Ухвала суду № 91623007, 16.09.2020, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3132/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року.

Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряки Г.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, заяву ОСОБА_1 про забезпечення судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання правочину недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

8 вересня 2020 року на адресу суду надійшла заява від представника відповідачки ОСОБА_1 – адвоката Якових Є.В., про забезпечення судових витрат, в якій він просив суд зобов`язати ОСОБА_2 внести на депозитний рахунок Овідіопольського районного суду Одеської області кошти в сумі 5000 грн., для забезпечення судових витрат.

Дослідивши матеріали заяви та справи, суд вважає, що заява про забезпечення судових витрат, задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України, встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 135 ЦПК України, суд може зобов`язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат).

Відповідно до ч. 4 ст. 135 ЦПК України, як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов`язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв`язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).

Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо:

1) позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або

2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Відповідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, 3. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 , має зареєстроване на території України місце проживання, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 виданого 4.09.2003 року (а.с. 3-4).

Також судом встановлено, що представником відповідачки не надано суду жодного належного та допустимого доказу, що позивач не має майна що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Більш того, суд звертає увагу, що позивачем при подачі позовної заяви до суду про визнання правочину недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди сплачено максимальний судовий збір у розмірі 10510 грн., відповідно до квитанції № ПН1227 від 02.07.2020 року і ним не заявлялись клопотання про відстрочення або звільнення від сплати судового збору, що свідчить про його достатній матеріальний стан.

Також, при вирішенні розміру судових витрат у сумі 5000 грн., представником відповідачки не надано обґрунтованого розрахунку вказаної суми із чого складаються майбутні витрати відповідача на професійну допомогу, завдання-замовлення, відповідного прибуткового касового ордеру, та інших витрат (для забезпечення на професійну правничу допомогу), що пов`язані із розглядом цієї справи.

Відповідно дост. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Отже сума майбутніх можливих витрат відповідачки ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у цій справі у сумі 5000 грн., взагалі не мотивована.

З огляду на не переконливість доводів представника відповідачки про існування обставин передбачених ч. 4 ст. 135 ЦПК України, та документального не обґрунтування представником суми майбутніх можливих судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд приходить до висновку, що представник відповідачки не довів наявність підстав, передбачених ч. 4 ст. 135 ЦПК України, для забезпечення майбутніх можливих витрат на професійну правничу допомогу та вважає, що клопотання не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 81, 135, 141 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання правочину недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д.М. Гандзій