Вирок № 91618372, 16.09.2020, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кп/734/117/20 Справа № 734/1007/20

В И Р О К

іменем України

16 вересня 2020 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді - Анохіна А.М.,

при секретарі Колоколуші Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019270130000649 від 16.10.2019 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до ст. 89 КК України вважається таким, який не має судимості,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 222, ч. 2 ст. 222 КК України

за участі сторін кримінального провадження:

прокурорів Крупини Л.Г., Бабича О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого Гуца А.М.,

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2019 року, точний час досудовим слідством не встановлено, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, користуючись мобільним телефоном з доступом до мережі Інтернет, маючи умисел на отримання шляхом шахрайства з фінансовими ресурсами позики на суму 5000 грн. в ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Код ЄРДПОУ 38569246), знаючи обов`язкові умови для його отримання, надав ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» анкетні відомості та документи іншої особи ОСОБА_2 , який не уповноважував на вчинення даних дій ОСОБА_1 . Зокрема, останній надав завідомо неправдиву інформацію до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», щодо особи позичальника, надавши до фінансової установи дані паспорту громадянина України та ідентифікаційного коду ОСОБА_2 , вказавши реквізити особистої банківської карти «Приватбанк» № НОМЕР_1 , що стало підставою для отримання кредиту у сумі 5000 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у шахрайстві з фінансовими ресурсами, тобто наданні завідомо неправдивої інформації, іншим кредиторам з метою одержання кредитів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 222 КК України

Окрім цього, 28 червня 2019 року, точний час досудовим слідством не встановлено, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, користуючись мобільним телефоном з доступом до мережі Інтернет, діючи повторно, маючи умисел на отримання шляхом шахрайства з фінансовими ресурсами позики на суму 3000 грн. в ТОВ «Авентус Україна» (Код ЄРДПОУ 41078230), знаючи обов`язкові умови для його отримання, надав ТОВ «Авентус Україна» анкетні відомості та документи іншої особи ОСОБА_2 , який не уповноважував на вчинення даних дій ОСОБА_1 . Зокрема, останній надав завідомо неправдиву інформацію до ТОВ «Авентус Україна», щодо особи позичальника, надавши до фінансової установи дані паспорту громадянина України та ідентифікаційного коду ОСОБА_2 , вказавши реквізити особистої банківської карти «Приватбанк» № НОМЕР_1 , що стало підставою для отримання кредиту у сумі 3000 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у шахрайстві з фінансовими ресурсами, тобто наданні завідомо неправдивої інформації, іншим кредиторам з метою одержання кредитів, вчиненому повторно, тобто у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого за ч. 2 ст. 222 КК України.

За сукупністю вчиненого, ОСОБА_1 обвинувачується у шахрайстві з фінансовими ресурсами, тобто наданні завідомо неправдивої інформації, іншим кредиторам з метою одержання кредитів та у шахрайстві з фінансовими ресурсами, тобто наданні завідомо неправдивої інформації, іншим кредиторам з метою одержання кредитів вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 222, ч. 2 ст. 222 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав. Пояснив, що ОСОБА_2 знав десь десять днів. Знаходячись у гральному закладі «Космолот» ОСОБА_2 попросив щоб він допоміг йому оформити займ у кредитних установах. Оформивши заяву, кредитна установа відмовила у видачі кредиту. Потім йому стало відомо, що ОСОБА_2 просив і інших осіб про допомогу у оформленні заяви. Анкету заповнив зі свого телефону. Надав паспорт та код установі «Приватбанку». Це відбувалося в гральному закладі. Кошти з карти ОСОБА_2 не знімав. Заявлений ТОВ «Авентус Україна» цивільний позов повністю не визнав.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого вважав, що не згоден із кваліфікацією дій відносно обвинуваченого за ст. 222 КК України, оскільки саме ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 подати заяву на отримання кредиту, а тому органами слідства застосована невірна кваліфікація злочину. Вказує, що якщо і був склад злочину зі сторони ОСОБА_1 то такі його дії необхідно кваліфікувати за ст. 185 або 357 КК України. Крім цього зазначив, що саме ОСОБА_2 отримав кредит. Також вказав що, на відео-спостережені біля банкомату знаходився не ОСОБА_1 . На підстави вищезазначеного просив виправдати обвинуваченого.

Незважаючи на заперечення вини обвинуваченим ОСОБА_1 вина у вчиненні інкримінованих йому злочинів доводиться зібраними по кримінальному провадженню та дослідженими в судовому засіданні доказами у їх взаємозв`язку, зокрема:

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що до нього підійшов його знайомий ОСОБА_1 та попросив у нього кредитну карту для здійснення переводів. Таку кредитну карту ОСОБА_3 надав та при цьому повідомив пін код. Карта через декілька днів йому була повернута.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні дав показання, що є знайомим ОСОБА_1 . Він запропонував отримати кредит з метою погашення кредиту з іншим банком, заповнивши анкету та відправивши заяву на отримання кредиту. Проте сказав, що йому було відмовлено в отриманні кредиту. Повернувшись додому зрозумів, що обвинувачений віддав йому не його карту. Пізніше отримав лист від кредитної установи про заборгованість. Надалі звернувся до відділення банку з проханням зробити виписку щодо руху коштів. Після отримання виписки із банку звернувся до органів поліції із заявою про вчинення злочину.

Суд, всебічно вивчивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаних вище кримінальних правопорушеннях, виходячи з наступного.

Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження,серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до вимог ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Як випливає із ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., кожна людина, звинувачена в скоєнні кримінального злочину, вважається невинуватою до тих пір, поки його провина не доведена відповідно до закону. Кожна людина при визначенні його громадянських прав і обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і неупередженим судом.

Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачає, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії" від 6 грудня 1988 року Європейський Суд з прав людини встановив, що "принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного).

Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим (підсудним) злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у Рішенні по справі "Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії № 10590/83 від 6 грудня 1988 р. та § 39 Рішення Страсбурзького суду "Капо проти Бельгії" від 13 січня 2005 року.

Згідно з положеннями ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Судовий вирок, який проголошується ім`ям держави, має бути законним, обгрунтованим і справедливим.

У правовій державі при ухваленні судового рішення не допускається звинувачувальний ухил, по суті якого кожен, хто з`явився перед судом, має бути визнаний винуватим.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції при здійснені правосуддя» визнання особи винуватою у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.

За змістом рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ст.370 КПК України, вирок суду має бути законним і обгрунтованим тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.

Згідно ст.373 КПК України,обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Статтею 84 КПК України передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, суддя і суд встановлюють наявність або відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчинені кримінальних правопорушнь (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 222, ч. 2 ст. 222 КК України по об`єднаному кримінальному провадженню № 12019270130000649 від 16.10.2019, також доводиться наступним дослідженими безпосередньо судом, згідно зі ст. 23 КПК України, доказами:

- витягом з Єдиного реєстру досудового розслідування №120192700130000649 про реєстрацію кримінального провадження від 18.09.2019 за ч. 1 ст. 357 КК України /а.с. 62/;

- постановою про визнання потерпілим ОСОБА_2 в якості потерпілого в рамках кримінального провадження № 12019270130000649 від 16.10.2019 /а.с. 69/;

- заявою ОСОБА_2 про долучення до матеріалів кримінального провадження № 12019270130000649 від 16.10.2019 виписку АТ КБ «Приватбанк» /а.с.а.с. 71-78/;

- постановою про перекваліфікацію кримінального правопорушення від 27.12.2019 /а.с.81/

- постановою про визнання потерпілим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в якості потерпілого в рамках кримінального провадження № 12019270130000649 від 16.10.2019 /а.с.86/;

- постановою про визнання потерпілим ТОВ «Авентус Україна» в якості потерпілого в рамках кримінального провадження № 12019270130000649 від 16.10.2019 /а.с.93/;

- ухвалою слідчого судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 24.10.2019 /а.с.124-125/;

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів /а.с.126-127/;

- протоколом огляду електронного носія інформації з фототаблицями та роздруківкою виписки по рахунку /а.с.129-145/;

- витягом з Єдиного реєстру досудового розслідування №12020270130000225 про виділення матеріалів досудового розслідування від 01.04.2020 за ч. 1 ст. 222 КК України /а.с. 146/;

- постановою про об`єднання матеріалів досудового розслідування № 12019270130000649 від 16.10.2019 та №12020270130000225 від 01.04.2020 /а.с.153/;

- повідомленням про підозру ОСОБА_1 від 03.04.2020 /а.с.154-155/.

Наведені вище докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено події злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини, зазначені у ст. 91 КПК України. Всі докази взаємодоповнюють один одного і в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 в інкримінованих йому злочинах.

Суд вважає покази свідків правдивими і достовірними, оскільки вони детально узгоджуються між собою та в повній мірі відповідають фактичним обставинам вчиненого злочину і підтверджуються зібраними у об`єднаному кримінальному провадженні іншими доказами.

Суд розцінює версію сторони захисту щодо того що, ОСОБА_2 сам зняв грошові кошти із своєї кредитної карти та що на відео із відео-спостереження банкомату зовсім не ОСОБА_1 як намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинені злочини.

Оцінивши належні, допустимі та достовірні докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у шахрайстві з фінансовими ресурсами, тобто наданні завідомо неправдивої інформації, іншим кредиторам з метою одержання кредитів та у шахрайстві з фінансовими ресурсами, тобто наданні завідомо неправдивої інформації, іншим кредиторам з метою одержання кредитів вчиненому повторно, тому його дії вірно кваліфікуються за ч. 1 ст. 222, ч. 2 ст. 222 КК України.

Обставин, відповідно вимог ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставин відповідно до вимог ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів) та особу винного, який за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не працює, раніше судимий.

Згідно досудової доповіді органу пробації стосовно ОСОБА_1 ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі може становити небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе лише у винятковому випадку за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. Орган пробації вважає за доцільним покласти на обвинуваченого обов`язки відповідно до ст. 76 КК України.

Згідно вимог ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - це покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

З урахуванням зазначених обставин, відповідно до вимог кримінального закону і передбачених цих законом санкцій, суд вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченому, яке буде необхідне та достатнє для його виправлення і запобіганню вчинення нових злочинів, а саме у виді штрафу, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Слід зауважити, що санкції частин 1, 2 ст. 222 КК України передбачають додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Проте, вказане додаткове покарання застосовується лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю. Оскільки такого факту встановлено не було, то з огляду на правозастосовні орієнтири викладені у п.17 Постанови пленуму ВСУ від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» наведене додаткове покарання не повинно застосовуватись до обвинуваченого.

Що стосується заявленого цивільного позову про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди на користь ТОВ «Авентус Україна» в сумі 3000,00 грн., то суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1 ст. 55 КПК України передбачено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.06.2019 ОСОБА_1 незаконно використав персональні дані ОСОБА_2 за допомогою відповідного електронного сервісу, що міститься на офіційному сайті товариства:www.creditplus.ua шляхом укладення кредитного договору № 1019407 від 28.06.2019. При реєстрації платіжної картки ТОВ «Авентус Україна» були переведені грошові кошти в розмірі 3000,00 грн., які в подальшому були зняті ОСОБА_1 , що підтверджується розрахунком. /а.с.143-145/.

У зв`язку з цим, даний цивільний позов підлягає задоволенню.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази відсутні.

Підстав для обрання запобіжного заходу обвинуваченому до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 371 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1, ч.2 ст. 222 КК України, призначивши покарання:

-за ч. 1 ст. 222 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю;

-за ч. 2 ст. 222 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 (три тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн. без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в розмірі 3000 (три тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн. без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ТОВ «Авентус Україна» (Код ЄРДПОУ 41078230) матеріальну шкоду в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя А.М.Анохін