Рішення № 91598103, 14.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2020 року м. Київ № 640/16470/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Рябого І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до про приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця Клименка Р.В. щодо невжиття заходів для зняття арешту з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 відкритому в АТ "Райффайзен Банк Аваль";

- зняти арешт з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритому в АТ "Райффайзен Банк Аваль", та зобов`язати приватного виконавця Клименка Р.В. винести постанову про зняття арешту з рахунку у строки, визначені частиною 2 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження";

- зобов`язати приватного виконавця Клименка Р.В. повернути на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритому в АТ "Райффайзен Банк Аваль", кошти, стягнуті під час здійснення виконавчого провадження ВП № 61764353.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 08.04.2020 приватним виконавцем Клименком Р.В. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 61764353 з примусового виконання виконавчого напису № 517 від 20.02.2020 та накладено арешт на її рахунки в AT "Райффайзен Банк Аваль". Поряд з цим, на арештований рахунок в AT "Райффайзен Банк Аваль" позивачеві нараховується заробітна плата, яку остання отримує у ТОВ "АТБ-Маркет". Зазначила, що у червні 2020 року позивач звернулась до відповідача з заявою про зняття арешту з рахунку в AT "Райффайзен Банк Аваль", проте вказана заява залишена останнім без реагування. Звертає увагу, що чинним законодавством передбачено окремий порядок здійснення відрахувань з заробітної плати, а тому арешт рахунку, на який позивач отримує заробітну плату, є неправомірним та позбавляє позивача права на отримання заробітної плати.

Ухвалою суду від 03.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/16470/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судове засідання на 14.09.2020.

Позивач у судовому засіданні 14.09.2020 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання 14.09.2020 не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позов суду також не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У провадженні приватного виконавця Клименка Р.В. перебуває виконавче провадження ВП № 61764353 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Богомолової Д.І. від 20.02.2020 № 517 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Вердикт Капітал" заборгованості в розмірі 34519,05 грн.

Постановою приватного виконавця Клименка Р.В. від 08.04.2020 накладено арешт на рахунки божника, відкриті в установах банку, а саме: АТ "ОТП Банк", АТ "Райффайзен Банк Аваль", АТ "ПУМБ", АТ "Державний ощадний банк України", АТ "Приватбанк", АТ "Універсал Банк", АТ "Укргазбанк", крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонені законом.

02.06.2020 позивач звернулась до відповідача з заявою, у якій просила зняти арешт з рахунку, відкритого у АТ "Райффайзен Банк Аваль", на який останній нараховується заробітна плата.

Не отримавши відповіді на заяву, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням статті 1 Закону України від 02.06.2016 N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону N 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

Статтею 10 Закону N 1404-VIII визначено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону N 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

З аналізу наведених норм вбачається, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом N 1404-VIII заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи забезпечення та заходи щодо примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, у тому числі накладати арешт на кошти, які перебувають на рахунках.

Пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону N 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

За змістом частин першої-четвертої статті 56 Закону N 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Відповідно до частини десятої статті 56 Закону N 1404-VIII у порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Такий арешт знімається, якщо протягом п`яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.

Одночасно частиною другою статті 48 Закону N 1404-VIII передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Абзацом другим частини другої статті 59 Закону N 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

З аналізу наведених норм вбачається, що рахунки, визначені у частині другій статті 48 Закону N 1404-VIII, є спеціальними при накладенні арешту на кошти, розміщених на таких рахунках.

Враховуючи викладене у сукупності в контексті з положеннями статей 1074 Цивільного кодексу України, 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", суд дійшов висновку, що рахунки на які зараховується заробітна плата, нормативно не визначені як рахунки з спеціальним режимом використання, не є такими рахунками, вказані рахунки є звичайними поточними рахунками та банківське законодавство не містить визначення такого виду рахунків як "зарплатний", що у свою чергу дає підстави для висновку про відсутність обмежень для накладення арешту на кошти на таких рахунків, крім обмеження розміру арештованих коштів відповідно до обмежень щодо можливого розміру стягнення.

Так, частиною першою статті 73 Закону N 1404-VIII визначено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати:

1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;

2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;

3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;

4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;

5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами;

6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини;

7) допомогу при усиновленні дитини;

8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;

9) допомогу на дітей одиноким матерям;

10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;

11) допомогу на лікування;

12) допомогу на поховання;

13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;

14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Як вбачається з наведених положень частини першої статті 73 Закону N 1404-VIII заробітна плата не відноситься до виплат, на які не може бути звернуто стягнення.

Поряд з цим, положеннями частин першої та другої статті 70 Закону N 1404-VIII визначено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:

у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;

за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.

За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Так, з довідки АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 21.05.2020 № Д1-В24/163 вбачається, що позивачеві відкрито рахунок № НОМЕР_1 для отримання заробітної плати.

Одночасно, матеріалами справи підтверджено, що позивач повідомляла приватного виконавця про те, що рахунок, відкритий в АТ "Райффайзен Банк Аваль", призначений для отримання заробітної плати.

Встановлені обставини свідчать про те, що приватний виконавець був обізнаний, що накладений арешт на рахунок позивача, відкритий у АТ "Райффайзен Банк Аваль", призначений для отримання нею заробітної плати, отже і повинен був врахувати положення частини другої статті 70 Закону N 1404-VIII.

Положеннями статті 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що накладення відповідачем арешту на кошти на рахунку № НОМЕР_1 поза межами розміру стягнення у 20% заробітної плати, є протиправним.

Поряд з цим, визначаючись щодо способу захисту порушених прав позивача, суд враховує наступне.

Так, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача та зняти арешт з рахунку.

За змістом частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність у відповідача підстав для накладення арешту на кошти на рахунку № НОМЕР_1 поза межами розміру стягнення у 20% заробітної плати, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця Клименка Р.В. від 08.04.2020 ВП № 61764353 в частині накладення арешту на суму заробітної плати, що перевищує 20 % надходжень заробітної плати на рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий в АТ "Райффайзен Банк Аваль", зі зняттям арешту з таких коштів.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача повернути позивачеві стягнуті кошти.

Як стверджує у позовній заяві позивач, на підставі постанови від 18.05.2020 приватним виконавцем зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 61764353 відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 04.05.2020 у справі № 761/12585/20.

Згідно меморіального ордера від 08.05.2020 № 61764353/2 з рахунку позивача стягнуто 8551,87 грн.

Враховуючи, що стягнення з позивача заборгованості відбулось до винесення приватним виконавцем постанови про зупинення виконавчого провадження ВП № 61764353, а також зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів того, що виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Богомолової Д.І. від 20.02.2020 № 517 визнано таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для повернення стягнутих відповідачем коштів в рахунок погашення боргу.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича від 08.04.2020 ВП № 61764353 в частині накладення арешту на суму заробітної плати, що перевищує 20 % надходжень заробітної плати на рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий в АТ "Райффайзен Банк Аваль", зі зняттям арешту з таких коштів.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича (02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, 6, оф. 31) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 840,80 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко