Ухвала суду № 91610822, 14.09.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3682/20 2/335/1493/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Дворникової Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 22 214,56 грн. та судових витрат.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 29.08.2016 року ОСОБА_1 подав до ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (далі ТОВ «ФК «ЦФР») заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» та Заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР», підписанням якої підтвердив згоду, що ця заява разом з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ЦФР» становлять кредитний договір між ТОВ «ФР «ЦФР» та відповідачем, як позичальником, а також, що отримав примірник Кредитного договору та погодив отримати шляхом роздрукування з веб-сайту кредитодавця умови отримання кредитів від ТОВ «ФК «ЦФР».

Відповідно до Умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР», умови разом із заявою про приєднання і заявою на отримання кредиту становлять кредитний договір.

30.07.2018 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір відступлення права вимоги за № 20180730 відповідно до умов якого позивач прийняв належні ТОВ «ФК «ЦФР» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами , які вказані у реєстрі боржників, який додається до умов вказаного договору.

Позивач наполягає, що кредитні кошти ОСОБА_1 отримав, а свої зобов`язання щодо повернення кредиту належним чином не виконує, а тому у нього утворилася заборгованість, яку позивач визначає в розмірі 22 214,56 грн., та до якої позивачем внесена наступна заборгованість: 8 458,52 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 1 609,93 грн. сума заборгованості за відсотками; 5 921,11 грн. - сума заборгованості за платою за управління кредитом; 6 225,00 грн. сума заборгованості за пенею.

Оскільки позичальник добровільно не повертає отримані кошти, тому ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» змушена була подати позовну заяву до суду про стягнення заборгованості за кредитом із відповідача в примусовому порядку.

Розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на підставі ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15.05.2020 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак направив до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, на задоволенні позовних вимог наполягав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак останній надав суду заяву, відповідно до якого просив суд розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Окрім того, відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строків позовної давності, відповідно до якої наполягав на пропущенні позивачем строку позовної давності. Відповідач зазначив, що згідно з розрахунку позивача, сплата заборгованості за кредитним договором ним була здійснена 29.12.2016 року в сумі 1 420,00 грн. Таким чином, строк пред`явлення позовної вимоги по основному боргу сплинув 29.12.2019 року. Із позовною заявою позивач звернувся лише у квітні 2020 року. Крім того, відповідач зазначив, що частиною 2 ст. 258 ЦК України визначено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, тому позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 6 225,00 грн. є також безпідставними, оскільки строк позовної давності за нею сплив. З цих підстав ОСОБА_1 просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення із наступних підстав.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 ст. 259 ЦК України передбачається, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно із ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За положеннями ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судом встановлено, що 29.08.2016 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр Фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитним договір № 2731324561 відповідно до якого позивачем видано кредит відповідачу в розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням, строком на 12 місяців, із річною відсотковою ставкою та щомісячною платою за кредитом.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором своєчасно та належним чином не виконував, в результаті чого у нього утворилася заборгованість.

Так із розрахунку заборгованості, який наданий самим позивачем вбачається, що відповідач порушував умови кредитного договору щодо своєчасного та повного погашення суми заборгованості.

Разом з тим останньою датою сплати відповідачем суми кредиту та відсотків за користування ним є 29.12.2016 року, після цього відповідач не здійснював жодного погашення як суми заборгованості так і процентів чи пені за несвоєчасне погашення суми боргу.

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до умов кредитного договору сторони встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України, строк виконання кожного щомісячного зобов`язання спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

30.07.2018 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір відступлення права вимоги за № 20180730 відповідно до умов якого позивач прийняв належні ТОВ «ФК «ЦФР» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, які вказані у реєстрі боржників, який додається до умов вказаного договору.

Отже позивач на час набуття права вимоги за вказаним кредитним договором достеменно знав про наявність у відповідача заборгованості за умовами вказаного вище кредитного договору, який останній не виконує ще з січня 2017 року.

Із аналізу норм чинного законодавства можна прийти до висновку, що перебіг позовної давності починається від дня, коли в кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.

У свою чергу, 06.06.2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 640/10523/16-ц, наголошує, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Однак, зміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ЦК України).

Вказана позиція була стверджена в постанові Верховного Суду від 08.02.2019 року в рамках справи № 904/3280/18 в якій суд зазначив, що згідно зі статтями ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. У ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Між тим, відповідно до ст. 262 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договорів передбачені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, враховуючи, що за умовами договорів погашення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами кожного місяця, наступного за звітним, у рахунок якого вносяться кошти, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов`язань.

Аналізуючи умови договору сторін і зміст зазначених правових норм, суд дійшов висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору зазначено періодичними/щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Аналогічні висновки сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 06.11.2013 року у справі № 6-116цс13, від 19.03.2014 року у справі № 6-20цс14, від 12.11.2014 року у справі № 6-167цс14, від 03.06.2015 року у справі № 6-31цс15, від 30.09.2015 року у справі № 6- 154цс15, від 29.06.2016 року у справі № 6-272цс16, від 23.11.2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14.12.2016 року у справі № 6-2462дс16.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) для забезпечення прогнозованості правозастосовної практики, не встановила підстав для відступлення від наведених висновків, а тому вони підлягають, застосуванню до спірних правовідносин.

А як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», та від 22.10.1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Матеріали справи не містять жодних доказів, що свідчили б про переривання позовної давності.

Суд зважає, що договору про збільшення позовної давності сторони не укладали.

Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позивач пропустив передбачений статтею 257 ЦК України трирічний строк давності звернення до суду.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), зазначене вище правило застосовується й до додаткових вимог позивача.

За вказаних обставин, враховуючи розрахунок заборгованості за вказаним договором із якого вбачається термін останнього погашення суми кредиту, а отже і не виконання відповідачем своїх зобов`язань, про які позивач достеменно знав та продовжував безпідставно нараховувати проценти з метою збільшення суми боргу, суд приходить до висновку, що вказані позовні вимоги до задоволення не підлягають у зв`язку із пропуском позивачем строків позовної давності.

Нормами ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 252, 256, 258, 261, 264, 267,509, 510, 526, 530, 536, 549, 610, 611, 626, 629, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 264, 265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити у зв`язку із спливом строку позовної давності.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні, касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повні відомості про сторін згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30;

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В.О. Макаров