Рішення № 91589634, 09.09.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 вересня 2020 р. Справа № 120/1430/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Драло В.О.,

представника позивача: Семенчук О.А.,

представників відповідачів: Тимошевської Ю.Й., Ключківського В.П., Кіт С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.08.2019 №0027821305, №0027831305, №0027861305, №0027891305, №0027901305, №0027931305, №0027911305, №0027921305, вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Вінницькій області №0027841305 від 19.08.2019 в сумі 121768,4 грн. та рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області №0027851305 від 19.08.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що в період з 12.06.2019 по 19.06.2019 Головним управлінням ДФС у Вінницькій області проведено позапланову виїзну перевірку її як ФОП, за результатами якої було складено Акт №2226/1305/ НОМЕР_1 від 01.07.2019 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи - НОМЕР_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування а сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2018 року». Відповідно до висновків акту перевірки встановлено ряд порушень позивачем податкового законодавства. На підставі висновків акту і було прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення вимогу та рішення про застосування штрафних санкцій, які на думку позивачки є протиправними і підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 03.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін в судове засідання на 29.04.2020. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позов.

Ухвалою суду від 29.04.2020 розгляд справи відкладено на 19.05.2020.

08.05.2020 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зазначає, що податковим органом було здійснено перевірку господарської діяльності позивачки, за наслідком чого складено акт, яким встановлено ряд порушень та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Відповідач вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного податкового законодавства, а відтак підстави для скасування даних податкових повідомлень-рішень відсутні.

14.05.2020 від представника позивачки надійшла відповідь на відзив, в якій підтримує заявлені позовні вимоги.

Ухвалою суду від 19.05.2020 розгляд справи відкладено на 03.06.2020.

03.06.2020 в судовому засіданні оголошено перерву та витребувано додаткові докази. Наступне судове засідання призначено на 10.06.2020.

10.06.2020 судове засідання відкладено на 30.06.2020.

30.06.2020 в судовому засіданні оголошено перерву. Наступне судове засідання призначено на 07.07.2020.

07.07.2020 в судовому засіданні оголошено перерву, наступне судове засідання призначено на 28.07.2020

28.07.2020 в судовому засіданні оголошено перерву та витребувано додаткові докази. Наступне судове засідання призначено на 02.09.2020.

02.09.2020 справу знято з розгляду, оскільки головуючий суддя Віятик Н.В. перебувала у відпустці. Розгляд справи призначено на 09.09.2020.

02.09.2020 представником позивачки подано заяву про уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні 09.09.2020 суд протокольною ухвалою відмовив в задоволенні клопотання про уточнення позовних вимог, оскільки останнє фактично містило в собі зміну предмету і підстав позову, що є порушенням вимог ст. 47 КАС України.

Представник позивачки в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просила адміністративний позов задовольнити.

Представники відповідача заперечували щодо задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та докази, встановив наступне.

На підставі положень Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, наказу Головного управління ДФС у Вінницькій області № 1236 від 28.02.2019, наказу від 03.04.2019 та плану-графіка проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на 2019, головним державним ревізором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб-підприємців та самозайнятих осіб управління податків і зборів фізичних осіб Головного управління ДПС у Вінницькій області – Петренко О.Л., проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 відповідно до затвердженого плану перевірки.

Копія наказу Головного управління ДФС у Вінницькій області № 1236 від 28.02.2019 та письмове повідомлення № 723 від 28.02.2019 про проведення документальної планової виїзної перевірки вручене особисто ФОП ОСОБА_1 .

За наслідками правленої перевірки господарської діяльності позивачки, посадовою особою податкового органу складено Акт № 1366/1305/ НОМЕР_1 від 17.04.2019, яким встановлено ряд порушень позивачкою.

Не погоджуючись з такими висновками Акту № 1366/1305/ НОМЕР_1 від 17.04.2019, позивачкою подано заперечення на акт перевірки, за результатом розгляд яких Головним управління ДФС у Вінницькій області на підставі пп.78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України було призначено позапланову виїзну документальну перевірку.

Так, в період з 12.06.2019 по 19.06.2019 Головним управлінням ДФС у Вінницькій області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої було складено Акт № 2226/1305/ НОМЕР_1 від 01.07.2019 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2018».

Вищевказаним актом зафіксовані наступні порушення:

1) пп. 3 п. 291.4 ст. 291, пп.1 п. 293.4 ст. 293 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкових зобов`язань по єдиному податку на суму 46890,23 грн., в тому числі за 2016 на 20722,97 грн., за 2017 -26156,26 грн.

2) п. 177.5, п. 177.11 ст. 177 та пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме податкова декларація про майновий стан і доходи за 1 квартал 2018 по строку подання 09.05.2018 не подано.

3) порушення п. 63.3. ст. 63 Податкового кодексу України, в результаті неподання повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані із оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП.

4) Пунктів 177.2, п. 177.4 ст. 177 податкового кодексу України від 02.12.2010 по результатах перевірки донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 399372,89 грн., в тому числі за 2018 в сумі 399372,89 грн.

5) ч. 2 ст. 9, п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено єдиний внесок, нарахований з чистого оподаткованого доходу в сумі 121768,40 грн., в тому числі за 2018 в сумі 121768,40 грн.

6) підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16і підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року , в результаті чого визначено суму військового збору в сумі 33 281,08 грн., в т.ч. за 201. рік в сумі 33 281,08 грн.;

7) пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7, частини 2 статті 9 Закону України від 08.07.2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями), а саме: порушення порядку нарахування єдиного соціального внеску за 2017 рік, 2018 рік неналежне ведення бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) єдиного внеску за 2018 та 2018 роки.

8) порушення п. 187.1 ст. 187, частина «г» п. 198.5 от, 198 Податкового Кодексу №2755-І\/ від

02.12.2010 року із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 35042 грн.. у тому числі за 2 кв. 2016 р. на суму 24 201 грн., за грудень 2017 р. на суму 10841грн.

9) порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті відсутності реєстрації протягом граничного строку податкових накладних на загальну суму ПДВ 10841 грн.. в тому числі за грудень 2017 р. на суму 10841 грн.

10) порушення частина «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового Кодексу №2755-ІУ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, в результаті чого зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) пер одів (рядок 23.3) за. грудень 2018 р. - в сумі 11543 грн.

На підставі вказаного акту Головним управління ДФС у Вінницькій області було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0027821305 від 19.08.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб на суму 58612,79 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями 46 890,23 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 11 722,56 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0027831305 від 19.08.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 499216,00 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням 399 372,89 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 99 843,22 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0027861305 від 19.08.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 41601,35 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням 33 281,08 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 8 320,27

- податкове повідомлення-рішення №0027891305 від 19.08.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 43 802,50 грн., з яких за податковими зобов`язаннями 35042,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами 8 760,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0027901305 від 19.08.2019 року, зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 11 543,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0027931305 від 19.08.2019 року, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 10 841,00 грн.,

- податкове повідомлення-рішення №0027911305 від 19.08.2019 року, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 170,00 грн.,

- податкове повідомлення-рішення №0027921305 від 19.08.2019 року, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 170,00 грн.

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0027841305 від 19.08.2019 року, згідної якої вимагається сплата суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 121 768,40 грн

- рішення №0027851305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.08.2019р., яким застосовано штрафну санкцію в сумі 12 176,84 грн.

Позивачка вважає вказані податкові повідомлення-рішення, вимогу та рішення протиправними такими що підлягають скасуванню, а тому і звернулась з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та іншими нормативними актами.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 0027821305 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб на суму 58612,79 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями 46 890,23 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 11 722,56 грн., № 0027831305 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 499216,00 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням 399 372,89 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 99 843,22 грн., № 0027861305 від 19.08.2019 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 41601,35 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням 33 281,08 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 8 320,27 грн. вимоги про сплату боргу № Ф-0027841305 від 19.08.2019 та рішення № 0027851305 від 19.08.2019, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п.44.2 ст.44 ПК України).

Положеннями п.177.1 ст.177 Податкового кодексу України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Пунктом 177.4 ст. 177 ПК України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності як спеціальний податковий режим встановлена Главою І Розділу XIV ПК України.

Відповідно до п.291.2 ст.291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно п. 291.3 ст.291 ПК України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку зокрема, третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Відповідно до п.291.6 ст.291 ПК України, платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Положенням ч.1 п.292.1 ст.292 ПК України встановлено, що доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому, до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно зазначено в акті перевірки, у період з 01.01.2016по 31.12.2018 ФОП ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування та була зареєстрована платником єдиного податку ІІІ групи.

Підставою нарахування позивачу податкових зобов`язань стало віднесення під час перевірки податковим органом витрат до складу доходів та в результаті чого встановлення перевищення ФОП ОСОБА_1 обсягу доходу у 5000000 гривень, що суперечить п.291.3 ст.291 ПК України.

Так, відповідач дійшов до висновку, що позивачкою в 4 кварталі 2017 перевищено обсяг доходу для платників єдиного податку ІІІ групи на 143095,85 грн., внаслідок чого з 01.01.2018р. ФОП ОСОБА_1 мала перейти на загальну систему оподаткування з 01.01.2017р.

Такі висновки були зроблені відповідачем відповідно до наданих на перевірку банківських виписок, зокрема, щодо коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок підприємця з призначенням платежу : за надані транспортні послуги. за автотранспортні послуги, за автоперевезення, за транспортно - експедиційні послуги

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що до складу доходів платника єдиного податку третьої групи входять суми коштів, отриманих від реалізації товарів (надання послуг).

В свою чергу, п. 292.4 ст. 292 ПК України визначено, що у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Таким чином, кошти отримані від реалізації товарів, надання послуг за договорами комісії вважаються доходом повіреного (агента) лише в частині сума отриманої винагороди.

У перевіряємому періоді з 01.01.2016р. по 31.12.2018р. основним видом діяльності ОСОБА_1 було: вантажний автомобільний транспорт (згідно з КВЕД 49.41) та надання в оренду вантажних автомобілей, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

У 2017 році ФОП ОСОБА_1 надавала транспортні послуги власним транспортом та надавала послуги транспортного експедирування за винагороду.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема Акту перевірки (а.с. 60), перевіряючими під час проведення перевірки було встановлено, що в 4 кварталі 2017 позивач за надані послуги, а саме за надані транспортні послуги, за автотранспортні послуги, за автоперевезення, за транспортно- експедиційні послуги, на розрахункові рахунки відкриті в АТ «Приватбанк» від різних покупців послуг отримала кошти, що не враховані платником при визначені обсягу виручки та подачі звітності. З огляду на встановлені обставини перевіряючими було зроблено висновок, що позивачем, в порушення пп.4 п.291.4 ст.291 ПК України перевищено обсяг доходу 5000000,00 грн., а саме складає за 2017 – 6500935,90 грн., встановленого для платників єдиного податку 3 групи.

Враховуючи відсутність власних обігових коштів у необхідній кількості, з метою своєчасного та повного виконання господарських зобов`язань, здійснення ефективної підприємницької діяльності, за перевіряємий період господарювання позивачем було укладено низку договорів:

- 23.08.2015 договір № 1 про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом по території України між ФГ Пастуха (замовник) та позивачкою (експедитор) (т. 1 а.с. 212-215)

- 01.01.2016 договір про надання транспортно-експедиторських послуг між ТОВ «Клайм Профіттранс» (клієнт) та позивачкою (експедитор) (т. 1 а.с.216-223_

- 02.01.2016 договір « 02/01/16 про надання транспортно-експедиторських послуг між ТОВ «Декоплант» (клієнт) та позивачкою (експедитор) (т. 1 а.с. 224-231)

- 04.01.2016 договір № 27 про надання транспортно-експедиторських послуг між ТОВ «Дагаз-7» (клієнт) та позивачкою (експедитор) (т.1 а.с.232-239)

- 04.01.2016 договір № 04-01/16БС про надання транспортно-експедиторських послуг між ТОВ «Буковинський Сад» (клієнт) та позивачкою (експедитор) (т.14 а.с. 240-247)

- 27.01.2016 договір № 33 про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом по території України між ТОВ «Геліос-1» (клієнт) та позивачкою (експедитор) (т.1 а.с. 248-250)

- 23.07.2016 договір № 1 про перевезення вантажів між ФГ «Чемпіон-Агро» та позивачкою (експедитор) (т.2 а.с. 2-9)

- 17.09.2016 договір № 17/09 про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом по території України між ТОВ Ніко-Юг» (замовник) та позивачкою (експедитор) (т. 2 а.с.10-17)

- 22.09.2016 договір № 1 про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом по території України між ПАТ «Жорнище» та позивачкою (експедитор) (т. 2 а.с. 18-25)

- 01.02.2017 договір № 13/2 про надання послуг з перевезення між ТОВ «С-Росток» (замовник) та позивачкою (експедитор) (т.2 а.с. 26-33)

- 05.02.2017 договір № 15/02 про надання транспортно-експедиторських послуг при організації перевезень вантажів автомобільним транспортом на території України між ТОВ «Норвекс» (клієнт) та позивачкою (експедитор) (т. 2 а. с.34-41)

Так, відповідно до договору про надання транспортно-експедиторських послуг, який укладається між ФОП ОСОБА_1 , що іменюється як "Експедитор" та контрагентами, що іменуються як "Клієнт", експедитор зобов`язується за плату і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, а Клієнт зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги. Для виконання умов даного договору, експедитор має право залучати третіх осіб. Експедитор діючи від свого імені і за плату та за рахунок Клієнта, залучає перевізника для організації перевезення вантажу до місця призначення і організувати його видачу вантажоодержувачу у відповідності до заявки перевезення.

Розділом 4 вказаного Договору визначається порядок розрахунків, а саме те, що оплата послуг за цим Договором і відшкодування витрат експедитора здійснюється клієнтом в безготівковій формі в гривні на підставі рахунку та акту здачі-приймання наданих послуг, ідписаного сторонами. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок експедитора, зазначений у цьому Договорі або інший рахунок експедитора, про якмй він завчасно повідомив клієнта шляхом направлення повідомлення, підписаного уповноваженою особою. Плата за цим Договорм складається із плати експедитору, що становить вартість його послуг (посередницька винагорода), а також із вартості документально підтверджених витрат експедитора, понесених в інетересах клієнта для виконання умов цього договору.

Правові відносини, які виникають у зв`язку із укладанням даного договору регулюється ст. 929 Цивільного Кодексу України, якою визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення глави 65 Цивільного Кодексу України також поширюються на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються домовленністю сторін, якщо інше не встановлено законом.

Вказані договори за своїм змістом є ідентичними, в яких експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених договорами послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, а клієнт оплатити надані послуги.

Дослідивши вказані первинні документи судом встановлено, що на виконання вищезазначених договорів, відповідно до актів здачі-прийняття робіт ФОП ОСОБА_1 (експедитор) отримала від клієнтів кошти (винагороду) за виконану роботу, а саме за надання транспортних послуг.

На підтвердження реальності отримання від клієнтів за договорами про надання послуг, позивачем разом з позовною заявою до суду надано низку первинних документів, зокрема Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), (том 2 а.с. 42-250, том 3 а.с. 1-250, том 4 а.с. 1-250, том 5 а.с. 1-41) та детальний розрахунок сум доходу за перевіряємий період, а також декларації за 2016 - 2017 роки, вбачається відсутність перевищення позивачем отриманого доходу у 5000000,00 грн.

Разом з тим, суд бере до уваги, що під час проведення перевірки позивач використовував не прямі методи, які не передбаченні нормами Податкового кодексу України та не можуть бути застосовані до підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Пунктом 2 статті 3 Закону № 996-XIV встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, слід вказати, що контролюючим органом безпідставно визначено перевищення позивачем обсягу доходів для платників єдиного податку ІІІ групи.

Враховуючи встановлені обставини справи, а також беручи до уваги положення п. 292.4 ст. 292 ПК України, суд дійшов до переконання, що отримані за договорами кошти, слід вважати доходом позивача лише в частині винагороди за наданні послуги.

Підсумовуючи встановлені під час розгляду справи обставини, наведені представниками сторін обґрунтування, суд дійшов висновку про необґрунтованість викладених в акті перевірки висновків податкового органу про порушення позивачем п.п. 3 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податкове зобов`язання з єдиного податку в сумі 46890,23 грн. в т.ч. за 2016- 20722,97, за 2017- 26167,16 грн. встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Отже об`єктом оподаткування військового збору є чистий оподатковуваний дохід.

Так, пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - № 2464-VI) вказано, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

При цьому, базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених в пункті 4 частини 1 статті 4 Закону є сума доходу (прибутку), отриманого від здійснення господарської діяльності, що обкладається податком на доходи фізичних осіб.

Згідно п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI, за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Щодо висновків відповідача викладених в акті перевірки в частині встановлення порушень п.177.2 ст.177, п.181.1 ст. 181 ПК України в результаті чого занижені податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 399372,89 грн. (+ штрафні санкції 99843,22= 499216,11 грн), занижено оподатковуваний (чистий) дохід за 2018 рік в розмірі 2218738,30 грн. та порушення п.16-1, Підрозділ 10, Перехідні положення ПК України, внаслідок чого занижено податкове зобов`язання з військового збору в сумі 33281,08 грн. (+ штрафні санкції 8320,27=41601,35 грн.), вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0027841305 від 19.08.2019 в сумі 121768,40 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску № 0027851305 від 19.08.2019 суд також вважає їх необґрунтованими, позаяк такі є похідними від висновку податкового органу про заниження ФОП ОСОБА_1 податкового зобов`язання з єдиного податку.

Беручи до уваги вищезазначене, суд дійшов до переконання, що податкові повідомлення-рішення від 19.08.2019 № 0027821305, № 0027831305, № 0027861305, № 0027911305, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0027841305 від 19.08.2019 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску № 0027851305 від 19.08.2019 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкових повідомлень- рішень від 19.08.2019 №0027891305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 43 802,50 грн., з яких за податковими зобов`язаннями 35042,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами 8 760,50 грн.), №0027901305 яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 11 543,00 грн., №0027931305, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 10 841,00 грн. та №0027911305, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 170,00 грн., суд зазначає наступне.

Так, Актом № 2226/1305/2711321041 від 01.07.2019, серед іншого, також встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 :

- п. 187.1 ст. 187, п. 198.5, ст 198, частина «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету в сумі 35042 грн. (+ штрафні санкції 8760,50= 43802,50 грн.), в тому числі за 2 квартал 2016 на суму 24201 грн. та за грудень 2017 в сумі 10841 грн. та в результаті чого зменшено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за грудень 2018 в сумі 11543 грн. Відповідальність за вищевказані порушення передбачено п. 123.1 ст. 123 п. 120 .2. ст. 120 Податкового кодексу України

- п. 201.10 ПК України не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну за результатом здійснення вищевказаних операцій, що не є господарською діяльністю платника податку в сумі ПДВ 10841 грн. за грудень 2017.

Перевіркою встановлено, що на порушення п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, не включено до податкового зобов`язання за 2 квартал 2016р. загальну суму ПДВ 24201 грн., у тому числі:

- ПДВ-24201,00 грн.;

- штрафна санкція - 6050,25 грн.

Згідно наданих на перевірку актів виконаних робіт, податкових накладних за червень 2016 року не включено до податкового зобов`язання за 2 квартал 2016р. податкову накладну від 26.06.2016р. №403 заєстровану на покупця послуги ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРО-ТРЕЙД", код ЄДРПОУ: 32837481 на загальну суму 10000 грн. в т.ч. ПДВ - 1666,67 грн.: (ПДВ - 1667 грн. - штрафна санкція - 416,75 грн.)

Згідно наданих на перевірку актів виконаних робіт, податкових накладних за період червень 2016 року не включено до податкового зобов`язання за 2 квартал 2016р. податкові накладні, виписані та зареєстровані на адресу покупця послуг ТОВ "Три Ведмеді", код ЄДРПОУ: 31450478, а саме, згідно єдиного реєстру податкових накладних, за період червень 2016р. ФОП ОСОБА_1 зареєструвала податкових накладних на загальну суму 228300,67 грн., в тому числі ПДВ 38050,11 грн. (з урахуванням проведених коригувань), а включено до податкового зобов`язання за червень 2016 року лише сума ПДВ по даному контрагенту 15517 грн. (відповідно до додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за 2 квартал 2016р.). Тобто, різниця між сумою зареєстрованих (виданих) податкових накладних та сумую ПДВ, включеної до складу податкового зобов`язання за 2 квартал 2016р. (червень 2016р.) складає 22534 грн. (ПДВ-22534 грн., штрафна санкція - 5633,50 грн.)

Перевіркою встановлено, що на порушення п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, враховано податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Податкового кодексу України, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, загальну суму ПДВ 10841 грн. ( у тому числі ПДВ - 10841 грн., штрафна санкція - 2710,25 грн.) Крім того, не складено не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну.

Так, відповідачем доведено факт не включення до податкового зобов`язання за 2 квартал 2016р. загальну суму ПДВ 24201 грн., натомість позивач належними та допустимими доказами не спростувала висновки Акту перевірки щодо вказаного порушення.

А тому податкове повідомлення-рішення № 0027891305 від 19.08.2020 підлягає частковому скасуванню, а саме в частині основного зобов`язання по ПДВ в сумі 10841,00 грн. та штрафної санкції в сумі 2710,25 грн.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Таким чином, в підтвердження правильності самостійно задекларованих ФОП ОСОБА_1 податкових зобов`язань по ПДВ за 2016-2017 роки, під час перевірки використано дані податкових накладних за 2016-2017 роки, які складені у відповідності до вимог законодавства, що і не заперечується відповідачем.

Відповідач зазначає, що згідно наданих для перевірки первинних документів, пояснень платника податків, перевіркою встановлено включення до складу податкового кредиту придбання (та/або оплата) товару, який не використовувався в господарській діяльності та відсутній в залишках станом на 31.12.2017 та станом на 31.12.2018.

Таким чином, відповідачем за період з 2016р. по 2018р. ФОП ОСОБА_1 донараховано податкового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 46585 грн., в тому числі за 2 кв. 2016р. в сумі 24201 грн., за 4 кв. 2017р. в сумі 10841 грн., грудень 2018р. в сумі 1 1543 грн.

Перевіркою правильності декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено порушення п. 198.5 ст. 198, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого ФОП ОСОБА_1 донараховано ПДВ, яке підлягає сплаті до бюджету в сумі 46585 грн., в т.ч. за 2 кв. 2016р. - в сумі 24201 грн., 4 кв. 2017р. - в сумі 10841 грн., та зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів (рядок 23.2) за грудень 2018р. - в сумі 1 1543 грн.

Однак, в акті перевірки зазначається відсутність в залишках ТМЦ товару, який не використовувався в господарській діяльності.

Відповідач не отримав від суб`єкта господарювання в установленому законом порядку інформації щодо залишків ТМЦ та не здійснив фактичну перевірку таких залишків під час перевірки.

Суд звертає увагу і на те, що про відсутність об`єктивного підходу контролюючого органу при дослідженні залишків ТМЦ позивача під час перевірки свідчить і наступне.

Відповідно до п. 20.1.9 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абз. 1 цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені ст. 94 ПКУ, а саме може бути застосовано адміністративний арешт майна платника податків.

Отже, з метою об`єктивного встановлення стану залишків ТМЦ та їх руху у господарській діяльності позивача у періоді, що перевірявся, працівники контролюючого органів мали право вимагати від позивача в ході перевірки, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей , однак не вчинили даних дій.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Інвентаризація є одним з елементів бухгалтерського обліку і відіграє роль обов`язкового доповнення до поточної документації господарських операцій всіх підприємств.

Згідно п. 5 ч. 1 Загальних положень «Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань» затвердженого наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 № 879, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються:

виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів;

установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку;

виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення;

виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

Відтак, під час проведення перевірки, з метою повного та належного встановлення податкових зобов`язань позивача в перевіряємий період, відповідач не скористався правом проведення інвентаризації залишків ТМЦ наявних у ФОП ОСОБА_1 станом на момент проведення перевірки.

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 0,16 га, що розташована у Вінницькій області, с. Зарванці, кадастровий номер 0520688906:04:007:036, цільове призначення – землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Дану земельну ділянку вирішено використовувати для створення відкритого майданчика для розміщення транспортних засобів, на підставі чого вирішено придбати матеріали та власними силами провести роботи по встановленню огорожі для збереження майна.

Однак, вказані обставини фіскальним органом не були достовірно перевірені, що не заперечується відповідачем.

Крім того, відсутні також докази звернення податкового органу до позивача щодо проведення інвентаризації ТМЦ, або ж відмови платника у її здійсненні за участю представника Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно зроблений висновок щодо відсутності у ФОП підтверджуючих документів на придбання ТМЦ, тому повністю спростовує висновки акту перевірки в частині правильності обрахунку податкового зобов`язання позивача з ПДВ в перевіряємий період.

За таких обставин, суд вважає, висновки відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 безпідставними, а податкові повідомлення-рішення від 19.08.2019 № №0027891305 в частині основного зобов`язання по ПДВ 10841,00 грн та штрафної санкції в сумі 2710,25 грн., №0027901305 , №0027931305, №0027911305 протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення рішення № 0027921305 від 19.08.2019, суд зазначає наступне.

На підставі висновків акту перевірки, прийнято вищевказане податкове повідомлення-рішення, яким застосовано до позивачки штраф у сумі 170 грн., за порушення п. 63.3. ст. 63 Податкового кодексу України, а саме не подано до Вінницької ОДПІ (Вінницьке відділення) Головного управління ДФС у Вінницькій області заяви про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП.

Згідно п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податку.

Перевіркою встановлено, що на порушення п. 63.3 ст. 63 ПКУ позивачем не подано до податкового органу заяву про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП.

Така заява подається протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Так перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 протягом перевіряємого періоду в господарській діяльності використовувала власні транспортні засоби: ванатажний автомобіль ЗИЛ 431610 (номерний знак НОМЕР_2 ), напівпричіп-рефрежиратор Lamberet (н.з НОМЕР_3 ), напівпричіп-рефрежиратор Shmits (н.з НОМЕР_4 ), вантажний силовий тягяч DAF TE (н.з. НОМЕР_5 ), напівпричіп-рефрижератор Chereau (н.з НОМЕР_6 ), легковий УАЗ 31512 (н.з. НОМЕР_7 ), вантажний силовий тягяч DAF XF105.46 (н.з. НОМЕР_8 ), вантажний силовий тягяч Renaut Magnum (н.з НОМЕР_9 ), вантажний силовий тягяч Renaut Magnum (н.з НОМЕР_10 ), вантажний силовий тягяч Renaut Magnum (н.з НОМЕР_11 ), вантажний силовий тягяч DAF FТ105.41 (н.з. НОМЕР_12 ), напівпричіп - рефрежиратор Kogel ( НОМЕР_13 ).

Вказані обставини не спростовані позивачем належними та допустимими доказами, відсутні докази подання відповідної заяву у встановлені строки, тому дане порушення підтверджується висновками акта перевірки та матеріалами страви, а податкове повідомлення-рішення № 0027921305 від 19.08.2019 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області №0027821305 від 19.08.2019;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області №0027831305 від 19.08.2019;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області №0027861305 від 19.08.2019;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області №0027891305 від 19.08.2019 в частині основного зобов`язання по ПДВ в сумі 10841,00 грн. та штрафної санкції в сумі - 2710,25 грн;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області №0027901305 від 19.08.2019;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області №0027931305 від 19.08.2019;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області №0027911305 від 19.08.2019;

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Вінницькій області №0027841305 від 19.08.2019 в сумі 121768,4 грн;

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області №0027851305 від 19.08.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений при звернені до суду судовий збір в розмірі 7694,81 грн. (сім тисяч шістсот дев`яносто чотири гривні вісімдесят одна копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе,7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43142454)

Рішення в повному обсязі складено: 14.09.2020 р.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна