Рішення № 91596285, 16.09.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

16 вересня 2020 р. № 520/10543/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №1590 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.05.2020 р. про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком, з часу звернення до ПФ за зазначеною пенсією.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №1590 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.05.2020 р. про відмову у призначені пенсії за віком є протиправним та таким, що прийнято на підставі хибних висновків відповідача. При цьому, позивачем зазначено, що станом на момент подання до відповідача заяви про призначення пенсії з віком її вік складає 54 роки 1 місяць 26 днів, загальний страховий стаж складає більше 25 років, а стаж роботи на пільгових умовах складає 8 років 3 місяці 25 днів, що дає підстави для призначення відповідної пенсії. Однак, доводи відповідача стосовно відмови у призначенні пенсії засновані на висновкам про недосягнення пенсійного віку, передбаченого ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є протиправним та таким, що порушують права позивача. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 13.08.2020 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на помилкових висновках. При цьому, представником відповідача вказано, що відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Також передбачено, що до досягення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року. Отже, рішенням відповідача №1590 від 06.05.2020 р. позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років з огляду на обставини того, що згідно наданих позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах копій документів загальний страховий стаж складає 24 роки 10 місяців 12 днів, а пільговий стаж - 05років 07 місяців 19 днів, що з огляду на приписи ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» свідчить про недостатність пільгового стажу.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29.04.2020 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умоваx.

Для оформлення пенсії позивачем були зібрала необхідні документи, в тому числі надано трудову книжку, у якій знаходяться відомості про трудову діяльність.

У позовній заяві позивачем вказано, що на момент подання заяви про призначення пенсії вік позивача складає 54 роки 1 місяць 26 днів, загальний страховий стаж складає більше 25 років, а стаж роботи на пільгових умовах складає 8 років 3 місяці 25 днів і складається з періодів роботи у ливарному цеху Державному підприємстві «Харківський моторобудівельний завод «Серп і молот», а саме:

- з 07.08.1985 р. по 04.01.1987 р. на посаді підсобна транспортувальна робітниця стержневої дільниці 2 розряду с/г;

- з 04.01.1987 р. по 01.08.1988 р. на посаді транспортувальника стержневої дільниці 2 розряду с/г;

- з 01.08.1988 р. по 01.12.1991 р. на посаді сушильника стержнів, форм та формувапьних матеріалів 3 розряду с/г:

- з 01.12.1991 р. по 01.12.1993 р. на посаді землероба 3 розряду с/г.

При цьому, позивачем вказано, що під час роботи на зазначеному підприємстві вона працювала у одному й тому самому цеху, на одній і тій же дільниці та виконувала роботу, пов`язану із шкідливими умовами праці.

З метою підтвердження зазначених обставин позивачем під час оформлення пенсії було подано і архівну довідку підприємства №П-11 від 21.03.2016 року.

Рішенням відповідача від 06.05.2020 року №1590 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, передбаченого ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» віку.

Так, зі змісту вказаного рішення вбачається зазначення відповідачем того, що відповідно ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку; 51 рік - з 1 жовтня 1965 по 31 березня 1966 року. Також вказано, що працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім частини другої пункту другого статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне" страхування" відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Отже, вказано, що на підставі наданих документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 загальний страховий стаж склав 24 роки 10 місяців 12 днів, стаж за списком № 2 складає 5 років 7 місяців 19 днів.

Позивач, не погодившись із зазначеним рішенням відповідача, звернулась до суду із позовом.

Зі змісту позовної заяви вбачається наведення позивачем обставин того, що з огляду на рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII та такі втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: п. «б» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VІІІ. При цьому, відносно позивача правила зазначених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, з якого можливо виходити на пенсію за віком, який складає 55 років відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення" та 60 років відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на який посилаються закони при призначенні пільгової пенсії за Списком №2.

Як зазначено позивачем, на її думку, при призначенні пенсії на пільгових умовах має бути застосовано саме приписи Закону України "Про пенсійне забезпечення", які є більш сприятливі.

Також позивачем вказано на необґрунтованість дій відповідача стосовно виключення з її пільгового стажу роботи періодів з 07.08.1985 р. по 04.01.1987 р. та з 22.08.1992 р. по 01.12.1993 р. із посиланням на непередбаченість законодавством такої професії, як «підсобна транспортувальна робітниця» та відсутності записів праці позивача землеробом у чугуноливарному цеху.

Суд зазначає, що зі змісту наданих до суду представником відповідача пояснень вбачається, що згідно наданих позивачем документів її загальний страховий стаж складає 24 роки 10 місяців 12 днів, а пільговий стаж - 05 років 07 місяців 19 днів, а отже з урахуванням положень ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у ОСОБА_1 не достатньо пільгового стажу.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

У положеннях ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Відповідно до ст.51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Як встановлено судом, з метою створення справедливої системи пенсійного страхування, запровадження єдиних правил призначення пенсій, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017, який набрав чинності з 11.10.2017, Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV доповнено Розділом XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян», відповідно до статті 114 якого право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок.

Аналогічні положення закріплено у абзаці 1 пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, в редакції, чинній до 23.01.2020, якими встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок.

Суд зазначає, що Конституційним Судом України у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII та такі втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Конституційний Суд України зазначив, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам».

При цьому, Конституційний Суду України у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Згідно приписів ст.91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, враховуючи обставини справи та з огляду на те, що на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії, враховуючи, що позивач просив зарахувати до пільгового стажу період роботи до 01 квітня 2015 року, застосуванню підлягають положення статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно з якими право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, надається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Під час розгляду справи встановлено, що станом на 29.04.2020 року позивач досягла віку 54 роки і має загальний страховий стаж за даними відповідача 24 роки 10 місяців 12 днів.

Водночас, до стажу роботи позивача за Списком №2 відповідачем зараховано лише 05 років 07 місяців 19 днів, тобто період роботи позивача 04.01.1987 року по 31.07.1988 року, з 01.08.1988 року по 01.12.1991 року, з 01.12.1991 року по 31.12.1991 року, з 01.01.1992 року по 21.07.1992 року.

Відповідно до частини 6 статті 114 Закону № 1058-ІV контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача вбачається, що вона працювала на Державному підприємстві «Харківський моторобудівельний завод «Серп і молот» у період з 07.08.1985 р. - підсобна транспортувальна робітниця в ливарному цеху на стержневій дільниці 2 розряду с/г; з 04.01.1987 р. - присвоєна професія транспортувальника стержневої дільниці 2 розряду с/г; з 01.08.1988 р. - переведена сушильником стержнів, форм та формувальних матеріалів 3 розряду с/г; з 01.12.1991 р. по 01.12.1993 р. - землероб 3 розряду с/г; з 02.12.1993 р. переведена ЦТНС протяжчиком 2 с/х розряду; з 02.01.1996 р. по 17.06.1996 р. - протяжчик 2 с/х розряду в цеху МХ-3.

Списком № 2 виробництв, цехів, професій та посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. № 1173, у розділі XV "Металообробка" передбачено 1. Ливарне виробництво, а) робітники, сушильники стержнів, опок, землі та піску; транспортувальники на обрубних, формувальних, стержневих та вибивних дільницях робіт.

Однак, така професія, як підсобна транспортувальна робітниця в ливарному цеху на стержневій дільниці, вищезазначеним списком не передбачена.

Також, Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 р. № 10, у розділі XIV "Металообробка" передбачено 1. Ливарне виробництво, а) робітники, землероби (код 2150100а-12264).

Однак, професія протяжчик зазначеним списком не передбачена.

Суд зазначає, що матеріали справи містять копію архівної довідки від 21.03.2016 р. № П-11, в якій зазначено, що ОСОБА_1 працювала з 04.01.1987 р. транспортувальником стержневої дільниці 2 розряду с/г в ливарному цеху; з 01.08.1988 р. - сушильник стержнів, форм та формувальних матеріалів 3 розряду с/г в ливарному цеху; з 01.12.1991 р. по 01.12.1993 р. - землероб 3 розряду с/г в ливарному цеху; з 02.12.1993 р. переведена ЦТНС протяжчиком 2 с/х розряду; з 02.01.1996 р. по 17.06.1996 р. - протяжчик 2 с/х розряду в цеху МХ-3.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що рішенням про результати розгляду заяви від 31.08.2016 року №341/13-16 Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області за результатами розгляду заяви позивача про підтвердження пільгового стажу прийнято рішення задовольнити заяву ОСОБА_1 щодо підтвердження стажу роботи з 04.01.1987 р. по 31.07.1988 р. - транспортувальник стержневої дільниці 2 розряду с/г в ливарному цеху; з 01.08.1988 р. по 30.11.1991 р. - сушильник стержнів, форм та формувальних матеріалів 3 розряду с/г в ливарному цеху; з 01.12.1991 р. по 21.08.1992 р., - землероб 3 розряду с/г в ливарному цеху по Списку № 2.

При цьому, зі змісту вказаного рішення вбачається встановлення зазначеною комісією обставин того, що згідно копій внутрішньоцехових переводних записок заявниця з 04.01.1987 переведена транспортувальником стержневої дільниці 2 розряду с/г ливарного цеху (шкідливість 8%), з 01.08.1988 р. переведена сушильником стержнів, форм формувальних матеріалів 3 розряду с/г в ливарному цеху (шкідливість 12%), 01.12.1991 р. переведена землеробом 3 розряду с/г в ливарному цеху (шкідливість 12%). Також зазначено, що відповідно до наказу № 81-к від 02.12.1993 р. ОСОБА_1 переведено протяжчиком 2 с/х розряду в цех ЦТНС, умови праці звичайні; відповідно наказу № 4-к від 26.01.1996 р. заявницю переведено протяжчиком 2 с/х розряду в цех МХ-3, умови праці звичайні. Наказом від 21.11.1996 р. № 300/33 «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці» затверджено перелік робочих місць, найменувань та професій (посад) із шкідливими умовами праці та видів пільг у відповідності з діючим законодавством по праці України, де підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку № 2 землеробам ЦТЛ на дільниці стального лиття та плавцевої формовки, а також на дільниці колінчатого валу, а наказом від 15.09.1998 р. № 157/11 «Про оформлення документів по умовам праці робітникам ЧЛЦ» затверджено перелік робочих місць, конкретних робіт, назв професій (посад) із шкідливими умовами праці у відповідності з діючим законодавством по праці України, де підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку № 2 землеробам на стержневій дільниці (ЧЛЦ). Відтак, вказаною комісією зазначено, що враховуючи вказане, підтвердити період з 22.08.1992 р. по 01.12.1993 р. немає підстав, оскільки не вбачається, що заявниця працювала в (ЧЛЦ).

Суд зазначає, що доказів оскарження або скасування зазначеного рішення до суду не надано, що свідчить про його чинність станом на час розгляду даної справи.

Враховуючи обставини справи, судом встановлено, що позивач, обґрунтовуючи власну правову позицію, послалась на обставини того, що період її роботи з 07.08.1985 року по 04.01.1987 року підлягає зарахуванню до пільгового стажу, оскільки вона була прийнята на підприємство в якості робітника-транспортувальника у ливарний цех із шкідливими умовами праці та працювала на рівні інших робочих, а також мала своє власне робоче місце, але не маючи достатнього досвіду праці, її записали, як підсобну робітницю. В подальшому, завдяки постанові ЦК КПРС від 17.09.1986 р. № 1115, якою було підвищено тарифікацію оплати праці, посаду позивача було змінено на транспортувальника стержневої дільниці, з тими ж самими умовами праці, обсягом роботи та відповідальності. Також позивачем вказано, що з огляду на положення Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій робітників (ЕТКС), випуск №1, затвердженого постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питань і Секретаріату ВЦРПС від 31 січня 1985 р. № 31/3-30, та наведених характеристик роботи «підсобний робочий (2 розряд)» та «транспортувальник у ливарному виробництві» останні свідчать про повну ідентичність виконуваних робіт.

Надаючи оцінку зазначеним доводам позивача, враховуючи обставини не віднесення такої професії, як підсобна транспортувальна робітниця в ливарному цеху на стержневій дільниці до відповідного списку, суд приходить до висновку про відсутність підстав їх вважати обґрунтованими та доведеними, оскільки останні не ґрунтуються на будь-яких доказах.

Стосовно періоду роботи позивача з 22.08.1992 року по 01.12.1993 року суд зазначає наступне.

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача вбачається, що у зазначений період позивач продовжувала працювати землеробом 3 розряду с/г в ливарному цеху після призначення на вказану посаду з 01.12.1991 року.

При цьому, зі змісту рішення про результати розгляду заяви від 31.08.2016 року №341/13-16 Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області встановлено, що згідно копій внутрішньоцехових переводних записок у зазначений період шкідливість роботи складала 12%. Однак, з огляду на обставини того, що позивач у вказаний період не працювала в (ЧЛЦ), де відповідно до наказів від 21.11.1996 року №300/33 «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці» та від 15.09.1998 р. № 157/11 «Про оформлення документів по умовам праці робітникам ЧЛЦ» за посадами проведено атестацію робочих місць.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач фактично, відмовляючи у зарахуванні позивачу до пільгового стажу зазначеного періоду роботи, посилається на відсутність проведеної за вказаною посадою атестації робочого місця.

Суд зазначає що положеннями ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В той же час, відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як передбачено п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суд зазначає, що відповідно до п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Як передбачено п. 4.2 Порядку застосування Списків №1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

При цьому, положеннями п. 4.3 Порядку застосування Списків №1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, визначено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 р. (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Відповідно до п.4.4 Порядку застосування Списків №1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи наданому підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

В той же час, як передбачено пунктом 4.5 Порядку застосування Списків №1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. №442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, пунктом 2 якого визначено, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за Списками №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та розробленими на його виконання Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 р. № 41.

З аналізу вищевказаних нормативних актів вбачається, що атестація робочих місць полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

При цьому, відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII.

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

Водночас, Судом вказано, що на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Відтак, суд приходить до висновку, що не надання особою документів стосовно атестації не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Вищевикладене дає підстави для висновку про помилковість доводів представника відповідача в обґрунтування відмови позивачу у зарахуванні періоду роботи з 22.08.1992 року по 01.12.1993 року до пільгового стажу.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини та часткову помилковість висновків відповідача щодо зарахування періодів роботи ОСОБА_1 до пільгового стажу, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №1590 від 06.05.2020 р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Водночас, враховуючи обставини того, що у даному випадку позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років з огляду на відсутність достатнього стажу, що частково не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи за Списком №2 період роботи з 22.08.1992 року по 01.12.1993 року.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком, з часу звернення до Пенсійного фонду за зазначеною пенсією суд зазначає, що враховуючи обставини того, що у даному випадку позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років з огляду на відсутність достатнього стажу без надання належної оцінки усім обставинам, то враховуючи викладені судом у даному рішенні висновки та з огляду на приписи ст. 9 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 29.04.2020 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду у даній справі.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №1590 від 06.05.2020 р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи за Списком №2 період роботи з 22.08.1992 року по 01.12.1993 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.04.2020 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду у даній справі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ - 14099344).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мельников Р.В.