Рішення № 91625559, 20.08.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/7108/19

Провадження 2/206/344/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне0

20 серпня 2020 року в залі суду у місті ДніпроСамарський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Сухорукова А.О.,

при секретарі Панюшкіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», треті особи – приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Амур – Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню повністю,

за участю представника позивача - адвоката Скороход А.О.,-

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», треті особи – приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Амур – Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню повністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.03.2006 між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір DNR0AE88360229 на придбання рухомого майна – автомобіля TOYOTA Camry. З 16.03.2006 по 04.04.2011 позивач щомісяця сплачував заборгованість за кредитом, всього ним було сплачено 25496,41 доларів США, однак у зв`язку із переїздом до іншого помешкання позивач загубив кредитний договір та всі платіжні реквізити. За період з квітня 2011 року по січень 2017 року жодних вимог про добровільну сплату боргу від банку позивач не отримував. Він дізнався про заборгованість в грудні 2018 року, коли з його пенсії почали утримувати 20% у розмірі 860,55 грн. Як стало відомо позивачу 26.01.2017 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною було вчинено виконавчий напис за № 298 на рухоме майно позивача, а також про стягнення заборгованості невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору грошових коштів у сумі 1388185,45 грн. Стягнення здійснюється за період з 16.03.2006 по 21.11.2016, тобто за 10 років 8 місяців та 5 днів. 27.03.2018 відповідач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся з заявою про відкриття виконавчого провадження до Амур-Нижньодніпровського ВДВС. 16.07.2018 було відкрито виконавче провадження № 56226177 про стягнення 1391185,45 грн. на підставі виконавчого напису № 298 виданого 26.01.2017 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною. Того ж дня була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та постанова про арешт майна боржника. Позивач вважає, що вищезазначений виконавчий напис вчинений з порушенням діючого законодавства, оскільки Банк та нотаріус взагалі не врахували оплату боргу позивачем протягом 5 років. Також, оспорюваний виконавчий напис був вчинений на підставі наданої ПАТ КБ «ПриватБанк» копії договору від 16.03.2006, без зазначення того що банк надав розрахунок заборгованості за договором, без письмової вимоги банку про усунення порушень за кредитним договором, яку банк повинен надіслати позивачу цінним листом на його адресу. Приватний нотаріус при видачі виконавчого напису не врахував пропуск банком строку позовної давності. На підставі викладеного, позивач просив виконавчий напис від 26.01.2017 за № 298 приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни про стягнення рухомого майна – автомобіля марки TOYOTA, модель – Camry, рік випуску – 2000, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , а також про задоволення вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» відповідно до кредитного договору DNR0AE88360229 від 16.03.2006 грошових коштів у сумі 1388185,45 грн. - визнати таким, що не підлягає виконанню повністю. Також позивач просив стягнути сплачений судовий збір..

Ухвалою суду від 03 лютого 2020 року, по даній справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 07 травня 2020 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Позивач та його представник у судовому засіданні заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Відповідач АТ КБ «ПриватБанк», явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. 38,48,73) про причини неявки суд не повідомлено, заяв про розгляд справи без їх участі до суду не надходило, відзив на позовну заяву відповідачем подано не було, у зв`язку з чим, суд відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна в судове засідання не з`явилась, однак надала суду письмові пояснення в яких, зокрема, зазначила, що кредитор її не повідомляв про факти погашення заборгованості, а також щодо існування будь-яких спорів чи суперечок, наявності змін та доповнень до кредитного договору, а присутність боржника під час вчинення виконавчого напису не передбачена чинним законодавством. Відрахування нотаріусом строку вчинення виконавчого напису може здійснюватися з дня, наступного за днем направлення кредитором боржнику останньої за хронологією вимоги, але лише за умови, що визначені в ній відповідно до закону чи договору суми заборгованості відрізняються від розміру вимог, раніше направлених тим же кредитором, тому ж боржнику, за тим же правочином. Вважає, що вчинення виконавчого напису є цілком правомірним, а позивачем не доведено фактів порушення порядку вчинення нотаріальних дій. Просила суд розглянути справу за її відсутністю та ухвалити у справі законне і справедливе рішення з урахуванням даних пояснень. (а.с.61-62)

Третя особа - Амур – Нижньодніпровський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області явку свого представника в судове засідання не забезпечили, письмових пояснень по справі не надали, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, ознайомившись з письмовими поясненнями третьої особи, дослідивши матеріали справи, врахувавши нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів, суд прийшов до такого.

Судом встановлено, що 16.03.2006 між позивачем та відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір DNR0AE88360229, згідно умов якого банк зобов`язався надати позичальникові кредитні кошти у розмірі 16800,00 доларів США на придбання рухомого майна – автомобіля, а також кредитні кошти у розмірі 5670,00 доларів США на сплату страхових платежів (а.с. 13-14).

Того ж дня між позивачем та відповідачем ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір застави рухомого майна № DNR0AE88360229, за цим договором позивач надав у заставу автомобіль TOYOTA Camry, 2000 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , заставою забезпечується виконання зобов`язань за кредитним договором № DNR0AE88360229 від 16.03.2006 (а.с. 16-17).

В матеріалах справи також перебуває письмова вимога ПАТ КБ «ПриватБанк» про усунення порушень за кредитним договором № DNR0AE88360229 від 16.03.2006, датована 08 грудня 2016 року. Вказана вимога 13 грудня 2016 року була направлена банком позивачу на адресу АДРЕСА_1 , що підтверджується копією відповідного фіскального чеку, виданого засобами поштового зв`язку. (а.с.10-11)

Проте, жодного доказу отримання позивачем даної вимоги матеріали справи не містять.

19.12.2016 відповідач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. з заявою про вчинення виконавчого напису на Договорі застави рухомого майна № DNR0AE88360229 від 16.03.2006 для звернення стягнення на предмет застави, за рахунок якого частково задовольнити вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» за наведеним кредитним договором, а саме: 53607,69 доларів США, що за курсом НБУ станом на 21.11.2016 складає еквівалент 1388185,45 грн. (а.с. 8).

Згідно копії виконавчого напису від 26.01.2017 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. запропоновано стягнути рухоме майно автомобіль TOYOTA Camry, 2000 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 , також запропоновано задовольнити вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 53607,69 доларів США, що за курсом НБУ станом на 21.11.2016 складає еквівалент 1388185,45 грн. (а.с. 7).

Так, за правилами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»).

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів.

Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 8 Закону України «Про нотаріат»).

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання йому стягувачем повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 03.10.2019 по справі № 753/7572/18.

Водночас контекстний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.

В той же час, наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором є лише відображенням розрахунків відповідача щодо наявності грошового зобов`язання позичальника та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог банку до позивача, і цей розрахунок підлягає перевірці нотаріусом при вчинені виконавчого напису. Крім того, законом передбачена процедура судового контролю за результатами вчинення нотаріусами виконавчих написів, тому при встановлені в судовому порядку, що сума заборгованості запропонована до стягнення не є безспірною, виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, а кредитор набуває права на стягнення заборгованості шляхом звернення до суду.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2019 по справі № 161/6092/18-ц.

Крім того, звертаючись до нотаріуса, ПАТ КБ «ПриватБанк» надав розрахунок заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого банком нарахована заборгованість за 10 років, 8 місяців та 5 днів.

Однак, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Також, згідно з пунктами 92 та 99 Правил надання послуг поштового зв`язку рекомендовані листи підлягають доставці додому. Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім`ї за умови пред`явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв`язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками.

Виходячи з вищезазначеного, боржник вважається належним чином повідомлений про порушення зобов`язань за кредитним договором та про зобов`язання достроково погасити заборгованість у тому разі, коли кредитором не лише відправлено на адресу такого боржника досудову вимогу, а й доведено факт її вручення адресатові під розписку.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 26.09.2019 по справі № 755/14101/16-ц.

Проте, не зважаючи на те, що позивачу направлялась письмова вимога про усунення порушень за кредитним договором № DNR0AE88360229 від 16.03.2006, жодного доказу на підтвердження її отримання позивачем, матеріали справи не містять, відтак встановити безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис не вбачається можливим.

Окрім цього, факт неотримання вимоги про усунення порушень за кредитним договором № DNR0AE88360229 від 16.03.2006, підтверджується тим, що її було направлено на адресу: АДРЕСА_1 , в той же час згідно змісту позовної заяви та довідки з відділу адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 на яку вищезазначена вимога взагалі не направлялась.

Таким чином, враховуючи, що при зверненні банку до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в розмір суми заборгованості за кредитним договором включено платежі поза межами позовної давності та надана банком виписка з рахунку не підтверджує належним чином безспірність заборгованості, оскільки з нею боржник не мав можливості ознайомитись у встановлений 30-денний строк, то вказану у виконавчому написі суму боргу не можна вважати безспірною.

Отже, викладене у своїй сукупності свідчить про наявність підстав для задоволення вимог позивача.

Що стосується розподілу судових витрат, то суд виходив з положень ст. 141 ЦПК України, згідно яких, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн., які поніс позивач підлягають стягненню з відповідача АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача ОСОБА_1 відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №298, вчинений 26 січня 2017 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною про стягнення рухомого майна – автомобіля марки TOYOTA, модель – Camry, рік випуску – 2000, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , а також про задоволення вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» відповідно до кредитного договору DNR0AE88360229 від 16.03.2006 грошових коштів у сумі 1388185,45 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (юридична адреса: вул. Грушевського, 1д, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 15.09.2020 року.

Суддя: А.О. Сухоруков