Ухвала суду № 91612143, 17.09.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/19533/19

Провадження № 2-з/947/228/20

УХВАЛА

17.09.2020 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.

при секретарі - Кирикової О.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження клопотання представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про витребування доказів по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного Управління національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якій позивач з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди – 8218680,00 гривень та у відшкодування моральної шкоди – 2000000,00 гривень.

14 січня 2020 року до суду надійшло клопотання представника позивача про витребування доказів, в якому представник просить суд витребувати з ГУНП в Одеській області складений службовими особами СУ ГУНП в Одеській області висновок або прийняте інше з цього приводу рішення уповноваженої службової особи, в результаті проведення службового розслідування, за фактом неналежного виконання службовими особами СУ ГУНП в Одеській області зобов`язання із забезпечення схоронності тимчасово вилученого у ОСОБА_1 майна під час обшуку від 09.12.2016 року, що призвело до його зникнення, про що постановити відповідну ухвалу.

У підготовчому судовому засіданні 17.09.2020 року представник позивача клопотання підтримав та просив суд задовольнити.

Представник відповідача у підготовчому судовому засіданні не заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши надане до суду клопотання, додані до нього докази, а також оглянувши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1-3 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Відповідно до ч.1 ст.84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

У відповідності до п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Судом враховується, що мета процесуального механізму витребування доказів є допомогти сторонам в отриманні доказів, які вони не можуть одержати самостійно, що підтверджується обов`язком особи, яка заявляє клопотання про витребування доказів, долучити до нього відомості про неможливість отримання таких доказів особисто.

При цьому Європейський суд зауважив, що національні суди, застосовуючи процесуальні норми, повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Розглядаючи зазначене клопотання, суд приймає, що відповідно до листів СУ ГУНП в Одеській області за №4/Г-3803 від 03.12.2019 року та від 11.12.2019 року за №4/1-С-244/1/аз, за результатами проведення службового розслідування, за фактом не належного виконання службовими особами СУ ГУНП в Одеській області зобов`язання із забезпечення схоронності тимчасово вилученого у ОСОБА_1 майна під час обшуку 09.12.2016 року, що призвело до його зникнення, в діях слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 встановлені порушення чинного законодавства, зокрема вимог п.4 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.2 ч.1 ст.18 Закону України «Про національну поліцію», ст.9,168 КК України.

13.12.2019 року представник позивача звернувся з письмовим запитом до СУ ГУНП в Одеській області щодо надання копії висновку складеного за результатами вищевикладеного проведеного службового розслідування, за фактом не належного виконання службовими особами СУ ГУНП в Одеській області зобов`язання із забезпечення схоронності тимчасово вилученого у ОСОБА_1 майна під час обшуку 09.12.2016 року, що призвело до його зникнення.

Як вбачається, відповідно до листа СУ ГУНП в Одеській області від 17.12.2019 року за №4/1-С-251/аз, заявника повідомлено про наслідки проведеного розслідування, однак не надано копії такого висновку, як було запитуване у запиті.

На підставі викладеного вбачається, що у представника позивача є об`єктивні складнощі в самостійному отриманні заявлених до витребування доказів.

З урахуванням вищевикладеного, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, підтвердження та встановлення усіх обставин по справі, з метою економії процесуального часу, оскільки докази, які просить витребувати представник позивача, безпосередньо стосуються предмета спору, є необхідними для ухвалення законного та обґрунтованого рішення по даній справі, суд вважаєклопотання представника позивача про витребування доказів обґрунтованим та підлягаючим задоволенню.

Керуючись ст. 84 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про витребування доказів - задовольнити.

Витребувати зі Слідчого управління Головного управління національної поліції в Одеській області (місцезнаходження: 65058, м. Одеса, пр. Шевченко, 8-Г), належним чином завірену копію висновку (не обмежуючись назвою документа/ інший документ) складений за наслідком проведення службового розслідування, за фактом не належного виконання службовими особами СУ ГУНП в Одеській області зобов`язання із забезпечення схоронності тимчасово вилученого у ОСОБА_1 майна під час обшуку 09.12.2016 року, що призвело до його зникнення.

Копію ухвали для виконання направити до Слідчого управління Головного управління національної поліції в Одеській області (місцезнаходження: 65058, м. Одеса, пр. Шевченко, 8-Г).

Роз`яснити, що у разі неможливості подати витребувані докази до суду, необхідно повідомити суд про неможливість подати докази із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неповідомлення суд про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, винні особи несуть відповідальність, передбачену законом, у тому числі суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Головуючий Калініченко Л. В.