Рішення № 91600930, 16.09.2020, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/328/20

Провадження № 2/550/117/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2020 року смт. Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області

в складі : головуючого судді Ланни Я.О.,

за участю секретаря судового засідання – Томас Ю.П. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чутове справу № 550/328/20 (провадження №2/550/117/20) за позовом Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,

у с т а н о в и в :

Чутівська селищна рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди. Позов мотивує тим, що згідно рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 13.11.2019 задоволено позов ОСОБА_2 , яким визнано дії посадової особи Чутівської селищної ради – доглядача кладовища ОСОБА_1 щодо здійснення під поховання ОСОБА_3 між місцями поховань ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , протиправними та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Чутівської селищної ради витрати на правничу допомогу в сумі 31939,00 грн. Селищною радою в добровільному порядку сплачено вищевказані грошові кошти ОСОБА_2 . Відповідач ОСОБА_1 працював у Чутівській селищній раді на посаді робітника по догляду за центральним кладовищем селищної ради. Оскільки внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 з Чутівської селищної ради на користь ОСОБА_2 було стягнуто кошти за рішенням суду, позивач просить стягнути із відповідача вищевказану матеріальну шкоду в сумі 31939,00 грн в порядку регресу, а також понесений судовий збір у справі в сумі 2102,00 грн.

Ухвалою судді від 20.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений. Через канцелярію суду надійшла заява від позивача про розгляд справи без участі їх представника та підтримання позовних вимог з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що згідно рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 13.11.2019, позов ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – ОСОБА_7 про визнання рішення посадової особи протиправним – задоволено частково (а.с.12-21).

Як вбачається із змісту вказаного рішення, судом визнано протиправним рішення посадової особи Чутівської селищної ради – доглядача кладовища ОСОБА_1 щодо здійснення підпоховання ОСОБА_3 між місцями поховань ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у зв`язку з порушенням п 1.7 Порядку утримання кладовищ та інших місць поховання, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 19.11.2003 №193 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.09.2004 №1113/9712.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області судові витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи у сумі 31939,00 грн.

Як стверджує позивач, внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 із Чутівської селищної ради на користь ОСОБА_2 було стягнуто вищевказану суму грошових коштів. Оскільки на даний час ОСОБА_1 не працює в селищній раді, а матеріальна шкода фактично завдана 20.12.2019, позивач вважає, що має право, в порядку ч.1 ст.1191 ЦК України, зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.02.2013 по 14.06.2019, працював у Чутівській селищній раді Чутівського району Полтавської області на посаді доглядача центрального кладовища селищної ради (а.с.4-5).

Відповідно до посадової інструкції доглядача кладовища, останній здійснює заходи пов`язані з належним санітарним станом та благоустроєм території кладовища, крім того керує роботами, пов`язаними з похованням, визначає місце поховання, перевіряє наявність документів на поховання, контролює встановлення надмогильних споруд, веде облік поховань. Також, посадовою інструкцією передбачено, що доглядач кладовища повинен знати:правила відведення місць під поховання; санітарні норми копання могил; порядок ведення реєстраційних книг з поховань померлих; порядок ведення ритуалу похорон; основи організації праці, правила і норми охорони праці, виробничої санітарії та протипожежного захисту (а.с.7).

Як вбачається із матеріалів справи, а саме платіжного доручення №1900 від 20.12.2019 Чутівською селищною радою в добровільному порядку сплачено ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 31939,00 грн, присуджені рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 13.11.2019 (а.с.8).

17.01.2020 Чутівською селищною радою було направлено вимогу ОСОБА_1 про добровільне відшкодування ним завданої шкоди в сумі 31939,00 грн на розрахунковий рахунок селищної ради (а.с.22, 23).

На даний час ОСОБА_1 не сплачено в добровільному порядку вищевказану суму грошових коштів.

Згідно із ч.1 ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини).

За змістом ч.1 ст.3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Відповідно до ч.1 ст.9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються також до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ст.130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.

Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Статтею 132 КЗпП України, передбачено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві

Статтею 138 КЗпП України передбачено, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власника або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

В разі відсутності підстав для покладення на працівника обов`язку повністю чи частково відшкодувати заподіяну підприємству шкоду (статті 133, 134 КЗпП України), працівник, з вини якого заподіяно шкоду, несе матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку (стаття 132 КЗпПУкраїни).

Саме такі критерії притягнення працівника до матеріальної відповідальності висловлені у постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 495/2130/15-ц та від 11 березня 2019 року у справі № 626/1833/15-ц.

Вичерпний перелік випадків повної матеріальної відповідальності працівників за шкоду, завдану підприємству, визначений ст.134 КЗпП України.

У матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази про укладення з ОСОБА_1 договору про повну матеріальну відповідальність відповідно до ст.135 КЗпП України, його посада – доглядач кладовища, не включена до «Переліку посад і робіт, що заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на зберігання, переробки, продажу (відпуску), перевезення чи використання в процесі виробництва», що затверджений Постановою Держаного комітету ради міністрів СССР та Секретаріату ВЦРПС №447/24 від 28.12. 1977 р.

Аналогічним чином позивачем не доведено належними і допустимими доказами існування обставин, передбачених пунктами 2 - 9 ст.134 КЗпП України.

Враховуючи викладене, відповідач має відповідати за завдану підприємству шкоду у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку (стаття 132 КЗпП України).

Згідно довідки Чутівської селищної ради про заробітну плату ОСОБА_1 його середньомісячна заробітна плата за 2019 рік становить 5369,23 грн. (а.с.43.).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що на користь позивача Чутівської селищної ради підлягають стягненню грошові кошти у сумі середньомісячного заробітку ОСОБА_1 , а саме 5369,23 грн.

Окрім того, на підставі положень статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача, ОСОБА_1 на користь позивача Чутівської селищної ради понесений судовий збір в розмірі 353,35 грн, оскільки позовні вимоги було задоволено частково.

Керуючись ст. 3, 4, 5, 12, 13,15 49, 81, 141, 258-259, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, ст.1, 3, 9, 16, 1191 ЦК України, ст.ст.130, 132, 134, 138 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Чутівської селищної ради Чутівського району Полтавської області матеріальну шкоду в розмірі 5369 (п`ять тисяч триста шістдесят дев`ять) гривень 23 коп та понесений судовий збір у справі в розмірі 353 (триста п`ятдесят три) гривні 35 коп.

В решті, в задоволенні позову відмовити.

Позивач – Чутівська селищна рада Чутівського району Полтавської області -юридична адреса: вул. Набережна, 9 смт. Чутове Полтавської області, код ЄДРПОУ 21047282.

Відповідач – ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Чутівський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Я. О. Ланна