Рішення № 91622127, 18.09.2020, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

18 вересня 2020 року м. Чернігів справа № 927/631/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Чернігівський міський центр зайнятості,

код ЄДРПОУ 21395273, вул. Попудренка, 14, м. Чернігів, 14017

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області,

код ЄДРПОУ 21390940, вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005

Предмет спору: про відшкодування шкоди у розмірі 16 204,34 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Чернігівський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 16 204,34 грн шкоди, завданої його неправомірними діями.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою суду від 20.07.2020 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

У позовній заяві позивач просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 20.07.2020 відмовлено позивачу у задоволенні вказаного клопотання.

Також ухвалою від 20.07.2020 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті. Так, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами; позивачу - п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами; відповідачу - п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвала суду від 20.07.2020 отримана відповідачем 21.07.2020.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, у тому числі доказами направлення його позивачу, а від відповідача – відповідь на відзив з доказами її направлення відповідачу.

Оскільки відзив на позов та відповідь на відзив подані у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, суд долучив вказані заяви по суті до матеріалів справи, а спір вирішується з їх урахуванням.

Судом зроблено витяг з офіційного веб-сайту Укрпошти про відстеження поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 1401706893650, тобто відповіді на відзив, направленої на адресу відповідача, з якого вбачається, що відповідь на відзив отримана відповідачем 12.08.2020.

Заперечень на відповідь на відзив відповідач у встановлений судом строк не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №30/03-23 від 08.10.2019 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах. З 19.12.2019 по 19.05.2020 ОСОБА_1 перебував на обліку у Чернігівському міському центрі зайнятості як безробітний та отримав за цей період допомогу по безробіттю у сумі 16 204,34 грн. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 у справі №620/3335/19, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2020, визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №30/03-23 від 08.10.2019 та зобов`язано призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах з 26.09.2019. Позивач вважає, що допомога по безробіттю ОСОБА_1 у розмірі 16 204,34 грн підлягає поверненню Центру зайнятості відповідачем, оскільки була виплачена всупереч вимогам ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» через неправомірні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Посилаючись на ст. 1173 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому заподіяну шкоду у розмірі 16 204,34 грн

Відповідач проти заявлених позивачем вимог заперечує та у своєму відзиві просить відмовити у задоволенні позову з наступних підстав:

- на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 у справі №620/3335/19 Головним управлінням ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 26.09.2019. Центр зайнятості у даній справі стороною не був. Всупереч твердженням Центру зайнятості Чернігівським окружним адміністративним судом не встановлено, що через неправомірні дії Головного управління виплачено допомогу по безробіттю ОСОБА_1 , яка підлягає поверненню, чим завдано шкоди Центру зайнятості. Посилаючись на приписи статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" відповідач зазначає, що Центр зайнятості не наділений повноваженнями стягувати кошти, як виплачену допомогу по безробіттю особі, з органу Пенсійного фонду у випадку призначення такій особі пенсії за рішенням суду;

- посилаючись на приписи п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62, відповідач зазначає, що по відношенню до ОСОБА_1 відповідач не є роботодавцем; недостовірні відомості, на підставі яких було призначено допомогу по безробіттю ОСОБА_1 , Головним управлінням до Центру зайнятості не надавались, а тому у Головного управління відсутні підстави для повернення коштів Центру зайнятості як незаконно виплачених останнім;

- за період з 26.12.2019 по 15.04.2020 ОСОБА_1 отримав суму матеріального забезпечення у розмірі 16 204,34 грн допомоги по безробіттю, а також на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 у справі №620/3335/19 йому було нараховано та виплачено пенсію за період з 01.12.2019 по 30.04.2020 у розмірі 12 066,90 грн. Таким чином, знаючи про рішення суду, ОСОБА_1 свідомо не повідомив Центр зайнятості про призначення йому пенсії та безпідставно продовжував отримувати і допомогу по безробіттю, і пенсію за віком.

У наданій відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, з наступних підстав:

- саме через неправомірні дії (рішення) Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, що полягають у несвоєчасному призначенні, нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 , про що зазначено у рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 року у справі №620/3335/19, відбулось незаконне надання статусу безробітного та виплата допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , чим завдано шкоди Чернігівському міському центру зайнятості;

- щодо тверджень відповідача, що Чернігівський міський центр зайнятості відповідно до ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не наділений повноваженнями стягувати кошти, як виплачену допомогу по безробіттю особі, з органу Пенсійного фонду у випадку призначення такій особі пенсії за рішенням суду, позивач зазначив, що позовні вимоги Чернігівським міським центром зайнятості обґрунтовані та заявлені саме на підставі норм Цивільного кодексу України (ст. 11, 1166, 1173 ЦК України), а не на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»;

- оскільки рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах з 26.09.2019 було прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області 29.04.2020, а допомога по безробіттю була виплачена ОСОБА_1 по 15.04.2020, то твердження відповідача про свідоме неповідомлення ОСОБА_1 Чернігівського міського центру зайнятості про призначення йому пенсії та одночасне отримання допомоги по безробіттю і пенсії за вислугою років є безпідставним.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Чернігівський окружний адміністративний суд розглядав справу №620/3335/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 року у справі №620/3335/19, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2020, було визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №30/03-23 від 08.10.2019 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику, зайнятому на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці по Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах; зобов`язано зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу працю з 15.05.1988 по 30.08.2000 муляром в Чернігівській виробничій дільниці Будівельно-монтажного поїзда № 763 по Списку № 2 та працю з 09.01.1978 по 06.06.1978 «смазчиком 1 разряда» на Чернігівському камвольно-суконному комбінаті імені 50-річчя Радянської України; зобов`язано призначити Головне управління ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах з часу звернення про призначення пенсії, а саме з 26.09.2019 (а. с. 35-45).

У вказаному рішенні було встановлено, що 26.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, оформлене листом № 30/03-23 від 08.10.2019, позивачу відмовлено в підтвердженні стажу позивача у період з 15.05.1988 по 30.08.2000 «муляром» в Чернігівській виробничій дільниці Будівельно-монтажного поїзда № 763 та з 09.01.1978 по 06.06.1978 «смазчиком 1 разряда» на Чернігівському камвольно-суконному комбінаті імені 50-річчя Радянської України з посиланням на те, що заявником не надані первинні підтверджуючі документи. Суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача в частині відмови в підтвердженні позивачу зазначеного стажу.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що у справі №620/3335/19 та у цій справі беруть участь особи, щодо яких встановлено певні обставини, факти, які встановлені рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 року у справі №620/3335/19 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.

19.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та заявою про призначення виплати допомоги по безробіттю (а. с. 8, 9).

Наказом Чернігівського міського центру зайнятості №НТ191233 від 23.12.2019 було прийнято рішення про надання ОСОБА_1 статусу безробітного з 19.12.2019, а наказом №НТ191226 від 23.12.2019 призначена виплата допомоги по безробіттю з 26.12.2019 по 19.12.2020 (а. с. 16).

На підставі наказу №НТ200519 від 19.05.2020 було припинено реєстрацію ОСОБА_1 як безробітного (а. с. 16).

За час перебування ОСОБА_1 на обліку в Чернігівському міському центру зайнятості з 19.12.2019 по 19.05.2020 йому була нарахована та виплачена допомога по безробіттю за період з 26.12.2019 по 15.04.2020 у розмірі 16 204,34 грн, що підтверджується відомостями виплат за видами забезпечення за січень-квітень 2020 року, платіжними дорученнями №62 від 22.01.2020, №130 від 12.02.2020, №279 від 12.03.2020, №414 від 09.04.2020, №518 від 30.04.2020 про перерахування коштів АТ «Укрсиббанк» для здійснення таких виплат, довідкою-розрахунком матеріального забезпечення №06/2017 від 01.06.2020 та додатками до персональної картки №250319121900006 ОСОБА_1 (а. с. 14, 15, 20, 25-34).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 04.05.2020 №2500-0402-8/14117 повідомлено ОСОБА_1 про призначення йому пенсії на пільгових умовах з 26.09.2019, розмір якої становить 2 213,38 грн (а. с. 17).

У листі від 22.05.2020 №2500-0339-5/17695 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило Чернігівський міський центр зайнятості, що 29.04.2020 прийнято рішення щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно з рішенням суду (а. с. 19).

Директором Чернігівського міського центру зайнятості 01.06.2020 видано наказ №74 про вжиття заходів з повернення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області виплаченої ОСОБА_1 16 204,34 грн допомоги по безробіттю за період з 26.12.2019 по 15.04.2020 (а. с. 21).

Позивач звернувся до відповідача з претензією №05/2025 від 01.06.2020, у якій запропонував останньому у місячний строк з дня отримання претензії добровільно сплатити на розрахунковий рахунок Чернігівського міського центру зайнятості кошти в сумі 16 204,34 грн, які виплачені ОСОБА_1 як допомога по безробіттю за період з 26.12.2019 року по 15.04.2020 року.

Листом від 10.06.2020 №2500-0802-5/20710 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надало відповідь на претензію із зазначенням про безпідставність вимоги Центру зайнятості щодо відшкодування матеріального забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_1 у розмірі 16 204,34 грн.

Оцінка суду.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідності до статті 1173 ЦК України шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 ЦК України передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Відповідно до частини 1 статті 107 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Суб`єктами відповідальності, відповідно до статті 1173 ЦК України, є органи державної влади або місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з п. 7 зазначеного Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області є органом виконавчої влади, тобто суб`єктом відповідальності в розумінні ст. 1173 ЦК України.

Щодо наявності протиправної поведінки в діях відповідача.

Як встановлено судом, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 року по справі №620/3335/19, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2020, визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах з 26.09.2019.

Отже, протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсій на пільгових умовах встановлена рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 року у справі №620/3335/19, яке набрало законної сили.

Щодо наявності шкоди.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна розпочати роботу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 43 зазначеного закону статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (частина 2 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення").

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Таким чином, виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем не добровільно, а на виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення".

Виходячи з наведених вище положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", здійснені позивачем виплати допомоги по безробіттю особі, якій призначено пенсію, є додатковими витратами позивача, оскільки така виплата допомоги по безробіттю не здійснювалася б позивачем у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії ОСОБА_1 .

Отже, вказаними неправомірними діями відповідача Чернігівському міському центру зайнятості завдано матеріальної шкоди (збитків) у розмірі отриманої громадянином ОСОБА_1 за період з 26.12.2019 по 15.04.2020 допомоги по безробіттю у розмірі 16 204,34 грн.

Щодо причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями відповідача і заподіяною шкодою.

Внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_1 своєчасно не отримав призначення пенсійного забезпечення, яке йому гарантовано чинним законодавством, а Чернігівський міський центр зайнятості безпідставно здійснив йому виплату допомоги по безробіттю, як особі, яка не має будь-яких доходів, за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями Пенсійного фонду та понесеними позивачем збитками.

Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №927/455/17, від 15.05.2018 у справі №920/471/17, від 20.04.2018 у справі №906/579/17, від 13.02.2018 у справі №915/282/17.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивач довів наявність усіх трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії відповідача, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, що є підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди відповідно до ст. 1173 ЦК України.

У зв`язку з вищевикладеним, доводи відповідача про відсутність у нього підстав для повернення коштів відповідачу як незаконно виплачених останнім, відхиляються судом як необґрунтовані.

Також суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у Чернігівського міського центру зайнятості повноважень щодо стягнення з органів Пенсійного фонду коштів, як виплачену допомогу по безробіттю, з посиланням на приписи статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", оскільки правовим обґрунтуванням заявленого позову є ст. 1173 Цивільного кодексу України, яка регулює відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади.

Стосовно доводів відповідача про свідоме неповідомлення ОСОБА_1 . Центру зайнятості про призначення йому пенсії та безпідставне отримання допомоги по безробіттю і пенсії за віком, суд погоджується з запереченнями позивача у цій частині, що рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах з 26.09.2019 було прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області 29.04.2020, а допомога по безробіттю була виплачена ОСОБА_1 по 15.04.2020, відтак доводи у цій частині відхиляються судом.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", “Серявін та інші проти України” обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П`ятницька, 83а, м. Чернігів, 14005) на користь Чернігівського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 21395273, вул. Попудренка, 14, м. Чернігів, 14017) 16 204,34 грн матеріальної шкоди та 2102,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун