Рішення № 91589888, 14.09.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 року Справа № 160/9272/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1; зобов`язати відповідача призначити та виплачувати їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до п."а" ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. за №213-VІІІ на підставі Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 р. починаючи з 27.07.2020 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона значну частину своєї трудової діяльності працювала на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зокрема, що відповідають Списку №1 у ВАТ «Кривбасзалізрудком». Відповідно до записів у трудовій книжці була проведена атестація робочого місця позивача за Списком №1 згідно з наказами по підприємству №613 від 09.12.2005 р., №1240 від 07.12.2010 р. та №2711 від 07.12.2015 р. Загальний трудовий стаж позивача складає більше 25 років, а пільговий стаж згідно з уточнюючою довідкою по 31.01.2020 р. - 15 років 06 місяців 19 днів.

01.07.2020 року позивач, менше ніж за 1 місяць до досягнення нею 45 років, звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком за Списком №1 та надала необхідний пакет документів. Проте, листом від 07.07.2020 року №0400-0313-8/5292 їй було відмовлено в призначенні пенсії, оскільки на момент звернення її вік складає 44 роки, отже, права на пенсію, згідно з наданою заявою станом на 01.07.2020 р., вона не має. Позивач вважає, що оскільки вона подала заяву про призначення пенсії за віком за Списком №1 не раніше ніж на за місяць до досягнення нею 45 років, то її звернення за призначенням пенсії було здійснене у передбачений законом строк, а пенсія мала б бути призначена їй з 27.07.2020 року - дня досягнення пенсійного віку в 45 років. В її трудовій книжці є усі необхідні записи, що визначають її право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, зокрема щодо проведеної атестації робочого місця, а отже законних підстав у відповідача для відмови немає.

Ухвалою суду від 14.08.2020 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання вимог ухвали суду 31.08.2020 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 01.07.2020 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. За пред`явленими документами для розгляду, загальний (страховий) стаж позивача враховано по 31.05.2020 р. та становить 28 років 01 місяць 28 днів, в тому числі стаж на пільгових умовах за Списком №1 - 15 років 06 місяців 20 днів. Проте станом на день звернення позивача її вік становить 44 роки.

Крім того, з 11.10.2017 р. пенсія за віком на пільгових умовах призначається виключно відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Після внесення змін Законом України від 03.10.2017 р. №2148-VIII до Розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зазначений пункт передбачав призначення пенсій на пільгових умовах на підставі ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Отже, Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 р. №1-р/2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11.10.2017 р. Копією паспорта позивача підтверджується, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та нею не було досягнуто 45 річного віку станом на 11.10.2017 року, а отже умови призначення їй пільгової пенсії мають визначатися на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не на підставі п.«а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області наголошує, що на момент досягнення позивачем 45 років (27.07.2020 р.) та на момент звернення із заявою про призначення пенсії (01.07.2020 р.), пенсія за віком на пільгових умовах призначається на умовах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV (в редакції від 11.10.2017 р.), яким передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки, зокрема, які народилися з 01 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року після досягнення ними 50 років. Зважаючи на викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

До суду 10.09.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що з 23.01.2020 р. в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 р. та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV від 09.07.2003 р. в редакції Закону №2148VІІІ від 03.10.2017 р. Відносно позивача правила зазначених Законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ в редакції відповідно до Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 р., та 50 років за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV. Виходячи із засад розумності та справедливості та в силу ст.98 Закону України «Про Конституційний Суд України» судом мають враховуватись висновки Конституційного Суду України викладені у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020 р.

У відповіді також зазначено, що починаючи з 2004 року по теперішній час позивач безперервно працювала на посадах, що дають право на пенсію на пільгових умовах за Списком №1. Заступаючи на посади з особливо шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 та працюючи на них позивач мала законне право розраховувати на достроковий вихід на пенсію за нормами Закону № 1788-ХІІ в редакції, що діяв на той час. Однак, зміни до закону стосовно підвищення пільгового віку виходу на пенсію для жінок погіршили юридичне становище позивача щодо права на призначення пенсії. Саме для таких осіб, як позивач, як зазначає Конституційний суд, які були учасниками відповідних правовідносин до внесення до Закону № 1788-ХІІ оспорюваних змін від 02.03.2015 року № 213VІІІ, а значить для тих, які мали легітимні очікування на настання відповідних правових наслідків у вигляді права на призначення пенсії у вказаних правовідносинах і діє редакція ст.13 Закону № 1788-ХІІ, яка викладена в пункті 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № І-р/2020 від 23.01.2020 р. При цьому Конституційний суд зазначає, що така редакція застосовується для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, до яких і відноситься позивач, а отже при призначенні їй пенсії відповідач має використовувати ст.13 Закону №1788-ХІІ. Відповідно до якої на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи - жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. За викладених обставин, позивач просила суд позов задовольнити повністю.

Керуючись приписами ст.263 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працювала на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зокрема, що відповідають Списку №1 у ВАТ «Кривбасзалізрудком», а саме:

- з 12.07.2004 р. - прийнята на шахту «Родіна» дільниця ВТК підземним гірником 1 розряду;

- з 19.08.2004 р. - переведена підземним лаборантом-радіометрістом 2 розряду дільниці ВТК (№22) шахти «Родіна»;

- з 03.09.2007 р. - переведена лаборантом-радіометрістом 3 розряду, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, підземної дільниці виробничого контролю рудолідготовки шахти «Родіна» гірничої інспекції з технічного контролю якості руд;

- з 01.12.2016 р. - переведена інженером 2 категорії апарату управління гірничої інспекції з технічного контролю якості руд;

- 19.03.2019 р. - переведена інженером з організації та нормування праці 1 категорії бюро планування та звітності відділу організації та мотивації персоналу комбінату, де позивач працює по теперішній час.

01.07.2020 року позивач, менше ніж за 1 місяць до досягнення нею 45 років, звернулася до Відділу з питань перерахунків пенсій №8 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №1 та надала необхідний пакет документів.

07.07.2020 року відповідачем була надана відповідь вих.№0400-0313-8/5292 «Про відмову в призначенні пенсії», відповідно до якої на заяву позивача від 01.07.2020 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах повідомлено, що відповідно до п.2.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років, для осіб, які народилися з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

На момент звернення вік позивача складає 44 роки, отже, права на пенсію, згідно з наданою заявою станом на 01.07.2020 р., вона не має.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно з пунктом "а" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 р. (далі - Закон №1788-XII від 05.11.1991 р., у редакції чинній до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015 р.) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. №213-VIII (далі - Закон №213-VIII від 02.03.2015 р.) віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали у період з 01.04.1974 року по 30.09.1974 року набували право на пенсію по досягненню 49 років 6 місяців.

Закон №213-VIII від 02.03.2015 р. набув чинності з 01.04.2015 р.

Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону №1058-IV від 09.07.2003 р. (станом на 01.04.2015 р.) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Отже, після набуття чинності нормами Закону №1058-IV (в редакції, чинній з 02.03.2015 р.) правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались пунктом "а" статті 13 Закону №1788-XII.

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017 р. (далі - Закон №2148-VIII від 03.10.2017 р.), яким текст Закону №1058-IV від 09.07.2003 р. доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому, Законом №2148-VIII від 03.10.2017 р. у новій редакції викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV від 09.07.2003 р., де передбачалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 р. (у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 р.) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, як зокрема: 50 років - з 01.10.1974 року по 31.12.1975 року.

В силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII від 03.10.2017 р. наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01.10.2017 р.

Таким чином, з 01.10.2017 р. правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "а" статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 р. у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 р. та пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 р. у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 р.

Положення згаданих законів щодо умов призначення пенсії за віком були повністю ідентичними.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України Рішення від 23.01.2020 р. №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".

Пунктом першим резолютивної частини цього Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 р. стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини даного Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 року застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015 р. для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам".

Таким чином, з 23.01.2020 року в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт "а" статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 року у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015 р., та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 р. у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 р.

Відносно позивача правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом "а" статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 р. у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, та 49 років 6 місяців за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 р. у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 р.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи положення частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви №23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 у справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява №39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи, суд констатує, що обрані відповідачем, у даному випадку, мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між чинними актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на користь невладного суб`єкта - приватної особи (тобто на користь позивача).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону.

Зі змісту зазначених норм видно, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.

Як було зазначено судом вище, відповідно до даних, які містяться у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 , вона працювала у період з 12.07.2004 року по теперішній час у ВАТ «Кривбасзалізрудком» на таких посадах:

- з 12.07.2004 р. - прийнята на шахту «Родіна» дільниця ВТК підземним гірником 1 розряду;

- з 19.08.2004 р. - переведена підземним лаборантом-радіометрістом 2 розряду дільниці ВТК (№22) шахти «Родіна»;

- з 03.09.2007 р. - переведена лаборантом-радіометрістом 3 розряду, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, підземної дільниці виробничого контролю рудолідготовки шахти «Родіна» гірничої інспекції з технічного контролю якості руд;

- з 01.12.2016 р. - переведена Інженером 2 категорії апарату управління гірничої інспекції з технічного контролю якості руд;

- 19.03.2019 р. - переведена інженером з організації та нормування праці 1 категорії бюро планування та звітності відділу організації та мотивації персоналу комбінату, де позивач працює по теперішній час.

Згідно з записами в трудовій книжці була проведена атестація робочого місця позивача за Списком №1 згідно з наказами по ВАТ «Кривбасзалізрудком» №613 від 09.12.2005 р., №1240 від 07.12.2010 р. та №2711 від 07.12.2015 р.

Список №1 виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, який затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року №10, містить розділ 1 підрозділ 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень» поз. 1010100.а, якою передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Таким чином, підтверджено працю позивача у період з 12.07.2004 р. та по теперішній час на посадах, що віднесені до Списку № 1.

Зокрема, загальний трудовий стаж позивача складає 28 років 01 місяць та 28 днів, а пільговий стаж згідно з уточнюючою довідкою по 31.01.2020 р. - 15 років 06 місяців 19 днів.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу є відсутність у неї визначеного віку 50 років.

Однак встановлено, що у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 року, позивач має право на призначення пенсії при досягненні 45-річного віку відповідно до п.«а» статті 13 Закону №1788-XII.

Відповідно до ч.2 ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Суд враховує, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_2 та звернулася до відповідача із відповідною заявою 01.07.2020 року, тобто не раніше, ніж за місяць до досягнення нею пенсійного віку – 45 років.

Отже, суд вважає, що вищевказані відомості є повними та достатніми, всі записи засвідчені печатками підприємства, тобто, відомості, зазначені в трудовій книжці позивача, та довідках підтверджують наявність в неї відповідного стажу роботи.

Аналізуючи у сукупності фактичні обставини справи та норми закону, виходячи з принципу верховенства права, з метою повного захисту порушених прав і свобод позивача, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, та є протиправною.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Але, суд вважає необґрунтованою позовну вимогу позивача щодо зобов`язання відповідача призначити та виплачувати їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до п."а" ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. за №213-VІІІ на підставі Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 р. починаючи з 27.07.2020 року, оскільки згідно з вимогами ст.58 Закону №1058 Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Враховуючи викладене, суд вважає лише за можливе зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до п."а" ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VІІІ на підставі Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 р. починаючи з 27.07.2020 року, з урахування висновків суду.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити частково, з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено частково, слід повернути позивачу частину судових витрат по справі в розмірі 420,40 грн. (840,80 грн. : 2).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити - частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до п."а" ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VІІІ на підставі Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 р. починаючи з 27.07.2020 року, з урахування висновків суду.

У задоволенні решти позову – відмовити.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 420,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма