Ухвала суду № 91597324, 15.09.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

15 вересня 2020 року м. Київ № 640/23550/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю

секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового

провадження заяву вих. № 10734 від 19.06.2020 "Про ухвалення додаткового рішення"

представника ТОВ "ЕСО-Автотехнікс" Казиміренка К.В. (генерального директора) у

адміністративній справі

за позовомОфісу великих платників податків Державної податкової службидо про Товариства з обмеженою відповідальністю "Есо-Автотехінкс" стягнення податкового боргу, ВСТАНОВИВ:

Офісом великих платників податків Державної податкової служби (адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г, ідентифікаційний код 43141471) (далі - позивач або Офіс) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Есо-Автотехінкс" (адреса: 02222, м. Київ, вул. Миколи Закревського, 16, ідентифікаційний код 30721457) (надалі - відповідач або ТОВ "Есо-Автотехнікс" або Товариство), в якому позивач просив суд стягнути кошти з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Есо-Автотехінкс" у банках, що обслуговують такого платника податків, податковий борг у сумі 1 758 921,79 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2020 по справі № 640/23550/19 у задоволенні позову Офісу великих платників податків Державної податкової служби - відмовлено повністю; клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Есо-Автотехінкс" про стягнення витрат на правову допомогу - залишено без задоволення.

22.06.2020 до суду від ТОВ "Есо-Автотехнікс" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСО-Автотехнікс» суми грошових коштів в розмірі 99 346,00 грн., сплаченої Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСО-Автотехнікс» адвокату за договором від 14.01.2020 № 1/14/01/2020 про надання правової (правничої) допомоги.

В обґрунтування означеної заяви Товариством зазначено, що матеріали справи не містили клопотання представника ТОВ «ЕСО-Автотехнікс» адвоката Спиридонова О.В. про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки такого клопотання останнім або безпосередньо відповідачем по справі під час розгляду справи не подавалося.

Натомість матеріали справи містили заяву про розмір витрат, які ТОВ «ЕСО-Автотехнікс» має понести у зв`язку з розглядом справи, яку представником ТОВ «ЕСО-Автотехнікс» адвокатом Спиридоновим О.В. 31.03.2020 було подано через канцелярію Окружного адміністративного суду м. Києва в порядку ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій порушувалося питання лише про приєднання відповідної заяви до матеріалів справи та в подальшому врахування такої при визначені розміру витрат, понесених ТОВ «ЕСО-Автотехнікс» на оплату наданої адвокатом Спиридоновим О.В. правової допомоги за договором від 14.01.2020 № 1/14/01/2020.

Додатково ТОВ "Есо-Автотехнікс" звертає увагу, що 14.01.2020 між останнім, як клієнтом, та адвокатом Спиридоновим О.В. було укладено № 1/14/01/2020, розділом 4 якого передбачено порядок оплати послуг адвоката.

Так умовами пункту 4.1. договору сторонами узгоджено, що за правову допомогу, передбачену пунктом 1.2. договору ТОВ «ЕСО-Автотехнікс» сплачує адвокату винагороду в розмірі, визначену в додатковій угоді до договору.

В розмір правової допомоги не включаються фактичні витрати, пов`язані з виконанням адвокатом зобов`язань за договором (пункт 4.2.).

У свою чергу додатковою угодою від 14.01.2020 до договору сторони домовилися про розмір винагороди за надання послуг адвокатом. Зокрема:

6 000,00 грн. - ТОВ «ЕСО-Автотехнікс» сплачує на користь адвоката за вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для захисту інтересів клієнта, судової практики Верховного Суду, а також підготовку та подання до Окружного адміністративного суду м. Києва відзиву на позовну заяву Офісу великих платників податків ДПС (пункт 1.1. додаткової угоди до договору);

1 200,00 грн. - ТОВ «ЕСО-Автотехнікс» сплачує на користь адвоката за 1 годину витраченого ним часу за представництво та ведення справи в Окружному адміністративному суді м. Києва в процесуальному статусі відповідача (пункт 1.2. додаткової угоди до договору).

Окрім цього пунктом 4 додаткової угоди до договору визначено, що у разі відмовлення судом у задоволенні позову у справі, ТОВ «ЕСО-Автотехнікс» сплачує адвокату гонорар у розмірі 10-ти процентів від ціни позову, яка визначена Офісом великих платників податків ДПС (позивачем по справі №640/23550/19) у розмірі 1 758 921,79 грн. (один мільйон сімсот п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот двадцять одна гривня 79 копійок).

Заявник акцентує, що додатковою угодою від 17.06.2020 за № 2 сторони за договором, враховуючи матеріальне становище ТОВ «ЕСО-Автотехнікс», дійшли згоди про зменшення процентної ставки, передбаченої пунктом 4 додаткової угоди до договору, з 10-ти процентів до 5-ти процентів, та зміни порядку оплати «гонорару успіху», оплата якого має бути здійснена після проголошення судом рішення по справі.

18.06.2020 сторонами за договором був складений акт приймання-передачі послуг з детальним їх описом, яким засвідчено факт передачі наданих адвокатом Спиридоновим О.В. послуг за договором, а Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕСО- Автотехнікс», в особі директора ОСОБА_2 , прийняття цих послуг на загальну суму 99 346,00 грн.

На підтвердження виконання позивачем умов договору про надання правової допомоги від 14.01.2020 № 1/14/01/2020 щодо оплати прийнятих послуг на суму 99 346,00 грн. до заяви додано документи, що підтверджують здійснення 19.06.2020 оплату послуг.

23.07.2020 позивачем надано до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій Офісом великих платників податків Державної податкової служби відзначено, що з урахуванням складності провадження вивчення позову в продовж 2 годин є завищеним.

На думку Офісу, участь в судових засіданнях з урахуванням часу виїзду для участі в судовому засіданні, очікування судового засідання не може бути віднесено як час на правничу допомогу, так як це є фізичне переміщення представника Товариства.

Тому всі витрати, які були вчинені до фактичного відкриття провадження у справі, є такими, що безпосередньо не пов`язані з розглядом справи, а по деяким видам наданих послуг, як то підготовка позову або складання відповіді на відзив, є завищеними, відтак не повинні бути компенсовані за рахунок державного бюджету.

Розглянувши заяву ТОВ «ЕСО-Автотехнікс», суд примічає таке.

Згідно приписів ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Таким чином додаткове рішення ухвалюється з підстав: а) не дослідження доказів щодо однієї із позовних вимог, б) не ухвалення рішення стосовно одного з клопотань, в) не визначення способу виконання судового рішення при вирішенні питання про право, г) не вирішення питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 3 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України).

З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами за результатами розгляду справи.

При цьому, слід зазначити, що, по-перше, в межах питання цілей розподілу судових витрат останні розмежовуються:

а) на витрати на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката та вартість послуг помічника адвоката, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або ж підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

б) на суму, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, яка встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

По-друге розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі ж недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

По-третє в рамках розподілу судових витрат мають бути враховані визначені згідно з умовами договору про надання правничої допомоги розміри витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, що встановлюється на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідні докази понесених стороною витрат можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

По-четверте у випадку коли сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд, за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Крім того з огляду на наведене варто акцентувати, що можливим є вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог за обставин наявності поважних причин не подання стороною доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, з приводу чого судом виноситься додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих доказів, у тому числі, договору про надання правничої допомоги, умовами якого і визначається обсяг наданих послуг, та на який мало місце посилання тієї чи іншої сторони при поданні заяви щодо подання, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, підтвердження розміру витрат, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Додатково, в площині зауважених процесуальних норм та правових висновків, суд виокремлює, що за ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Так беручи до уваги викладене суд відзначає, що разом з відзивом на позов відповідачем надано копію договору № 1/14/01/2020 про надання правової (правничої) допомоги від 14.01.2020, укладеного між ТОВ «ЕСО-Автотехнікс», як клієнтом, з адвокатом Спиридоновим О.В.

Також надано додаткову угоду від 14.01.2020 до цього договору, відповідно до положень якої винагорода сплачується клієнтом після виконання усіх умов (набрання рішенням суду законної сили) основного договору на підставі акту-приймання-передачі.

Водночас згідно п. 5. Додаткової угоди № 2 від 17.06.2020 до договору від 14.01.2020, яка подана до суду 22.06.2020, тобто після проголошення у цій справі вступної та резолютивної частини рішення (17.06.2020), встановлено, що оплата «гонорару успіху» здійснюється після проголошення судом рішення, ухваленого на користь клієнта.

Таким чином ТОВ «ЕСО-Автотехнікс» та адвокатом Спиридоновим О.В. внесено зміни до договору № 1/14/01/2020 про надання правової (правничої) допомоги від 14.01.2020, що обумовило зміну порядку оплати клієнтом гонорару адвоката, а також обставин підтвердження виконаної адвокатом правової допомоги, за яку сплачується «гонорар успіху».

Дані зміни вплинули на встановлений договором № 1/14/01/2020 про надання правової (правничої) допомоги від 14.01.2020, в редакції додаткової угоди від 14.01.2020, порядок підтвердження наданих послуг та сплати клієнтом винагороди адвокату, що, за висновками суду, по суті призвело до зміни відповідних відкладальних обставин, а саме підтвердження обсягу відповідних послуг, які надані клієнту з боку адвоката за правочином від 14.01.2020, що, як наслідок, і зумовило здійснення 19.06.2020 відповідачем оплати послуг адвоката, позаяк відбулася зміна обов`язків як адвоката, так і клієнта.

В той же час у заяві від 31.03.2020 ТОВ «ЕСО-Автотехнікс» не зазначалося про можливе укладення будь-яких додаткових договорів щодо зміни підтвердження наданих послуг адвокатом і порядку оплати послуг клієнтом.

Окрім цього у означеній заяві мало місце чітке посилання ТОВ «ЕСО-Автотехнікс» на додаткову угоду від 14.01.2020 до договору № 1/14/01/2020 про надання правової (правничої) допомоги від 14.01.2020, як доказу, що підтверджує зміст та порядок розрахунків щодо розміру витрат на правову допомогу.

За таких обставин, приймаючи до уваги зміну порядків періоду підтвердження обсягу наданих послуг та оплати клієнтом гонорару адвоката за договором № 1/14/01/2020 про надання правової (правничої) допомоги від 14.01.2020, враховуючи, що сплачені відповідачем на користь Спиридонова О.В. кошти у розмірі 92 888,51 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1242 від 19.06.2020, здійснено на підставі додаткової угоди № 2 від 17.06.2020 до договору від 14.01.2020, а не додаткової угоди від 14.01.2020, конкретне посилання на яку, між іншим, мало місце у заяві від 31.03.2020, з урахуванням того, що вартість правничої допомоги, заявлена до відшкодування в частині гонорару у розмірі 5 відсотків від ціни позову, відповідно до п. 4 Додаткової угоди № 2 від 17.06.2020, не є співмірною до категорії складності цієї справи, необґрунтованою, за висновками суду, є заява ТОВ «ЕСО-Автотехнікс» щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСО-Автотехнікс» суми грошових коштів, сплаченої останнім адвокату за договором від 14.01.2020 № 1/14/01/2020 про надання правової (правничої) допомоги, за викладених у ній підстав.

Керуючись ст.ст. 134, 139, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви вих. № 10734 від 19.06.2020 "Про ухвалення додаткового рішення" представника ТОВ "ЕСО-Автотехнікс" Казиміренка К.В. (генерального директора) - відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ч. 5 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Суддя К.С. Пащенко