Рішення № 91590440, 16.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року Справа № 160/5248/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Соборний відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Соборний відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 13.02.2020 року № Ф-1857-17/04-63 ОСОБА_1 , у розмірі 17267,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач 22.01.2020 року отримав від відповідача вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 року № Ф-1857-17/04-63. Згідно вказаної вимоги, за відповідачем обліковувалася заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 14513,58 грн.

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 року № Ф-1857-17/04-63 протиправною та необґрунтованою, позивач звернувся до Державної податкової служби зі скаргою, в якій просив скасувати вищезазначену вимогу.

За поясненням позивача, 27.02.2020 року за результатами розгляду скарги позивача Державною податковою службою України було прийнято рішення за № 7443/6/99-00-08-06-01-06, яким вимогу від 08.11.2019 року № Ф-1857-17/04-63, скасовано.

Проте, 17.04.2020 року позивач отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 року № Ф-1857-17/04-63 на суму 17267,76 грн., яку позивач також вважає протиправною, необґрунтованою та прийнятою з порушенням вимог законодавства.

Ухвалою суду від 19.05.2020 року, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Цією ж ухвалою залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Соборний відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а також встановлено строк для надання пояснень щодо позову та відзиву.

Заперечуючи проти позову, відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

Відповідач зазначає, що позивач перебуває на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа-підприємець. На дату формування оскаржуваної вимоги не перебував у стані припинення підприємницької діяльності. Податкова звітність позивачем не подавалась, доходів не отримував, як наслідок, повинен був сплачувати суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Тому, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

18.06.2020 року позивачем через систему «Електронний суд» надіслано до суду відповідь на відзив, яку долучено до матеріалів справи.

В обґрунтування відповіді на відзив, позивач, серед іншого, зазначає, що відповідач в порушення законодавства позбавив позивача можливості використати, передбачені законом, засоби захисту порушеного права через позбавлення права узгодження розрахунку суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (недоїмки) в судовому порядку, у разі прийняття незадовільного для позивача рішення Державною податковою службою України, до накладання арешту виконавчою службою на грошові кошти на розрахунковому рахунку позивача в банківській установі та нерухоме та рухоме майно, що перебуває у власності позивача.

Треті особи правом на надання пояснень до суду не скористались.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є особою, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокатом), що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру адвокатів України (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 20.08.2012 року № 2594).

З 22.10.2014 року перебуває на обліку в органі доходів і зборів, що підтверджується повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску №1404638000022, копія якого наявна в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 року № Ф-1857-17/04-63 на ім`я позивача зі сплати єдиного внеску на суму 14513,58 грн.

Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивач звернувся зі скаргою від 30.01.2020 року до Державної податкової служби, в якій просив скасувати вимогу від 08.11.2019 року № Ф-1857-17/04-63 на суму 14513,58 грн.

При цьому, 30.01.2020 року позивачем повідомлено Соборне управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про оскарження вимоги до Державної податкової служби.

Рішенням Державної податкової служби України від 27.02.2020 року № 7443/6/99-00-08-06-01-06 про результати розгляду скарги, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 року № Ф-1857-17/04-63 ГУ ДПС у Дніпропетровській області скасовано та визнано відкликаною з дня прийняття даного рішення, а скаргу фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвоката) ОСОБА_1 від 30.01.2020 року № б/н – задоволено частково. Зобов`язано ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформувати та направити нову вимогу з урахуванням вимог чинного законодавства.

Відповідачем було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 року № Ф-1857-17/04-63 на суму 17267,76 грн. на ім`я ОСОБА_1 , яку позивач отримав 17.04.2020 року.

Не погоджуючись з казною вимогою, позивач звернувся зі скаргою від 22.04.2020 року до Державної податкової служби, в якій просив скасувати вимогу від 13.02.2020 року № Ф-1857-17/04-63 на суму 17267,76 грн.

При цьому, 23.04.2020 року позивачем засобами поштового зв`язку надіслано повідомлення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про оскарження вимоги до Державної податкової служби, яке відповідачем отримано 24.04.2020 року, що підтверджується матеріалами справи.

Позивачем долучено до матеріалів справи рішення Державної податкової служби України від 21.05.2020 року № 16787/6/99-00-08-06-01-06 про результати розгляду скарги, яким вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2020 року № Ф-1857-17/04-63 залишено без змін, а скаргу позивача – без задоволення.

Не погоджуючись з вказаною вимогою, вважаючи її протиправною та необґрунтованою, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

За приписами ч. 1 ст. Закону № 2464 облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах праці, трудових відносин та зайнятості населення, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється податковим органом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 5, 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", - здійснюється у день отримання від них відповідної заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону № 2464 взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 5-1, 15 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється податковим органом з внесенням Пенсійним фондом відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 8 Закону № 2464 розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VІ сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч.3 ст.25 Закону № 2464-VІ).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VІ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.

Податковий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 20 календарних днів з дня отримання скарги на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (його заступник або уповноважена особа) податкового органу може прийняти рішення про подовження строку розгляду скарги платника єдиного внеску понад встановлений строк, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника єдиного внеску до закінчення 20-денного строку. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платнику єдиного внеску не надсилається протягом 20-денного строку або протягом строку, подовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) податкового органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску з дня, наступного за останнім днем закінчення строків.

У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.

Згідно ч. 6 ст. 25 Закону № 2464-VІ за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону № 2464-VІ строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція № 449.

Абзацом другим пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 установлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн (абзаци перший - третій, одинадцятий пункту 3 розділу VI Інструкції № 449).

Згідно з абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

При вирішенні даної справи, судом встановлено, що позивач отримав оскаржувану вимогу 17.04.2020 року, що відповідачем не спростовано.

Не погодившись з оскаржуваною вимогою, 23.04.2020 року позивач засобами поштового зв`язку направив скаргу на вказану вимогу до Державної податкової служби України. При цьому, оскільки відповідач здійснював контролюючі дії в період карантину, який запроваджено в державі відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2», позивач 23.04.2020 року направив засобами поштового зв`язку на адресу відповідача повідомлення про оскарження до Державної податкової служби України вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 13 лютого 2020 року № Ф-1857-17/04-63, яке отримано відповідачем 24.04.2020 року, тобто в межах 10 календарних днів, що встановлені законодавством для оскарження вимоги в адміністративному порядку.

Разом з тим, судом встановлено, що 08.05.2020 року позивачем на електронну адресу отримано повідомлення від АТ «ПриватБанк» про накладення арешту на розрахунковий рахунок позивача, який здійснено на підставі постанови Соборного відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка в свою чергу прийнята на підставі отриманої від відповідача оскаржуваної вимоги.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач направивши до Соборного відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції оскаржувану вимогу від 13.02.2020 року № Ф-1857-17/04-63, порушив вимоги ч. 4 ст. 25 Закону № 2464, чим позбавив можливості позивача використати, встановлені Законом № 2464, засоби захисту свого порушеного права, а саме: через узгодження розрахунку суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (недоїмки) в адміністративному порядку та через позбавлення права узгодження розрахунку суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (недоїмки) в судовому порядку, у разі прийняття незадовільного для позивача рішення Державною податковою службою України, до накладання арешту органами виконавчої служби на грошові кошти на розрахунковому рахунку в банківській установі.

Тобто, відповідач надіслав до органу виконавчої служби оскаржувану вимогу до закінчення встановленого законодавством терміну розгляду скарги позивача Державною податковою службою України.

Разом з тим, суд критично ставиться до доводів в частині, що адвокат здійснює господарську діяльність, оскільки реєстрація фізичних осіб, які здійснюють адвокатську діяльність, як підприємці, чинним законодавством не передбачена.

Суд зазначає, що адвокатська діяльність не є господарською і, зокрема, підприємницькою у сенсі ст. 3 Господарського Кодексу України, а адвокат не є суб`єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність.

Крім того, судом встановлено, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.09.2020 року у справі №160/1815/19 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення ОСОБА_1 процентної складової розміру пенсії з 74% до 70% відповідних сум грошового забезпечення після проведення перерахунку пенсії за період з 01 січня 2016 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року у розмірі 74% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.11.2019 року № 22806/03-02/23 «Про надання інформації» позивача повідомлено, що рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019 року № 160/1815/19 виконано в межах зобов`язань, а саме, здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2016 року із урахуванням 74 % від відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням попередніх виплат, починаючи з 01.01.2016 року.

Відповідно до вказаного листа, доплата за період з 01.01.2016 року по 16.09.2019 року складає 15640,55 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 30.01.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про припинення зобов`язання зарахуванням від 30.01.2020 року, в якій просив провести зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме заборгованості ОСОБА_1 зі сплати єдиного соціального внеску за 2019 рік у розмірі 11016,72 грн. та заборгованості Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з пенсійних виплат, що виникли на підставі рішення Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/1815/19.

Одночасно, позивачем копію вказаної заяви було направлено на адресу відповідача.

Доказів розгляду вказаної заяви до суду, ані відповідачем, ані третьою особою до суду не надано. При цьому, відповідач у відзиві також не надав доводів та спростувань щодо вказаної заяви.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Проте, суд критично ставиться до посилань позивача на постанови Верховного Суду від 16.05.2018 року №910/17770/17 та від 18.06.2019 року у справі № 914/8912/16, оскільки вказані постанови прийнято в рамках господарського судочинства.

Щодо суми заборгованості у розмірі 17267,76 грн., суд зазначає, що згідно з рішенням Державної податкової служби України від 21.05.2020 року № 16787/6/99-00-08-06-01-06 про результати розгляду скарги, вбачається, що під час розгляду даної скарги встановлено, що заборгованість зі сплати єдиного внеску виникла, у тому числі в наслідок сплати єдиного внеску у розмірі 6251304 (за 2015 рік) по платіжному дорученню №324274629А651102488 від 26.04.2016 року, в якому невірно заповнено графу «призначення платежу». Також зазначено, що повернення коштів у випадку помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосування фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719 регулюється Порядком зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 року №6. Згідно п.п. 2 п. 5 Порядку повернення коштів здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення. При цьому, заява про перерахування помилково сплачених коштів скаржником до контролюючого органу не подавалася.

Так, судом встановлено, що позивачем здійснено оплату єдиного внеску 26.04.2016 року відповідно до платіжного доручення № Р24274629А651102488 у сумі 6251,04 грн. за наступними реквізитами: отримувач - Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська; код отримувача – 39545734; розрахунковий рахунок – 37194204010463; банк отримувача – НУ ДКСУ у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ; код банку – 805012, які відповідають рахункам для сплати єдиного внеску у 2016 році, особам, які проводять незалежну професійну діяльність, та були зареєстровані в Державній податковій інспекції Жовтневого району м. Дніпропетровська.

Крім того, суд зазначає, що допущення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов`язання з єдиного соціального внеску у строк, встановлений Законом №2464-VI, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника та його посадових осіб до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.02.2019 року у справі №820/3561/16.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідачем у відзиві надано доводи, що позивач має сплачувати єдиний соціальний внесок як фізична особа-підприємець. Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості щодо ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця відсутні. На переконання суду, позивач є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат).

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що відповідачем не надано належних доводів щодо формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), а також доводів чи спростувань щодо заяви позивача про припинення зобов`язання зарахуванням, копію якої позивач надавав на адресу відповідача, та сплатою у 2016 році єдиного соціального внеску за 2015 рік у розмірі 6251,04, які враховані в суму боргу з єдиного соціального внеску за оскаржуваною вимогою, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 , задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 571410030 від 14.05.2020 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Соборний відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 13.02.2020 року № Ф-1857-17/04-63 ОСОБА_1 , у розмірі 17267,67 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145015).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 16.09.2020 року.

Суддя І.О. Лозицька