Ухвала суду № 91611682, 16.09.2020, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2638/15-ц

УХВАЛА

16 вересня 2020 року м.Львів

Суддя Залізничного районного суду м.Львова Мруць І.С., вивчивши матеріали скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи – Залізничний відділ державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона», на протиправні дії та рішення державного виконавця – ОСОБА_2 , скасування постанови від 11.08.2020р. про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №62530974,-

встановив:

14.09.2020 року до Залізничного районного суду м.Львова електронною поштою надійшла скарга боржника у виконавчому провадженні № 62530974 ОСОБА_1 в порядку розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України, в якій він просить поновити строк на оскарженння в зв`язку з COVID-19, витребувати матеріали виконавчого провадження, визнати протиправними дії державного виконавця Залізничного ВДВС у м.Львові ЗМУ МЮ (м.Львів) Тарабан О.О. у даному виконавчому провадженні щодо винесення постанови від 11.08.2020 про арешт майна боржника, постанови від 09.07.2020 про стягнення виконавчого збору в сумі 105,7 грн, мінімальних витарт виконавчого провадження в сумі – 60 грн, про накладення штрафів, скасувати дані постанови.

Вивчивши подану скаргу, оцінивши наведені заявником підстави звернення до Залізничного районного суду м.Львова з даною скаргою, суддя дійшов наступних висновків.

Право та порядок звернення сторони виконавчого провадження із скаргою на дії, рішення або бездіяльність державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України передбачено ст.ст. 447-449 ЦПК України, які системно входять до Розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Стаття 449 ЦПК України встановлює строки для звернення зі скаргою.

Відповідно до ст.ст. 175, 177 ЦПК України скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви з урахуванням особливостей, визначених у ч.4 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження». Якщо скарга за формою та змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються приписи статті 185 ЦПК України. У разі відсутності спеціальних приписів щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, для розгляду таких скарг мають застосовуватися приписи ЦПК України, якими врегульовані аналогічні питання, зокрема, щодо учасників цивільного процесу, їхніх прав і обов`язків (статті 42-47, 55-64), судових викликів і повідомлень (статті 128-131), заходів процесуального примусу (глава 9 розділу ІІІ), відкриття провадження у справі (глава 2 розділу ІІІ), розгляду справи по суті (глава 6 розділу ІІІ), апеляційного та касаційного оскарження судових рішень (глави 1, 2 розділу V).

Відповідно до ч.1 ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з п.11 ч.3 ст.2 ЦПК України до основних засад (принципів) цивільного судочинства віднесено неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд відповідно до п.2 ч.2 ст.44 ЦПК України залежно від конкретних обставин може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.

Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються на зовні законній юридичній підставі. Механізм зловживання процесуальними правами полягає в тому, що особа, яка бажає мати певний юридичний результат, вчиняє процесуальні дії (бездіяльність), зовні «схожі» на ті юридичні факти, з якими пов`язується настання необхідного результату. Такі дії, однак, мають повністю штучний характер, подібно тому, як удавана угода у цивільному праві вчиняється лише для цілей прикриття іншої угоди.

Суб`єктивні процесуальні права мають здійснюватися в найбільш економічний спосіб. Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню правильного рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Принцип процесуальної економії полягає не лише в швидкому вирішенні спору при максимально спрощеній судовій процедурі як для суду так і для учасників процесу, але і в розумному поєднанні необхідності розгляду декількох справ в рамках одного провадження з істотним ускладненням вивчення матеріалів справи, дослідження наданих доказів, у зв`язку із збільшенням їх кількості та інших складових справи.

Згідно з ч.3 ст.44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Судом встановлено, що 14.09.2020 року заявник ОСОБА_1 подав шляхом направлення двох електронних листів до Залізничного районного суду м.Львова дві аналогічні скарги з тих самих питань, з тим самим змістом та вимогами до тих самих сторін, що підтверджується протоколами автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 14.09.2020 року, яким присвоєні: номер справи 462/2638/15-ц, номер провадження 4-с/462/49/20 та номер справи 462/2638/15-ц, номер провадження 4-с/462/50/20.

Таким чином, станом на день постановлення даної ухвали ОСОБА_1 звернувся до Залізничного районного суду м.Львова з двома скаргами на рішення та дії державного виконавця, які містять вимоги, що є ідентичними, та такими, що мають аналогічні підстави звернення, що свідчить про вчинення заявником дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Відповідно до ч.4 ст.44 ЦПК України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене, вважаю, що відсутні правові підстави для прийняття до свого провадження скарги ОСОБА_1 , оскільки встановлено, що дана скарга містить предмет та підстави звернення аналогічні предмету та підставам звернення скарги, яка перебуває в провадженні судді Колодяжного С.Ю. (справа №462/2638/15-ц, провадження №4-с/462/50/20), тому наявні підстави надати оцінку діям ОСОБА_1 щодо звернення до суду із даною скаргою, як зловживання процесуальними правами заявника, як учасника судового розгляду, що є перешкодою для виконання завдань цивільного судочинства, передбачених ч.1 ст.2 ЦПК України, та має наслідком повернення скарги заявнику.

Керуючись ст. 2, 44, 258-261, 268, 352-354 ЦПК України,

постановив:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа – Залізничний відділ державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), стягувач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона», на протиправні дії та рішення державного виконавця – Тарабан О.О., скасування постанови від 11.08.2020р. про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №62530974 – повернути заявнику.

Копію ухвали невідкладно направили заявнику для відома.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення та підписання ухвали до Львівського апеляційного суду, відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України – через Залізничний районний суд м. Львова.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно з п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суддя: І.С. Мруць