Рішення № 91621523, 15.09.2020, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 рокуСправа № 912/1305/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І., розглянув у судовому засіданні справу №912/1305/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний інститут "Агропроект", вул. Ельворті, 2, м. Кропивницький, 25006

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційне підприємство "Евіс", вул. Ельворті, буд. 2, кімн. 604, м. Кропивницький, 25006

про стягнення 7633,46 грн

Представники сторін:

від позивача - Кленетенко А.А. посвідчення адвоката №301 від 06.08.2018, ордер серія ВА №1005092 від 15.07.20;

від відповідача - Феркалюк Ю.О., довіреність № б/н від 15.07.20 заступник директора;

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний інститут "Агропроект" (далі ТОВ ПВІ "Агропроект", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційне підприємство "Евіс" (далі - ТОВ ПКП "Евіс", відповідач) про стягнення 9 814,99 грн заборгованості по орендній платі, 341,91 грн пені, 65,97 грн 3% річних, 9,81 грн інфляційних втрат, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань по договору оренди №51-ОР від 03.01.2017 в частині сплати експлуатаційних витрат та орендної плати.

Ухвалою від 06.04.2020 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/1305/20 за правилами загального позовного провадження. Постановлено, що дату і час підготовчого засідання у справі №912/1305/20 буде призначено додатково ухвалою суду, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

25.06.2020 ухвалою суду призначено підготовче засідання на 16.07.2020 о 16:30 год.

В підготовчому засіданні 16.07.2020 оголошено перерву на 06.08.2020 на 15:00 год., а в засідання 06.08.2020 перерву на 31.08.2020 на 16:00 год.

31.07.2020 відповідачем подано суду відзив на позов, де зазначено про сплату 2493,17 грн по рахунку від 24.12.2019. Вказано, що ним отримано від позивача повідомлення 18.12.2019 про закінчення терміну дії договору, підписання акта прийому передачі та неможливість перебування співробітників з 01.01.2020. Тому, відповідач зазначає, що протягом січня 2020 року у нього відсутній доступ до користування майном, тому в задоволенні позову просить відмовити.

12.08.2020 до суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог з врахуванням оплати 15.06.2020 відповідачем 2493,17 грн, тому позивач зазначає ціну позову 7633,46 грн, з яких 7321,82 грн боргу по орендній платі та експлуатаційним витратам, 255,06 грн, пені, 49,21 грн 3% річних та 7,37 грн інфляційних втрат.

Крім того, позивачем подано суду клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 6900,00 грн.

Ухвалою від 31.08.2020 судом прийнято до розгляду заяву ТОВ ПВІ "Агропроект" про зменшення позовних вимог від 11.08.2020 та постановлено подальший розгляд справи здійснювати із урахуванням ціни позову 7633,46 грн. Закрито підготовче провадження та призначено справу № 912/1305/20 до судового розгляду по суті на 15.09.2020 о 08:40 год.

10.09.2020 на адресу суду від відповідача надійшло заперечення на клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.

15.09.2020 судом розпочато розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 15.09.2020 представником позивача позовні вимоги підтримано в повному обсязі. Відповідачем позов заперечено.

В судовому засіданні 15.09.2020 досліджено докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2017 між ТОВ ПВІ "Агропроект" (орендодавець) та ТОВ ПКП "Евіс" (орендар) укладено договір оренди № 51/ОР (далі - Договір, а.с. 7-9), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (платне тимчасове користування) приміщення (кім. 604) загальною площею 89,56 кв.м на шостому поверсі будинку, який розташований за адресою: 25006, м. Кропивницький, вул. Ельворті, 2.

Передача приміщення та майна здійснюється по акту передачі-прийняття, підписання якого свідчить про фактичну передачу таких в оренду (п. 2.1. Договору).

У випадку закінчення дії цього Договору або його розірваний орендар повертає приміщення і майно орендодавцю аналогічно порядку встановленому при передачі його орендарю. Приміщення і майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта передачі-прийняття (п. 2.3. Договору).

Орендна плата (з урахуванням ПДВ) встановлюється 4478 грн 00 коп. на місяць. В поняття "місяць" треба розуміти входять години перебування Орендаря у приміщенні в робочі дні з 7-00 ранку до 20-00 вечора. Орендна плата кожного місяця коригується, з урахуванням індексу інфляції з наростаючим підсумком. У розмір орендної плати не входять експлуатаційні витрати: електроенергія, опалення, водопровід, каналізація, витрати за користування телефоном (включаючи вартість розшифровки сум до сплатила), а також, перебування орендаря, у разі необхідності, з дозволу орендодавця, в інші години робочих днів, та у вихідні і святкові днів. Ці послуги оплачуються додатково за окрему плату по фактичним витратам з урахуванням використання приміщень загального користування (коридори, туалет, сходинкова клітка, вестибюль) згідно додатку №2 до цього Договору (п.п. 3.1.-3.3. Договору).

Цей договір вступає в силу з 03.01.2017 по 31.12.2017 включно (п. 6.1. Договору).

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

До Договору сторонами підписано додаток № 2 "Перелік наданих послуг та коефіцієнти їх приведення до розрахункових величин" (а.с. 10).

25.12.2017 між сторонами підписано Додаткову угоду до Договору (а.с. 11), за умовами якої внесено зміни до п.п. 6.1. Договору, а саме: "Договір вважається укладеним до 31.12.2018".

13.12.2018 між сторонами підписано Додаткову угоду до Договору (а.с. 12), за умовами якої, зокрема внесено зміни до п.п. 6.1. Договору, а саме: "Договір вважається укладеним до 31.12.2019".

Листом від 18.12.2019 за № 333 орендодавцем повідомлено орендаря про закінчення терміну дії Договору та зазначено про необхідність передання орендованого приміщення та здійснення взаємних розрахунків за Договором. А також зазначено, що перебування співробітників підприємства відповідача в приміщенні з 01.01.2020 буде неможливим (а.с. 13).

30.01.2020 між сторонами підписано акт передачі-прийняття приміщення та майна орендодавцю (а.с. 17).

Позивач зазначає, що у зв`язку з продовженням відповідачем користуватись приміщенням, в силу норм ст. 764 ЦК України, відповідач має сплатити за січень 2020 року відповідні платежі на загальну суму 7321,82 грн, а саме: з водопостачання в сумі 165,68 грн, з опалення в сумі 811,33 грн, з постачання електричної енергії в сумі 54,60 грн, на обслуговування ліфту в сумі 6,80 грн, за вивіз твердих побутових відходів в сумі 7,30 грн, з оренди приміщення в сумі 5055,81 грн, ПДВ - 1220,30 грн.

Більше того, позивачем нараховано відповідачу за невиконання вищевказаних зобов`язань пеню в сумі 255,06 грн за період з 04.01.2020 по 25.03.2020, інфляційні втрати в сумі 7,37 грн за січень-лютий 2020 року та 3% річних в розмірі 49,21 за період з 04.01.2020 по 25.03.2020.

Лист від 18.12.2019 № 333 позивач вважає не запереченням, а повідомленням про необхідність здійснення розрахунку.

Зазначений лист за поясненнями відповідача був отриманий директором наприкінці грудня і працівники дійсно з 01.01.2020 допуску до приміщення не мали.

Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частинами 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.6 ст.283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.4 ст.284 ГК України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з частиною другою статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 6.4 Договору, договір оренди припиняє свою дію внаслідок закінчення терміну, на який він був укладений.

Разом з тим, у листі від 18.12.2019 № 333 позивач повідомив ТОВ ПКП "Евіс" про закінчення терміну дії Договору та необхідність передати приміщення по акту приймання- передачі до 31.12.2019 (а.с. 13). Отримання такого листа відповідачем підтверджено.

Суд зазначає, що вимога про припинення договору оренди може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вимога обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та її направлення у межах строку, встановленого законом.

Сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії такого договору.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справах № 906/742/18, № 906/743/18, № 906/746/18 та від 16.07.2019 у справі № 906/744/18, від 13.08.2019 у справі № 906/740/18, № 904/342/19.

Тому, з врахуванням наведеного та з огляду на зміст листа, суд дійшов висновку, що Договір оренди №51/ОР від 03.01.2017 припинив свою дію 31.12.2019.

Доводи позивача про те, що лист не є запереченням, спростовуються самим змістом листа та поясненнями відповідача щодо реальності наміру позивача припинення договірних відносин.

Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що об`єкт оренди повернуто за актом 30.01.2020.

Відповідачем заперечено факт перебування та користування об`єктом оренди у січні 2020 року у зв`язку з отриманим листом від 18.12.2019 про закінчення терміну дії Договору.

Суд зазначає, що за невиконання обов`язку з повернення орендованого майна встановлено особливий вид неустойки, передбачений ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно п. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним новими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до вимог ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, зокрема встановлення сплати пені як виду неустойки, вчиняється у письмовій формі, тобто стягується за умови наявності договору сторін.

Враховуючи викладене, необґрунтованим є нарахування позивачем за січень 2020 року орендної плати в сумі 5055,81 грн та нарахувань з водопостачання в сумі 165,68 грн, з опалення в сумі 811,33 грн, з постачання електричної енергії в сумі 54,60 грн, на обслуговування ліфту в сумі 6,80 грн, за вивіз твердих побутових відходів в сумі 7,30 грн, ПДВ - 1220,30 грн, саме на підставі Договору оренди №51/ОР від 03.01.2017, строк дії якого закінчився 31.12.2019, й відповідно, пені, 3 % річних та інфляційних втрат як похідних вимог від суми основного грошового зобов`язання, розрахованих починаючи з 04.01.2020.

Крім того, за січень 2020 року акт наданих послуг сторонами не підписано, внаслідок чого не є належним та допустимим доказом - первинним документом, що підтверджує факт здійснення господарської операції в розумінні вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/70.

Обгрунтування порядку розрахунку сум по комунальним послугам не надано.

Суд вважає, що зазначені дії сторін з надання відповідних послуг знаходяться поза межами відносин, врегульованих договором оренди №51/ОР від 03.01.2017, й відповідно вимоги можуть заявлятися й відповідні суми заборгованості нараховуватись не з підстав невиконання умов останнього та не у розмірі, визначеному в цьому Договорі.

Враховуючи вище встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що безпідставним є нарахування позивачем за січень 2020 року орендної плати в сумі 5055,81 грн та нарахувань з водопостачання в сумі 165,68 грн, з опалення в сумі 811,33 грн, з постачання електричної енергії в сумі 54,60 грн, на обслуговування ліфту в сумі 6,80 грн, за вивіз твердих побутових відходів в сумі 7,30 грн, ПДВ - 1220,30 грн, а також 255,06 грн пені, 7,37 грн інфляційних втрат та 49,21 грн 3% річних на дану заборгованість з підстав та у спосіб, визначений позивачем.

Позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір та витрати на правничу допомогу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.09.2020.

Суддя В.Г. Кабакова