Рішення № 91619476, 08.09.2020, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/2624/20

провадження №2/619/862/20

РІШЕННЯ

іменем України

08 вересня 2020 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.за участю секретаря судового засідання Молотко А.В.

Справа № 619/2624/20

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: Вільшанська селищна рада Дергачівського району Харківської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позов про визнання права власності.

Виклад позиції позивача.

10 червня 2020 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Холодова Л.Ю. звернулася до суду з позовом до Вільшанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, в якому просила визнати за нею право власності на житловий будинок з господарсько-побутовим будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку набувальної давності. В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 02 вересня 1995 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, що підтверджується дублікатом свідоцтва про шлюб. Через рік після одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_1 переїхали жити в будинок АДРЕСА_1 . Однак ОСОБА_1 не зареєструвала факт постійного проживання у вищезазначеному будинку. Факт проживання ОСОБА_1 у вказаному будинку підтверджується довідкою, виданою 18.07.2020 Вільшанською селищною радою Дергачівського району Харківської області за № 1605, в якій вказано, що за адресою: АДРЕСА_2 , у період з 1996 по теперішній час постійно проживає ОСОБА_1 разом із своєю донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 24432884 від 12.11.2009 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва про право спадкування за законом від 25.02.1989, виданого Дергачівською державною нотаріальною конторою та має відмітку Дергачівського бюро технічної інвентаризації датовану 02.08.1998. Аналогічна інформація міститься в технічному паспорті від 15.10.2009, де власником вказана ОСОБА_4 , яка ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. ОСОБА_2 був рідним онуком ОСОБА_4 , та тривалий час був зареєстрований у будинку АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер. Після його смерті позивач ОСОБА_1 провела газифікацію будинка АДРЕСА_2 . Крім того з 2008 року ОСОБА_1 сплачує за електроенергію, також сплачувала земельний податок за земельну ділянку, яка виділена за обслуговування будинка АДРЕСА_2 . На сьогоднішній день позивач ОСОБА_1 разом із своєю донькою продовжують проживати у вказаному житловому будинку. Догляд за будинком здійснює тільки позивач ОСОБА_1 .

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

11 червня 2020 року після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання на 10 год 00 хв 10 липня 2020 року. Направлено відповідачеві копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов в строк до 08 липня 2020 року.

10 липня 2020 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 11 год 00 хв 19 серпня 2020 року.

19 серпня 2020 року розгляд справи було відкладено з метою з`ясування питання чи визнає позов відповідач або чи наявні у нього заперечення проти позову.

У судове засідання 08 вересня 2020 року представник відповідача не з`явився, селищний голова подав до суду заяву, в якій позов визнав та справу просив розглядати у відсутність представника селищної ради.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, її представник адвокат Холодов Л.Ю. подав до суду заяву, в якій справу просив розглядати у його відсутність.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно КП «Дергачівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» № 24432884 від 12.11.2009 право власності на будинок АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину 1- 606, виданого 15.02.1989 Дергачівською державною нотаріальною конторою.

Згідно з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до довідки № 1605 від 18.07.2008, виданої селищною головою Вільшанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_1 з 1996 року дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом із своєю донькою ОСОБА_5 .

Відповідно до розпорядження Вільшанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 05 січня 2016 року «Про перейменування вулиць, провулків селища Вільшани» вулиця Свердлова перейменована на вулицю Гончаренка.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

За змістом зазначеної норми для набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю необхідне добросовісне заволодіння і наявність умов, які б свідчили про те, що встановити попереднього власника не має можливості, а майно, на яке претендує особа, надійшло до неї законно, як-то із правочину чи як безхазяйна річ.

З урахуванням зазначеного, для правильного вирішення спору, пов`язаного з правом власності в силу набувальної давності, слід належним чином встановлювати обставини, що мають значення для справи, та враховувати зокрема наступне:

- задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст. 344 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння;

- за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено;

- відлік строку набувальної давності починається з моменту заволодіння нерухомим майном; у випадку коли володілець заволодів майном на підставі певного договору з його власником, строк набувальної власності обчислюється з моменту спливу строку позовної давності.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суду у постанові від 28 квітня 2020 року (справа № 552/1354/18, провадження № 61-44893св18) зазначив, що Володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном..

Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі № 755/16913/16-ц.

З наданих матеріалів справи, вбачається що позивач знала, хто саме є власником житлового будинку.

Слід зазначити, що сам по собі факт користування позивачем спірним житловим будинком не є підставою виникнення права власності за набувальною давністю.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

В розумінні ст. 344 ЦК України ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем майна, що виключає можливість визнання за нею права власності за набувальною давністю.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно п. 15.5 ч.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 206, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354, пунктом 15.5 ч. 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

ухвалив

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Вільшанська селищна рада Дергачівського району Харківської області, місцезнаходження: 62360, Харківська область, Дергачівський район, смт Вільшани, вул. Центральна, 4/ Ветеринарна, 1, код в ЄДРПОУ 04398844.

Повне судове рішення складено 18 вересня 2020 року.

Суддя Є. А. Болибок