Рішення № 91590040, 17.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року Справа № 160/8356/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

21.07.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 1959055-5204-1123 від 13.06.2018 року на суму 10339,80 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 204322-5207-1128 від 28.10.2019 року на суму 36438,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 22921-5207-1128 від 27.05.2020 року на суму 36438,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у 2016 році позивачем відчужено третій особі нерухоме майно, яке розташоване на орендованій земельній ділянці, що підтверджується записом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Позивач наголошує на тому, що якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. На думку позивача, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно, а тому позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки несплата орендної плати за землю зумовлена відчуженням об`єктів нерухомості, які розташовані на орендованій земельній ділянці, а тому він не повинен сплачувати орендну плату за земельні ділянки, користувачем яких не є.

Ухвалою суду від 27.07.2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

13.08.2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що позивач має чинний договір оренди землі, на підставі якого є орендарем земельної ділянки. Договір оренди землі не розірваний та не припинений, у зв`язку з чим відповідачем правомірно нарахована орендна плата.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно з договором оренди земельної ділянки №185 від 21.08.2009 року міською радою м. Кропивницького передано в оренду земельну ділянку ОСОБА_1 загальною площею 0,01417га за адресою: АДРЕСА_1 . Дія договору до 02.08.2021 року.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майна, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,01417га з 2016 року належить на праві власності ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ ДНЕПР-КРИЧЕР».

Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області винесено податкові повідомлення-рішення № 1959055-5204-1123 від 13.06.2018 року на суму 10339,80 грн., № 204322-5207-1128 від 28.10.2019 року на суму 36438,00 грн. та № 22921-5207-1128 від 27.05.2020 року на суму 36438,00 грн.

Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся із цією позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У розумінні пп.14.1.73, 14.1.136, 14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України землекористувачі юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII орендна плата); плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пп.269.1.1, 269.1.2 п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з пп.270.1.1 п.270.1 ст.270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

З огляду на п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до пп.287.6, 287.7 ст.287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно з п.п.288.2, 288.3 ст.288 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Відповідно до п. «е» ч.1 ст.141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ч.3 ст.7 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 р. №161-XIV до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до абз.8 ч.1 ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Таким чином, припинення договору оренди з підстав набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, встановлено законом та не залежить від волі сторін, оскільки перехід права користування земельною ділянкою, на якій розміщені придбані будівлі, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, прямо передбачено Земельним кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 року у справі №802/4133/15-а (провадження №К/9901/19185/18).

Суд зауважує, що у розумінні положень пп.14.1.73, 14.1.136 п.14.1 ст.14, пп.269.1.1, 269.1.2 п.269.1 ст.269, пп.270.1.1 п.270.1 ст.270, п.287.7 ст.287 Податкового кодексу України платником орендної плати є землекористувач, при цьому обов`язок зі сплати орендної плати виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права користування земельною ділянкою і триває до часу припинення (переходу) такого права.

Якщо фізичною чи юридичною особою набуто право власності на будівлю або його частину, які розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, плата за землю здійснюється особою, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), а тому з часу набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю чи споруду.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду наведеною у постановах від 12.06.2018 р. у справі №815/5779/15 (провадження №К/9901/28024/18), від 19.06.2018 р. у справі №822/2696/17 (провадження №К/9901/44579/18).

Таким чином, з моменту набуття права власності ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ ДНЕПР-КРИЧЕР» на комплекс будівель та споруд, розташований на орендованій позивачем земельній ділянці, таке право оренди припинилося, що зумовлює відсутність у ОСОБА_1 обов`язку зі сплати орендної плати з часу державної реєстрації права власності ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ ДНЕПР-КРИЧЕР» на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, суд робить висновок, що податкові повідомлення-рішення № 1959055-5204-1123 від 13.06.2018 року на суму 10339,80 грн., № 204322-5207-1128 від 28.10.2019 року на суму 36438,00 грн. та № 22921-5207-1128 від 27.05.2020 року на суму 36438,00 грн., винесені Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області без урахування усіх фактичних обставин, які мали значення для прийняття рішень, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про задоволення позовної заяви.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, буд. 55, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 43142606) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 1959055-5204-1123 від 13.06.2018 року на суму 10339,80 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 204322-5207-1128 від 28.10.2019 року на суму 36438,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 22921-5207-1128 від 27.05.2020 року на суму 36438,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп., сплачений відповідно до квитанції № 90 від 16.07.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський