Рішення № 91621745, 07.09.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/966/20Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.

за участю представників:

від позивача: Пучкова Л.А. (на підставі ордера);

від відповідача: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство „Рідна природа” (65007, м. Одеса, Приморський р-н, вул. Пантелеймонівська, буд. 101, кв. 30);

про стягнення 1281495,60 грн.

.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 06.04.2020 року до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк” вх. ГСОО №1004 до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство „Рідна природа”, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором фінансового лізингу №DNH2LNI05953 від 14.07.2014р. у розмірі 1281495,60 грн., а також стягнути судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору фінансового лізингу №DNH2LNI05953 від 14.07.2014р.

Ухвалою суду від 13.04.2020 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/996/20 за правилами загального позовного провадження із призначенням проведення підготовчого засідання на 13.04.2020 року о 13:45 год.

13.05.2020 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство „Рідна природа” надійшла заява (вх.№ГСОО11955/20), відповідно до якої позивач повідомив про неможливість прибути у судове засідання представника, оскільки він перебуває за межами Одеської області та у зв`язку з дією обмежень, визначеними Постановою Кабінету Міністрів України №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2». При цьому, відповідач зазначив, що у зв`язку з пандемією короновірусу, не має можливості підготувати відзив на позовну заяву через перебування всіх працівників на карантині, офіс не функціонує, з огляду на наведене, останній просить відкласти розгляд справи №916/966/20 та продовжити строки надання відзиву та доказів.

У судовому засіданні від 13.05.2020 року судом, приймаючи до уваги клопотання відповідача, в зв`язку з продовженням строку судового розгляду справи на строк дії карантину було оголошено протокольну ухвалу, якою було задоволено клопотання відповідача та відкладено підготовче засідання по справі №916/966/20 на 03.06.2020 року о 14:30 год.

13.05.2020 року до суду від Акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк” надійшли письмові пояснення (вх.№ГСОО 12025/20), відповідно до яких позивач повідомляє, що в тексті позовної заяви допущено технічну помилку, а саме зазначено що 22.07.2014 року відповідач повернув предмет лізингу автомобіль позивачу. Між тим, зазначене не відповідає дійсності, оскільки по-перше, предметом договору лізингу, що є підставою позову є не автомобіль, а комбайн із жаткою та візок транспортний, по- друге, 22.07.2017 року відбулось передання об`єкту лізингу від банку до Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство „Рідна природа”, відповідно до акту прийому- передачі.

При цьому, позивач зазначив, що об`єкти лізингу знаходиться у володінні відповідача, від проведення моніторингу об`єктів лізингу відповідач ухиляється, місцезнаходження їх позивачу невідоме. Останнє погашення відповідач проводив 28.12.2017 року у сумі 320 373, 90 грн.

У судовому засіданні від 03.06.2020 року, розглянувши та дослідивши зміст письмових пояснень від Акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк”, судом було прийнято вказані письмові пояснення, з огляду на що, розгляд справи здійснюється з врахуванням виправлень в тексті позовної заяви, на які вказано позивачем у письмових поясненнях.

Ухвалою суду від 03.06.2020 року, приймаючи до уваги неявку представників сторін, судом було відкладено підготовче засідання по справі №916/966/20 на "08" липня 2020 р. о 15:00.

19.06.2020 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство „Рідна природа” надійшло клопотання (вх. ГСОО №15870/20) про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з продовженням карантину до 31.07.2020 року. При цьому, відповідач зазначив про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву на час дії карантину.

Згідно із ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 1, 2, 6 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

В той же час, станом на дату подання зазначеного клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство „Рідна природа” (19.06.2020 року), постановою Кабінету Міністрів України “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARA-Cov-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів” від 20.05.2020 року №392, установлено з 22 травня 2020 року до 22 червня 2020 року на всій території України карантин.

Відповідно до п. 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла станом на день подання клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство „Рідна природа” ) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19),строки, визначені статтями46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Розділ X доповнено пунктом 4 згідно із Законом “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” № 540-IX від 30.03.2020.

Таким чином, враховуючи положення Господарського процесуального кодексу України щодо продовження строку для подання відзиву на період дії карантину, у судовому засіданні від 08.07.2020 року, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання відповідача та протокольною ухвалою продовжив строк для подання відзиву.

При цьому, у судовому засіданні 08.07.2020 року судом, приймаючи до уваги нез`явлення відповідача у судове засідання, враховуючи, подане відповідачем клопотання про відкладення підготовчого засідання, оскільки питання, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні, було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання по справі №916/966/20 на 27.07.2020 року о 16:30.

20.07.2020 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство „Рідна природа” надійшло клопотання (вх. ГСОО №19019/20) про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з продовженням карантину до 31.07.2020 року.

24.07.2020 року до суду від Акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк” надійшли письмові пояснення (вх.№ГСОО 19676/20), відповідно до яких позивач просив долучити до матеріалів справи розрахунок заборгованості за кредитом, оскільки той, що додано до позовної заяви містить арифметичну помилку. Так, 28.12.2017 року відповідач не здійснював погашень за кредитом, останнє погашення було 14.09.2017 року.

У судовому засіданні від 27.07.2020 року судом було прийнято письмові пояснення позивача до розгляду та залучено до матеріалів справи виправлений розрахунок.

При цьому, ухвалою суду від 27.07. 2020 року, з метою повного та всебічного розгляду справи, з огляду на неявку представників сторін, приймаючи до уваги продовження дії карантину на території України, введеного Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", відкладено підготовче засідання у справі №916/966/20 на "05" серпня 2020 р. о 11:30.

04.08.2020 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство „Рідна природа” надійшло клопотання (вх.№20591/20) про відкладення судового засідання у зв`язку із карантинними обмеженнями. При цьому, відповідач зазначає, що не має можливості забезпечити явку представника у судове засідання, оскільки всі представники юридичного департаменту, з яким укладено договір на представництво, у зв`язку з карантином були відправленні у відпустку без збереження заробітної плати. При цьому, зазначив про відсутність можливості для прийняття участі у судовому засіданні №916/966/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду з використанням технічних засобів.

Згідно положень частини 1 статті 118 вказаного Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч.1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.2).

Відповідно до пункту 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону № 731-IX від 18.06.2020 процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 N 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 N 731-IX.

Отже такі процесуальні дії могли бути вчинені до спливу вказаного 20-денного строку тобто до 06.08.2020 (Закон України від 18.06.2020 N 731-IX набрав чинності 17.07.2020).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України» зазначено, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів.

З огляду на зазначене, у судовому засіданні від 05.08.2020 року судом протокольною ухвалою було відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство „Рідна природа” про відкладення судового засідання.

Ухвалою суду від 05.08.2020 року судом було закрито підготовче провадження у справі № 916/966/20 та призначено справу до розгляду по суті. При цьому, вказаною ухвалою, з метою економії процесуального часу та належного повідомлення сторін було призначено одразу дві дати судових засідань: на "10" серпня 2020 р. о 10:00 та "07" вересня 2020 року о 12:30.

У судовому засіданні від 10.08.2020 року, оскільки спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом було оголошено перерву у судовому засіданні до 07.09.2020 року о 12:30 год.

07.09.2020 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство „Рідна природа” клопотання про відкладення судового засідання по справі (вх.№ГСОО 23257/20), в якому просив відкласти розгляд справи на іншу дату з урахуванням строку дії карантину. В обґрунтування поданого клопотання, відповідач повторно зазначає, що не має можливості забезпечити явку представника у судове засідання, оскільки всі представники юридичного департаменту, з яким укладено договір на представництво, у зв`язку з карантином були відправленні у відпустку без збереження заробітної плати.

У судовому засіданні від 07.09.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 07.09.2020 року не з`явився, між тим, про розгляд справи повідомлявся про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином про що свідчить наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення судових відправлень. Водночас, суд зазначає, що відповідачем не було висловлено свою позицію щодо суті, однак враховуючи, що відповідач був обізнаний про розгляд справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Зза результатами розгляду клопотання відповідача про відкладення судового засідання за вх. ГСОО 23527/20 від 07.09.2020 року судом було відмовлено у його задоволенні з огляду на таке:

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 р. № 291, від 04.05.2020 р. № 343) з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня 2020р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.

В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020р. №292 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" з 22.05.2020р. до 22.06.2020р. на усій території України установлено карантин, з продовженням на всій території України дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Водночас, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)” від 30.03.2020р., який набрав чинності 02.04.2020р., внесено зміни, зокрема, до Господарського процесуального кодексу України щодо продовження процесуальних строків згідно прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 року №760 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» внесено зміни у постанову Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», продовжено карантин до 31.10.2020 року.

Дійсно визначені вказаною постановою обмежувальні заходи певною мірою перешкоджають учасникам справи здійснювати користування своїми процесуальними правами, зокрема, щодо участі у судовому засіданні.

Поряд з цим, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу, роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. 1, 3, 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України).

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому господарський суд зазначає, що вирішення питання про відкладення розгляду справи відноситься до компетенції суду, та умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.2 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як встановлено судом з матеріалів справи, судові засідання неодноразово відкладались, в зв`язку із задоволенням клопотань відповідача, з огляду на встановлення карантину, а тому відповідач у разі необхідності мав достатньо часу для реалізації свого процесуального права на подання пояснень по суті спору, у тому числі шляхом їх надіслання засобами поштового зв`язку чи електронної пошти.

Як неодноразово зазначав відповідач у клопотаннях про відкладення судового засідання, всі представники юридичного департаменту, з яким укладено договір на представництво, у зв`язку з карантином були відправленні у відпустку без збереження заробітної плати, проте відповідач не обмежений у праві вибору іншого представника для захисту своїх прав та інтересів. Обґрунтування неможливості участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення у клопотанні відповідач не навів.

Водночас, суд зазначає, що ухвалами господарського суду було рекомендовано учасникам справи на період карантинних заходів, введених Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" ( із змінами) всі необхідні документи надавати суду в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі "Електронний суд", поштою, факсом або дистанційними засобами зв`язку. При цьому, зазначеними ухвалами суду явка учасників справи в судове засідання для розгляду справи по суті обов`язковою не визнавалась.

Враховуючи викладене вище, а також те, що на час проведення судового засідання 07.09.2020 року, на державному рівні вже було вжиті заходи щодо послаблення карантину, суд зазначає, що відповідач, у разі необхідності, мав можливість бути присутнім у даному судовому засіданні, як безпосередньо так і прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в зв`язку з чим у суду відсутні підстави для його задоволення.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення своєчасного судового захисту, дотримуючись завдань судочинства щодо своєчасного розгляду справи, у межах розумного строку, суд приймає рішення у даній справі за наявними в ній матеріалами та за відсутності представників учасників справи.

З метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 07.09.2020р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 17.09.2020р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.2014 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк") (надалі – банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство „Рідна природа” (надалі – лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №DNH2LNI05953, відповідно до якого банк здійснює придбання у власність у ТОВ „Приват лізинг” юридична адреса якого: 03191, м. Київ, Голосіївський район, вул. Ломоносова, буд. 54А, офіс 5, код ЄДРПОУ 33274434, (надалі – продавець), а потім передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач приймає від банка в платне користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу (надалі - лізинг) майно відповідно до специфікації (надалі – додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору (надалі – майно).

Відповідно до п. 1.2. Договору, вартість Майна становить: 2 966 425,00 (два мільйони дев`ятсот шістдесят шість тисяч чотириста двадцять п`ять) гривень 00 копійок, ПДВ 593 285,00 (п`ятсот дев`яносто три тисячі двісті вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок, усього до оплати 3 559 710,00 (три мільйони п`ятсот п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот десять) гривень 00 копійок.

Положенням п.1.4 Договору сторонами узгоджено, що авансовий платіж лізингоодержувача в рахунок оплати Майна становить 10 % (десять) відсотків від суми до оплати, зазначеної в п.1.2 даного Договору, що становить 356 971,00 (триста п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят одна) гривня 00 копійок і підлягає сплаті у день укладення даного договору фінансового лізингу на рахунок відкритий згідно п.1 цього Договору.

Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються Графіком внесення лізингових платежів, зазначеним в додатку №2, що є невід`ємною частиною даного договору фінансового лізингу (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору, загальна сума цього Договору становить 3 559 710,00 (три мільйони п`ятсот п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот десять) гривень 00 копійок і складається з: суми авансовою платежу 355 971, 00 (триста п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят одна) гривня 00 копійок, згідно п 1.4. та загальної вартості лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого в лізинг майна, 3 203 739, згідно з Графіком внесення лізингових платежів, зазначених у Додатку №2, що є невід`ємною частиною даного договору фінансового лізингу.

П.3.1 Договору визначено, що передача банком і прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно Акту прийому-передачі Майна - Додаток 4, що є невід`ємною частиною даного Договору, не пізніше 12 (дванадцять) календарних днів після внесення авансового платежу, зазначеного в п.1.4 даного договору, на рахунок відкритий згідно п.1.5. цього Договору. Строк передачі Майна може змінюватись а залежності від дотриманням продавцем строку поставки майна за договором купівлі-продажу укладеного між банком по продавцем, про що банк попередньо повідомляє лізингоодержувача. З моменту підписання сторонами Акту, до лізингоодержувача переходять всі ризики, пов`язані з користуванням і володінням Майном (у тому числі ризики, пов`язані з відшкодуванням збитків та шкоди, заподіяних третім особам внаслідок використання Майна). 3 моменту підписання Акту, лізингоодержувач несе повну цивільну відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує в повному обсязі шкоду третім особам, заподіяну в результаті експлуатації майна ризик невідповідності майна цілям використання цього майна несе лізингодержувач.

За умовами п. 11.1 строк дії цього договору з дати підписання цього договору до 13.07.2019 року. Зазначений строк може бути змінений згідно п.п.10.1-10.4.2 цього договору.

У Специфікації майна, що вказана у додатку №1 до Договору та підписана між сторонами, визначено майно, що є предметом фінансового лізингу, а саме зернозбиральний комбайн CLAAS Tucano 440 №83901957, 2012 р.в. вартістю 2 817 500 грн., жатка зернова V750 №71610693 вартістю 550 620 грн та візок транспортний вартістю 191 590 грн, загальною вартістю майна – 3 559 710 грн.

У Додатку №2 до договору фінансового лізингу № DNH2LNI5953 від 14.07.2014 року сторонами визначено графік лізингових платежів (графік відшкодування вартості майна), в якому передбачено сплату лізингоодержувачем лізингових платежів у розмірі 320 373, 90 грн з 14.07.2014 року по 13.07.2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2014 року між ТОВ «Приват Лізинг» (продавець) та ПАТ КБ «Приватбанк» (покупець) було складено акт №1 прийому-передачі майна до договору №DNH2LNI05953, за яким продавець передав, а покупець прийняв у власність майно: зернозбиральний комбайн CLAAS Tucano 440 №83901957, 2012 р.в. вартістю 2 817 500 грн., жатка зернова V750 №71610693 вартістю 550 620 грн та візок транспортний вартістю 191 590 грн, загальною вартістю майна – 3 559 710 грн.

22.07.14 року між сторонами підписано акт прийому-передачі до договору фінансового лізингу №DNH2LNI05953 від 14.07.2014 року, відповідно до якого банк передав, а лізингоодержувач прийняв у лізинг майно: зернозбиральний комбайн CLAAS Tucano 440 №83901957, 2012 р.в. вартістю 2 817 500 грн., жатка зернова V750 №71610693 вартістю 550 620 грн та візок транспортний вартістю 191 590 грн, загальною вартістю майна – 3 559 710 грн.,

Як вбачається з наявних в матеріалах справи виписок по рахунку № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 за період 31.01.2000 року по 09.07.2020 року, виписки по рахунку № НОМЕР_4 за період з 31.01.2000 року по 26.12.2017 року (а.с.71-73) та розрахунку заборгованості (а.с. 74), відповідач вносив лізингові платежі у розмірі 320 373, 90 грн з 23.12.2014 року по 14.09.2017 року, що в загальному розмірі становить 1922243, 40 грн. сплачених коштів, проте в подальшому лізингові платежі відповідачем не сплачувались в порушення умов договору та графіку погашення лізингових платежів.

Стаття 180 Господарського кодексу України передбачає, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі укладений договір фінансового лізингу №DNH2LNI05953 від 14.07.2014 року.

Згідно зі статтею 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Відповідно до ч.2 ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг”, за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України „Про фінансовий лізинг” відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

У відповідності до статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Так, суд зазначає, що за договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договору оренди та купівлі-продажу.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” встановлено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

За приписами ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг”, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Верховний Суд у постанові від 11.06.2018 року у справі дійшов висновку, що застосована законодавцем конструкція “можуть включати”, а не “можуть лише включати” чи “можуть включати виключно”, як і зазначення в п. “г” даної норми загальної фрази “інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу”, свідчить, що даний склад лізингових платежів становить приблизний характер і є загальним орієнтиром для сторін договору фінансового лізингу. Повний та чіткий склад лізингових платежів, з врахуванням наведених положень ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України, сторони договору визначають та погоджують вільно, самостійно та на власний розсуд безпосередньо в договорі.

Як вище встановлено судом, у п. 2.1. Договору сторонами було узгоджено, що загальна сума цього Договору становить 3 559 710,00 грн. і складається з: суми авансовою платежу 355 971, 00 грн. згідно п1.4. та загальної вартості лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого в лізинг майна, 3 203 739, згідно з Графіком внесення лізингових платежів, зазначених у Додатку №2, що є невід`ємною частиною даного договору фінансового лізингу.

Крім того, у додатку №2 до договору фінансового лізингу № DNH2LNI5953 від 14.07.2014 року сторонами визначено графік лізингових платежів (графік відшкодування вартості майна), в якому передбачено сплату лізингоодержувачем лізингових платежів у розмірі 320 373, 90 грн з 14.07.2014 року по 13.07.2019 року.

Судом встановлено, що об`єкт лізингу був переданий позивачем відповідачу 22.07.2014 року.

Відповідач сплачував лізингові платежі, що підтверджується банківськими виписками, в загальній сумі 1922243, 40 грн., однак не у повному обсязі згідно графіку платежів, затвердженого обома контрагентами, у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість по лізинговим платежам в сумі 1281495,60 грн., яка підлягає стягненню в повному обсязі.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строки оплати лізингових платежів узгоджені сторонами в графіку лізингових платежів, що є додатком до договору і містить чіткі дати оплати кожного платежу.

Отже, матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості з лізингових платежів у розмірі та порядку, визначеному у додатку №2 до договору фінансового лізингу № DNH2LNI5953 від 14.07.2014 року.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, в порушення вимог ст.ст.73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем до суду не надано доказів відсутності боргу або контррозрахунку стягуваної суми, що дає суду підстави вирішувати спір за наявними письмовими доказами.

Суд, перевірив наданий позивачем розрахунок на предмет правильності та законності заявленого до стягнення розміру заборгованості, вважає його вірним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконав умови укладеного між сторонами договору DNH2LNI5953 від 14.07.2014 року, а саме не сплатив у повному обсязі заборгованість за договором фінансового лізингу.

За таких обставин, позов слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача заборгованість за договору фінансового лізингу №DNH2LNI4013 від 02.07.2015 року в сумі 1281495, 60 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у сумі 19222, 43 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство „Рідна природа” (65007, м. Одеса, Приморський р-н, вул. Пантелеймонівська, буд. 101, кв. 30, код ЄДРПОУ 19058491) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49027, м. Дніпро, а/с 1800; код ЄДРПОУ 14360570) 1281495/один мільйон двісті вісімдесят одна тисяча чотириста дев`яносто п`ять/грн. 60 коп. заборгованості за договором фінансового лізингу №DNH2LNI05953 від 14.07.2014 року та 19 222/дев`ятнадцять тисяч двісті двадцять дві/грн. 43 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в порядку ст. 256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено 17 вересня 2020 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська