Ухвала суду № 91623006, 16.09.2020, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3132/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року. Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряки Г.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, заяву ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання правочину недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

8 вересня 2020 року на адресу суду надійшла заява від представника відповідачки ОСОБА_1 – адвоката Якових Є.В., про застосування зустрічного забезпечення позову в якій він просив суд зобов`язати ОСОБА_2 внести на депозитний рахунок Овідіопольського районного суду Одеської області кошти в сумі 288670 грн., для зустрічного забезпечення позову.

Дослідивши матеріали заяви та справи, суд вважає, що заява про застосування зустрічного забезпечення позову, задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Відповідно до ч. 4 ст. 154 ЦПК України, зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову.

Згідно із ч. 6 ст. 154 ЦПК України, питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 року по справі № 6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2,18,154 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про зустрічне забезпечення. При цьому відповідно до ст. 154 ЦПК України зустрічне забезпечення допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, тільки у випадку забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричиненні забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

При розгляді заяви про зустрічне забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Таким чином, невжиття заходів як забезпечення позову так і зустрічного забезпечення, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з тим, суд враховує, що заходи зустрічного забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Судом встановлено, що ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 08.07.2020 року вжито заходів забезпечення позову, шляхом накладання арешту з забороною відчуження на: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_8 , квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_5 , квартиру,що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_9 , квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_4 , квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , яка належить ОСОБА_6 , квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , яка належить ОСОБА_7 , квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 , яка належить ОСОБА_1 , дачний будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_8 , що належить ОСОБА_1 , автомобіль марки «Lexus RX300», 2004 р.в., що належить ОСОБА_1 .

Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 , має зареєстроване на території України місце проживання, а саме: АДРЕСА_9 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 виданого 4.09.2003 року (а.с. 3-4).

Суд вважає, що наведені представником відповідачки ОСОБА_1 – адвокатом Якових Є.В. у заяві обґрунтування необхідності здійснення зустрічного забезпечення позову, а також зустрічного забезпечення позову не відповідає вимогам статті 154 ЦПК України, більш того представником відповідачки не надано суду жодного належного та допустимого доказу, що позивач не має майна що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

В конкретному випадку у суду, відповідно до правил статті 154 ЦПК України, наявне право на здійснення зустрічного забезпечення, а не обов`язок, вказана позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.04.2019 року по справі № 753/2380/18-ц.

При цьому обрані позивачем заходи забезпечення позову не призведуть до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним. Обрані позивачем заходи забезпечення позову не впливають на матеріальний стан відповідачки, як власника майна, та не призводять до понесення додаткових витрат унаслідок їх застосування, доказів завдання відповідачам збитків унаслідок накладення арешту на спадкове майно не надано.

Виходячи з матеріалів заяви, умов, за яких було здійснено забезпечення позову, підстав здійснення такого забезпечення, суд не знаходить підстав для застосування зустрічного забезпечення у даній цивільній справі, а тому вважає що заява є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260, 353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання правочину недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди – відмовити.

Ухвала набирає чинності з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк апеляційної скарги з дня її проголошення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення в поряду ч. 6 ст. 259 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 16.09.2020 року.

Суддя Д.М. Гандзій