Рішення № 91598475, 15.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2020 року м. Київ № 640/24294/19

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Кіровоградській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Десаж Істейт» про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Головне управління ДФС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна,55, код ЄДРПОУ 39393501) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕСАЖ ІСТЕЙТ" (04060, м. Київ, вул. Берлінського, 20. кв. 2, код ЄДРПОУ 392111888), в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕСАЖ ІСТЕЙТ" (04060, м. Київ, вул. Берлінського, 20. кв. 2, код ЄДРПОУ 392111888) на користь місцевого бюджету м. Олександрія заборгованість з орендної плати з юридичних осіб в сумі 57199,91 грн, в т.ч. 57199,91 грн основного зобов`язання за період грудень 2017 року та січень 2018 року, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має податкову заборгованість в розмірі 57199,92 з орендної плати з юридичних осіб, яка не сплачена в добровільному порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Копія ухвали направлялась за місцем реєстрації відповідача, проте повернулась із поштовою відміткою про відсутність особи за вказаною адресою.

У строк, встановлений частиною першою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач відзиву на позов не подав.

За таких обставин розгляд і вирішення справи суд здійснює на підставі лише наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 57199,92 з орендної плати з юридичних осіб, яка виникла на підставі поданих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності (орендної плати з юридичних осіб за 2017 та 2018 роки).

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Пунктом 46.1 Податкового кодексу України передбачено, що: „Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, сумі утриманого та/або сплаченого податку

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців)" (стаття 285 Податкового кодексу України),

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України: „Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі".

„Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця" (п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу .України).

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Разом з тим, відповідно до пункту 59.5 цієї ж статті Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Податковим органом відповідачу була виставлена податкова вимога від 05.03.2018 року №15888-53 та направлена на адресу відповідача.

Судом також встановлено, що до цього часу відповідачем не здійснено будь-яких дій з погашення наявної заборгованості, так само як і оскарження винесеної вимоги.

Відповідно до п. 59.5. ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Статтею 95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Керуючись положеннями ст. ст. 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна,55, код ЄДРПОУ 39393501) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕСАЖ ІСТЕЙТ" (04060, м. Київ, вул. Берлінського, 20. кв. 2, код ЄДРПОУ 392111888) на користь місцевого бюджету м. Олександрія заборгованість з орендної плати з юридичних осіб в сумі 57199,91 грн, в т.ч. 57199,91 грн основного зобов`язання за період грудень 2017 року та січень 2018 року, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа