Рішення № 91616556, 16.09.2020, Каланчацький районний суд Херсонської області

Справа № 657/141/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2020 року Каланчацький районний суд Херсонської області

в складі головуючого судді Ковальчук О.В.,

за участю секретаря Шахової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Каланчак цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова группа «ТАС» про відшкодування шкоди з урахуванням інфляційного збільшення боргу, пені та 3% річних,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просить стягнути на її користь з Приватного акціонерного товариства «Страхова группа «ТАС» на її користь інфляційні витрати в розмірі 8 659 грн. 59 коп., пеню в розмірі 42 836 грн. 98 коп., 3% річних від простроченої суми в розмрі 3 677 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 600 грн..

Мотивуючи свої вимоги позивач вказує, що 16 травня 2015 року на 110 км. а/д «Херсон-Джанкой-Феодосія-Керч» Каланчацького району Херсонської області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ВАЗ 2109», з номерним знаком НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , який зіткнувся з напівпричепом стоячого автомобіля "DAF" з номерним знаком НОМЕР_2 , в результаті чого пассажир транспортного засобу «ВАЗ 2109» ОСОБА_4 , отримав тілесні ушкодження. В результаті отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Цивільна правова відповідальність власника (водія) транспортного засобу «ВАЗ 2109» була застрахована в АГ «СГ «ТАС». Потерпілий ОСОБА_4 є чоловіком позивача та батьком її малолітнього сина. 15 січня 2018 року позивач звернулася до АТ «СГ «ТАС» з заявою на виплату страхового відшкодування, а саме: відшкодування 2/4 моральної шкоди та відшкодування шкоди пов`язаної з втратою годувальника. Однак, листом від 31 січня 2018 року відповідачем відмовлено їй у виплаті страхового відшкодування в зв`язку з незавершенням кримінального провадження по факту дорожньо-транспортної пригоди та відсутністю у даній справі рішення, яке б набрало законної сили. Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 27 травня 2019 року, яке набрало законної сили 27 червня 2019року, задоволено її позов та стягнуто з відповідача на її користь 3654 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, 3 654 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди неповнолітньому ОСОБА_2 , 70 768 грн. в рахунок відшкодування шкоди пов`язаної з втратою годувальника неповнолітньому ОСОБА_2 . Страхова компанія виконала рішення суду та виплатила присуджені суми шкоди 29 серпня 2019 року. Оскільки відповідач прострочив сплату страхових виплат, відповідно до положень ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 526 ЦК України, п.36.2, п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вона має право на відшкодування за період з 01.02.2018 року по 28 серпня 2019 року інфляційних витрат в сумі 8 659,59 грн., пені в сумі 42 836,98 грн. та 3% річних в сумі 3 677,00 грн..

Ухвалою суду від 30 січня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Ухвалою суду від 25 травня 2020 року закрито підготовче судове засідання та призначено слухання справи до судового розгляду. Будь-яких інших процесуальних дій судом не вживалося.

Представник позивача ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, надав суду клопотання про підтримання в повному обсязі заявлених вимог та розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлялися налижним чином про, що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про отримання судової повістки, причини неявки суду не повідомив та від нього не надходило клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відстуності.

У встановлений судом строк, представником відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» надано суду відзив в якому зазначає, що відшкодування шкоди є відповідальністю, а не борговим зобов`язаннням, тому нарахування відсотків за невчасне відшкодування шкоди Законодавством не передбачено. Крім того, до відносин про відшкодування шкоди положення ч. 2 ст. 625 ЦК України застосовуватися не можуть, оскільки це не є грошовим зобов`язанням, тому вимоги про сплату 3% річних та інфляційних витрат є безпідставними. До вимог про стягнення пені за період з 01 лютого 2018 року по 28 серпня 2019 року просив застосувати наслідки сплину строків позовної давності, так як позивач звернувся до суду з позовом поза межами встановленого ст. 258 ЦК України річного строку. За викладених обставин, просив в задаволенні позову відмовити в повному обсязі.

У встановлений судом строк представником позивача ОСОБА_5 надано суду відповідь на відзив в якій зазначив про безпідставність посилань відповідача, просив поновити строки позовної давності на стягнення пені у зв`язку з несвоєчасною виплатою страхового відшкодування, вважаючи причини пропуску строку поважними, оскільки зумовлені діями відповідача, який мав можливість досудового врегулювання спору, однак цього не здійснив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 травня 2015 року на 110 км. а/д «Херсон-Джанкой-Феодосія-Керч» Каланчацького району Херсонської області відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ВАЗ 2109», з номерним знаком НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , який зіткнувся з напівпричепом стоячого автомобіля "DAF" з номерним знаком НОМЕР_2 , в результаті чого пассажир транспортного засобу «ВАЗ 2109» ОСОБА_4 , отримав тілесні ушкодження. В результаті отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Цивільна правова відповідальність власника (водія) транспортного засобу «ВАЗ 2109» була застрахована в АГ «СГ «ТАС». Потерпілий ОСОБА_4 є чоловіком позивача та батьком її малолітнього сина. 15 січня 2018 року позивач звернулася до АТ «СГ «ТАС» з заявою на виплату страхового відшкодування, а саме: відшкодування 2/4 моральної шкоди та відшкодування шкоди пов`язаної з втратою годувальника. Однак, листом від 31 січня 2018 року відповідачем відмовлено їй у виплаті страхового відшкодування в зв`язку з незавершенням кримінального провадження по факту дорожньо-транспортної пригоди та відсутністю у даній справі рішення, яке б набрало законної сили. Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 27 травня 2019 року, яке набрало законної сили 27 червня 2019року, задоволено її позов та стягнуто з відповідача на її користь 3654 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, 3 654 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди неповнолітньому ОСОБА_2 , 70 768 грн. в рахунок відшкодування шкоди пов`язаної з втратою годувальника неповнолітньому ОСОБА_2 . Страхова компанія виконала рішення суду та виплатила присуджені суми шкоди 29 серпня 2019 року.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК.

Згідно зі статтею 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із змісту ст. 979 ЦК України вбачається, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Згідно зі ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Отже, як випливає із ч. 1 ст. 548 ЦК України, забезпечення зобов`язання може виникати на підставі договору, а також ґрунтуватися на положеннях чинного законодавства України.

Неустойка в певних випадках виникає безпосередньо із закону всупереч бажанню сторін. Згідно ст. 551 ЦК України неустойка, виражена в грошовій формі, може бути як договірною, так і законною.

У відповідності із вимогами статті 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно з п. 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Таким чином, посилання представника відповідача на відсутність підстав для стгнення пені є необгрунтованим та спростовується зазначеними вище положеннями.

Оскільки, відповідач свої зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування у встановлений законодавством строк належним чином не виконав, суд керуючись ст. 549 Цивільного кодексу України, п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», приходить до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача неустойки підлягають частковому задоволенню (в межах річного строку позовної давності відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України) за період з 29 січня 2019 року ( так, як позивач звернулася до суду з позовом 29 січня 2020 року) по 28 серпня 2019 року ( так, як страхова виплата сплачена відповідачем позивачу 29 серпня 2019 року) в сумі 15 970 грн. 29 коп..

Суд не знаходить пістав для поновлення строків позовної давності щодо стягнення пені, оскільки наведені представником позивача підстави, що пропуск строку зумовлений діями відповідача, який мав можливість досудового врегулювання спору, однак цього не здійснив, не можна вважати поважними, оскільки позивач, ще до 29 серпня 2019 року (до часу виконання рішення суду) знала про порушення своїх прав відповідачем в частині виплати страхового відшкодування та могла звернутися до суду з позовом про стягнення пені, проте звернулися з вказаним позовом лише 29 січня 2020 року.

Стосовно вимог позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», положення ст. 625 ЦК України не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань. Винятком є відповідальність страховика (ст. 992 ЦК України).

У зв`язку із невиконанням ПрАТ «Страхова Група «ТАС» зобов`язань щодо виплати ОСОБА_6 страхового відшкодування, з огляду на положення ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 625 ЦК України, з ПрАТ «Страхова Група «ТАС» підлягають стягненню три проценти річних, а також інфляційні втрати, пов`язані з не своєчасністю виплати страхового відшкодування. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 6-927цс16 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року у справі №149/344/15-ц.

Таким чином, з огляду на викладене, посилання представника відповідача на відсутність підстав для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України та стягнення 3% річних та інфляційних втрат, є необгрунтоаними та спростовуються викладеними вище положеннями.

Оскільки, сума основного зобов`язання складає 78 076 грн., то за період з 01 лютого 2018 року ( оскільки 31 січня 2018 року позивач отримала офіційну відмову відповідача стосовно виплат страхового відшкодування, тому саме з 01 лютого 2018 року у позивача виникло право захисту порушених прав) по 28 серпня 2019 року (оскільки страхове відшкодування сплачено відповідачем позивачу (29 серпня 2019 року) з ПрАТ «Страхова Група «ТАС» на користь позивача підлягають стягненню три відсотки річних в розмірі 3 677 грн. та інфляційні втрати в розмірі 8 659 грн. 59 коп.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» п. 47, 48 також роз`яснено, що право на правову допомогу гарантовано статтями8,59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013). Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Нормами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Враховуючи складність справи, розмір позовних вимог та розмір задоволених вимог, керуючись встановленими законом принципами виваженості та розумності, суд вважає можливим задовольнити вимоги про стягнення витрат з оплати правової допомоги у розмірі 5 600 грн.

Крім того, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі грн..

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова группа «ТАС» про відшкодування шкоди з урахуванням інфляційного збільшення боргу, пені та 3% річних, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова группа «ТАС» на користь ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 інфляційні витрати в розмірі 8 659 грн. 59 коп., пеню в розмірі 15 970 грн. 29 коп., 3% річних від простроченої суми в розмрі 3 677 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 600 грн..

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова группа «ТАС» на користь держави судовий збір в сумі 840, 80 грн..

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , проживає в АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», ЄДРПОУ 30115243, юридична адреса: м. Київ, вул. Перемоги, б. 65.

Суддя: Ковальчук О. В.