Рішення № 91590087, 15.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року Справа № 160/2550/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР (далі відповідач), в якій, з урахуванням уточненого позову, позивач просить:

- визнати неправомірними дії Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР у відмові позивачу призначення соціальної допомоги з дня її повноліття, тобто з 28.03.2017 року;

- зобов`язати Комунальний заклад «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР розглянути заяву позивача від 23.12.2019 року стосовно призначення соціальної допомоги з дня повноліття позивача, тобто з 28.03.2017 року.

Позов мотивовано тим, що позивач є інвалідом першої групи «А» з дитинства безстроково, потребує постійної сторонньої допомоги та догляду, що підтверджено: медичним висновком № 2 від 26.12.2014 року та довідкою до акту огляду МСЕК від 16.09.2019 року. Після досягнення 18 років позивач звернулась до Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР Металургійної міжрайонної МСЕК стосовно дати призначення соціальної допомоги після досягнення 18-річного віку. У відповідь на звернення позивачу зазначено, що датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, які надійшла до МСЕК 06.09.2019 року і група інвалідності встановлена з цієї ж дати. Однак, позивач не погоджується з таким висновком, оскільки документи до МСЕК подаються лікувальним профілактичним закладом охорони здоров`я, який своєчасно не подав відповідні документи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року, після усунення недоліків, відкрито провадження в адміністративній справі №160/2550/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

13 серпня 2020 року судом отримано відзив КП «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначає, що рішення про призначення інвалідності винесено з дати надходження до комісії документів позивача, як це передбачено чинним законодавством.

Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом І групи «А» з дитинства.

Згідно з медичним висновком № 2 про дитину-інваліда віком до 18 років від 26.12.2014 року висновок дійсний до 26 грудня 2016 року, дата переогляду 26.11.2016 року.

16.09.2020 року позивач вперше була оглянута Металургійною МСЕК, за результатом огляду позивачу встановлено група інвалідності перша «А» з 06.09.2019 року.

19.11.2019 року ОСОБА_1 звернулась до КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР із заявою стосовно дати призначення соціальної допомоги після досягнення 18-річного віку.

На звернення позивача, відповідачем надано відповідь, що датою встановлення інвалідності вважається день надходження до комісії документів. Форма 088/о надійшла до Металургійної МСЕК 06.09.2019 і група встановлена з 06.09.2019 року.

У березні 2020 року позивач звернулась із заявою стосовно дати призначення соціальної допомоги після досягнення 18-річного віку до КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР, однак жодного доказу наданні відповіді на заяву позивача матеріали справи не містять, відповідачем таких доказів суду не надано.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні соціальної допомоги з дня її повноліття, тобто з 28.03.2017 року неправомірними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 1 Закону України від 6 жовтня 2005 року № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» наведено визначення термінів:

-особа з інвалідністю - особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист;

дитина з інвалідністю - особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист;

-інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист;

-медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Відповідно до вимог статті 7 Закону № 2961-IV медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.

Огляд повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров`я, осіб з інвалідністю (за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу), дітей з порушеннями стану здоров`я та дітей з інвалідністю проводиться після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності даних, що підтверджують стійкий розлад функцій організму у зв`язку з фізичними, психічними, інтелектуальними та сенсорними порушеннями, зумовленими захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами.

Перша група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від міри втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягів потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному нагляді.

До підгрупи А першої групи інвалідності належать особи з виключно високою мірою втрати здоров`я, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування.

Особам у віці до 18 років лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів встановлюється категорія "дитина з інвалідністю", а особам у віці до 18 років з виключно високою мірою втрати здоров`я та з надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування, - категорія "дитина з інвалідністю" підгрупи А.

Лікарсько-консультативні комісії лікувально-профілактичних закладів:

визначають наявність стійкого розладу функцій організму дитини та відповідно можливі обмеження її життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем;

складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми;

надають консультативну допомогу з питань реабілітації та стороннього догляду, диспансерного нагляду або допомоги дітям з інвалідністю;

забезпечують своєчасний огляд (переогляд) дітей з порушеннями стану здоров`я та дітей з інвалідністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317 затверджено Положення про медико - соціальну експертизу (далі - Положення №1317), яке визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Згідно абзацу першого пункту 3 Положення № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно пункту 4 Положення №1317, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - Комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Приписами пункту 15 Положення № 1317 встановлено, що комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Згідно з пунктом 16 Положення № 1317 голова лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я представляє хворого, що досяг повноліття, потерпілого від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, який направляється на комісію вперше, документи цієї особи у разі заочного проведення медико-соціальної експертизи. Для вирішення соціальних питань і створення з урахуванням ступеня втрати життєдіяльності та професії потерпілого спеціальних умов для виконання роботи запрошується представник власника підприємства, установи та організації, де працює хворий, що досяг повноліття, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, або представник уповноваженого ним органу та профспілкового комітету.

Також, відповідно до пунктів 17, 18 Положення № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я. Голова комісії або керівник закладу охорони здоров`я у разі виявлення фактів зловживання службовим становищем, службового підроблення або службової недбалості під час направлення хворих лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності інформують у триденний строк про це правоохоронні органи.

Згідно з пунктом 1.4 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561 медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до п. 1.5 Інструкції № 561 фахівці медико-соціальних експертних комісій (далі - МСЕК) зобов`язані ознайомити особу (законного представника) з порядком, умовами та критеріями встановлення інвалідності, а також надавати роз`яснення з інших питань, що пов`язані з встановленням групи інвалідності, на вимогу особи (законного представника) або у разі її незгоди з рішенням МСЕК.

Пунктом 1.10 Інструкції № 561, встановлено, що при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Таким чином, до повноважень медико-соціальної експертизи відноситься встановлення особі інвалідності.

Разом з тим, Закон України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» визначає правові засади надання державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, а також надання державної соціальної допомоги на догляд.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю - щомісячна державна допомога, що надається відповідно до норм цього Закону у грошовій формі особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю.

Громадяни України, які є дітьми померлого годувальника або досягли віку, встановленого статтею 1 цього Закону, і не мають права на пенсію, або є особами з інвалідністю і не мають права на пенсію по інвалідності або державну допомогу у зв`язку з інвалідністю та постійно проживають на території України, мають право на державну соціальну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. (ст. 2 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю»)

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» державна соціальна допомога згідно із цим Законом призначається особі, яка є особою з інвалідністю I групи.

Приписами ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державна соціальна допомога на догляд призначаються особам з інвалідністю - на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державна соціальна допомога на догляд особам, зазначеним у пунктах 4 і 5 частини першої статті 7 цього Закону, призначаються відповідними структурними підрозділами місцевих державних адміністрацій, а державна соціальна допомога на догляд особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 7 цього Закону, - органами, що призначають пенсії.

За приписами пункту 9 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 2 квітня 2005 року за № 261, соціальна допомога призначається управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві і Севастополі державних адміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі – органи праці та соціального захисту населення).

Таким чином, соціальна допомога призначається на весь час інвалідності відповідними структурними підрозділами місцевих державних адміністрацій, а саме, органи праці та соціального захисту населення.

Отже, обов`язок повноваженнями щодо призначення соціальної допомоги наділені органи праці та соціального захисту населення на весь період встановлення інвалідності, тоді як до повноважень медико-соціальної експертизи відноситься встановлення особі інвалідності.

Під час з`ясування правомірності дій відповідача суд, в першу чергу, з`ясовує, чи належить вчинення певних дій до кометенції саме цього суб`єкта владних повноважень та чи є саме цей суб`єкт владних повноважень відповідальним за такі дії.

Так, позивач звернулась із позовом про визнання неправомірними дій Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР у відмові позивачу щодо призначення соціальної допомоги з дня її повноліття.

Однак, з аналізу вище наведених норм права, судом встановлено, що Комунальний заклад «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР не наділений повноваженнями щодо призначення соціальної допомоги, так як останній відповідає за дотримання порядку та процедури під час встановлення особі інвалідності.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. (ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України)

Відповідно п. 1, 2 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Тобто, позивачем не доведено протиправність дій Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР щодо відмови в призначенні соціальної допомоги.

З огляду на викладене, враховуючи визначений позивачем суб`єкний склад сторін у справі та зміст заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна