорався із керуванням та виїхав на ліве узбіччя по напрямку руху та кювет, де допустив зіткнення з деревами. У результаті ДТП пасажири автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали такі тілесні ушкодження.

ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді поєднаної краніо-торакальної травми 16.07.2019: закрита черепно-мозкова травма; забійні рани лобної ділянки зліва, виличної ділянки зліва; забої, саднам яких тканин щічної, вушної ділянок зліва, геморагічний забій головного мозку, посттравматичний субарахноїдальний крововилив, півкульні субдуральні гідроми з двох боків; забій обох легень, забійна рана лівого плечового суглобу, які згідно висновку експерта №125Д від 10.10.2019 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпечності для життя в момент спричинення.

ОСОБА_4 отримала тілесне ушкодження у вигляді перелому середньої третини лівої ключиці зі зміщенням уламків, яке згідно висновку експерта №126Д від 10.10.2019 відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Грубе порушення водієм вимог пунктів 2.3 б), 2.9 а), 12.1 Правил дорожнього руху України перебувають у прямому причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок якої ОСОБА_3 спричинено тяжкі тілесні ушкодження та ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, не оспорює жодні фактичні обставини злочину, погоджується із правовою кваліфікацією дій, щиро розкаявся та показав, що дійсно 16.07.2019 близько 15 години 40 хвилин, перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння, він керував автомобілем марки «VOLKSWAGEN PASSAT» р.н. НОМЕР_1 . Рухаючись по 11 км. автодороги Бориспіль - Дніпро на території Бориспільського району Київської області, він в порушення п. 2.3 б), 2.9 а), 12.1 ПДР України був неуважним, не стежив належним чином за дорожньою обстановкою і не реагував на її зміну, не обрав безпечну швидкість руху, внаслідок чого не впорався із керуванням та вилетів з дороги в кювет, де допустив зіткнення з деревами. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир його автомобіля ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесних ушкодження за критерієм небезпечності для життя в момент спричинення, а інший пасажир ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості. Обвинувачений визнав, що грубе порушення ним вимог пунктів 2.3 б), 2.9 а), 12.1, ПДР перебувають у прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та спричинення потерпілим тілесних ушкоджень.

Обвинувачений, захисник, прокурор, потерпілі та їх законні представники не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, у зв`язку із чим, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. На виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України судом з`ясовано чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, суд переконався у добровільності їх позиції та роз`яснив учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Отже, судом визнається доведеним, що ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом порушив правила безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, тобто він вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України. Таку правову кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною.

В судовому засіданні обвинувачений визнав свою провину, висловив жаль з приводу вчиненого та осуд своєї поведінки, частково відшкодував потерпілому шкоду на загальну суму 8500 грн., а тому щире каяття суд визнає обставиною, яка пом`якшує його покарання.

Водночас, обставиною, яка обтяжує покарання є вчинення злочину у стані наркотичного сп`яніння. Вказана обставина підтверджується наданими в судовому засіданні показаннями обвинуваченого та не оспорюється жодним учасником судового провадження.

Призначаючи покарання, суд виходить з того, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є необережним злочином проти безпеки руху та експлуатації транспорту та у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів. При врахуванні ступеня тяжкості вчиненого, суд звертає увагу на те, що внаслідок злочину постраждало двоє неповнолітніх, один із потерпілих отримав небезпечні для життя в момент спричинення тяжкі тілесні ушкодження, інший - тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Дані про особу ОСОБА_2 свідчать про те, що він проживає в АДРЕСА_1 і за місцем проживання характеризується позитивно. ОСОБА_2 не одружений, дітей та утриманців не має, на обліку у психіатра та лікаря нарколога не перебуває. Навчається в Білоцерківському коледжі ВНЗ «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» та за місцем навчання характеризується позитивно. Крім того, встановлено, що він працює в ТОВ «ГАРДА БУЛАТ» на посаді водія з 08.11.2019 р. та за місцем роботи характеризується позитивно.

Встановлено що ОСОБА_2 має непогашену та незняту судимість. Так, вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.02.2020 р. ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190грн., який сплачений. Із змісту вказаного вироку вбачається, що ОСОБА_2 засуджено за вчинення 03 вересня 2019 року незаконного придбання та зберігання психотропної речовини (амфетамін) без мети збуту. Вказаний злочин ОСОБА_2 вчинив через декілька місяців після вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а тому наведені обставини в сукупністю із обставинами даної справи, свідчать про суспільну небезпечність ОСОБА_2 та істотно впливають на призначене покарання.

Таким чином, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставину, що пом`якшує покарання та обставину, яка обтяжує його покарання, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

З огляду на те, що ОСОБА_2 керував автомобілем у стані наркотичного сп`яніння та грубо порушив правила безпеки дорожнього руху, створивши серйозну загрозу життю і здоров`ю для його учасників, приймаючи до уваги, що його протиправні дії призвели до заподіяння людині тяжких тілесних ушкоджень, тоді як відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя, здоров`я та безпека належать до найвищих соціальних цінностей, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки. При цьому, судом відхиляються доводи захисника щодо непризначення вищевказаного додаткового покарання з підстав того, що ОСОБА_2 працює водієм і це суттєво погіршить майновий стан його родини.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Отже, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, встановлених новим та попереднім вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.02.2020 р., шляхом застосування принципу одночасного застосування покарань і самостійного їх виконання, слід призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки, а також покарання у виді штрафу в розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У строк остаточного покарання слід зарахувати відбуте повністю ОСОБА_2 покарання у виді штрафу за попереднім вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.02.2020 р.

В судовому засіданні захисник просив суд застосувати ст. 75 КК України та звільнити обвинуваченого від реального відбування покарання з випробуванням. В обґрунтування своєї позиції захисник послався на те, що ОСОБА_2 вчинив необережний злочин, за відсутністю обтяжуючих обставин, повністю визнав свою вину і щиро розкаявся, частково відшкодував шкоду та попросив вибачення. Також, захисник просив суд врахувати соціально значиму поведінку обвинуваченого та окремі якості його особистості, а також його сімейний стан та наявність роботи.

У цьому аспекті суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення. Згідно з частиною другої статті 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілого.

За змістом ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 у стані наркотичного сп`яніння вчинив тяжкий злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту, внаслідок якого постраждало двоє неповнолітніх. Ним одночасно порушено декілька пунктів правил дорожнього руху, що призвели до отримання тяжких та тілесних ушкоджень середньої тяжкості пасажирів автомобіля. Щире каяття, часткове відшкодування шкоди, а також позитивні характеристики обвинуваченого за місцем роботи і навчання, що уже враховані судом при призначенні покарання, не підтверджують втрати обвинуваченим суспільної небезпечності. Тому, враховуючи тяжкість злочину, дані про особу винного та усі обставини цієї справи, суд вважає, що правові підстави для застосування ст. 75 КК України і звільнення обвинуваченого від реального відбування покарання з випробуванням - відсутні.

До початку судового розгляду прокурором в інтересах держави в особі Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» та Комунального некомерційного підприємства «Переяслав-Хмельницької Центральної районної лікарні» Переяслав-Хмельницької районної ради, сільських рад Переяслав-Хмельницького району та Переяслав-Хмельницької міської ради був пред`явлений цивільний позов до ОСОБА_2 про відшкодування витрат понесених на стаціонарне лікування потерпілих.

В обґрунтування свого позову прокурор послався на те, що витрати, які понесені Київською обласною клінічною лікарнею на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_3 склали 38768,22 грн., на ОСОБА_4 4074,61 грн.. В свою чергу, витрати Переяслав-Хмельницької Центральної районної лікарні на лікування ОСОБА_3 складає 1476,20грн., а тому на підставі ст.. 22, 1166 ЦК України прокурор просив стягнути із обвинуваченого завдану майнову шкоду.

У судовому засіданні обвинувачений цивільний позов заявлений прокурором визнав повністю. Також, він визнав усі обставини, зазначені в цивільному позові. Суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин, добровільності їх визнання обвинуваченим, а тому в порядку ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

У відповідності до ст. 127, 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого. Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За таких обставин, вимога про стягнення із ОСОБА_2 на користь Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» майнової шкоди в розмірі 42842,83 грн., а також вимога про стягнення із ОСОБА_2 на користь комунального некомерційного підприємства «Переяслав-Хмельницької Центральної районної лікарні» Переяслав-Хмельницької районної ради, сільських рад Переяслав-Хмельницького району та Переяслав-Хмельницької міської ради майнової шкоди в розмірі 1476,20 грн. підлягають задоволенню.

Також, до початку судового розгляду представником цивільного позивача ОСОБА_5, який діє в інтересах законного представника потерпілої ОСОБА_1 був пред`явлений цивільний позов до ОСОБА_2 про стягнення 70000 грн. майнової шкоди (витрат на реабілітацію ОСОБА_3 ) та 150 000 гр. (з урахуванням змін та доповнень в судовому засіданні від 23.07.20р. ) відшкодування моральної шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_2 вказаний цивільний позов визнав частково лише в частині відшкодування моральної шкоди на суму 50000 грн.

Щодо відшкодування майнової шкоди.

Із змісту цивільного позову вбачається, що, посилаючись на ст.. 22 ЦК України, позивач просить суд стягнути із обвинуваченого 70000 грн. в якості витрат, які потерпіла змушена буде зробити у майбутньому для лікування та реабілітації. Разом із тим, на підтвердження цих обставин до матеріалів кримінального провадження не долучено жодного доказу. Зважаючи на те, що цивільний позивач не довів ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні вимоги про стягнення 70000 грн. майнової шкоди.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно ст.. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілих, пов`язаних із ушкодженням здоров`я, з урахуванням обставин даної справи, зважаючи на те, що обвинувачуваний цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди визнав частково та добровільно відшкодував 8500грн., керуючись вимогами розумності і справедливості суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь ОСОБА_1 100 000 грн. відшкодування моральної шкоди

Документи, надані учасниками судового провадження на підставі ст. 100 КПК України слід залишити в матеріалах кримінального провадження.

Речові докази, а саме: автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути ОСОБА_2 .

Крім того, слід стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати, пов`язані із залученням експерта у кримінальному провадженні у сумі 3140,20 грн.

Клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором не заявлялося.

Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі слід рахувати з моменту затримання ОСОБА_2 після звернення вироку до виконання.

На підставі ч. 3 ст. 55 КК України строк відбування додаткового покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки обчислювати з моменту відбуття основного покарання у виді позбавлення волі.

Керуючись ст. ст. 368, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, встановлених новим та попереднім вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.02.2020 р., шляхом застосування принципу одночасного застосування покарань і самостійного їх виконання, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки, а також покарання у виді штрафу в розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190грн.

В строк остаточного покарання зарахувати відбуте повністю ОСОБА_2 покарання у виді штрафу за попереднім вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.02.2020 р.

Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі рахувати з моменту затримання ОСОБА_2 після звернення вироку до виконання.

Строк відбування додаткового покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки обчислювати з моменту відбуття основного покарання у виді позбавлення волі.

Речові докази, а саме: автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати, пов`язані із залученням експерта у кримінальному провадженні у сумі 3140,20 грн.

Цивільний позов прокурора, який діє в інтересах держави в особі Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» та комунального некомерційного підприємства «Переяслав-Хмельницької Центральної районної лікарні» Переяслав-Хмельницької районної ради, сільських рад Переяслав-Хмельницького району та Переяслав-Хмельницької міської ради задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» (ЄДРПОУ 01993701, р/р НОМЕР_3) 42842,83 грн. відшкодування шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального некомерційного підприємства «Переяслав-Хмельницької Центральної районної лікарні» Переяслав-Хмельницької районної ради, сільських рад Переяслав-Хмельницького району та Переяслав-Хмельницької міської ради (ЄДРПОУ 01994161, р/р НОМЕР_2 ) 1476,20 відшкодування шкоди.

Цивільний позов представника цивільного позивача - адвоката ОСОБА_5., який діє в інтересах законного представника потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100 000 грн. відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти вимог цивільного позову представника цивільного позивача - адвоката ОСОБА_5., який діє в інтересах законного представника потерпілої ОСОБА_1 - відмовити.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

На підставі ч. 3 ст. 376 КПК України роз`яснити обвинуваченому, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Д.В. Ткаченко