Рішення № 91599691, 16.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2020 року м. Київ №754/13470/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДеснянської районної в місті Києві державної адміністраціїпроскасування рішення та зобов`язання вчинити діїТретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації;

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, у якому просила суд:

- скасувати рішення Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 06 вересня 2019 року про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказувала на протиправність дій відповідача, оскільки батько дитини усунувся від виконання своїх обов`язків, не сплачує аліменти та не приймає участі у вихованні дитини, а тому у позивача відсутня можливість надати письмову згоду батька, як передбачено п. 18 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру.

Ухвалою Деснянського районного суду від 17 вересня 2019 року адміністративну справу передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідно до частини другої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15жовтня 2019 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю, зазначивши, що згідно з пунктом 18 постанови Кабінету Міністрів України № 207 «Про затвердження правил реєстрації місця проживання» від 02 березня 2016 року, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним з батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Отже, за відсутності згоди батька щодо реєстрації місця дитини, відмова відповідача вчинена правомірно. З огляду на зазначене, позов задоволенню не підлягає.

Також, звертав увагу суду на неналежного відповідача у справі - Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, оскільки останнє не має статусу юридичної особи, а належним відповідачем у даній справі є Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року замінено неналежного відповідача - Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської районної в місті Києві на належного - Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію.

Крім того, вищезазначеною ухвалою залучено до участі у справі Службу у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Третя особа не скористалась своїм правом на надання пояснень та не висловила свого відношення щодо позовних вимог.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 з 2014 року по 2018 рік перебувала у цивільному шлюбі з громадянином України ОСОБА_3 .

У ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народилась дитина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 05 вересня 2019 року звернулась до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить матері ОСОБА_1 .

Мати позивачки не заперечує щодо проживання малолітньої дитини у її квартирі.

Позивачу 06 вересня 2019 року відмовлено у реєстрації місця проживання у зв`язку із ненаданням письмової згоди батька на реєстрацію місця проживання дитини, посилаючись на вимоги пункту 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02 березня 2016 року.

Позивачка, не погоджуючись із цією відмовою звернулась до суду із заявленим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» №280/97-ВР від 21 травня 1997 року (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Питання реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», постановою Кабінету Міністрів України № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» від 02 березня 2016 року, а також Житловим кодексом Української РСР, Цивільним і Сімейним кодексами України.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-IV від 11 грудня 2003 року, правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» від 02 березня 2016 року (далі - Правила реєстрації місця проживання №207) встановлено, що ці Правила визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів.

Статтею 13 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вільний вибір місця проживання обмежується щодо осіб, які не досягли 14-річного віку.

Відповідно до статей 160, 161 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Тобто, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Зокрема, при поданні заяви про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини одним із батьків, письмова згода другого з батьків надається шляхом зазначення про це у відповідному полі заяви у присутності особи, яка приймає заяву.

Відповідно до пункту 18 Правил реєстрації місце проживання №207, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Оскільки такої згоди не було надано, у проведенні реєстрації було відмовлено.

Відповідно до пунктів 11, 26 Правил реєстрації місце проживання №207 реєстрації місця проживання без надання такої згоди одним із батьків, зміна реєстрації місця проживання малолітньої дитини не допускається. Орган реєстрації відмовляє в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання, якщо, зокрема, особа не подала необхідних документів або інформації.

Як встановлено судом із матеріалів справи та не заперечується позивачкою, що при поданні відповідної заяви, не було подано відповідачу ані письмовою згоди другого з батьків, ані відповідного рішення органу опіки та піклування чи суду.

Посилання позивачки на те, що відповідач, відмовляючи їй в реєстрації дитини разом з нею не врахував інтереси дитини, що визначені Законом України «Про охорону дитинства» та Конвенції про права дитини - суд оцінює критично, оскільки відповідно до статті 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Крім того, відповідно до пункту 72 постанови Кабінету Міністрів України №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» від 24 вересня 2008 року, для розв`язання спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини один із батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності). Однак до матеріалів адміністративної справи позивачем не було надано відповідних доказів.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене вимоги позивача є безпідставними, а відтак, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено, не передбачено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко