Рішення № 91595430, 17.09.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6406/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними матеріалами, у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвас» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про проведення фактичної перевірки, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Алвас» до Головного управління ДПС в Одеській області про:

визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС в Одеській області №2523 від 19.06.2020 року «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Алвас».

Адміністративний позов мотивовано наступним.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алвас» наголошувало, що під час прийняття Головним управлінням ДПС в Одеській області наказу про проведення фактичної перевірки позивача законодавчі підстави для такої перевірки, визначені пп.80.2.2 п.80.2 статті 80 Податкового Кодексу України були відсутні. Крім того, Головним управлінням ДПС в Одеській області, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвас», було порушено вимоги абзаці 1 п.522 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України, щодо встановленого мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року, у задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про розгляд адміністративної справи №420/6406/20 за правилами загального позовного провадження – відмовлено.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив (вх.№30217/20 від 03.08.2020р. на позовну заяву (а.с.41-44).

Відзив обґрунтований наступним.

Головне управління ДПС в Одеській області зазначило, оскаржуваний наказ, прийнятий у відповідності до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, який передбачає, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

З урахуванням положень даної норми контролюючим органом було дотримано положення пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, оскільки перевірку було призначено на підставі доповідної записки начальника відділу фактичних перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС в Одеській області з обґрунтованими підставами та наявною в ній інформацією отриманою від ДПС України (лист №8405/7/99-00-05-04-01-07 від 29.05.2020 року) про порушення позивачем вимог Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Станом на 17 вересня 2020 року, інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Наказом Головного управління ДПС в Одеській області «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Алвас» №2523 від 19.06.2020 року, на підставі ст.20, п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, наказано провести фактично перевірку ТОВ «Алвас» з 25.06.2020 року, тривалістю 10 діб (а.с.28).

Перевірку наказано провести за період діяльності ТОВ «Алвас» з 04.12.2019 року по дату закінчення фактичної перевірки, з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів.

25.06.2020 року, на підставі наказу №2523 від 19.06.2020 року, направлень на проведення фактичної перевірки №№652,653,654 від 22.06.2020 року, представниками контролюючого органу здійснено спробу проведення фактичної перевірки ТОВ «Алвас» за адресою господарського об`єкту: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Лісова, буд.5/А (а.с.29-31).

На підставі абз. 5 п.п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадових осіб Головного управління ДПС в Одеській області не було допущено до проведення фактичної перевірки, про що перевіряючими складено акт відмови в допуску до проведення фактичної перевірки №15-32-05-08 від 25.06.2020 року (а.с.33).

Судом встановлено, що фактична перевірка ТОВ «Алвас», була призначена на підставі доповідної записки відділу фактичних перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС в Одеській області №363/11/15-32-05-07 від 16.06.2020 року (а.с.34-35) у зв`язку з отриманням листа Державної податкової служби України №8405/7/99-00-05-04-01-07 від 29.05.2020 року, відповідно до якого, аналізом почекової інформації РРО, що надходила у січні-квітні 2020 року до Системи обліку даних РРО встановлено надходження інформації РРО з продажу пального без зазначення коду УКТ ЗЕД чи із зазначенням частин коду УКТ ЗЕД (а.с.36-37).

Вважаючи наказ про проведення фактичної перевірки безпідставним та протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. (п.75.1 ст. 75)

Норма п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначає, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з нормами ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п. 80.1).

Пунктом 80.2 ст. 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

З аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що фактична перевірка може проводитися за умови дотримання наступних умов:

- повинна бути наявною одна з визначених п.п. 80.2.1 – 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України підстав для проведення фактичної перевірки (матеріальна підстава);

- підставою для проведення перевірки повинно бути рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом (процесуальна підстава);

- копія вказаного рішення має вручатися платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки (процедурна підстава).

Крім того, як вбачається зі змісту приписів ст. 80 ПК України, нормативне регулювання передбачає окремі вимоги та різні підстави для проведення фактичних перевірок з різних питань, а саме: щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, а також дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Отже, фактичні перевірки можуть проводитися як з окремого питання, яке віднесено до кола питань, що є предметом даного виду перевірок, так і комплексно з усіх питань, визначених п. 80.2 ст. 80 ПК України, але за обов`язкової наявності підстав, вказаних у підпунктах п. 80.2 ст. 80 ПК України, оскільки жодна з окреслених у п.п. 80.2.1-80.2.7 п. 80.2. ст. 80 ПК України підстав фактичної перевірки не охоплює одночасно та одразу усіх питань як предмету фактичної перевірки згідно з п.п. 75.1.3. п. 75.1. ст. 75 ПК України.

Суд зазначає, що спір між сторонами виник з приводу правомірності видання наказу про проведення фактичної перевірки, отже, суд має встановити наявність умов, визначених законодавством для призначення фактичної перевірки та дотримання відповідачем процедури такого призначення.

В пункті 81.1 статті 81 Податкового кодексу України викладені вимоги до наказу на проведення перевірки, відповідно до яких в наказі обов`язково зазначаються наступні відомості: дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Судом встановлено, що відповідач призначив проведення фактичної перевірки позивача на підставі п.п. 80.2.2. п.80.2 ст. 80 ПК України, у відповідності до якого фактична перевірка може бути призначена у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Однак, суд звертає увагу, що зі змісту оскаржуваного наказу не вбачається, яку саме інформацію отримало Головне управління ДПС в Одеській області, що стала у подальшому підставою для прийняття наказу «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Алвас» №2523 від 19.06.2020 року.

Лише у відзиві на позовну заяву Головним управлінням ДПС в Одеській області зазначалося, що підставою для призначення фактичної перевірки ТОВ «Алвас» слугувала доповідна записка та лист ДПС України.

Проте, суб`єкт владних повноважень не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала саме вищезазначена інформація.

Крім того, в оскаржуваному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють; у наказі не відображено у рамках яких заходів ГУ ДПС в Одеській області встановлено невідповідність діяльності товариства вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

Суд не заперечує того факту, що до функцій контролюючих органів, відповідно до ст. 19 ПК України віднесено здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері (п.п.19-1.1.14.); здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (п.п.19-1.1.16.); проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (п.п.19-1.1.17) та інші.

У свою чергу, суд зазначає, що реалізація відповідних функцій у визначеній сфері щодо призначення перевірок не є безмежною. Такими функціями контролюючий орган наділений законодавчо на постійній основі, однак реалізація таких функцій певним чином обмежена законодавством. Тобто, не у будь-якому випадку за наявності компетенції на проведення перевірки, перевірка може бути призначена.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №820/20020/14 від 08 серпня 2019 року, №1440/2045/18 від 11 червня 2019 року, №816/3238/15 від 15.05.2020 року, №821/1828/16 від 02 вересня 2020 року, №821/1274/18 від 04 вересня 2020 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наказ Головного управління ДПС в Одеській області №2523 від 19.06.2020 року «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Алвас» не відповідає положенням Податкового кодексу України, оскільки з його змісту неможливо встановити, що саме слугувало підставою для призначення такої перевірки, а тому оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій.

Однак, у даному випадку втручання у діяльність позивача з боку контролюючого органу не носить характер обґрунтованості, законності або пропорційності, що призводить до непорозуміння логіки та мети рішення відповідача про проведення перевірки.

Суд вважає безпідставними посилання позивача на Закон України №533-ІХ від 17.03.2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» та №540 від 30.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)», оскільки мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок (п.522 підрозд.10 розд.ХХ Перехідні положення ПКУ) не стосувався фактичних перевірок у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального з підстав, визначених п.п. 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 ст. 80 ПКУ.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «… адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень».

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено, що оскаржуваний наказ не відповідає вимогам податкового кодексу України, а тому він є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвас» підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час подання позовної заяви, Товариством з обмеженою відповідальністю «Алвас» було сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 гривень, згідно платіжного доручення №451 від 06 липня 2020 року, який підлягає відшкодуванню.

Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвас» (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Соборна 33, кв.2, код ЄДРПОУ 23856703) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська 5, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС в Одеській області №2523 від 19.06.2020 року «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Алвас» - задовольнити.

Наказ Головного управління ДПС в Одеській області №2523 від 19.06.2020 року «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Алвас» - визнати протиправним та скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвас» (код ЄДРПОУ 23856703) понесені судові витрати у розмірі 2102,00 (дві тисячі сто два) гривні.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.

Суддя Балан Я.В.

.